Постанова

від 12.09.2018 по справі 826/6737/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року Справа № 826/6737/17

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Сорочка Є.О.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представника позивача ОСОБА_2,

представника апелянта ОСОБА_3,

представника третьої особи Нестеренко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 травня 2018 року у справі

за позовом ОСОБА_5

до Головної державної фітосанітарної інспекції,

третя особа, яка не заявляє

самостійні вимоги

на предмет спору: Міністерство аграрної політики України,

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_5 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головної державної фітосанітарної інспекції (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Міністерство аграрної політики України про стягнення на користь позивача 120 831,25 грн. заробітної плати за період з 21.12.2007 р. по 21.04.2010 р.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 травня 2018 року адміністративний позов було задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.12.2007 р. по 20.04.2010 р. у розмірі 117 074,57 грн. з вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області подало апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що позовні вимоги про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу були вирішені судом в іншій справі і такі виплати вже здійснені відповідачем.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати і ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін та наполягає на тому, що відповідачем не здійснювалася виплата йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період, визначений судом у цій справі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з наступних підстав.

Судова колегія встановила, що ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням суду в іншій справі про поновлення позивача на роботі було стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 5064,00 грн., а тому є підстави для стягнення на його користь решти суми середнього заробітку до дня поновлення на роботі.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ст. 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У ч. 1 ст. 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов'язковим до виконання.

Частиною 2 статті 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Отже, законодавством регламентовано право незаконно звільненого працівника на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу при його поновленні на роботі.

Водночас, таке питання вирішується безпосередньо судом при ухваленні рішення у відповідній справі про поновлення на роботі, яке після набрання законної сили є обов'язковим для всіх учасників справи і підлягає виконанню.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила, що 27.11.2007 р. наказом Міністерства аграрної політики України № 230-П позивача було звільнено із посади начальника ГДІ з карантину рослин України.

Зазначений наказ про звільнення позивачем було оскаржено в судовому порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2009 року у справі № 22-а-24244/08 наказ Міністерства аграрної політики України від 27.11.2007 р. № 230-П про звільнення позивача було визнано протиправним та скасовано, зобов'язано Міністерство поновити позивача на займаній посаді та стягнуто з нього на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 5064,00 грн.

Тобто, вказаною постановою суду було вирішено питання про відшкодування позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що обумовлює й вирішення питання про період такого прогулу.

Позивачем зазначене судове рішення не оскаржувалося, а ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 грудня 2009 року за касаційною скаргою відповідача воно було залишено без змін.

З адміністративного позову, який ОСОБА_5 подано у даній справі, вбачається, що вважаючи невиплаченою заробітну плату за період з 21.12.2007 р. по 21.04.2010 р. у розмірі 120 831,25 грн., він фактично не згоден з розміром та періодом заробітної плати за час вимушеного прогулу, яка була йому виплачена відповідачем при виконанні вказаної постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2009 року у справі № 22-а-24244/08 та вважає, що її розмір має складати більшу суму та охоплювати більший період.

Саме такі обставини, у відповідності до позовної заяви ОСОБА_5, стали підставою для звернення до суду з позовом у цій справі.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що доводи позивача та підстави звернення до суду зводяться до переоцінки доказів судом, не ґрунтуються на нормах КАС України та суперечать принципу юридичної визначеності.

Водночас, апеляційний суду також враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 28.11.1999 р. по справі Брумареску проти Румунії та від 24.07.2003 р. по справі Рябих проти Росії , відповідно до яких одним з основоположних аспектів принципу верховенства права є юридична визначеність, яка передбачає, що в разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, яке набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.

Згідно зі ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Крім того, колегія суддів також зазначає, що статтею 236 КЗпП України регламентовано відповідальність роботодавця у разі затримки виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, однак позов у цій справі поданий з інших підстав, тож у даному випадку наведена норма не може бути застосована судом.

Водночас, у ч. 5 ст. 308 КАС України чітко визначено, що суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Також апеляційний суд відзначає, що адміністративним процесуальним законодавством, зокрема ст.ст. 382, 383 КАС України, регламентовано інститут судового контролю за виконанням судових рішень, однак позивач обрав інший спосіб захисту, звернувшись до суду з новим позовом, який має інші підстави подання, ніж позовна заява у справі № 22-а-24244/08, однак також фактично передбачає вирішення питання про відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Враховуючи вищевикладені обставини та докази у їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність достатніх та необхідних правових підстав для задоволення адміністративного позову в цій справі та вважає, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини і порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, апеляційна скарга Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області підлягає задоволенню, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 травня 2018 року - скасуванню, а адміністративний позов - залишенню без задоволенні.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 289, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 травня 2018 року - скасувати.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5 до Головної державної фітосанітарної інспекції, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Міністерство аграрної політики України про стягнення заробітної плати - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Рішення виготовлено 12 вересня 2018 року.

Головуючий суддя:

Судді: