Рішення

від 10.05.2018 по справі 905/231/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.05.2018 Справа № 905/231/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Кошевій А.А.

розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «СПЕЦПОСТАВКА ПЛЮС» , м. Київ

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ЛІНКОЛЬН» , м. Маріуполь

про розірвання договору-угоди №0113/16 на перевезення вантажів автомобільним транспортом по Україні, який укладений 10.10.2016 та стягнення 42000,00 грн. надмірно сплачених коштів

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Суть спору: Позивач, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «СПЕЦПОСТАВКА ПЛЮС» , м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ЛІНКОЛЬН» , м.Маріуполь про розірвання договору-угоди №0113/16 на перевезення вантажів автомобільним транспортом по Україні, який укладений 10.10.2016 між ТОВ «СПЕЦПОСТАВКА ПЛЮС» та ТОВ «ЛІНКОЛЬН» та стягнення 42000,00 грн. надмірно сплачених коштів.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору-угоди №0113/16 на перевезення вантажів автомобільним транспортом по Україні від 10.10.2016.

Ухвалою суду від 12.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/231/18; справу №905/231/18 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

Підготовче засідання відкладалось ухвалами суду, позивач був присутній в підготовчих засіданнях.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.04.2018 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.05.2018.

Відповідач в судові засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

За висновками суду відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, виходячи з наступного.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 87500, АДРЕСА_1. Аналогічна адреса відповідача зазначена в позовній заяві.

Ухвали господарського суду Донецької області направлялись відповідачу рекомендованою кореспонденцією на адресу, що вказана у позовній заяві (згідно штампу канцелярії на зворотному боці зазначених ухвал). В матеріалах справи знаходяться повідомлення про вручення ухвал суду відповідачу, одночасно 02.04.2018 відповідачем до суду надане клопотання б/н від 30.03.2018, в якому відповідач просив надати строк для надання відзиву на позовну заяву та зобов'язати позивача направити на їх адресу позовну заяву з додатками. Суд ухвалою від 03.04.2018 відмовив в задоволенні клопотання відповідача, оскільки в матеріалах справи є докази направлення позовної заяви з додатками відповідачу.

Ухвалою від 24.04.2018 суд закрив підготовче провадження, призначив розгляд справи по суті на 10.05.2018 об 11:40.

Суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ст. 165 ГПК України у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.

10.10.2016 між позивачем, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «СПЕЦПОСТАВКА ПЛЮС» , м. Київ (експедитор) та відповідачем, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ЛІНКОЛЬН» , м. Маріуполь (перевізник) укладений договір-угода на перевезення вантажів автомобільним транспортом по Україні №0113/16 (договір), згідно якого експедитор, діє від імені і за рахунок коштів третьої сторони - замовника, залучає перевізника для доставки вантажів автомобілями в міських, міжміських повідомленнях. Експедитор діє на підставі договору-доручення з замовником (п. 1.1 договору).

Згідно п.п. 1.2, 1.3 договору, перевізник доставляє заявлені експедитором вантажі. Експедитор оплачує послуги перевізника на узгоджених в договорі-угоді умовах.

Відповідно до п.1.4. договору всі істотні умови перевезення обговорюються в замовленні, і є невід'ємною частиною договору.

Експедитор, надає перевізникові факсом, електронною поштою або іншими видами зв'язку транспортне замовлення на перевезення вантажу, завірене підписом уповноважених осіб і печаткою експедитора (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. п. 3.1, 3.13 договору перевізник зобов'язаний: після ухвалення замовлення до виконання, підписати її, завірити печаткою (за наявності такої), і доставити вантаж за адресою, вказаною в замовленні і товарно-транспортній накладній, здати вантаж вантажоодержувачу, отримати на товаросупровідних документах відповідні відмітки, підтвердити отримання вантажу вантажоодержувачем, указаним в замовленні; протягом 7 (семи) календарних днів після розвантаження автомобіля надати експедиторові пакет документів, необхідних для здійснення взаєморозрахунків: копію товарно-транспортної накладної, оригінал акту виконаних робіт (наданих послуг), оригінал рахунку-фактури і оригінали інших документів, підтверджуючих перевезення.

Експедитор здійснює оплату послуг перевізника протягом 20-ти календарних днів з дати отримання від перевізника всіх необхідних документів, указаних в п. 3.13 договору, якщо інші умови оплати не обговорені замовленням (п. 6.1 договору).

Даний договір набирає чинності з дня його підписання представниками сторін і діє до 31.12.2016, або до дати його призупинення (у випадку розірвання за згодою сторін), або в іншому випадку, передбаченому чинним законодавством України, але до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п. 9.1 договору).

Відповідно до п.9.2 договору, у випадку, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін письмово не виразить свого наміру про його розірвання, договір автоматично пролонгується на наступний календарний рік.

Враховуючи обставини викладені в позовній заяві та доданих до неї документів, відсутність в матеріалах справи доказів припинення дії договору, суд встановив, що термін дії договору, був автоматично продовжений на 2017 рік.

На виконання умов зазначеного договору позивачем надані відповідачу замовлення на перевезення вантажу №03254.10.16 від 11.10.2016 на суму 12000,00 грн., №05015.10.16 від 17.10.2016 на суму 25000,00 грн., №05015.10.16 від 15.11.2016 на суму 12000,00 грн., №04963.12.16 від 14.12.2016 на суму 16000,00 грн., №07621.11.16 від 22.11.2016 на суму 16000,00 грн., №07621.11.16 від 05.12.2016 на суму 5100,00 грн., №05222.12.16 від 22.12.2016 на суму 7800,00 грн., №09662.12.16 від 27.12.2016 на суму 18000,00 грн., №01298.01.17 від 27.12.2016 на суму 26000,00 грн., №06549.01.17 від 24.01.2017 на суму 22000,00 грн., №03594.02.17 від 15.02.2017 на суму 8000,00 грн., №03595.02.17 від 17.02.2017 на суму 8000,00 грн., №04091.02.17 від 17.02.2017 на суму 11000,00 грн. Замовлення підписані з боку позивача та відповідача без заперечень.

Надання послуг відповідачем підтверджується підписаними сторонами без зауважень та заперечень актами виконаних робіт від №32 від 13.10.2016 на суму 16000,00 грн., №36 від 18.10.2016 на суму 25000,00 грн., №53 від 17.11.2016 на суму 12000,00 грн., №55 від 15.12.2016 на суму 16000,00 грн., №56 від 24.11.2016 на суму 16000,00 грн., №61 від 06.12.2016 на суму 5100,00 грн., №66 від 23.12.2016 на суму 7800,00 грн., №67 від 28.12.2016 на суму 18000,00 грн., №76 від 29.12.2016 на суму 26000,00 грн., №11 від 26.01.2017 на суму 22000,00 грн. та виставленими рахунками на оплату №9 від 13.10.2016, №11 від 18.10.2016, №24 від 17.11.2016, №37 від 15.12.2016, №29 від 24.11.2016, №35 від 05.12.2016, №38 від 23.12.2016, №40 від 28.12.2016, №48 від 29.12.2016, №9 від 26.01.2017 на відповідні суми.

Акт №25 від 17.02.2017 на суму 12000,00 грн. на замовлення №03594.02.17 від 15.02.2017 на суму 8000,00грн., акт №26 від 20.02.2017 на суму 12000,00 грн. на замовлення №03595.02.17 від 17.02.2017 на суму 8000,00 грн. та акт №27 від 20.02.2017 на суму 17000,00 грн. на замовлення №04091.02.17 від 17.02.2017 на суму 11000,00грн. замовником не підписані. За поясненням позивача зазначені акти не були підписані через невідповідність зазначених в них сум з погодженою ціною вказаною в замовленнях. Рахунки №21 від 15.02.2017, №23 від 17.02.2017, №22 від 20.02.2017 до спірних актів сплачені в розмірі погодженої вартості перевезення вказаної в замовлені на перевезення вантажу.

Відповідачем не доведено належними доказами правомірність нарахування суми послуг за вказаними (спірними) актами в більшому розмірі ніж вказано у замовлені на перевезення вантажу позивача, при цьому суд приймає до уваги п. 1.4 договору, у відповідності до якого всі істотні умову перевезення обговорюються саме в замовленні, і є невід'ємною частиною договору.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується надання послуг відповідачем у період жовтень 2016р. - лютий 2017р. на загальну суму 190900,00 грн.

Позивач зазначив та з матеріалів справи також вбачається, що відповідачем було сплачено за виконанні роботи в сумі 190900,00 грн.

13.03.2017 відповідачем був виставлений позивачу рахунок №35 на оплату транспортних послуг за договором на загальну суму 42000,00грн. В зазначеному рахунку відсутнє посилання на транспортне замовлення.

Позивач 14.03.2017 сплатив виставлений відповідачем рахунок на оплату, що підтверджується платіжним дорученням від 14.03.2017 №258.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено судом у даній справі, рішенням господарського суду Донецької області від 30.05.2017 у справі №905/944/17, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.07.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 14.11.2017, встановлено, що рахунок №35 від 13.03.2017 виставлено відповідачем позивачу в рамках договору-угоди №0113/16 на перевезення вантажів автомобільним транспортом по Україні від 10.10.2016 та позивачем оплачений.

23.03.2017 позивач звернувся до відповідача з вимогою №0038 про повернення надмірно сплачених коштів, яка не була задоволена останнім.

28.12.2017 позивачем надіслано на адресу ТОВ Лінкольн повідомлення про розірвання договору з доданим до нього договору про розірвання договору від 10.10.2016 №0113/16. Факт направлення позивачем зазначеного повідомлення разом з угодою про розірвання підтверджується чеком КМД ПАТ Укрпошта та описом вкладення у цінний лист та свідчить про волевиявлення позивача не продовжувати договірні відносити з відповідачем. Вказане відправлення було отриманий відповідачем 09.01.2018, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту Укрпошти про відстеження поштового відправлення.

22.01.2018 позивач звернувся до відповідача з претензією вих. №24 від 22.01.2018 щодо повернення надмірно сплачених 42000,00 гривень в строк до кінця січня 2018 року, яка також не була задоволена останнім, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Проаналізувавши умови договору-угоди №0113/16 на перевезення вантажів автомобільним транспортом по Україні від 10.10.2016, суд дійшов висновку, що даний договір за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Статтею 907 Цивільного кодексу України визначено, що договір про надання послуг може бути розірваний, зокрема, шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Відповідно до ст. 935 Цивільного кодексу України клієнт або експедитор має право відмовитися від договору транспортного експедирування, попередивши про це другу сторону в розумний строк. Сторона, яка заявила про таку відмову, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки, завдані їй у зв'язку із розірванням договору.

Мотиви реалізації сторонами такого права контрагентами у статті 935 Цивільного кодексу України не визначені, а отже, за висновками суду, право на одностороннє розірвання договору-угоди №0113/16 на перевезення вантажів автомобільним транспортом по Україні від 10.10.2016 може бути реалізовано кожною стороною з будь-яких підстав, за власним бажанням та особистим волевиявленням. Тобто, у даному випадку одностороннє розірвання не ставиться у виключну залежність від належного виконання іншим контрагентом умов договору (як вид відповідальності), а виступає чинником який призводить до припинення договірних відносин сторін та обумовлює закінчення строку його дії.

Частиною 2 статті 653 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Як свідчать матеріали справи, позивач 28.12.2017 звернувся до відповідача з повідомленням про розірвання договору разом з угодою про розірвання договору від 10.10.2016 №0113/16 в якому зазначено про розірвання договору з 01.01.2018. Обставини щодо отримання вказаного повідомлення відповідачем протягом розгляду справи не заперечувались.

Отже, з огляду на норми ст.ст. 907, 935 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що договір-угода №0113/16 на перевезення вантажів автомобільним транспортом по Україні від 10.10.2016 є розірваним, заперечень відповідача з цього приводу не надано.

Таким чином, приймаючи до уваги, що укладений між сторонами правочин є розірваним до моменту звернення позивача до суду з розглядуваним позовом, у суду відсутні підстави для його повторного розірвання.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог про розірвання договору-угоди №0113/16 на перевезення вантажів автомобільним транспортом по Україні від 10.10.2016.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За змістом ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України).

Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (ч.4 ст. 538 ЦК України).

Однак після здійснення позивачем попередньої оплати на суму 42000,00грн., відповідачем не надані послуги позивачу у відповідності до умов договору-угоди №0113/16 на перевезення вантажів автомобільним транспортом по Україні від 10.10.2016

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України закріплено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до п.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи..

Згідно вимог п. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Зважаючи на викладене, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що будь-яких доказів виконання замовлення на перевезення у відповідності до умов договору-угоди №0113/16 на перевезення вантажів автомобільним транспортом по Україні від 10.10.2016 за оплаченим позивачем рахунком №35 від 13.03.2017 на суму 42000,00 грн. або доказів повернення відповідачем позивачу грошових коштів в сумі 42000,00 грн. в строк установлений у претензії вих.№24 від 22.01.2018 не надано, факт розірвання договору-угоди №0113/16 на перевезення вантажів автомобільним транспортом по Україні від 10.10.2016 судом встановлено, знаходження грошових коштів в сумі 42000,00 грн. у відповідача є неправомірним, таким чином обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ЛІНКОЛЬН» , м. Маріуполь 42000,00 грн. надмірно сплачених коштів.

Крім того, суд зазначає, що посилання позивача на ст. 1212 Цивільного кодексу України є помилковим, оскільки між сторонами у справі існували договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути, отримано відповідачем як оплату за послуги, що повинні бути надані за договором, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення. Правовідносини сторін у цьому разі регулюються нормами зобов'язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Доказів надання адвокатом правничої допомоги позивачу в розмірі 10000,00грн. суду не надано, тому суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача цих витрат.

Керуючись ст.ст. 129, 165, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «СПЕЦПОСТАВКА ПЛЮС» , м. Київ до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ЛІНКОЛЬН» , м. Маріуполь задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ЛІНКОЛЬН» , м. Маріуполь (87500, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 23422442) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «СПЕЦПОСТАВКА ПЛЮС» , м. Київ (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 7А, оф. 8-23, код ЄДРПОУ 39208917) надмірно сплачені кошти в розмірі 42000,00 грн., судовий збір в розмірі 1762,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України

Рішення підписано 10.05.2018.

Суддя Г.Є. Курило