Постанова

від 08.05.2018 по справі 661/1184/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 661/1184/17 Головуючий в І інстанції: Чирський Г.М.

Номер провадження: №22-ц/791/716/18 Доповідач: Майданік В.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року Апеляційний суд Херсонської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Майданіка В.В.,

суддів: Кутурланової О.В.,

Орловської Н.В.,

секретар Цвєткова І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою садовогороднього товариства "Таврія" на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 26 лютого 2018 року, у складі судді Чирського Г.М., у справі за позовом адвоката Безкровного Сергія Олексійовича, який діє в інтересах: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до садовогороднього товариства "Таврія" про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку,

В С Т А Н О В И В :

19 квітня 2017 року представник позивачів звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням остаточної позовної заяви, просив стягнути з відповідача на користь:

--- ОСОБА_3 - нараховану, але невиплачену заробітну плату та середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 11388,13грн;

--- ОСОБА_4 - нараховану, але невиплачену заробітну плату та середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 10908грн;

--- ОСОБА_5 - нараховану, але невиплачену заробітну плату та середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 13040,33грн;

--- ОСОБА_6 - нараховану, але невиплачену заробітну плату та середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 10300,69грн;

--- ОСОБА_7 - нараховану, але невиплачену заробітну плату та середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 11628,31грн,

а також витрати на правову допомогу в розмірі по 1080,00грн кожному (т.1 а.с.1, 41).

В ході розгляду справи позовні вимоги були уточнені, просив стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку за період з часу звільнення по час прийняття рішення у справі (т.1 а.с.212, т.2 а.с.43).

Позов обґрунтовано наступним. Позивачі працювали в СГТ "Таврія" та 09.03.2017 року були звільнені за згодою сторін. На день звільнення відповідачем нарахована заробітна плата, проте вона до цього часу безпідставно не виплачена за грудень 2016 року, січень, лютий, березень 2017 року. Вважає, що дії відповідача неправомірні, оскільки, на підставі ст.116 КЗпП України, виплата всіх сум, що належить працівнику від організації, провадиться в день його звільнення. Крім того, вказав, що на підставі ст.117 КЗпП України організація повинна виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

22 червня 2017 року СГТ "Таврія" подало зустрічний позов до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про відшкодування незаконно отриманих коштів (54-58).

Ухвалою Новокаховського міського суду Херсонської області від 23 червня 2017 року відмовлено у прийнятті зустрічного позову (а.с.66-67).

Оскаржуваним рішенням від 26 лютого 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з СГТ "Таврія" на користь ОСОБА_3 заборгованість по нарахованій, але невиплаченій заробітній платі в сумі 8960грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період часу з 10.03.2017 року по 22.02.2018 року в сумі 38240,00грн , разом у сумі 47200грн без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1080,00грн.

Стягнуто з СГТ "Таврія" на користь ОСОБА_4 заборгованість по нарахованій, але невиплаченій заробітній платі в сумі 8480грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період часу з 06.03.2017 року по 22.02.2018 року в сумі 38720грн , разом у сумі 47200 грн без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1080,00грн.

Стягнуто з СГТ "Таврія" на користь ОСОБА_5 заборгованість по нарахованій, але невиплаченій заробітній платі в сумі 8960грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період часу з 10.03.2017 року по 22.02.2018 року в сумі 38240грн , разом у сумі 47200грн без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1080,00грн.

Стягнуто з СГТ "Таврія" на користь ОСОБА_7 заборгованість по нарахованій, але невиплаченій заробітній платі в сумі 7360грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період часу з 10.03.2017 року по 22.02.2018 року в сумі 38240грн , разом у сумі 45600грн без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1080,00грн.

Стягнуто з СГТ "Таврія" на користь ОСОБА_6 заборгованість по нарахованій, але невиплаченій заробітній платі в сумі 7360грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період часу з 10.03.2017 року по 22.02.2018 року в сумі 38240грн , разом у сумі 45600грн без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1080,00грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Стягнуто з СГТ "Таврія" на користь держави судовий збір у розмірі 3200грн.

В апеляційній скарзі голова правління СГТ "Таврія" просить скасувати зазначене рішення й ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права і неповне з'ясування обставин справи. Зокрема вказала , що судом було порушено строк розгляду справи, що призвело до збільшення суми стягнення. Також вважає , що судом безпідставно було залишено позовну заяву без руху. Крім того вказав , що 12.01.2018 року головуючим суддею постановлено розгляд справи у порядку спрощеного провадження, проте, в порушення ч.1 ст.276 ЦПК України, відповідна ухвала відсутня у матеріалах справи. Також вказала , що, постановляючи ухвалу про відмову у прийнятті зустрічного позову від 23.06.2017 року, суд вказав завідомо неправдиві відомості, зокрема, що відсутні квитанції сплати судового збору, хоча вони наявні на а.с.53 т.1, а також вилучив платіжні відомості про виплату товариством позивачам заробітної плати та відпускних. Також зазначила , що зустрічна позовна заява, додатки до неї та ухвала про відмову у її прийнятті підшиті не у хронологічному порядку. Вважає, що вказана ухвала від 23.06.2017 року була винесена з порушенням матеріального та процесуального права. Окрім того зазначила , що складений працівниками апарату цього ж суду акт від 11.10.2017 року про відсутність додатків до заперечень на позовну заяву був виготовлений внаслідок повторно вилучених судом додатків, до того ж, вказала, що такі акти складаються лише у випадку надходження документів поштою. Вважає , що суд, в порушення вимог ч.1 ст.262 ЦПК України не постановив окрему ухвалу, виявивши зловживання процесуальними правами, неналежного виконання професійних обов'язків представником позивачів та виявивши порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи товариства під керівництвом голови ОСОБА_4 та головного бухгалтера ОСОБА_3 Крім того вказала , що до матеріалів справи долучена копія виписки з медичної карти особи, яка не є стороною по справі. Також вважає , що клопотання від 12.01.2018 року від адвоката позивачів щодо долучення до матеріалів справи розрахунку розміру компенсаційних витрат за своїм змістом є клопотанням про зміну предмету позову та не мало бути прийняте судом до розгляду. До того ж відсутні підтвердження надіслання цього клопотання іншим учасникам справи. Окрім того вказала , що суд необґрунтовано не відмовив у задоволенні клопотання сторони позивачів про прийняття розрахунку витрат на правову допомогу. Також зазначила , що судом в оскаржуваному рішенні невірно вказано дату видачі оспорюваних наказів як "09.05.2017 року" замість вірного "05.03.2017 року". Крім того, вважає , що 05.03.2017 року на загальних зборах членів товариства ОСОБА_4 було звільнено з посади голови правління СГТ "Таврія" за недовіру, а тому 05.03.2017 року він фактично припинив свої повноваження та не мав права видавати накази, підписувати документи, ставити печатки товариства. А суд не визнав як недопустимі докази довідки про заборгованість по заробітній платі позивачам. Також вказала , що позивачі не надали доказів на підтвердження відпрацьованих годин, що має суттєве значення для визначення розміру заробітної плати. До того ж, матеріалами справи (а.с.2-35 т.2) підтверджується виплата позивачам з січня 2016 року по 07 березня 2017 року заробітної плати. Крім того, зазначила , що суд не звернув уваги на втрату чинності Законом України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" та на те, що з 15.12.2017 року відшкодування витрат на правничу допомогу не обмежується граничним розміром ставки, а визначається, виходячи з розміру гонорару адвоката на представництво в суді та іншу правничу допомогу. Натомість позивачами не надано Додаток про розмір гонорару адвоката, акт приймання-передачі правничих послуг, доказів виконання наданих послуг, перевірку виконання робіт та їх вартості. Також зазначила , що судом не враховано ненадання позивачами доказів відпрацьованих годин, а також того, що після звільнення позивачі не надали новому керівництву товариства документи щодо цього. Більш того, з отриманих новим керівництвом документів вбачається, що існує перевиплата зарплати з боку відповідача на користь позивачів. Крім того, вказала , що поза увагою суду залишилась і та обставина, що відповідач є неприбутковою організацією, щодо якої відсутні положення про необхідність виплати заробітної плати не нижче мінімальної в 3200грн.

Відповідно до п.6 Розділу XV "Перехідні положення" Конституції України до впровадження нового адміністративно-територіального устрою України відповідно до змін до Конституції України щодо децентралізації влади, але не довше ніж до 31 грудня 2017 року, утворення, реорганізацію та ліквідацію судів здійснює Президент України на підставі та у порядку, що визначені законом.

Указом Президента України №452/2017 від 29.12.2017 року "Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах" було постановлено ліквідувати Апеляційний суд Херсонської області та утворити Херсонський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Херсонську область, з місцезнаходженням у місті Херсоні.

Однак, згідно з п.3 Розділу XІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що набрав чинності з 30.09.2016 року, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Крім того, відповідно до ч.6 ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Також, відповідно до п.8 ст.1 Розділу XІІІ "Перехідні положення" ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Враховуючи наведене, оскільки Херсонський апеляційний суд як новоутворений суд свою роботу ще не розпочав, то до утворення останнього його повноваження продовжує здійснювати Апеляційний суд Херсонської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Із матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

Відповідно до наказу № 3 від 01.09.2015 року ОСОБА_3 працювала на посаді провідного бухгалтера в СГТ "Таврія", звільнена на підставі п.1 ст.36 КЗпП України за згодою сторін з 09.03.2017 року відповідно до наказу № 6 від 05.03.2017 року, що підтверджується копією трудової книжки, наказом (а.с.2-3, 219 т.1).

Відповідно до Протоколу № 4 від 15.06.2014 року ОСОБА_4 з 16.06.2014 року працював головою правління СГТ "Таврія", звільнений 09.03.2017 року на підставі п.1 ст.36 КЗпП України за згодою сторін відповідно до наказу № 7 від 05.03.2017 року, що підтверджується копією трудової книжки та наказом (а.с.6-7 т.1).

Відповідно до наказу № 3 від 02.05.2010 року ОСОБА_7 працював слюсарем-охоронцем СГТ "Таврія", звільнений на підставі п.1 ст.36 КЗпП України за згодою сторін відповідно до наказу № 5 від 05.03.2017 року, що підтверджується копією трудової книжки та наказом (а.с.20-21, 214 т.1).

Відповідно до наказу № 2 від 02.01.2017 року ОСОБА_6 працював із зазначеної дати слюсарем-охоронцем СГТ "Таврія", звільнений з 09.03.2017 року на підставі п.1 ст.36 КЗпП України за згодою сторін відповідно до наказу № 4 від 05.03.2017 року, що підтверджується копією трудової книжки та наказом (а.с.15-16, 217 т.1).

Відповідно до наказу № 1 від 03.03.2014 року ОСОБА_5 працював слюсарем-охоронцем СГТ "Таврія", звільнений з 09.03.2017 року на підставі п.1 ст.36 КЗпП України за згодою сторін відповідно до наказу № 3 від 05.03.2017 року, що підтверджується копією трудової книжки та наказом (а.с.11, 218 т.1).

Згідно протоколу № 1/2017 загальних зборів членів СГТ "Таврія" від 05.03.2017 року: ОСОБА_4, голову правління, звільнено з посади за недовіру з 05.03.2017 року; головою правління СГТ "Таврія" призначено ОСОБА_12 з 06.03.2017 року (а.с.85-89 т.1).

Із виписки з вказаного протоколу № 1/2017 вбачається, що на порядок денний було винесене питання щодо звільнення з посади голови правління ОСОБА_4 за недовіру. Під час обговорення вказаного питання причинами звільнення були вказані, зокрема, низький рівень кваліфікації, що виразилося у неналежному виконанні своїх обов'язків, невміння розпоряджатися грошовими коштами, наявність неукладених договорів з фермерами про постачання електроенергії, тощо. За результатами голосування ( "за" - 432 особи, "проти" - 7 осіб, "утримались" - 0 осіб) було прийняте рішення про звільнення з посади голови правління за недовіру (а.с.80-84, 85-89 т.1).

За копією виданої щодо працюючої в СГТ "Таврія" ОСОБА_3 довідки про заробітну плату та інші доходи, що датована 2017 роком, загальна сума доходів за грудень 2016 року становить 1412,02грн. Довідка підписана керівником підприємства ОСОБА_4 та головним бухгалтером ОСОБА_3 (а.с.4 т.1).

За копією виданої щодо працюючої в СГТ "Таврія" ОСОБА_3 довідки про заробітну плату та інші доходи, що датована 07.03.2017р, загальна сума доходів за 2017 рік, а саме за січень, лютий, березень 2017р становить 7400,11грн. (за січень - 2576,00грн, за лютий - 2576,00грн, за березень - 613,34грн). Довідка підписана керівником підприємства ОСОБА_4 та головним бухгалтером ОСОБА_3 (а.с.4 т.1).

За копією виданої щодо працюючого в СГТ "Таврія" ОСОБА_4 довідки про заробітну плату та інші доходи, що датована 07.03.2017р, загальна сума доходів за грудень 2016 року становить 1059,02грн. Довідка підписана керівником підприємства ОСОБА_4 та головним бухгалтером ОСОБА_3 (а.с.8 т.1).

За копією виданої щодо працюючого в СГТ "Таврія" ОСОБА_4 довідки про заробітну плату та інші доходи, що датована 07.03.2017р, загальна сума доходів за 2017 рік, а саме за січень, лютий, березень 2017р становить 7917,60грн. (за січень - 2576,00грн, за лютий - 2576,00грн, за березень - 613,34грн). Довідка підписана керівником підприємства ОСОБА_4 та головним бухгалтером ОСОБА_3 (а.с.8 т.1).

За копією виданої щодо працюючого в СГТ "Таврія" ОСОБА_5 довідки про заробітну плату та інші доходи, що датована 07.03.2017р, загальна сума доходів за грудень 2016 року становить 1412,02грн. Довідка підписана керівником підприємства ОСОБА_4 та головним бухгалтером ОСОБА_3 (а.с.12 т.1).

За копією виданої щодо працюючого в СГТ "Таврія" ОСОБА_5 довідки про заробітну плату та інші доходи, що датована 07.03.2017р, загальна сума доходів за 2017 рік, а саме за січень, лютий, березень 2017р становить 9052,31грн (за січень - 3381,00грн, за лютий - 3381,00грн, за березень - 613,34грн, невикористана відпустка - 1676,97грн). Довідка підписана керівником підприємства ОСОБА_4 та головним бухгалтером ОСОБА_3 (а.с.12 т.1).

За копією виданої щодо працюючого в СГТ "Таврія" ОСОБА_6 довідки про заробітну плату та інші доходи, що датована 07.03.2017р, загальна сума доходів за 2017 рік, а саме за січень, лютий, березень 2017р становить 7724,63грн (за січень - 3381,00грн, за лютий - 3381,00грн, за березень - 613,34грн, невикористана відпустка - 349,29грн). Довідка підписана керівником підприємства ОСОБА_4 та головним бухгалтером ОСОБА_3 (а.с.14 т.1).

За копією виданої щодо працюючого в СГТ "Таврія" ОСОБА_7 довідки про заробітну плату та інші доходи, що датована 07.03.2017р, загальна сума доходів за 2017 рік, а саме за січень, лютий, березень 2017р становить 9052,31грн (за січень - 3381,00грн, за лютий - 3381,00грн, за березень - 613,34грн, невикористана відпустка - 1676,97грн). Довідка підписана керівником підприємства ОСОБА_4 та головним бухгалтером ОСОБА_3 (а.с.14 т.1).

10 квітня 2017 року позивачами були подані заяви до голови СГТ "Таврія":

--- ОСОБА_3 10.04.2017 року щодо сплати їй заборгованості із заробітної плати за грудень 2016 року, січень, лютий, березень 2017 року, а також виплати їй середнього заробітку за час затримки розрахунку (а.с.5 т.1).

--- ОСОБА_4 щодо сплати йому заборгованості із заробітної плати за грудень 2016 року, січень, лютий, березень 2017 року, а також виплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку (а.с.9 т.1);

--- ОСОБА_5 10.04.2017 року щодо сплати йому заборгованості заробітної плати за грудень 2016 року, січень, лютий, березень 2017 року, а також виплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку (а.с.13 т.1).

--- ОСОБА_6 щодо сплати йому заборгованості заробітної плати за січень, лютий, березень 2017 року, а також виплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку (а.с.17 т.1);

--- ОСОБА_7 щодо сплати йому заборгованості заробітної плати за січень, лютий, березень 2017 року, а також виплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку (а.с.19 т.1).

Проте в прийнятті вказаних заяв їм було відмовлено в присутності свідків.

Матеріали справи містять копії платіжних відомостей на видачу заробітної плати, відпускних, працівникам товариства, зокрема і позивачам, за різні місяці 2016 року, а також копії видаткових касових ордерів від 12.03.2017 року про видачу зарплати позивачам (крім ОСОБА_6 та ОСОБА_3) за листопад та грудень 2017р (а.с.1-33, 34-37 т.2). Вказані копії бухгалтерських документів не спростовують позовних вимог.

При апеляційному розгляді справи представники відповідача визнали такі факти: позивачі дійсно працювали за трудовим договором у відповідача; з грудня 2016 року (щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5) і з січня 2017 року (щодо усіх позивачів) їм належить до виплати заробітна плата в розмірі 1600грн. на місяць у грудні 2016р та 3200грн. на місяць в січні-березні 2017 року, це підтверджено даними Пенсійного фонду та податкової служби про відрахування ЄСВ та відомостями про нарахування заробітної плати, проте товариство не має належних доказів її виплати, оскільки старе керівництво не передало відповідних документів.

Згідно ст.3 КЗпП України:

--- законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (ч.1);

--- особливості праці членів кооперативів та їх об'єднань, колективних сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств, працівників підприємств з іноземними інвестиціями визначаються законодавством та їх статутами. При цьому гарантії щодо зайнятості, охорони праці, праці жінок, молоді, осіб з інвалідністю надаються в порядку, передбаченому законодавством про працю (ч.2).

Відповідно до Статуту Садовогороднього товариства "Таврія", затвердженого загальними зборами членів товариства Протокол №1 від 28.02.2016р (а.с.53-57 т.2):

--- статут розроблений, зокрема на підставі Закону України "Про кооперацію" (п.1.4.);

--- метою діяльності товариства є , зокрема, задоволення та захист його членами своїх законних прав власників садово-городніх ділянок (п.2.1.);

--- товариство є неприбутковою організацією (п.3.1.);

--- товариство є юридичною особою від дня державної реєстрації (п.3.2.);

--- товариство має право у встановленому законом порядку звертатися в державні органи за захистом прав товариства, передбачених цим Статутом і законом України "Про кооперацію" (п.3.10.);

--- управління товариством здійснюють: вищий орган товариства - Загальні збори членів товариства; ревізійна комісія товариства, правління товариства (п. 5.1);

--- до компетенції загальних зборів членів товариства належить обрання та відкликання членів правління (п.п."г" п.5.2.6);

--- питання (окрім зміни статуту товариства та припинення діяльності товариства) приймається загальними зборами членів товариства простою більшістю голосів членів товариства, або х представників (п.5.2.7);

--- до компетенції правління належать усі питання діяльності, крім тих, що згідно з цим статутом віднесені до виключної компетенції іншого органу управління товариства (п.5.4.2);

--- правління товариства складається із 7 членів, до складу правління входять: голова правління і його члени (п.5.4.5.);

--- голова правління обирається на загальних зборах членів товариства (п.5.4.6);

--- голова правління уповноважений: керувати поточними справами; представляти товариство з іншими особами; вести переговори та укладати угоди; вступати з поданням до вищого органу товариства щодо складу правління; організовувати ведення протоколів засідання правління;

--- на підставі рішень, прийнятих правлінням, голова правління видає накази та інші розпорядчі документи (п.5.4.9);

--- виключення із членів товариства провадиться загальними зборами товариства за поданням правління (п.6.4).

Згідно положенням Закону України "Про кооперацію":

--- кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об'єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану (ч.1 ст.6);

--- відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми , гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо (ч.2 ст.6);

--- кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків та може мати печатки (ч.3 ст.6);

--- членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу (ч.1 ст.10);

--- членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності (ч.2 ст.10);

--- кооператив зобов'язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство (ч.3 ст.10);

--- членство в кооперативі припиняється у разі: добровільного виходу з нього; припинення трудової участі в діяльності виробничого кооперативу; несплати внесків у порядку, визначеному статутом кооперативу; смерті члена кооперативу - фізичної особи; ліквідації члена кооперативу - юридичної особи; припинення діяльності кооперативу (ч.1 ст.13);

--- виключення з членів кооперативу може бути оскаржене до суду (ч.2 ст.13);

--- трудові відносини в кооперативних організаціях регулюються цим Законом, законодавством про працю, статутами кооперативних організацій та правилами їх внутрішнього розпорядку (ч.1 ст.34);

--- для здійснення мети і статутних завдань кооперативна організація може залучати до роботи за трудовим договором осіб, які не є її членами. У разі залучення осіб на визначений строк чи на час виконання певної роботи за згодою сторін між кооперативною організацією та найманим працівником може укладатися договір у формі контракту (ч.2 ст.34);

--- кооперативна організація самостійно визначає форми і систему оплати праці своїх членів і найманих працівників з урахуванням вимог, встановлених законодавством (ч.3 ст.34);

Аналізуючи положення Статуту Садовогороднього товариства "Таврія", колегія суддів враховує, що саме до компетенції загальних зборів членів товариства належить обрання та відкликання членів правління, виключення із членів товариства, відкликання голови правління. В свою чергу пунктом 5.4.9. передбачено, що голова правління, на підставі рішень, прийнятих правлінням (а не загальними зборами членів товариства) видає накази. Також статутом товариства не передбачене повноваження голови правління щодо виключення його із членів товариства чи звільнення або звільнення з роботи інших осіб, з якими укладено трудові договори. Отже накази про звільнення позивачів за угодою сторін були видані ОСОБА_4 в порушення статуту та законодавства. Крім того, за відсутності в статуті особливостей праці членів вказаного кооперативу саме за нормами КЗпП України визначаються положення про виплату заробітної плати, зокрема застосовуються норми ст.ст.116 і 117 КЗпП України.

Однак, це не може бути підставою для невиплати працівникам заробітної плати за пропрацьований час, оскільки і ст.94 КЗпП України, і ст.1 Закону України "Про оплату праці" вимагають виплату працівнику заробітної плати за виконану роботу і не пов'язує це з необхідністю правильного його звільнення, чи звільнення належним органом. Головним тут є факт виконання роботи працівником.

При апеляційному розгляді справи сторони не заперечували проти того, що утворення, організація роботи відповідача регулюються Законом України "Про кооперацію" і що питання праці працівників регулюються також і нормами КЗпП України, зокрема, ст.ст.116 і 117 вказаного Кодексу. При цьому колегія суддів вважає таким, що не впливає на правильність рішення суду, посилання в ньому на Закон України "Про громадські об'єднання", оскільки це не змінює суті рішення.

Згідно ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст.117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власниками або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи з відповідача на користь позивачів заборгованість по заробітній платі (ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - за грудень 2016р, січень, лютий та частково березень 2017р; ОСОБА_6, ОСОБА_7 - за січень, лютий та частково березень 2017р), суд першої інстанції виходив з того, що в статуті СГТ "Таврія" відсутні прямі положення, згідно яких встановлюється розмір заробітної плати найманим працівникам підприємства, тому суд при стягненні заборгованості по заробітній платі та обрахуванні середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідно до ст.95 КЗпП України застосував розмір мінімальної заробітної плати з 01.12.2016 року - 1600 грн, та з 01.01.2017 року - 3200 грн. При цьому суд не брав до уваги видані ОСОБА_4 довідки щодо заборгованості по заробітній платі. Суд виходив, як зазначено вище, з встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати з 01.12.2016 року в 1600грн. на місяць, та з 01.01.2017 року в 3200грн. на місяць.

Також суд першої інстанції виходив з того, що період затримки розрахунку за період з 10.03.2017 року по 22.02.2018 року становив 239 робочих днів, а тому на підставі ст.117 КЗпП України та Порядку обчислення середньої заробітної плати, встановив, що загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7 кожному, з 10.03.2017 р. по 22.02.2018 р. становить 38240 грн. (середньоденна заробітна плата 160 грн. Х 239 день = 38240 грн.), а на користь ОСОБА_4 з 06.03.2017 р. по 22.02.2018 р. становить 242 робочі дні, а тому середній заробіток становить 38720 грн.

Крім того, суд першої інстанції враховував, що належних доказів виплат заробітної плати позивачам відповідачем не надано. Крім того, як свідчить Протокол Засідання Правління СГТ "Таврія" від 11.03.2017 № 2-а, перераховано зарплату працівникам Товариства за січень-березень 2017 року із розрахунку мінімальної зарплати станом на 01-12.2016 р. - 1600 грн, що також свідчить про незаконність дій відповідача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає нормам матеріального і процесуального права і є правильним по суті.

Суд апеляційної інстанції враховує часткове визнання представником відповідача певних фактів (зокрема, працю за трудовим договором позивачів у відповідача частково з грудня 2016р та з 2017р по березень 2017р), а також не може взяти до уваги посилання відповідача на переплату зарплати позивачам за 2016 рік. При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, слід відділити заробітну плату за спірний період та заробітну плату за минулий період і в разі перевиплати зарплати за грудень-листопад 2016 року працівники, за наявності підстав, можуть нести матеріальну відповідальність, що може бути встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не брав до уваги видані ОСОБА_4 довідки щодо заборгованості по заробітній платі, оскільки вони видані 07.03.2017р, тобто вже після звільнення з посади голови правління товариства.

Також суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що через подання представником позивачів уточнення розміру стягнень від 12.02.2018р після початку судового розгляду воно не підлягає прийняттю, а також з того, що адвокатом ОСОБА_2 не надано розрахунок правової допомоги щодо витрат, здійснених позивачами поза межами судових засідань, проте, виходячи із розрахунку участі адвоката у судових засіданнях, витрати на правову допомогу позивачів становлять 6675,81грн, отже підлягає задоволенню позовна вимога на суму 1080грн. кожного позивача в цій частині.

При цьому слід зазначити, що хоча на момент ухвалення судового рішення вже втратив чинність з 15.12.2017 року Закон України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", проте з урахуванням подання позову в квітні 2017 року, коли він ще був чинний, а також враховуючи, як того вимагає ч.4 ст.137 ЦПК України, складність справи та виконання адвокатом робіт, витраченого ним часу, обсягом послуг та ціною позову, колегія суддів вважає, що стягнута судом на користь кожного відповідача сума в 1080грн на відшкодування витрат на правничу допомогу є співмірною з задоволеними позовними вимогами.

Доводи апеляційної скарги не обґрунтовані вимогами закону, належними доказами і є такими, що висновків суду не спростовують. Зокрема, не можуть бути прийняті до уваги посилання на порушення строку розгляду справи, що призвело до збільшення суми стягнення, та на безпідставне залишення позовної заяви без руху, оскільки, з одного боку, матеріалами справи не доведено вину позивачів у затягуванні процесу (провадженні у справі відкрито ухвалою від 28.04.2017 року), з огляду на кількість позивачів, складність справи, заперечення відповідача, надання сторонами доказів та відкладання справи зовсім і не містили в собі факти затягування процесу, а з іншого боку, залишення позовної заяви без руху не було безпідставним з огляду на несплату судового збору за вимогою про стягнення моральної шкоди. При цьому слід враховувати й невеликий проміжок часу з дня залишення заяви без руху та відкриття провадження у справі (відповідно 19 та 28 квітня 2017 року). Також, слід залишити поза увагою й посилання на відсутність ухвали суду про спрощене провадження, на незаконне неприйняття зустрічного позову, неправильне оформлення документів, вилучення судом певних документів, невинесення окремих ухвал щодо представника позивачів та минулого керівництва товариства, а також на долучення до справи виписки з медичної карти сторонньої особи, оскільки вони не містять в собі підстав для скасування рішення. Також, через помилкове тлумачення норм ЦПК України щодо витрат на професійну правничу допомогу підлягають залишенню поза увагою й посилання на незаконність прийняття судом клопотання адвоката позивачів щодо долучення до матеріалів справи розрахунку від 12.01.2018р розміру витрат на професійну правничу допомогу. Також, не можуть бути прийняті до уваги посилання на невірне зазначення дати видачі оспорюваних наказів (замість вірної дати 05.03.2017р помилково зазначено 09.03.2017р), оскільки це не впливає на правильність прийнятого рішення. Головним в цьому є саме дата звільнення з роботи та наявність заборгованості по заробітній платі. Також, слід залишити поза увагою й посилання на відсутність у ОСОБА_4 з дня припинення його повноважень (з 05.03.2017 року) видавати накази та надавати довідки, оскільки суд першої інстанції зовсім і не поклав в основу рішення видані вказаною особою довідки щодо заборгованості по заробітній платі. Суд виходив, як зазначено вище, з встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати з 01.12.2016 року в 1600грн на місяць, та з 01.01.2017 року в 3200грн на місяць. Також підлягають залишенню поза увагою й посилання на відсутність доказів на підтвердження відпрацьованих позивачами годин та на виплату їм з січня 2016 року по 07 березня 2017 року заробітної плати, оскільки сам представник відповідача, зокрема і при апеляційному розгляді справи, не заперечувала проти того, що позивачі працювали за трудовим договором на товаристві у січні 2017р, лютому та частково у березні 2017р (а ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - також і в грудні 2016р) і їм належить до виплати заробітна плата в розмірі 1600грн. на місяць у грудні 2016р та 3200грн. на місяць в січні-березні 2017 року, це підтверджено даними Пенсійного фонду та податкової служби про відрахування ЄСВ та відомостями про нарахування заробітної плати, проте товариство не має належних доказів її виплати, оскільки старе керівництво не передало відповідних документів. Копії платіжних відомостей та видаткових касових ордерів не містять в собі підтвердження дійсних фактів отримання позивачами заробітної плати в оспорюваний ними період. Також, не можуть бути прийняті до уваги посилання на втрату з 15.12.2017 року чинності Законом України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" та ненадання позивачами Додатку про розмір гонорару адвоката, акту приймання-передачі правничих послуг, доказів виконання наданих послуг, перевірку виконання робіт та їх вартості, оскільки позов було подано в квітні 2017 року, коли вказаний закон ще був чинний, а з урахуванням складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт, витраченого ним часу, обсягом послуг та ціною позову стягнута судом на користь кожного відповідача сума в 1080грн на відшкодування витрат на правничу допомогу є співмірною з задоволеними позовними вимогами. Також, слід залишити поза увагою й посилання на перевиплату позивачам зарплати за 2016 рік та ненадання попереднім керівництвом товариства новому керівництву документів, оскільки, з одного боку, слід відділяти заробітну плату за спірний період та заробітну плату за минулий період, яка до спірного періоду жодного відношення не має, а, з іншого боку, ненадання документів не може бути підставою для відмови у виплаті заробітної плати за час роботи. Крім того, через неправильне тлумачення ст.95 КЗпП України та ст.ст.9, 10 Закону України "Про оплату праці", слід залишити поза увагою й посилання на відповідача як неприбуткову організацію, щодо якої, як помилково вважає відповідач, відсутні положення про необхідність виплати заробітної плати не нижче мінімальної в 3200грн.

Оскільки суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст.375 ЦПК України це є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу садовогороднього товариства "Таврія" залишити без задоволення.

Рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 26 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання безпосередньо до Верховного Суду касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови - 11 травня 2018 року .

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ О.В. Кутурланова

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Н.В. Орловська