Рішення

від 05.05.2018 по справі 915/1344/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2018 року Справа № 915/1344/17

м. Миколаїв.

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль Ю.М.,

при секретарі Яйченя К.М.,

з участю представника позивача - ОСОБА_1, дов. від 03.04.2017,

від відповідача представник не явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Біозар» ,

56600, вул. Сеславинського, 26, м. Нова Одеса, Миколаївська область;

поштова адреса: 56600, вул. Центральна, 190-б, м. Нова Одеса, Миколаївська область;

до Вознесенської міської ради Миколаївської області,

56500, пл. Центральна, 1, м. Вознесенськ, Миколаївська область;

про визнання права власності на об'єкт нерухомості, -

В С Т А Н О В И В:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Біозар» (далі - ТОВ «Біозар» , Підприємство) пред'явлено позов до Вознесенської міської ради Миколаївської області (далі - Вознесенська міськрада) про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, загальною площею 146,7 м. кв., розташованого по вул. Київській, 113, м. Вознесенськ Миколаївської області (спірне домоволодіння).

Позов обґрунтовано тим, що позивач, маючи на праві власності спірне домоволодіння як правонаступник Вознесенської районної міжколгоспної біолабораторієї (далі - Райбіолабораторія ), якою, в свою чергу, набуто зазначений об'єкт за договором купівлі-продажу, укладеним з Вознесенською житлово-експлуатаційною конторою на виконання рішення Виконкому Вознесенської міської ради депутатів трудящих Миколаївської області від 25.05.1971 № 150 «О принятии на баланс Вознесенской ЖЭК неоконченного строительством домостроения № 105-А по ул. Октябьской революции, конфискованого судом у гр. ОСОБА_2, и гр. ОСОБА_3В» , звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності на вказаний об'єкт нерухомості до департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міськради Миколаївської області. Державним реєстратором вказаного департаменту прийнято рішення від 31.07.2017 за № 36394462 про відмову в державній реєстрації прав та обтяжень з підстав унесення за заявою Управління комунальної власності Вознесенської міськради запису до Державного реєстру прав та їх обтяжень про взяття 15.05.2017 об'єкта нерухомості на облік, як безхазяйне нерухоме майно. Такі дії Вознесенської міськради, стверджує позивач, свідчать про невизнання органом місцевого самоврядування права власності ТОВ «Біозар» на спірний об'єкт нерухомості.

Вознесенська міськрада у відзиві від 09.01.2018 позов не визнала. Вказуючи, що Управлінням комунальної власності Вознесенської міськради 10.02.2017 подано заяву про взяття на облік спірного об'єкта нерухомого майна як безхазяйної нерухомої речі, міськрада проте вважає, що спору щодо цього майна між сторонами немає, тому що відсутні докази, зокрема, укладення нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна, правонаступництва ТОВ «Біозар» прав та обов'язків Вознесенської районної міжколгоспної біолабораторієї (далі - Райбіолабораторія ), якій рішенням Виконкому Вознесенської міської ради народних депутатів Миколаївської області від 25.05.1971 №150, на котре посилається позивач, вирішено про продаж спірного нерухомого майна, та державної реєстрації права власності на це майно.

У судове засідання з розгляду справи по суті від відповідача, повідомленого належним чином про час та місце розгляду справи, представник не явився.

Вислухавши представника позивача, який підтримав доводи, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Із вказаного вище рішення державного реєстратора департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міськради Миколаївської області випливає, що відповідач не визнає право власності позивача на спірне домоволодіння, так як відділом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно апарату Виконавчого комітету Вознесенської міськради за заявою Управління комунальної власності Вознесенської міськради взято 15.05.2017 цей об'єкт на облік, як безхазяйне нерухоме майно, про що внесено відповідні відомості до Державного реєстру прав на нерухоме майно. Наслідком такого є позбавлення позивача права власності тому, що, у відповідності до п.2 ч.2 ст. 335 ЦК України, після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.

Позивач на підтвердження права власності на спірне домоволодіння посилається на рішення Виконкому Вознесенської міської ради народних депутатів Миколаївської області від 25.05.1971 №150 «О принятии на баланс Вознесенской ЖЕК неоконченного строительством домостроения №105-А по ул. Октярськой революции, конфискованного судом у гр. ОСОБА_2 и гр. ОСОБА_3» , яким вирішено про взяття Вознесенською ЖЕК на баланс незакінчене будівництвом домоволодіння № 105-а по вул. Октябрьської революції згідно оцінки 7600 руб., дозволено Вознесенській ЖЕК це домоволодіння продати Вознесенській районній біологічній лабораторії, а останню зобов'язано добудувати домоволодіння та укласти з Вознесенською ЖЕК нотаріально посвідчений договір його купівлі-продажу.

За твердженнями ТОВ «Біозар» , на виконання зазначеного рішення Виконкому Вознесенської міської ради народних депутатів спірне домоволодіння придбано Райбіолабораторією як незавершене будівництво за укладеним з Вознесенською ЖЕК договором купівлі-продажу від 02.11.1971, при цьому зазначена у рішенні органу місцевого самоврядування Вознесенська районна біологічна лабораторія, і є Райбіолабораторією. Цей договір та до нього акт приймання-передачі домоволодіння втрачено у зв'язку із давністю та реорганізацією Райбіолабораторії щляхом її включення, на підставі наказу Миколаївського обласного управляння сільського господарства від 12.09.1973 № 152, виданого на виконання рішення Виконкому Миколаївської обласної ради депутатів трудящих від 11.07.1973 «Об улучшении работы биологических лабораторий области» та постанови Президії обласної ради колгоспів від 05.09.1973 № 5 «О создании централизоываной бухгалтерии межколхозных биолабораторий области при обласной межколхозной биолаборатории» , до складу Миколаївської обласної міжколгоспної біолабораторії, правонаступником якої є позивач, що підтверджується, зокрема статутом ТОВ «Біозар» .

На підтвердження таких доводів позивачем подано платіжне доручення від 02.11.1971 за № 356. З останнього випливає, що Райбіолабораторією оплачено Вознесенській міській раді народних депутатів грошові кошти в сумі 7600 руб. згідно договору купівлі-продажу, укладеного з Вознесенською ЖЕК від 02.11.1971.

Про виконання договору купівлі-продажу також свідчать обставини відсутності на балансі Вознесенської ЖЕК спірного незавершеного будівництвом домоволодіння, що підтверджує й відповідач у відзиві на позов, та облік цього домоволодіння на балансі Райбіолабораторії та її правонаступників, у тому числі позивача.

Вказані вище рішення органів влади щодо реорганізації Райбіолабораторії свідчать про правонаступництво ТОВ «Біозар» прав та обов'язків Райбіолабораторії, і на їх підставі суд відхиляє доводи відповідача про відсутність доказів правонаступництва щодо спірного нерухомого майна ТОВ «Біозар» .

На виконання рішення Виконкому Вознесенської міської ради депутатів трудящих, яким вирішено про продаж спірного майна та зобов'язано до 1 червня 1972 року закінчити його будівництво, правонаступниками добудовано домоволодіння, про що свідчить довідка Миколаївської обласної міжколгоспної біолабораторії від 07.02.1978 № 31, із змісту якої випливає, що для закінчення будівництва будівлі під лабораторію, підсобних приміщень та благоустрою території було затрачено відповідно до кошторису грошові кошти в сумі 9786 рублів.

Про завершення будівництва спірного домоволодіння свідчить складений Комунальним підприємством Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації звіт про проведення технічного обстеження будівель від 21.06.2017, згідно з яким адміністративна будівля літ.А-1, загальна площа 146,7 кв.м., основна площа 67.3, кв.м, сарай літ. Б-1; гараж літ. В-1; вбиральня літ.Г-1, гараж літ. Д-1, сарай літ. Є-1, за адресою: вул. Київська, 113, м. Вознесенськ, Миколаївська область, що належить ТОВ «Біозар» , відповідають надійності та безпечності в експлуатації. Це ж випливає із технічного паспорта на нежитловий об'єкт від 27.02.2007, в якому зазначені технічні характеристики нерухомого майна розташованого за адресою: вул. Київська, 113, м. Вознесенськ, Миколаївська область, та вказано час його будівництва - 1970 рік.

Про те, що нежитловий об'єкт за адресою: вул. Київська, 113, м. Вознесенськ, Миколаївська область, є спірним домоволодінням випливає із рішення Виконкому Вознесенської міської ради депутатів трудящих від 12.12.1976 № 644 «Об упорядочении нумерации домостроений и наименований улиц и переулков города Вознесенска» .

Суд визнає, що спірний об'єкт нерухомого майна набув статусу завершеного будівництва, принаймні, з 07.02.1978 та відкрито використовувався і використовується дотепер за призначенням як біолабораторія правонаступниками ТОВ «Біозар» і останнім, та що за період з часу завершення будівництва і до внесення відомостей за заявою органу відповідача про взяття на облік як безхазяйного майна, Вознесенська міськрада не мала претензій щодо незаконності володіння та введення в експлуатацію спірного нерухомого майна. ТОВ «Біозар» фактично володіє цим майном, використовує його в господарській діяльності, здійснює ремонти, підтримуючи його належний стан, сплачує за наданні послуги електро-, газо-, водопостачання.

Чинним на час укладення договору купівлі-продажу спірного домоволодіння передбачалося, що право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором (ст. 128 ЦК УРСР).

Договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин (ст. 227 ЦК УРСР). Недодержання такої вимоги закону тягне недійсність договору (ст. 47 ЦК УРСР).

Зміст наведених норм законодавства свідчить, що обов'язковому нотаріальному посвідченню підлягали лише договори відчуження жилих будинків, які укладалися за участю однієї сторони громадянина.

Так як обов'язкового нотаріального посвідчення договору-купівлі продажу нерухомого майна укладеного між юридичними особами, за чинним у той час законодавством, не вимагалося, то відповідно відсутність нотаріального посвідчення зазначеної угоди не тягне за собою недійсність такого правочину.

У відповідності до ч.1 ст. 44 ЦК УРСР, у письмовій формі повинні укладатися угоди державних, кооперативних та інших громадських організацій між собою і з громадянами, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та окремих видів угод, для яких інше передбачено законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Згідно з ст. 46 ЦК УРСР, у разі недодержання простої письмової форми, що вимагається законом (стаття 44 цього кодексу), позбавляє сторони права в разі спору посилатися на показання свідків, а у випадках, прямо зазначених у законі, тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Нормативно правовими актами, що діяли на час укладення договору купівлі-продажу спірного домоволодіння, виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації, до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 01.07.2004 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» . Частиною 3 статті 3 цього Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Ураховуючи наведене законодавство, суд визнає доведеним укладення між Вознесенською ЖЕК та Райбіолабораторією договору від 02.11.1971 про купівлі-продажу спірного домоволодіння на підставі викладених вище письмових доказів, а тому відхиляє доводи відповідача про недотримання вимог законодавства при укладенні цього договору, в тому числі щодо недотримання вимог про державну реєстрацію договору та викладених у наведеному вище Рішенні Виконкому Вознесенської міської ради народних депутатів Миколаївської області про його нотаріальне посвідчення.

Тривалий строк відкритого володіння спірними домоволодінням, а саме 47 років, юридичними особами, правонаступником яких є ТОВ «Біозар» , та останнім свідчить про право власності на нього позивача.

Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Європейська конвенція) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції).

Згідно із ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Викладені положення Протоколу кореспондується із положеннями ст. 321 ЦК України. Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 ЦК України).

Згідно зі ст. 17 Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людин» практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) застосовується українськими судами як джерело права.

Рішенням ЄСПЛ від 25.03.1999 у справі «Ятрідіс проти Греції» встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції. Серед іншого Суд зазначив: «… що на момент позбавлення заявника права на експлуатацію кінотеатру, яка здійснювалася на підставі офіційно укладеного договору оренди, заклад пропрацював без втручання з боку органів влади одинадцять років. За цей час у нього з'явилися постійні відвідувачі, переважно місцеві жителі, що, на думку Суду, є позитивним фактором.»

У рішенні у справі « Федоренко проти України» від 01.06.2006 Суд визначив основні критерії, згідно яких необхідно оцінювати дотримання вимог ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції у справах, що стосуються втручання в майнові права особи:

чи мало місце втручання у майно в розумінні Конвенції;

чи було втручання законним у контексті положень національного законодавства;

чи переслідувало втручання мету, спрямовану на задоволення інтересів суспільства;

чи було втручання у право власності справедливим, тобто чи було дотримано «справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи.

Подібні висновки щодо застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції є в рішеннях й в інших справах, зокрема «Стретч проти Сполученого Королівства» , «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» , «Спорронг та Льонротт проти Швеції» .

У рішенні у справі «Рисовський проти України» Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування» , який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Принцип «належного урядування» , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.

Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Необхідною умовою судового захисту є те, що в діях набувача майна не вбачається недобросовісний характер.

Суд вважає, що дії Вознесенської міськради щодо прийняття рішення про взяття на облік спірного домоволодіння як безхазяйного не відповідають критеріям своєчасності та послідовності.

Суд вважає, що органом місцевого самоврядування прийнято рішення як щодо продажу вказаного майна Райбіолабораторії так і щодо обов'язку останнього добудувати це домоволодіння.

Зміна свого ставлення до вказаного об'єкту через 46 років та вчинення дій до визначення спірного майна як безхазяйного не відповідає обставинам справи та не може вважатися обґрунтованим втручанням у мирне володіння майном.

Складовою захисту права особи на мирне володіння своїм майном, гарантованого ст. 1 Першого протоколу, є превентивні способи захисту права власності.

Згідно зі ст. 15 ЦК України суб'єктивне право має бути захищено в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Превентивний захист права власності допускається в разі існування загрози порушення права, яка має носити реальний характер і бути доведена в кожному конкретному випадку.

Суд вважає, що позивач довів, що існує загроза позбавлення його права власності через взяття майна на облік як безхазяйного, що має своїм наслідком передання нерухомого майна у комунальну власність.

У відповідності до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Цивільним законодавством передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 321 ЦК України). Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч. 2 ст. 328 ЦК України).

Отже, позов ТОВ «Біозар» належить задовольнити повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд покладає відшкодування витрат позивача на оплату позовної заяви судовим збором, згідно з платіжним дорученням від 27.10.2017 № 395, у сумі 1600 грн. на відповідача на підставі господарського процесуального законодавства, яким передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, у разі задоволення позову, на відповідача (ст. 129 ГПК України).

У судовому засіданні 05.05.2018 оголошено вступну та резолютивну частині рішення.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Біозар» задовольнити.

2. Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю «Біозар» , 56600, вул. Сеславинського, 26, м. Нова Одеса, Миколаївська область, ідентифікаційний код 00715928, право власності на домоволодіння, розташоване по вул. Київській, 113, м. Вознесенськ, Миколаївської області.

3. Стягнути з Вознесенської міської ради Миколаївської області 56500 м. Вознесенськ, пл. Центральна, 1, Вознесенського району Миколаївської області, ідентифікаційний код 38016400, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Біозар , 56600 м. Нова Одеса, вул. Сеславинського, 26, Новоодеського району Миколаївської області, ідентифікаційний код 00715928, судовий збір у сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення підписано 15.05.2018.

Суддя Ю.М. Коваль.