Постанова

від 19.09.2017 по справі 810/392/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2017 року м. Київ № 810/392/17

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого-судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Касьяновій О.В., за участю представників сторін: від позивача - Писанка А.М., від відповідача - Садовничий В.В., Сокол Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Експансія до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Експансія (далі - позивач, ТОВ Експансія ) з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.10.2016 № 0004924201.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю та необґрунтованістю висновків акта документальної позапланової виїзної перевірки від 12.10.2016 № 1630/28-10-42-01/32294905, що покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, про завищення позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на 2015 рік на суму 110 242 638 грн. Позивач вважає, що ним при оподаткуванні дивідендів та доходів від участі в капіталі ПАТ ЗНКІФ Рітейл Еквіті Фонд (корпоративного фонду, який є платником податку на прибуток на загальних підставах) правомірно застосовано норму пп. 140.4.1 п. 140.4 ст. 140 ПК України в редакції, яка діяла протягом 2015 року. За наведених обставин, позивач вважає, що ним дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для зменшення фінансового результату до оподаткування на суму отриманих доходів у вигляді дивідендів від інституту спільного інвестування, що спростовує факт вчинення ним податкового правопорушення.

Відповідач позовних вимог не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову (вх. № 4118/17 від 27.03.2017) та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів заперечень відповідач пояснив, що в ході проведення документальної перевірки ТОВ Експансія встановлено неправомірне зменшення платником фінансового результату до оподаткування на 110 242 638 грн., що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2015 рік на аналогічну суму коштів. А саме позивач отримав дивіденди по акціях від емітента - ПАТ ЗНКІФ Рітейл Еквіті Фонд (емітента), який як інститут спільного інвестування податок на прибуток не нараховує та не сплачує, а тому підстави для зменшення фінансового результату до оподаткування у ряд. 3.2.3 додатку РІ до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2015 рік у позивача не було. За наведених обставин, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що працівником Офісу великих платників податків ДФС була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Експансія з питань правомірності декларування рядку 3.2.3 Сума дивідендів, яка підлягає виплаті на користь платника від інших платників податку на прибуток додатку РІ Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2015 рік поданої 29.02.2016 за реєстраційним №9276505716 , за результатами якої складений акт від 12.10.2016 № 1630/28-10-42-01/32294905 (далі - акт перевірки).

Згідно висновків цього акта перевірки відповідач встановив порушення позивачем норм пп. 140.4.1 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України, в результаті чого в ряд. 3.2.3 Сума дивідендів, яка підлягає виплаті на користь платника від інших платників податку на прибуток додатку РІ Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2015 рік (реєстр. №9276505716 від 29.02.2016) неправомірно зменшено фінансовий результат до оподаткування на суму 110 242 638 грн., що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування за 2015 рік на загальну суму 110 242 638 грн.

В акті перевірки зафіксовано, що ТОВ Експансія (платник податку на прибуток на загальних підставах) придбало згідно договорів РЕПО від 19.05.2015 №БВР-64/2015 та від 19.08.2005 №БВР-148/2015 цінні папери - акції прості (іменні) емітента ПАТ Рітейл Еквіті Фонд (код ЄДРПОУ 33151787). У 2015 році ТОВ Експансія отримало дивіденди у розмірі 110 242 638 грн. по вказаних акціях ПАТ Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд Рітейл Еквіті Фонд , що підтверджується даними протоколів засідань Наглядової ради ПАТ Рітейл Еквіті Фонд від 20.05.2015 №14/2015 і від 19.08.2015 №24/2015. При цьому, перевіряючий встановив, що за період 2015 рік ПАТ Рітейл Еквіті Фонд подало декларацію з податку на прибуток підприємств з нульовими показниками. За наведених обставин та з урахуванням норм пп. 57.1 1 .2 і 57.1.3 п. 57.1 1 ст. 57, пп. 140.4.1 п. 140.4 ст. 140, пп. 141.6.1 п. 141.6 ст. 141 Податкового кодексу України контролюючий орган дійшов висновку, що у випадку отримання дивідендів від емітента-інституту спільного інвестування - ПАТ Рітейл Еквіті Фонд , який не нараховує та не сплачує податок на прибуток, такі дивіденди не враховуються платником податку (позивачем) до зменшення фінансового результату до оподаткування.

31.10.2017 Офіс великих платників податків ДФС на підставі цього акта перевірки прийняв спірне у справі податкове повідомлення-рішення за № 0004924201 (форми П ), яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, задекларовану ТОВ Експансія у декларації з податку на прибуток підприємств за 2015 рік (реєстр. №9276505716 від 29.02.2016), на 110 242 638 грн.

Не погоджуючись з правомірністю цього податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся з даним позовом до Київського окружного адміністративного суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України (у редакції чинній станом кінець 2015 року) об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Так, зокрема, пп. 140.4.1 п. 140.4 ст. 140 ПК України (в редакції чинній до 31.12.2015) фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму нарахованих доходів від участі в капіталі інших платників податку на прибуток підприємств та у вигляді дивідендів, які підлягають виплаті на його користь від інших платників цього податку.

В розумінні пп. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено дивіденди - це платіж, що здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

За змістом норм п.п. 57.1 1 .1 - 57.1 1 .2 п. 57.1 ст. 57 ПК України у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів платник податку на прибуток - емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 137 цього Кодексу.

Крім випадків, передбачених підпунктом 57.1 1 .3 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.

Авансовий внесок розраховується з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об'єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов'язання щодо якого погашене. У разі наявності непогашеного грошового зобов'язання авансовий внесок розраховується зі всієї суми дивідендів, що підлягають виплаті. Авансовий внесок обчислюється за ставкою, встановленою пунктом 136.1 статті 136 цього Кодексу. Сума дивідендів, що підлягає виплаті, не зменшується на суму авансового внеску.

При цьому якщо платіж особою називається дивідендом, такий платіж оподатковується під час виплати згідно з нормами, визначеними згідно з положеннями цього пункту, незалежно від того, чи є особа платником податку.

Згідно з пп. 57.1 1 .3 п. 57.1 1 ст. 57 ПК України авансовий внесок, передбачений підпунктом 57.1 1.2 цього пункту, не справляється у разі виплати дивідендів:

- на користь власників корпоративних прав материнської компанії, що сплачуються в межах сум доходів такої компанії, отриманих у вигляді дивідендів від інших осіб. Якщо сума виплат дивідендів на користь власників корпоративних прав материнської компанії перевищує суму отриманих такою компанією дивідендів, дивіденди, сплачені в межах такого перевищення, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими підпунктом 57.1 1 .2 цього пункту. З метою оподаткування материнська компанія веде наростаючим підсумком облік дивідендів, отриманих нею від інших осіб, та дивідендів, сплачених на користь власників корпоративних прав такої компанії, і відображає у податковій звітності дивіденди в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику;

- платником податку на прибуток, прибуток якого звільнений від оподаткування відповідно до положень цього Кодексу, у розмірі прибутку, звільненого від оподаткування у період, за який виплачуються дивіденди;

- фізичним особам.

Окремо абз. 3 пп. 57.1 1 .4 п. 57.1 1 ст. 57 ПК України передбачено, що інститути спільного інвестування звільняються від обов'язку сплати авансових внесків з податку на прибуток у разі виплати дивідендів.

З контексту наведених вище норм можна дійти висновку, що платник податку, який здійснює коригування фінансового результату до оподаткування, зменшує фінансовий результат до оподаткування на суму нарахованих дивідендів, які підлягають виплаті на його користь емітентом корпоративних прав за умови, що такий емітент є платником податку на прибуток. При цьому, наведені норми ст. 57 і 140 ПК України в редакції чинній до 31.12.2015 року не ставлять обставину набуття емітентом корпоративних прав статусу платника податку на прибуток від фактичного нарахування та сплати таким емітентом авансових внесків з цього податку до бюджету.

З урахуванням вище викладеного суд дійшов висновку, що за змістом наведених норм ПК України право використання отримувачем дивідендів можливості зменшення свого фінансового результату до оподаткування на суму нарахованих доходів у вигляді дивідендів за період 2015 року не повинно залежати від фактичної сплати авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів платником податку, який виплачує такі доходи.

Як свідчать наявні у справі матеріали та не заперечують сторони, ТОВ Експансія у 2015 році отримало дивіденди у розмірі 110 242 638,00 грн. по акціям ПАТ Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд Рітейл Еквіті Фонд (код ЄДРПОУ 33151787), які були отримані у власність на визначений період за договорами РЕПО від 19.05.2015 №БВР-64/2015 та від 19.08.2015 №БВР-148/2015. Вказана сума дивідендів нарахована ПАТ ЗНКІФ РІТЕЙЛ ЕКВІТІ ФОНД на користь ТОВ Експансія відповідно до протоколів засідання Наглядової ради ПАТ ЗНКІФ Рітейл Еквіті Фонд від 20.05.2015 №14/2015 та від 19.08.2015 №24/2015.

За змістом пп. 14.1.86 п. 14.1 ст. 14 ПК України корпоративний інвестиційний фонд відноситься до інститутів спільного інвестування (далі - ІСІ).

Згідно із ст. 8 Закону України Про інститути спільного інвестування від 05.07.2012 № 5080-VI корпоративний фонд - юридична особа, яка утворюється у формі акціонерного товариства і провадить виключно діяльність із спільного інвестування. Корпоративний фонд набуває статусу інституту спільного інвестування з дня внесення відомостей про нього до Реєстру.

Відповідно до пп. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України Про інститути спільного інвестування акція корпоративного інвестиційного фонду - цінний папір, емітентом якого є корпоративний інвестиційний фонд (далі - корпоративний фонд) та який посвідчує майнові права його власника (учасника корпоративного фонду), включаючи право на отримання дивідендів (для закритого корпоративного фонду), частини майна корпоративного фонду у разі його ліквідації, право на управління корпоративним фондом, а також немайнові права, передбачені цим Законом.

Пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153 (далі - П(С)БО 15), дивіденди - частина чистого прибутку розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі підприємства.

Згідно із п. 7 П(С)БО 15 до складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

При цьому, відповідно до п. 3 П(С)БО 15 зазначене Положення (стандарт) не поширюється, зокрема, на доходи, пов'язані з дивідендами, які належать за результатами фінансових інвестицій та обліковуються методом участі в капіталі.

Відповідно до п. 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 Фінансові інвестиції , затвердженого наказом Міністерства фінансів України 26.04.2000 № 91, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.05.2000 за № 284/4505 (далі - П(С)БО 12) метод участі в капіталі - це метод обліку, згідно з яким інвестицію первісно визнають за собівартістю, а потім коригують відповідно до зміни частки інвестора в чистих активах об'єкта інвестування після придбання. Прибуток чи збиток інвестора включає частку інвестора в прибутку чи збитку об'єкта інвестування.

Згідно з п. 11 ПСБО 12 Фінансові інвестиції Фінансові інвестиції в асоційовані і дочірні підприємства та в спільну діяльність зі створенням юридичної особи (спільного підприємства) на дату балансу відображаються за вартістю, що визначена за методом участі в капіталі, крім випадків, наведених у пунктах 17 і 22 Положення (стандарту) 12.

Відповідно до п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 19 Об'єднання підприємств , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.07.1999 № 163, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.07.1999 за № 499/3792 (далі - П(С)БО 19), дочірнє підприємство - підприємство, яке перебуває під контролем материнського (холдингового) підприємства.

Асоційованим підприємством відповідно до п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 23 Розкриття інформації щодо пов'язаних осіб , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.06.2001 № 303, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.2001 за № 539/5730 (далі - П(С)БО 23), є підприємство, на яке інвестор має суттєвий вплив і яке не є дочірнім або спільним підприємством інвестора.

Відповідно до п. 3 П(С)БО 12 Фінансові інвестиції суттєвий вплив - це повноваження брати участь у прийнятті рішень з фінансової, господарської та комерційної політики об'єкта інвестування без здійснення контролю цієї політики. Свідченням суттєвого впливу, зокрема, можуть бути: 1) володіння 20 або більше відсотками акцій (статутного капіталу) підприємства; 2) представництво в раді директорів або аналогічному керівному органі підприємства; 3) участь у прийнятті рішень; 4) взаємообмін управлінським персоналом; 5) забезпечення підприємства необхідною техніко-економічною інформацією.

Враховуючи викладене, інвестор, який володіє акціями корпоративного фонду, має визначену п. 3 ПСБО 12 Фінансові інвестиції ознаку асоційованого підприємства, а саме: участь у прийнятті рішень. А тому, як наслідок, дивіденди, отримані по акціям корпоративного фонду, можуть бути доходом від участі в капіталі такого інституту спільного інвестування.

Згідно з п. 133.4 ст. 133 ПК України не є платниками податку неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом. Також не є платниками податку суб'єкти господарювання, що застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, визначені главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

Як стверджує позивач та не було спростовано відповідачем в ході судового розгляду даної справи, ПАТ ЗНКІФ РІТЕЙЛ ЕКВІТІ ФОНД є платниками податку на прибуток. Зокрема, у матеріалах справи наявна податкова декларація з податку на прибуток підприємства цього корпоративного інвестиційного фонду за 2015 рік. При цьому, посилання контролюючого органу на зміст такої декларації (а саме на те, що така декларація містить нульові показники) не підтверджує відсутність у ПАТ ЗНКІФ РІТЕЙЛ ЕКВІТІ ФОНД статус платника податку на прибуток.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач, як отримувач дивідендів та власник корпоративних прав корпоративного інвестиційного фонду, мав підстави для зменшення свого фінансового результату до оподаткування на суму отриманих доходів у вигляді дивідендів, отриманих від такого інституту спільного інвестування в 2015 році, відповідно до положень пп. 140.4.1 п. 140.4 ст. 140 ПК України.

Що ж стосується доводів контролюючого органу стосовно протиправності проведеного позивачем зменшення фінансового результату до оподаткування за 2015 рік з посиланням на норми пп. 140.4.1 п. 140.4 ст. 140 ПК України у редакції, яка набрала чинності з 1 січня 12016 року, суд зазначає наступне.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році від 24.12.2015 № 909-VIII (набрав чинності з 01.01.2016) до Податкового кодексу України було внесено ряд змін, зокрема, визначено норму розрахунку об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у 2015 році.

Згідно пп. 140.4.1 п. 140.4 ст. 140 ПК України (в редакції Закону № 909-VIII) визначено, що фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму нарахованих доходів від участі в капіталі інших платників податку на прибуток підприємств, платників єдиного податку четвертої групи та на суму нарахованих доходів у вигляді дивідендів, що підлягають виплаті на його користь від інших платників податків, які сплачують авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів.

Одночасно п. 40 підрозд. 4 розд. ХХ Перехідні положення ПК України (в редакції чинній з 01.01.2016) встановлено, що розрахунок об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у 2015 році здійснюється з урахуванням того, що фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму нарахованих доходів від участі в капіталі інших платників податку на прибуток підприємств, платників єдиного податку четвертої групи та на суму нарахованих доходів у вигляді дивідендів, що підлягають виплаті на його користь від інших платників податків, які сплачують авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів.

Тобто, наведеними нормою Закону № 909-VIII в січні 2016 року були встановлені нові правила щодо порядку розрахунку об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у 2015 році у випадку отримання платником податку дивідендів від іншого платника цього податку.

Між тим, суд звертає увагу на те, що положення ст. 4 ПК України закріплюють низку принципів, які повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку, так і на стадії застосування норм, якими визначений обов'язок сплати податку.

Зокрема, відповідно до одного із спеціальних принципів податкового законодавства - принципу стабільності (пп. 4.1.4 та пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України), зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Фактично наведений спеціальний принцип податкового законодавства спрямований на конкретизацію одного з аспектів принципу правової визначеності - вимоги розумної стабільності права, яка зумовлює необхідність незмінності правових приписів протягом певного часу.

Таким чином, враховуючи ухвалення Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році від 24.12.2015 № 909-VIII, яким викладена в новій редакції пп. 140.4.1 п. 140.4 ст. 140 ПК України та запроваджено поширення такої редакції статті Кодексу на правовідносини, що існували у попередньому бюджетному році (2015 році), суд приходить до висновку про неможливість застосування контролюючим органом положень пп. 140.4.1 п. 140.4 ст. 140 ПК України в редакції зазначеного Закону з метою порядку розрахунку об'єкта оподаткування податком на прибуток платника податку за 2015 рік.

Враховуючи наведене у сукупності, суд дійшов висновку про необгрунтованість висновків акта перевірки від 12.10.2016 № 1630/28-10-42-01/32294905, та як наслідок про протиправність здійсненого відповідачем зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток згідно податкового повідомлення-рішення від 31.10.2016 № 0004924201.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих учасниками справи доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.10.2016 № 0004924201.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки спір вирішено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, то документально підтверджені витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 1 653 639,57 грн., підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДФС.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.10.2016 № 0004924201.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Офісу великих платників податків ДФС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Експансія судовий збір у сумі 1 653 639 (один мільйон шістсот п'ятдесят три тисячі шістсот тридцять дев'ять) грн. 57 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 25 вересня 2017 р.