Рішення

від 03.05.2018 по справі 820/2768/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 травня 2018 року №820/2768/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за заявою Головного управління ДФС у Харківській області (місцезнаходження: 61057, Харківська обл., м. Харків, вул. Пушкінська, 46) про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків - Приватного підприємства "Наукова-виробнича фірма "ТКС" (місцезнаходження: 01023, м. Київ, вул. Мечникова, 16),

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява Головного управління ДФС у Харківській області, (далі - заявник, ГУ ДФС у Харківській області) , про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна Приватного підприємства "Наукова-виробнича фірма "ТКС", (далі - ПП "НВФ "ТКС") , застосованого на підставі рішення начальника ГУ ДФС у Харківській області від 11 квітня 2018 року №14800/10/20-40-14-11-18, (справа №820/2768/18).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2018 року заяву Головного управління ДФС у Харківській області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків - ПП "НВФ "ТКС", передано для розгляду до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для подальшого розгляду і вирішення адміністративної справи №820/2768/18 визначено суддю Шрамко Ю.Т.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд) , від 02 травня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №820/2768/18.

Подана заява обґрунтовується необхідністю перевірки обґрунтованості арешту майна ПП "НВФ "ТКС", застосованого на підставі рішення начальника ГУ ДФС у Харківській області від 11 квітня 2018 року №14800/10/20-40-14-11-18.

Представник ПП "НВФ "ТКС" у судове засідання 03 травня 2018 року не прибув, відзив на позовну заяву не подавав.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

06 грудня 2017 року ГУ ДФС у Харківській області прийнято наказ "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП "НВФ "ТКС" (податковий номер 34757183)" №7521, на підставі якого 15 грудня 2017 року складено направлення на перевірку №11368 на головного державного ревізора-інспектора відділу позапланових перевірок ризикових платників управління аудиту ГУ ДФС у Харківській області Владимирову О.О.

З наявної в матеріалах справи копії наказу ГУ ДФС у Харківській області від 06 грудня 2017 року №7521 вбачається, що копія такого наказу отримана представником ПП "НВФ "ТКС" 15 грудня 2017 року.

Крім того, 15 грудня 2017 року головним державним ревізором-інспектором відділу позапланових перевірок ризикових платників управління аудиту ГУ ДФС у Харківській області Владимировою О.О. складено акт відмови від допуску до проведення перевірки №5257/20-40-14-11-11/34757183, згідно якого, на підставі наказу ГУ ДФС у Харківській області від 06 грудня 2017 року №7521 та направлення на перевірку від 15 грудня 2018 року №11368, здійснено вихід за юридичною адресою ПП "НВФ "ТКС" з метою проведення позапланової виїзної перевірки, проте представник ПП "НВФ "ТКС" відмовив у допуску до перевірки, оскільки вважає наказ ГУ ДФС у Харківській області від 06 грудня 2017 року №7521 безпідставним та протиправним, про що також зазначено в наявній матеріалах справи копії такого наказу.

Також, 15 грудня 2017 року головним державним ревізором-інспектором відділу позапланових перевірок ризикових платників управління аудиту ГУ ДФС у Харківській області Владимировою О.О. складено акт відмови в отриманні акта відмови від допуску до проведення перевірки від 15 грудня 2018 року №5257/20-40-14-11-11/34757183 та наданні письмових пояснень до нього №5258/20-40-14-11-11/34757183.

У зв'язку з тим, що платник податків відмовився від проведення документальної позапланової виїзної перевірки, призначеної наказом від 06 грудня 2018 року №7521, заступником начальника ГУ ДФС у Харківській області Хачатурян Б.О. прийнято Рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 11 квітня 2018 року №14800/10/20-40-14-11-18, яким до майна ПП "НВФ "ТКС" застосовано умовний адміністративний арешт майна ПП "НВФ "ТКС".

З метою перевірки обґрунтованості арешту майна ПП "НВФ "ТКС", застосованого на підставі вказаного вище рішення, заявник звернувся з даною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 94.1, пп. 94.2.3 п. 94.2, п.п. 94.4 - 94.6, 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України, (далі - ПК України) , адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин, зокрема, платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт майна може бути повним або умовним.

Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

Арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.

Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

Разом з тим, загальна процедура застосування адміністративного арешту майна платника податків визначена Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 14 липня 2017 року №632, згідно з п. 2 розділу IV якого обґрунтованість арешту, накладеного на майно платника податків рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, має бути перевірена судом протягом 96 годин.

У такому разі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу подається до суду протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють таке звернення до суду.

Приймаючи до уваги викладене в сукупності, суд приходить до висновку, що керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу мають право прийняти рішення про застосування арешту майна платника податків протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, визначених у п. 94.2 ст. 94 ПК України.

При цьому, виходячи з того, що в межах спірних правовідносин акт відмови від допуску до проведення перевірки №5257/20-40-14-11-11/34757183 складено 15 грудня 2017 року, а тому, останнім днем для прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про застосування арешту майна ПП "НВФ "ТКС" було 16 грудня 2017 року.

Проте, в порушення вказаних вище вимог законодавства України, Рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків №14800/10/20-40-14-11-18 прийнято 11 квітня 2018 року, тобто з порушенням 24-годинного терміну з моменту встановлення обставини, визначеної у пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України, а тому, арешт на майно ПП "НВФ "ТКС" накладено вказаним вище рішенням необґрунтовано та з порушенням стоків, визначених законодавством України.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України) , розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що заява Головного управління ДФС у Харківській області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків - Приватного підприємства "Наукова-виробнича фірма "ТКС", є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню повністю.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 283 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні заяви Головного управління ДФС у Харківській області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків - Приватного підприємства "Наукова-виробнича фірма "ТКС".

Відповідно до ч. 1 ст. 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 8 ст. 283 КАС України, апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 283, можуть бути подані сторонами протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Ю.Т. Шрамко