Постанова

від 24.07.2018 по справі 820/2768/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 820/2768/18 Суддя (судді) першої інстанції: Шрамко Ю.Т.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючої судді: Шелест С.Б.

Суддів: Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.

Секретар судового засідання: Кузик М.А.

розглянувши апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.05.18р. у справі №820/2760/18 за заявою Головного управління ДФС у Харківській області до Приватного підприємства Науково-виробнича фірма ТКС про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків

у с т а н о в и в:

у квітні 2018 року ГУ ДФС у Харківській області звернулось до суду з заявою про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна ПП Наукова-виробнича фірма ТКС , застосованого на підставі рішення начальника ГУ ДФС у Харківській області від 11.04.18р. №14800/10/20-40-14-11-18.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.05.18р. у задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, апелянт вказує на те, що заявником належними та допустимими доказами доведено обґрунтованість умовного адміністративного арешту, у зв'язку із безпідставною відмовою у допуску посадових осіб заявника до документальної позапланової виїзної перевірки.

Учасники процесу у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про проведення судового засідання повідомлені належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу заявника, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та установлено судом першої інстанції, ГУ ДФС у Харківській області прийнято наказ №7521 від 06.12.17р. Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП НВФ ТКС , на підставі якого 15.12.17р. складено направлення на перевірку №11368 на головного державного ревізора-інспектора відділу позапланових перевірок ризикових платників управління аудиту ГУ ДФС у Харківській області Владимирову О.О. Копія наказу отримана представником ПП НВФ ТКС - 15.12.17р.

15.12.17р. головним державним ревізором-інспектором відділу позапланових перевірок ризикових платників управління аудиту ГУ ДФС у Харківській області Владимировою О.О. з метою проведення позапланової виїзної перевірки ПП НВФ ТКС здійснено вихід за юридичною адресою підприємства, втім представник платника податків відмовив у допуску до перевірки, про що посадовою особою контролюючого органу того ж дня складено акт відмови від допуску до проведення перевірки №5257/20-40-14-11-11/34757183.

Посадовою особою ГУ ДФС у Харківській області складено акт №5258/20-40-14-11-11/34757183 відмови в отриманні акта відмови від допуску до проведення перевірки від 15.12.17р. №5257/20-40-14-11-11/34757183 та наданні письмових пояснень до нього.

У зв'язку з не допуском посадових осіб до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, призначеної на підставі наказу ГУ ДФС у Харківській області від 06.12.17р. №7521, заступником начальника ГУ ДФС у Харківській області Хачатурян Б.О. 11.04.18р. прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків №14800/10/20-40-14-11-18, яким застосовано умовний адміністративний арешт платника податків ПП НВФ ТКС , що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мечникова, 16.

З метою перевірки обґрунтованості арешту майна ПП НВФ ТКС , застосованого вказаним рішенням, ГУ ДФС у Харківській області звернулось з даною заявою до суду.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про застосування адміністративного арешту платника податків прийнято поза межами встановленого законом строку, перебіг якого обчислюються з моменту виникнення обставин, визначених у п.94.2 ст. 94 ПК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до п. 94.1, пп. 94.2.3 п. 94.2, п.п. 94.4 - 94.6, 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин, зокрема, платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт майна може бути повним або умовним.

Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

Арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.

Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

Загальна процедура застосування адміністративного арешту майна платника податків передбачена Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 14.07.17р. №632, згідно з п. 2 розділу IV якого обґрунтованість арешту, накладеного на майно платника податків рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, має бути перевірена судом протягом 96 годин.

У такому разі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу подається до суду протягом 24 годин з моменту встановлення обставин , що зумовлюють таке звернення до суду.

Отже, виходячи з наведених правових норм, рішення про застосування арешту майна платника податків, обґрунтованість якого має бути перевірена судом, приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та подається до суду протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, визначених у п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України.

У даному випадку, обставиною, з якою контролюючий орган пов'язує необхідність застосування до платника податків умовного адміністративного арешту є недопуск посадових осіб податкового органу до проведення перевірки, який мав місце 15.12.17р., тоді як рішення, обґрунтованість якого є предметом судового розгляду, прийнято 11.04.18р. Прийняття податковим органом рішення поза межами строків для перевірки судом обґрунтованості адміністративного арешту, виключає висновок про обґрунтованість умовного арешту майна.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви ГУ ДФС у Харківській області.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 283, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.05.18р. у справі №820/2760/18 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.05.18р. у справі №820/2760/18 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її постановлення та не підлягає оскарженню у касаційному порядку.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Кузьмишина О.М.

Пилипенко О.Є.