Постанова

від 10.05.2018 по справі 279/8364/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 травня 2018 року

м. Київ

справа № 279/8364/14-ц

провадження № 61-5142св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - Коростенський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області,

відповідач - ОСОБА_1,

треті особи: Управління Держгеокадастру у Коростенському районі Житомирської області, Бондарівська сільська рада Коростенського району, Державна інспекція сільського господарства у Житомирській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Житомирської області на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 09 червня 2016 року у складі судді Снігір В. М. та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 13 вересня 2016 року у складі колегії суддів: Борисюка Р. М., Галацевич О. М., Широкової Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року Коростенський міжрайонний прокурор Житомирської області в інтересах держави в особі Коростенської районної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Управління Держгеокадастру у Коростенському районі Житомирської області, Бондарівська сільська рада Коростенського району, Державна інспекція сільського господарства у Житомирській області, та просив:

розірвати договір оренди невитребуваної земельної частки (паю), укладений 18 листопада 2013 року між Коростенською районною державною адміністрацією (далі - Коростенська РДА) та ОСОБА_1 строком на 10 років (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 1,9069 га, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Бондарівсько сільської ради Коростенського району від 18 листопада 2013 року за № 13;

розірвати договір оренди невитребуваної земельної частки (паю), укладений 18 листопада 2013 року між Коростенською РДА та ОСОБА_1 строком на 10 років (кадастровий номер НОМЕР_2) площею 2,667 га, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Бондарівської сільської ради Коростенського району від 18 листопада 2013 року за №1;

розірвати договір оренди невитребуваної земельної частки (паю), укладений 18 листопада 2013 року між Коростенською РДА та ОСОБА_1 строком на 10 років (кадастровий номер НОМЕР_3) площею 2,941 га, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Бондарівської сільської ради Коростенського району від 18 листопада 2013 року за № 4;

розірвати договір оренди невитребуваної земельної частки (паю), укладений 18 листопада 2013 року між Коростенською РДА та ОСОБА_1 строком на 10 років (кадастровий номер НОМЕР_4) площею 2,1152 га, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Бондарівської сільської радії Коростенського району від 18 листопада 2013 року за № 11;

розірвати договір оренди невитребуваної земельної частки (паю), укладений 18 листопада 2013 року між Коростенською РДА та ОСОБА_1 строком на 10 років (кадастровий номер НОМЕР_5) площею 2,064 га, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Бондарівської сільської ради Коростенського району від 18 листопада 2013 року за № 20;

розірвати договір оренди невитребуваної земельної частки (паю), укладений 18 листопада 2013 року між Коростенською РДА та ОСОБА_1 строком на 10 років (кадастровий номер НОМЕР_6) площею 2,129 га, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Бондарівської сільської ради Коростенського району від 18 листопада 2013 року за № 9;

розірвати договір оренди невитребуваної земельної частки (паю), укладений 18 листопада 2013 року між Коростенською РДА та ОСОБА_1 строком на 10 років (кадастровий номер НОМЕР_7) площею 1,7044 га, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Бондарівської сільської ради Коростенського району від 18 листопада 2013 року за № 23;

розірвати договір оренди невитребуваної земельної частки (паю), укладений 18 листопада 2013 року між Коростенською РДА та ОСОБА_1 строком на 10 років (кадастровий номер НОМЕР_8) площею 2,635 га, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Бондарівської сільської ради Коростенського району від 18 листопада 2013 року за № 13;

зобов'язати ОСОБА_1 привести у придатний для використання стан невитребувані земельні частки (паї) з кадастровими номерами НОМЕР_1 площею 1,9069 га; НОМЕР_2 площею 2,667 га; НОМЕР_3 площею 2,941 га:НОМЕР_4 площею 2,1152 га; НОМЕР_5 площею 2,064 га; НОМЕР_6 площею 2,129 га; НОМЕР_7 площею 1,7044 га; НОМЕР_8 площею 2,635 га;

зобов'язати ОСОБА_1 повернути невитребувані земельні частки (паї) з кадастровими номерам: НОМЕР_1 площею 1,9069 га; НОМЕР_2 площею 2,667 га; НОМЕР_3 площею 2,941 га; НОМЕР_4 площею 2,1152 га; НОМЕР_5 площею 2,064 га; НОМЕР_6 площею 2,129 га; НОМЕР_7 площею 1,7044 га; НОМЕР_8 площею 2,635 га в розпорядження Коростенської райдержадміністрації шляхом підписання актів прийому-передачі.

На обґрунтування заявлених вимог Коростенський міжрайонний прокурор Житомирської області посилався на те, що між Коростенською РДА та ОСОБА_1 укладено договори оренди земельних часток (паїв), які використовуються не за цільовим призначенням, в порушенням вимог статті 96 Земельного кодексу України (далі - ЗК України). На орендованих відповідачем землях проводиться незаконний видобуток бурштину з порушенням верхнього родючого шару ґрунту.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог прокурора, ОСОБА_1 зазначив про те, що при передачі йому в оренду вищевказаних земельних ділянок у складі інших земель загальною площею 37,5900 га вони вже були пошкоджені, про що комісією було складено акт від 19 листопада 2013 року. Позивачем не проведено роботи із встановлення осіб, які причетні до цих дій, а також не надано доказів його причетності до цих порушень. Після прийняття земельних ділянок в оренду ним були проведені роботи з відновлення родючого шару ґрунту, там де це можливо, а навесні 2014 року проведені передпосівні роботи, в результаті яких приблизно 60 % земель було засіяно житом. Ним виконуються всі обов'язки орендаря, сплачені належні платежі, заборгованості з орендної плати немає. Вважаючи, що вимоги позивача повністю безпідставні, докази, на які він посилається, не відповідають дійсності, просив у задоволенні позову відмовити.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 09 червня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено належними доказами факт порушення відповідачем умов договорів оренди невитребуваних земельних часток (паїв) щодо їх цільового використання, зокрема використання земельних ділянок не за призначенням.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 13 вересня 2016 року апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області відхилено. Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 09 червня 2016 року залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення місцевого суду, апеляційний суд погодився з висновками та мотивами ухваленого рішення.

У касаційній скарзі заступник прокурора Житомирської області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 09 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 13 вересня 2016 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, оскільки вони ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального та порушенні норм процесуального права. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені статтею 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), які судами не враховані. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди мають встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Такою є правова позиція Верховного Суду України щодо істотного порушення стороною договору як підстави для його розірвання (постанова Верховного суду України від 18 вересня 2013 року у справі №6-75цс13). Прокурором у ході розгляду справи судом першої інстанції надано належні та допустимі докази на підтвердження того, що спірні земельні ділянки використовуються не за цільовим призначенням. Так, актом обстеження земельної ділянки від 17 квітня 2014 року, складеним Державною інспекцією сільського господарства у Житомирській області, установлено, що на землях Бондарівської сільської ради на невитребуваних земельних частках (паях) самовільно зайнято земельну ділянку орієнтовною площею 23 та, на якій проведено зняття верхнього родючого шару ґрунту. Актом обстеження земельної ділянки від 22 січня 2015 встановлено, що на землях Бондарівської сільської ради на невитребуваних земельних частках (паях) проведено зняття верхнього родючого шару ґрунту, а земельні ділянки використовуються не за цільовим призначенням на орієнтовній площі 26 га. Судами не враховано пояснень голови Бондарівської сільської ради ОСОБА_2 від 15 січня 2015 року про те, що при передачі земельних ділянок в оренду відповідачу факту зняття верхнього шару ґрунту не було, однак це мало місце після такої передачі внаслідок незаконного видобування бурштину. Добровільне прийняття відповідачем земельних ділянок у пошкодженому стані не звільняє його від обов'язку використовувати вказані земельні ділянки за цільовим призначенням, а саме для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Порушення відповідачем умов договорів оренди щодо цільового використання невитребуваних земельних часток є істотним, оскільки у значній мірі позбавляє позивача того, на що він розраховував при їх укладенні. Відповідач зобов'язаний використовувати землю для вирощування товарної сільськогосподарської продукції, а тому невиконання ним своїх зобов'язань є окремою та достатньою підставою для розірвання договорів оренди. Крім цього, 29 грудня 2014 року прокурором направлено до суду клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Державної інспекції сільського господарства Житомирської області, яка відповідно до покладених на неї обов'язків організовує та здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за виконанням умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту. Однак вказане клопотання судом не вирішено, процесуальний статус Державної інспекції сільського господарства у Житомирській області у вказаній справі не визначений.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Коростенського міськрайонного суду Житомирської області.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 червня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексуУкраїни в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У січні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ цивільну справу № 279/8364/14-ц передано до Верховного Суду.

Станом на час розгляду справи у Верховному Суді відзиви на касаційну скаргу не надійшли.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05 червня 2003 року № 899-ІV нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Відповідно до частин першої, четвертої статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини ;відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частини перша та друга статті 651 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону (права та обов'язки сторін договору оренди землі) та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно з пунктом ґ частини першої статті 141 ЗК України однією із підстав припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Судами встановлено, що розпорядженням голови Коростенської РДА від 10 жовтня 2013 року № 262 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок (невитребувані паї) в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 з правом передачі в оренду орієнтовною площею 128 га на території Бондарівської сільської ради Коростенського району для ведення товарного сільськогогосподарського виробництва.

Розпорядженням голови Коростенської РДА від 14 листопада 2013 року № 297 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок (невитребувані паї) в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 загальною площею 37,3759 га для передачі в оренду строком на 10 років.

У книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Бондарівської сільської ради Коростенського району Житомирської області здійснено реєстрацію 25 договорів оренди невитребуваних земельних часток (паїв) від 18 листопада 2013 року, укладених між Коростенською РДА та ОСОБА_1

Відповідно до статті 60 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень (далі - ЦПК України 2004 року), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як на підставу своїх вимог прокурор посилався на те, що актом обстеження земельної ділянки від 17 квітня 2014 року встановлено, що невідомими особами на землях Бондарівської сільської ради (невитребуваних земельних частках (паях) земель запасу Бондарівської сільської ради) самовільно зайнято земельну ділянку орієнтованою площею 23 га, на якій проведено зняття верхнього родючого шару ґрунту.

Також прокурор зазначав, що на спірних земельних ділянках здійснюється незаконний видобуток бурштину. Однак переконливих доказів того, що неправомірні дії з видобутку корисних копалин вчиняються саме на орендованих відповідачем земельних ділянках, суду не надано.

В матеріалах справи відсутні копії договорів оренди невитребуваних земельних часток (паїв), укладених між Коростенською районною державною адміністрацією та ОСОБА_3

Згідно з листом Коростенської РДА Житомирської області від 15 вересня 2014 року № 02-13-541, ухвалою про проведення обшуку житла від 20 жовтня 2014 року, протоколом обшуку від 18 листопада 2014 року, протоколом тимчасового доступу до речей і документів, місце знаходження договорів оренди від 18 листопада 2013 року, укладених між Коростенською РДА та ОСОБА_1, невідоме.

За актом прийому-передачі від 19 листопада 2013 року ОСОБА_1 в оренду були передані земельні ділянки (невитребувані земельні частки (паї)) Бондарівської сільської ради Коростенського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 37,5900 га. Земельні ділянки передані відповідачу з пошкодженим поверхневим родючим шаром ґрунту, що перешкоджатиме їх ефективному використанню відповідно до цільового призначення.

Як вбачається із вказаного акту, на переданих земельних ділянках невідомими особами місцями пошкоджено родючий шар ґрунту, під лісопосадкою розкопаний канал довжиною близько 400 м.

За даним фактом відкрито кримінальне провадження, однак осіб, причетних до незаконних дій, не встановлено.

Матеріали справи не містять доказів порушення відповідачем умов договорів оренди земельних ділянок (невитребуваних земельних часток (паїв)) щодо їх нецільового використання або пошкодження саме орендарем.

Таким чином, прокурором не доведено порушення відповідачем умов договорів оренди невитребуваних земельних часток (паїв) щодо їх нецільового використання або пошкодження орендарем. Тому правові підстави для задоволення позову відсутні.

Висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про відмову в задоволенні позовних вимог прокурора, відповідає обставинам справи, які судом встановлені відповідно до вимог процесуального права та узгоджуються з нормами матеріального права.

Відповідно до статті 212ЦПК України 2004 року суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Оскаржувані судові рішення містять висновки щодо результатів оцінки зібраних у справі доказів, відповідають вимогам статей 213-215, 303, 315 ЦПК України 2004 року щодо законності й обґрунтованості.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України 2004 року, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги заступника прокурора Житомирської області про те, що судами не надано належної оцінки наявності істотного порушення стороною договору його умов, є необґрунтованими і спростовуються встановленими судами фактичними обставинами справи та наявними у ній письмовими доказами.

У постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-75цс13, на яку посилається заявник, викладена правова позиція щодо істотного порушення стороною договору як однієї з підстав його розірвання. При цьому суд послався на вищенаведену частину другу статті 651 ЦК України. За обставинами справи, яку переглядав Верховний Суд України, між сторонами був укладений договір купівлі-продажу квартири з розстроченням платежу, а питання істотності порушень стороною договору зводилося до своєчасності та належності здійснених покупцем платежів згідно з умовами договору. Отже, згадана постанова Верховного Суду України прийнята у справі, правовідносини в якій не є подібними до правовідносин, які виникли між сторонами у цій справі.

Що стосується цієї справи, то як встановлено судами, прокурор не довів факту порушення відповідачем умов договорів оренди земельних ділянок, не надав доказів того, в чому конкретно полягає завдана орендарем шкода, її розмір, не вказав, на що розраховував орендодавець при укладенні договорів і чого він значною мірою був позбавлений.

Більше того, при розгляді справи в суді представник Коростенської районної державної адміністрації, яка є стороною договорів оренди (орендодавцем) та в інтересах якої заявлено позов, вимоги прокурора не підтримав і просив відмовити в їх задоволенні за безпідставністю.

Доводи щодо невирішення судом клопотанняпрокурора від 29 грудня 2014 року про залученная до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Державної інспекції сільського господарства Житомирської області та не визначення процесуального статусу інспекції взагалі не заслуговують на увагу, оскільки ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 29 грудня 2014 року було вирішено вказане клопотання та залучено до участі в цій справі як третю особу Державну інспекцію сільського господарства Житомирської області. Вказана ухвала міститься в матеріалах справи (а. с. 64 т. 1).

Оскаржуване судове рішення ґрунтується на засадах справедливості, добросовісності і розумності та відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на справедливий суд.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами першої та апеляційної інстанцій, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Житомирської області залишити без задоволення.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 09 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 13 вересня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

А. С.Олійник

С.О. Погрібний

О.В. Ступак