Рішення

від 07.05.2018 по справі 905/100/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.05.2018 Справа № 905/100/18

Господарський суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Мартинчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за первісним позовом Маріупольської міської ради (87500, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Миру, будинок №70; код ЄДРПОУ -33852448)

до приватного підприємця ОСОБА_1 (87500, АДРЕСА_1, ІПН - НОМЕР_1)

про повернення земельної ділянки, -

за зустрічним позовом приватного підприємця ОСОБА_1 (87500, АДРЕСА_1, ІПН - НОМЕР_1)

до Маріупольської міської ради (87500, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Миру, будинок №70; код ЄДРПОУ -33852448)

про визнання договору оренди земельної ділянки укладеним,-

за участю представників сторін:

від позивача (за первісним позовом): не з'явився

від відповідача (за первісним позовом): не з'явився

С У Т Ь С П О Р У

Маріупольська міська рада звернулась до господарського суду Донецької області з позовною заявою до приватного підприємця ОСОБА_1 про повернення земельної ділянки.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, відповідач займає земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови площею 0,0049га, кадастровий номер 1412300000:04:006:0643 без дозвільних на те документів.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.01.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/100/18.

Вказаною ухвалою вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 19.02.2018, встановлено строк на подання документів.

Від відповідача 16.02.2018 надійшов відзив на позовну заяву за змістом якого останній заперечує проти задоволення позову.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.02.2018 відкладено підготовче судове засідання на 14.03.2018.

16 лютого 2018 року до господарського суду Донецької області надійшла зустрічна позовна заява приватного підприємця ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання договору оренди земельної ділянки від 11.09.2008 поновленим.

В обґрунтування зустрічних вимог позивач посилається на те, що відповідно до положень статті 33 Закону України Про оренду землі договір оренди земельної ділянки від 11.09.2008 слід вважати поновленим на той самий строк та на тих самих умовах.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 20.02.2018 прийнято зустрічну позовну заяву до розгляду для спільного розгляду із первісним позовом.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.03.2018 відкладено підготовче судове засідання на 05.04.2018.

Від позивача за первісним позовом 02.04.2018 надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.

На виконання ухвали суду від 14.03.2018 від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи витребуваних документів.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 05.04.2018 відкладено підготовче судове засідання на 23.04.2018.

На адресу господарського суду Донецької області 13.04.2018 від відповідача (позивач за зустрічним позовом) надійшло заперечення на відзив за зустрічним позовом, заява про уточнення позовних вимог, за змістом якої фізична особа-підприємець ОСОБА_1 просить визнати договір оренди земельної ділянки за адресою: м. Маріуполь, просп. Миру, 75-Б, площею 49 кв.м. укладеним.

Розгляд справи здійснюється з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Також, позивачем за зустрічним позовом подано клопотання про зупинення провадження по справі у зв'язку з відкриттям касаційного провадження у цивільній справі №263/16611/16-ц про визнання права власності на нежитлове приміщення за адресою: м. Маріуполь, просп. Миру, 75-Б.

Ухвалою суду від 23.04.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду у судове засідання на 07.05.2018, в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі відмовлено.

Від відповідача (позивач за зустрічним позовом) 24.04.2018 надійшли наступні документи:

- заява про не призначення розгляду справи з 29.04.2018 по 10.06.2018;

- заява про уточнення позовних вимог, за змістом якої просить вважати позовні вимоги зустрічної позовної заяви викладеними в наступній редакції: визнати договір оренди земельної ділянки по проспекту Леніна (Миру), 75-Б міста Маріуполяплощею 49кв.м., кадастровий номер 1412300000:04:006:0643 від 11.09.2008, зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 24.09.2008 №04.09.162.00538 поновленим з урахуванням рішення Маріупольської міської ради від 29.03.2011 №6/6-399 про затвердження умов надання земельних ділянок на території Маріупольської міської ради ;

- клопотання про зупинення розгляду справи у зв'язку з розглядом цивільної справи №263/4480/18;

- лист Головного управління ДФС у Донецькій області про оплату ФОП ОСОБА_1 орендної плати з 2013 по 2018 роки за земельну ділянку за адресою: м. Маріуполь, просп. Миру, 75-Б, площею 49 кв.м.

Судом оглянуто та долучено вказані документи до матеріалів справи.

Частиною третьою статті 46 ГПК України передбачено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет позову шляхом подання письмової заяви.

У разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою статті 46 ГПК України, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи.

Дослідивши заяву позивача за зустрічним позовом про уточнення позовних вимог, господарським судом встановлено, що така заява подана (направлена) суду до закриття підготовчого провадження, про що свідчить відбиток календарного штемпелю на поштовому конверті, а також наявні докази її направлення відповідачу (позивачу за первісним позовом).

Отже, господарським судом прийнята заява про уточнення позовних вимог, розгляд справи здійснюється з урахуванням вказаної заяви.

Щодо не призначення розгляду справи з 29.04.2018 по 10.06.2018 .

За приписами ч.2 ст.195 ГПК України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.04.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 07.05.2018.

Отже, 30-денний строк розгляду справи по суті спливає 05.06.2018 .

Згідно з приписами статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі Красношапка проти України ).

Так, враховуючи принцип розумності строків розгляду справи судом, вказана заява не підлягає задоволенню.

Щодо клопотання про зупинення розгляду даної господарської справи у зв'язку з розглядом пов'язаної цивільної справи №263/4480/18 про зобов'язання Маріупольську міську раду прийняти рішення щодо заяви про викуп земельної ділянки за адресою: м. Маріуполь, просп. Миру, 75-Б, кадастровий номер 1412300000:04:006:0643.

Суд дослідивши вказане клопотання, встановив що клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідач просить зупинити провадження в даній справі до розгляду Жовтневим районним судом міста Маріуполя цивільної справи №263/4480/18, проте, заявником не надано суду доказів відкриття провадження у справі (ухвали про відкриття провадження у справі №263/4480/18).

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя №263/4480/18 від 16.04.2018 позовну заяву ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про спонукання вчинити дії залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення вказаних недоліків до 19 травня 2018 року.

Ухвала суду про залишення позовної заяви без руху не свідчить про прийняття її до розгляду та відкриття провадження у справі, оскільки не усунення недоліків у встановлений судом строк має наслідком повернення позовної заяви.

Крім того, відповідно до частини п'ятої статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, зокрема, у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Враховуючи вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом обумовлена тим, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Само по собі зазначення відповідачем у клопотанні про зупинення провадження у справі про пов'язаність іншої справи, що розглядається іншим судом, з цією справою не може бути підставою для застосування пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

На підставі викладеного, клопотання про зупинення розгляду справи не підлягає задоволенню.

У судове засідання представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд -

В С Т А Н О В И В

На підставі рішення Маріупольської міської ради від 29.07.2008 № 5/22-4161 між Маріупольською міською радою та приватним підприємцем ОСОБА_1 (далі - Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 1412300000:04:006:0643) від 11.09.2008. зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 24.09.2008 № 04.08.162.00538.

Згідно договору оренди земельної ділянки, орендодавець передає, а орендар приймає земельну ділянку розташовану за адресою пр. Леніна (Миру), 75-Б, у Жовтневому (Центральному) районі міста, площею 0,0049 га., з метою та цільовим призначенням для послуг у галузі перекупень та салонів краси (будівництво та подальше обслуговування прибудови до перукарні).

Договір укладено строком на 3 роки (до 29.07.2011). (п.3.1. договору)

Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк, у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 2 (два) місяця до закінчення строку дії договору оренди повідомити письмово орендодавця про намір поновлення терміну дії договору. В іншому випадку договір поновленню не підлягає (п 3.2 договору).

Згідно з п.4.1 договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 157,80 грн/кв.м.

За умовами п. 6.5 договору, передача земельної ділянки орендарю здійснюється протягом 5 (п'яти) днів після державної реєстрації цього договору згідно з актом приймання-передачі об'єкту оренди.

Такий акт між Маріупольською міською радою та приватним підприємцем ОСОБА_1 складено та підписано 24.09.2008.

Визначено розмір орендної плати за земельну ділянку площею 0,0049 га за указаною адресою на рівні 7 % від грошової оцінки землі (п.4.3. договору).

Визначено право орендодавця оформити в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Донецької області дозвіл на виконання будівельних робіт та здати закінчений будівництвом об'єкт в експлуатацію, а також розпочати будівництво об'єкта не пізніше двох років з дня прийняття даного рішення і звершити будівництво у строк, який не перевищує одного календарного року після закінчення нормативного строку будівництва (п.п.9.2.6., 9.2.7. договору).

Пунктом 7.1 договору встановлено, що орендар після припинення дії договору повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Орендар має право звернутися до Орендодавця за 2 місяця до закінчення строку дії договору оренди з письмовою заявою про поновлення договору шляхом його переукладення (п. 9.2.11 договору).

Дія договору припиняється у разі закінчення строку на який його було укладено (п.11.3.1. договору).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Матеріали справи свідчать, що між Маріупольською міською радою Донецької області та відповідачем виникли зобов'язання, що випливають із договору оренди земельної ділянки.

За актом приймання-передачі земельної ділянки від 24.09.2008 орендодавець передав, а орендар прийняв у користування земельну ділянку з кадастровим номером 1412300000:04:006:0643 площею 0,0049 га, розташовану по пр. Леніна, 75-Б у м. Маріуполі.

Відповідно до частини першої ст.6 Закону України Про оренду землі орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з частинами 1 та 8 статті 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до ст.13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 31 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. Дана норма передбачена і п. 11.3.1 Договору.

Згідно зі ст.33 Закону України Про оренду землі по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч.ч.1 - 5 вказаної статті).

Отже, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору має переважне право перед іншими особами укласти договір оренди землі після його припинення. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

09 червня 2011 року приватний підприємець ОСОБА_1 зверталася до Маріупольської міської ради із заявою про продовження дії договору від 29.07.2008 на оренду земельної ділянки площею 0,0049 га, розташованої за адресою: проспект Леніна 75-Б міста Маріуполь строком на 49 років, у зв'язку з тим, що на земельній ділянці згідно рішення міськради збудована капітальна споруда. А також порушувалося питання про зменшення розміру орендної плати до 5% від нормативно-грошової оцінки та визначення цільового призначення земельної ділянки - комерційна діяльність.

Листом № 17-1750-2 від 30.06.2011 Маріупольської міської ради на вказаний лист повідомлено приватному підприємцю ОСОБА_1 про внесення змін до діючого договору оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: проспект Леніна 75-Б міста Маріуполь, роз'яснено, що згідно з рішенням Маріупольської міської ради від 29 березня 2011 року № 6/6-399 Про затвердження умов надання земельних ділянок на території Маріупольської міської ради строк оренди встановлюється виходячи з площі земельної ділянки. Для ділянок, загальна площа яких не перевищує 100 кв. м максимальний термін оренди - 5 років. Розмір орендної плати, згідно того ж рішення, встановлюється виходячи з цільового використання земельної ділянки та строку оренди. Для короткострокової оренди (площа ділянки до 100 кв. м) плата встановлюється у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Роз'яснено право звернення до відділу регулювання земельних відносин міської ради для підготовки проекту додаткового договору до договору оренди щодо продовження строку оренди на 5 років та зниження орендної плати до 5 %.

У подальшому листами від 04.08.2011, 22.09.2011, 01.02.2012, 17.08.2012 року позивачем приватному підприємцю ОСОБА_1 роз'яснювався порядок та умови продовження строку дії договору оренди.

Стаття 33 Закону України Про оренду землі фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Виходячи з приписів статей 319, 626 ЦК України, слід дійти висновку про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін. Для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором, орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту договору оренди земельної ділянки від 11.09.2008 вбачається, що строк дії договору закінчився 29.07.2011, жодних заперечень щодо поновлення договору оренди землі в порядку ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі із зазначенням будь-яких, об'єктивних підстав для такої відмови, матеріали справи не містять, натомість наявна в справі переписка сторін стосувалася реалізації позивачем переважного права, яке за змістом листування, не було реалізовано виключно з формальних підстав.

Крім того, після закінчення строку Договору позивач не просив повернути земельну ділянку за актом приймання-передачі.

Одночасно суд зазначає, що згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення законів .

У рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.03 у справі Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії встановлено, що особа (орендар) мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження договору оренди і в цілях ст.1 Першого протоколу таке сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих їй муніципалітетом за орендним договором, та зазначено, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії в якій він постановив, що ст.1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту правомірних очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. Правомірні очікування виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей. З наведеного можна дійти висновку про те, що по-перше, особа, якій відповідним рішенням надано право користування земельною ділянкою, набуває право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення, по-друге, після укладення відповідного договору оренди у особи виникає право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку. При цьому, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об'єктом правового захисту згідно зі ст.1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

Крім того, частинами восьмою, дев'ятою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку , а відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Між сторонами додаткова угода про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки не укладалась.

Відповідач за первісним позовом зазначає, що така додаткова угода не була укладена з вини позивача через безпідставну відмову, при цьому доказів оскарження дій Маріупольської міської ради матеріали справи не містять.

Доводи позивача за зустрічним позовом про те, що вона на теперішній час сплачує земельний податок не можуть бути беззаперечними підставами для визнання договору оренди земельної ділянки від 11.09.2008 поновленим.

На підставі викладеного господарський суд відмовляє в задоволення зустрічних позовних вимог.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Серявін та інші проти України (Заява № 4909/04) вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).

Стосовно інших доводів та висновків, суд вважає, що на такі не слід давати детальної відповіді, з урахуванням мотивів, за яких суд прийшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні зустрічного позову.

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства Управління земельних ресурсів Маріупольської міської ради від 23.03.2017 встановлено, що ФОП ОСОБА_1 використовується земельна ділянка за адресою: проспект Леніна (Миру) 75-Б у місті Маріуполі, площею 0,0049 га для будівництва та подальшого обслуговування прибудови до перукарні на підставі договору оренди земельної ділянки № 4540 від 11.09.2008, зареєстрованого у Маріупольському міському відділі ДЗК № 04.08.162.00538 від 24.09.2008, строк дії якого закінчився 29.07.2011, що є порушенням строків повернення тимчасово займаних земель та невиконання обов'язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням, та є порушенням ст. ст. 125, 126, 211 Земельного кодексу України.

Вказівкою Управління земельних ресурсів Маріупольської міської ради від 23.03.2017 ФОП ОСОБА_1 запропоновано усунути виявлені порушення земельного законодавства у тридцятиденний строк.

Актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства Управління земельних ресурсів Маріупольської міської ради 15.05.2017 та 18.12.2017 встановлено, що вимоги вказівки від 23.03.2017 ФОП ОСОБА_1 не виконано.

Відповідно до положень ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно статті 34 Закону України Про оренду землі у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Враховуючи, що строк дії договору оренди земельної ділянки від 11.09.2008 сплинув, доказів повернення спірної земельної ділянки після закінчення строку дії договору матеріали справи не містять, первісні позовні вимоги Маріупольської міської ради підлягають задоволенню.

Щодо посилань відповідача за первісним позовом про неможливість демонтажу прибудови (нежитлового приміщення) площею 48,7 кв.м. господарський суд зазначає наступне.

Згідно з Дозволом на виконання будівельних робіт Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області від 04 листопада 2008 року № 08/04/1076 приватному підприємцю ОСОБА_1 видано дозвіл на виконання будівельних робіт з будівництва прибудови до перукарні за адресою: проспект Леніна 75-Б міста Маріуполь. Строк дії дозволу до 31 грудня 2009 року.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя у справі №263/16611/16-ц від 21.07.2017 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на нежитлове приміщення площею 110,0 кв.м., яке розташоване за адресою: проспект Леніна 75-Б міста Маріуполь відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 06.09.2017 вказане рішення залишено без змін.

На обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 посилалась на те, що вона є власником нежитлових приміщень, а саме: приміщення № 14 по проспекту Леніна(Миру), 75-б у м. Маріуполь, площею 54,3 кв. м та приміщень№ № І-а, І-б, А-4-5п по проспекту Леніна(Миру), 75-б у м. Маріуполь, площею 13,3 кв. м. Відповідно до рішення Маріупольської міської ради від 29 липня 2008 року №5/23/4161 їй виділена земельна ділянка площею 0,0049 га по проспекту Леніна (Миру), 75-б у м. Маріуполі для будівництва прибудови до парикмахерської. На підставі дозволу на виконання будівельних робіт від 04 листопада 2008 року № 08/04/1076 нею були виконані будівельні роботи і до приміщень № 14 та № № 1-а, 1-б, А-4-5п, за вказаною адресою, збудована прибудова площею 48,7 кв. м. Бюро технічної інвентаризації м. Маріуполя видало технічний паспорт на нежитлове приміщення, площею 110,1 кв. м. Її звернення 21 грудня 2016 року до Центру адміністративних послуг Маріупольської міської ради з питання проведення реєстрації права власності на нежитлове приміщення, площею 110,1 кв. м, залишилося без задоволення. Посилаючись на вказані обставини, позивач просила позовні вимоги задовольнити та визнати за нею, як фізичною особою, право власності на приміщення, площею 110,1 кв. м.

Відмовляючи в задоволенні позову суди виходили з того, що новостворене нерухоме майно стає об'єктом цивільних правовідносин з моменту завершення будівництва, прийняття до експлуатації або державної реєстрації без урахування того, який суб'єкт цивільних правовідносин здійснив такі дії та на якого суб'єкта або сторону договору зареєстровано новостворене майно.

Оскільки завершене будівництвом приміщення, площею 48,7 кв.м (прибудова), що є часткою нежитлового приміщення, площею 110,1 кв.м, до експлуатації не прийнято і державна реєстрація його не проведена, вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею, як приватною особою, права власності на цей об'єкт визнані судами такими, що не ґрунтуються на законі.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 12.01.2017 та ухвала Апеляційного суду Донецької області від 06.09.2017 набрали законної сили.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя у справі №263/16611/16-ц від 21.07.2017 встановлено, що завершене будівництвом приміщення, площею 48,7 кв.м (прибудова), що є часткою нежитлового приміщення по проспекту Леніна(Миру), 75-б у м. Маріуполь до експлуатації не прийнято і державна реєстрація його не проведена.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. При цьому, згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статей 319, 321 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 2 ст.152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з частиною 2 ст.795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Оскільки у відповідача відпала правова підстава утримувати та користуватись спірною земельною ділянкою, господарський суд дійшов висновку, що у розумінні приписів ст.4 Господарського процесуального кодексу України та ст.15 Цивільного кодексу України позивач набув право на звернення до суду за захистом з огляду на наявність порушення зобов'язань з боку відповідача. Обраний позивачем спосіб захисту відповідає положенням ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України.

З наведених підстав суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог щодо повернення земельної ділянки у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди земельної ділянки від 04.10.2007.

Щодо зобов'язання відповідача повернути Маріупольській міській раді Донецької земельну ділянку з кадастровим номером кадастровим номером 1412300000:04:001:0206 площею 2,6000 га, розташовану по вул. Миру, 120 у м. Маріуполі шляхом демонтажу нежитлового приміщення загальною площею 48,7 кв.м.

Пунктом 7.1 договору встановлено, що орендар після припинення дії договору повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Статтею 212 Земельного кодексу України передбачено приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, яке здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Так, приміщення, площею 48,7 кв.м (прибудова), що є часткою нежитлового приміщення по проспекту Леніна(Миру), 75-б у м. Маріуполь підлягає демонтажу за рахунок приватного підприємця ОСОБА_1

У відповідності до положень статті 129 ГПК України, судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача, у разі відмови в задоволенні позову - на позивача.

Так, судові витрати пов'язані з первісним позовом покладаються на відповідача, судові витрати за зустрічним позовом - на позивача за зустрічним позовом.

При цьому, судом визначається порядок виконання рішення в частині відшкодування судового збору з урахуванням положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , а саме статей 10, 24, 64.

Керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 129, 178, 185, 191, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В

Первісні позовні вимоги Маріупольської міської ради до приватного підприємця ОСОБА_1 про повернення земельної ділянки - задовольнити.

Зобов'язати приватного підприємця ОСОБА_1 повернути до земель запасу територіальної громади м.Маріуполя земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови, площею 0,0049га, кадастровий номер 1412300000:04:006:0643, яка була надана з метою та цільовим призначенням для послуг у галузі перукарень та салонів краси (будівництво та подальше обслуговування прибудови до перукарні) по пр. Леніна (Миру), 75Б шляхом демонтажу нежитлового приміщення загальною площею 48,7 кв.м.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (87500, АДРЕСА_1, ІПН - НОМЕР_1) на користь Маріупольської міської ради витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 600,00 гривень , перерахувавши кошти на рахунок 31413544700051, код 24060300, отримувач Маріуп.УК/м.Маріуполь/24060300 ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 37989721.

В задоволенні зустрічних позовних вимог приватного підприємця ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання договору оренди земельної ділянки по проспекту Леніна (Миру), 75-Б міста Маріуполяплощею 49кв.м., кадастровий номер 1412300000:04:006:0643 від 11.09.2008, зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 24.09.2008 №04.09.162.00538 поновленим з урахуванням рішення Маріупольської міської ради від 29.03.2011 №6/6-399 про затвердження умов надання земельних ділянок на території Маріупольської міської ради - відмовити .

У судовому засіданні 07.05.2018 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.05.2018.

Після набрання рішенням законної сили видати накази в установленому порядку.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач за первісним позом (відповідач за зустрічним позовом) - Маріупольська міська рада (87500, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Миру, будинок №70; код ЄДРПОУ -33852448)

Відповідач за первісним позом (позивач за зустрічним позовом) - приватний підприємуць ОСОБА_1 (87500, АДРЕСА_1, ІПН - НОМЕР_1)

Суддя С.М. Фурсова