Рішення

від 10.05.2018 по справі 816/1463/17

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/1463/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Голубенко В.В.

представника позивача - Максименко І.М.,

представника відповідачів - Хорішко А.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного центру профілактики ВІЛ - інфекції та боротьби зі СНІДом до Північно-східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області, Північно-східного офісу Держаудитслужби про визнання протиправною та скасування частини рішення.

Позовні вимоги:

визнання протиправним та скасування пункту 1 Вимоги від 07.08.2017 № 20-16-04-3-14/3978 Щодо усунення порушень законодавства в частині порушення позивачем пункту 2.4.5 та Додатку 4 наказу Міністерства охорони здоров`я та Мінпраці та соціальної політики України "Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров`я та соціального захисту населення" від 05.10.2005 № 308/519 щодо завищення витрат з оплати праці, внаслідок підвищення посадового окладу окремих працівників адміністративно-господарського персоналу Центру в розмірі 60%.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

30 серпня 2017 року Полтавський обласний центр профілактики ВІЛ - інфекції та боротьби зі СНІДом (надалі також - позивач, Центр) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Північно-східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області (надалі також - відповідач-1) про визнання протиправним та скасування пункту 1 Вимоги від 07.08.2017 № 20-16-04-3-14/3978.

Протокольною ухвалою від 14.09.2017 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача Північно-східний офіс Держаудитслужби (надалі також - відовідач-2).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року позов задоволено /а.с. 3-10 т.2/.

Визнано протиправним та скасовано п.1 вимоги відповідача-1 від 07.08.2017 року №20-16-04-3-14/3978 "Щодо усунення порушень законодавства в частині порушення пункту 2.4.5 та Додатку 4 наказу Міністерства охорони здоров'я та Мінпраці та соціальної політики України Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та соціального захисту населення від 05.10.2005 року №308/519 щодо завищення витрат з оплати праці, внаслідок підвищення посадового окладу окремих працівників адміністративно-господарського персоналу позивача в розмірі 60%".

Приймаючи вказане судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість наведених в акті ревізії тверджень про порушення позивачем бюджетного та трудового законодавства внаслідок виплати окремим працівникам підвищення у розмірі 60 відсотків посадового окладу та відповідно безпідставного нарахування і виплати таким працівникам заробітної плати і сплати супутніх платежів (ЄСВ).

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням від 19.09.2017 року, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати судове рішення, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Своєю постановою від 20 листопада 2017 року Харківський апеляційний адміністративний суд скасував постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року, та прийняв нову постанову, якою у задоволенні позову Полтавського обласного центру профілактики ВІЛ-інфекції та боротьби зі СНІДом відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що фактично оскаржуваний пункт вимоги встановлює необхідність відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, а оскільки вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом прийняття вимоги, то відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Центр подав касаційну скаргу, в якій просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на залишення судом апеляційної інстанції поза увагою обставини спрямування оскаржуваного пункту вимоги не лише на відшкодування збитків, завданих державі, а й на впорядкування роботи позивача, що пов'язана із внесенням змін до колективного договору.

Своєю постановою від 31.01.2018 року Верховний Суд касаційну скаргу Полтавського обласного центру профілактики ВІЛ-інфекції та боротьби зі СНІДом задовольнив частково, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.09.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2017 скасував, направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Приймаючи вказану постанову, Верховний Суд вказав на те, що для правильного вирішення спору суди повинні встановити конкретний перелік дій, що зобов`язаний вчинити Полтавський обласний центр профілактики ВІЛ-інфекції та боротьби зі СНІДом з метою усунення порушень, виявлених на підставі акта ревізії фінансово-господарської діяльності позивача, і в залежності від встановленого вирішувати питання щодо спрямування оскаржуваного пункту вимоги: чи на відшкодування збитків чи на коригування роботи підконтрольної організації та наявності підстав для задоволення позову.

27 лютого 2018 року справа надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями розподілена судді Шевякову І.С.

05 березня 2018 року справа прийнята до провадження, призначене підготовче судове засідання.

Ухвалою від 11 квітня 2018 року Полтавський окружний адміністративний суд закрив підготовче засідання та призначив справу до судового розгляду по суті.

У ході нового судового розгляду справи встановлено наступне.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржений ним пункт вимоги є протиправним, оскільки всі працівники закладу, а саме: медичний персонал керівники, професіонали, фахівці, технічні службовці та робітники виконують роботи по діагностиці, лікуванню і безпосередньому обслуговуванню хворих на СПІД та ВІЛ-інфікованих, а тому у відповідності до пункту 2.4.5 та Додатку 4 Наказу Міністерства охорони здоров'я та Мінпраці та соціальної політики України "Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та соціального захисту населення" від 05.10.2005 №308/519 мають право на підвищення посадового окладу на 60 відсотків.

Додатково у відповіді на відзив /а.с. 117-119 т.2/ позивач акцентував увагу суду на спрямуванні оскаржуваного пункту вимоги. Як на його думку, такий пункт вимоги не є таким, що спрямований тільки на відшкодування збитків, завданих виплатою працівникам підвищення до посадового окладу на 60 відсотків. Він в цілому спрямований на коригування роботи підконтрольної організації, оскільки відшкодування збитків не припиняє "порушення" і для його припинення необхідно Центру ініціювати та вчинити ряд інших дій, таких як, наприклад, внесення змін до колективного договору.

Представник відповідачів позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні адміністративного позову відмовити, посилаючись на те, що проведеною ревізією встановлено, що при встановлені підвищення посадового окладу у зв'язку зі шкідливими та важкими умовами праці в розмірі 60% позивачем порушено пункт 2.4.5 та Додатку 4 Наказу Міністерства охорони здоров'я та Мінпраці та соціальної політики України "Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та соціального захисту населення" від 05.10.2005 №308/519, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) бюджету.

Відповідач стверджував, що вказана надбавка встановлювалась особам, які не здійснюють безпосереднє обслуговування хворих на СНІД та ВІЛ-інфекцію, а виконувані ними роботи свідчать про побутовий контакт з такими хворими, а не їх безпосереднє обслуговування. Тому вони не мають права на отримання підвищення до посадових окладів у розмірі 60 %, яке передбачене Наказом № 308/519.

У відзиві на адміністративний позов /а.с. 98-102 т.2/ відповідач вказав, що обґрунтованість і правомірність вимоги органу фінансового контролю про стягнення заборгованості має перевірятися у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, а не за позовом підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною. Вказано, що усунення порушення, яке призвело до збитків, можливе лише шляхом їх відшкодування. А відшкодування, у свою чергу, не може бути здійснено шляхом стягнення збитків через примусове стягнення на підставі вимоги. Такі збитки можуть бути відшкодовані у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Разом з цим, відповідачем зазначено, що вимога органу державного фінансового контролю також спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства /абз. 7 а.с. 100 т.2/.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, в той же час представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що Полтавський обласний центр профілактики ВІЛ - інфекції та боротьби зі СНІДом (ідентифікаційний код юридичної особи 31248968) знаходиться у м. Полтава Полтавської області та є лікувально-діагностичним закладом, засновником якого є Полтавська обласна рада.

Полтавський обласний центр профілактики ВІЛ - інфекції та боротьби зі СНІДом здійснює свою діяльність на підставі Статуту (зі змінами), який затверджений управлінням майном Полтавської обласної ради 28.09.2009 № 141.

Відповідно до пункту 3.1 розділу IІІ Статуту Центр створений з метою організації і надання населенню міста і області спеціалізованої консультативно-діагностичної, лікувально-профілактичної медичної допомоги з ВІЛ-інфекції та СНІДу, диспансерного спостереження ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД, формування здорового способу життя, а також контролю за якістю надання спеціалізованої допомоги в лікувально-профілактичних закладах області та м. Полтава.

В розумінні вимог Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" Полтавський обласний центр профілактики ВІЛ - інфекції та боротьби зі СНІДом є підконтрольною установою, яка фінансується з обласного бюджету та підлягає інспектуванню Держаудитслужбою у формі ревізії.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання плану контрольно-ревізійної роботи Північно-східного офісу Держаудитслужби України на ІІ квартал 2017 року та на підставі направлень від 06.06.2017 №№313,314 вданих начальником Управління Північно - східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області Салогуб І.І., провідним державним аудитором відділу контролю у соціальній галузі та культури Пройдаком Я.Г., заступником начальника відділу Кратенком Ю.В., від 25.05.2017 №289 головним державним аудитором відділу організаційної роботи Дорошенко Т.В. та від 02.06.2017 № 312 головним державним аудитором Шиліном В.К. проведено планову виїзну ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2014 по 31.05.2017 в Полтавському обласному центрі профілактики ВІЛ - інфекції та боротьби зі СНІДом, за результатами якої складено акт № 04-21/35 від 10.07.2017 /а.с. 30-51 т.1/.

Проведеною перевіркою серед іншого виявлено, що в порушення п. 2.4.5 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення, затверджених спільним наказом Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства праці і соціальної політики України від 05.10.2005 року № 308/519, до переліку посад працівників, яким підвищуються посадові оклади на 60 % у зв'язку з шкідливими і важкими умовами праці, включені посади працівників Центру, характером роботи яких не є діагностика, лікування і безпосереднє обслуговування хворих на СНІД та ВІЛ-інфікованих.

Як наслідок, протягом ревізійного періоду окремим працівникам Центру, а саме: головному бухгалтеру, бухгалтеру, начальнику планово-економічного відділу, економісту, інженеру з охорони праці, інженеру з метрології, юрисконсульту, інспектору з кадрів, секретарю-друкарці, оператору комп'ютерного набору, слюсару з експлуатації та ремонту газового устаткування, сторожу, прибиральнику території безпідставно, нараховано та виплачено заробітної плати та сплачено ЄСВ на загальну суму 884 154,05 грн, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) бюджету у відповідному розмірі.

07 серпня 2017 року за наслідками проведеної ревізії Управлінням Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області направлено до Центру лист-вимогу № 20-16-04-3-14/3978, пунктом 1 якої у строк до 08.09.2017 позивача зобов'язано усунути виявлені порушення в установленому законодавством порядку, а саме в порушення вимог п. 2.4.5 та Додатку 4 Наказу Міністерства охорони здоров'я та Мінпраці та соціальної політики України "Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та соціального захисту населення" від 05.10.2005 №308/519 завищено витрати з оплати праці з відповідними нарахуваннями на загальну суму 884 154,05 грн. внаслідок підвищення посадового окладу окремим працівникам адміністративно-господарського персоналу Центру за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці в розмірі 60%, які не працюють з вірусом імунодефіциту людини та не здійснюють безпосереднє обслуговування хворих на СНІД та ВІЛ-інфікованих, що призвело до матеріальної шкоди (збитків) на відповідну суму /а.с. 63-64 т.1/.

Не погоджуючись з пунктом 1 вимоги Північно-східного офісу Держаудитслужби Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області, Полтавський обласний центр профілактики ВІЛ - інфекції та боротьби зі СНІДом звернувся до суду з позовом про визнання вимоги у цій частині протиправною та скасування її відповідного пункту.

На виконання вимог постанови Верховного суду від 31.01.2018 року про необхідність з"ясування питання щодо спрямованості оскаржуваного пункту вимоги, суд встановив наступне.

Пунктом 1 вимоги № 20-16-04-3-14/3978 позивача зобов'язано усунути виявлені порушення в установленому законодавством порядку.

На думку відповідачів, усунення порушення можливе лише шляхом їх відшкодування, тобто оскаржуваний пункт 1 вимоги чітко встановлює спрямування такого пункту, а саме: відшкодування виявлених збитків, завданих бюджету.

Однак, проаналізувавши вимогу відповідача в цілому суд не погоджується з такими твердженнями відповідачів.

За її змістом відшкодування не є єдиним заходом, необхідність здійснення якого передбачає оскаржуваний пункт вимоги. Для усунення порушень законодавства позивачу б також потрібно було внести зміни до додатків колективного договору закладу для виключення спірних посад працівників з переліку тих співробітників установи, які, як на думку відповідачів, не мають права на підвищення посадового окладу у розмірі 60%, ініціювати та провести збори трудового колективу для затвердження відповідних змін до колективного договору.

Крім того, суд вважає за необхідне вказати, що оскаржуваний пункт не може бути спрямований на відшкодування заявлених збитків у формі стягнення заробітної плати з відповідних працівників Центру, оскільки відповідно до статті 1215 Цивільного кодексу України не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Оскільки жодної рахункової помилки Центру під час нарахування заробітної плати його працівникам встановлено не було, як і не було встановлено недобросовісної поведінки працівників, виконання вимоги шляхом стягнення з працівників коштів, отриманих в якості заробітної плати, не може бути здійснено.

Крім того, судом звертає увагу, що хоч представник Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області і наполягав на тому, що оскаржуваний пункт вимоги повинен оцінюватися у справі за позовом Держаудитслужби про зобов"язання до виконання вимоги, однак будь-який позов, спрямований на реалізацію цієї вимоги до моменту розгляду цієї справи до судів не поданий. Вказане підтвердив і представник відповідача, доказів зворотного суду не надано.

Отже, суд приходить до висновку про те, що оскаржуваний пункт вимоги спрямований не на безпосереднє відшкодування (стягнення) збитків, які, на думку відповідача, спричинені бюджету, а на коригування роботи підконтрольної організації в цілому, оскільки передбачає необхідність вчинення певного комплексу дій з боку позивача. Таким чином, вимога у оскаржуваній частині не є таким рішенням суб"єкта владних повноважень, на підставі якого органи Держаудитслужби могли б вчинити відшкодування виявлених збитків шляхом примусового стягнення шляхом вимоги.

На підставі таких висновків суд вважає за необхідне все ж надавати оцінку оскаржуваному пункту вимоги у ході розгляду цієї адміністративної справи у відповідності до правової позиції щодо права підконтрольної установи на оскарження таких вимог, неодноразово висловленої Верховним судом України та Верховним Судом, наприклад у постанові у адміністративній справі №822/2087/17 від 20.02.2018 року.

Надаючи таку оцінку оскаржуваній частині вимоги, суд перевіряв твердження відповідача про наявність порушень законодавства у діяльності ревізованої установи, на усунення яких вимога була спрямована.

З приводу таких порушень суд прийшов до наступних висновків.

З метою упорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я і установ соціального захисту населення та на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 № 1298 "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" спільним наказом Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства праці і соціальної політики України від 05.10.2005 року № 308/519 затверджено Умови оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери (далі по тексту - Умови).

Пунктом 1.4 Умов розміри посадових окладів (тарифних ставок) визначаються за тарифними розрядами Єдиної тарифної сітки, які встановлюються професіоналам, фахівцям залежно від наявної кваліфікаційної категорії, робітникам - кваліфікаційного розряду у межах діапазону, визначеного для цих посад (професій) Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників, і відображаються у тарифікаційному списку (додаток 1).

Оплата праці працівників здійснюється за фактично відпрацьований час, виходячи з посадового окладу (тарифної ставки), або в залежності від виконання норм виробітку і відрядних розцінок з урахуванням підвищень, доплат та надбавок, передбачених діючим законодавством. Заробітна плата працівника граничними розмірами не обмежується.

Відповідно до п. 1.6 Умов конкретні розміри доплат, надбавок та інших виплат визначаються керівником закладу, установи за рахунок і в межах фонду заробітної плати та відображаються в розрахункових відомостях на виплату заробітної плати.

Пунктом 2.4.5 Умов передбачено, що посадові оклади (тарифні ставки) працівників закладів охорони здоров'я (структурних підрозділів), які працюють з вірусом імунодефіциту людини, підвищуються на 60 відсотків (додаток 4). Водночас додатком 4 до цього Наказу затверджено Перелік закладів та їх підрозділів, а також посад, робота в яких дає право на підвищення посадових окладів на 60 відсотків.

Пунктом 1 до Переліку включено Центри з профілактики та боротьби зі СНІДом та визначено, що підвищення у розмірі 60 відсотків посадового окладу виплачується посадам медичного персоналу, керівникам, професіоналам, фахівцям, технічним службовцям та робітникам Центрів з характером роботи, що виконується, - "діагностика, лікування і безпосереднє обслуговування хворих на СНІД та ВІЛ-інфікованих".

При цьому згідно із приміткою 2 до додатку 4 зазначеного вище Наказу у кожному закладі на підставі даного додатка керівником закладу за погодженням з профспілковим комітетом затверджується Перелік посад працівників, яким з урахуванням конкретних умов праці в цьому закладі, структурному підрозділі, на відповідній посаді посадовий оклад (тарифна ставка) підвищується на 60 відсотків.

Отже, системний аналіз вказаних нормативних положень дає підстави для висновку, що право на отримання підвищення до посадового окладу у розмірі 60 відсотків мають ті працівники Центрів з профілактики та боротьби зі СНІДом, які за характером виконуваної роботи беруть участь у діагностиці, лікуванні та безпосередньому обслуговуванні хворих на СНІД та ВІЛ-інфікованих. Також важливо наголосити, що можливість виплати цього підвищення передбачена не лише медичному персоналу відповідних Центрів, але й іншим категоріям їх працівників, а саме керівникам, професіоналам, фахівцям, технічним службовцям та робітникам, перелік яких затверджується керівником закладу за погодженням з профспілковим комітетом з урахуванням конкретних умов праці.

Як встановлено судом та повністю підтверджується матеріалами справи, 27.12.2012 загальними зборами працівників Полтавського обласного Центру профілактики та боротьби зі СНІДом затверджений Колективний договір між адміністрацією та колективом працівників Центру на 2013-2014 рр., який у подальшому зареєстровано в управлінням соціального розвитку виконавчого комітету Полтавської міської ради реєстраційний номер 320 від 28.12.2012 /а.с. 66 - 83 т.1/.

24.12.2014 загальними зборами працівників Полтавського обласного Центру профілактики та боротьби зі СНІДом затверджений Колективний договір між адміністрацією та профспілковим комітетом первинної профспілкової організації Центру на 2015 рік., який у подальшому зареєстровано в управлінням соціального розвитку виконавчого комітету Полтавської міської ради реєстраційний номер 06 від 20.01.2015 /а.с. 84 - 102 т.1/.

Крім того, 10.02.2017 загальними зборами працівників Полтавського обласного Центру профілактики та боротьби зі СНІДом затверджений Колективний договір між адміністрацією та профспілковим комітетом первинної профспілкової організації Центру на 2017-2019 р.р., який у подальшому зареєстровано в управлінням соціального розвитку виконавчого комітету Полтавської міської ради реєстраційний номер 148 від 26.05.2017 /а.с. 103 - 123, 1/.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про колективні договори і угоди" колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців.

В силу приписів статті 5 цього Закону умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод.

З умов вищезгаданих Колективних договорів на період з 2014-2017 рр. вбачається, що оплату праці працівників Центру здійснюється згідно наказів Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України від 05.10.2005 №308/1259 та Міністерства освіти і науки України від 15.04.1993 №102 "Про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти" (п. 5.1.2 Договорів).

Згідно з пунктом 5.1.4 Договорів встановлено, що оплату праці працівників здійснювати за фактично відпрацьований час, виходячи з посадового окладу з урахуванням доплат, підвищень та надбавок, передбачених діючим законодавством.

Крім того, додатком 8 до вказаних Договорів затверджено Перелік посад працівників Полтавського обласного Центру профілактики ВІЛ-інфекції та боротьби зі СНІДом, яким за умовами праці схемний посадовий оклад підвищується на 60 відсотків (згідно з п. 1 додатку 4 наказу Мінпраці та соціальної політики України та МОЗ України від 05.10.2005 №308/519 зі змінами та доповненнями) /а.с. 78, 97 зворотній бік, 98, 115 т.1/.

В даних переліках серед інших вказані наступні посади, посадовий оклад яких збільшується на 60 відсотків: головний бухгалтер, бухгалтер, начальник планово-економічного відділу, економіст, інженер з охорони праці, інженер з метрології, юрисконсульт, інспектор з кадрів, секретар-друкарка, оператор комп'ютерного набору, слюсар з експлуатації та ремонту газового устаткування, сторож, прибиральник території.

Таким чином, позивач з дотримання встановленого порядку затвердив Перелік посад Центру профілактики ВІЛ-інфекції та боротьби зі СНІДом, робота на яких дає право на підвищення посадового окладу на 60 відсотків у відповідності з Наказом № 308/519 від 05.10.2005.

При цьому суд вважає помилковими висновки акту ревізії Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області від 10.07.2017 № 04-21/35 про те, що окремі працівники Центру, а саме ті, які зазначені на сторінці 20 акту перевірки /а.с. 39 зворотній бік т.1/, не здійснюють безпосереднього обслуговування хворих на СНІД та ВІЛ-інфекцію, а тому не мають права на отримання підвищення до посадових окладів у розмірі 60 %.

Оскільки чинним законодавством не передбачено визначення поняття "безпосереднє обслуговування хворих на СНІД та ВІЛ-інфікованих" в розумінні положень додатку 4 до Наказу № 308/519, на переконання суду, для з'ясування питання про те, чи охоплюється цим поняттям робота того чи іншого працівника Центру СНІДу необхідно надати оцінку завданням та обов'язкам відповідного працівника, а також його функціями за посадою і умовам виконуваної праці.

Водночас аналіз посадових інструкцій спірних категорій працівників Центру СНІДу та затвердженого керівником даного закладу Переліку робіт, виконання яких дає право на підвищення посадових окладів на 60 % /а.с. 124 - 154 т.1/, не дає підстав для висновку про те, що такі працівники Центру не беруть участь у безпосередньому обслуговуванні хворих на СНІД та ВІЛ-інфекцію, як стверджує відповідач.

Також варто наголосити, що за змістом положень Наказу № 308/519 у кожному закладі Перелік посад працівників, яким з урахуванням конкретних умов праці в цьому закладі, структурному підрозділі чи на відповідній посаді посадовий оклад (тарифна ставка) підвищується на 60 відсотків затверджується саме керівником закладу за погодженням з профспілковим комітетом. Отже, прерогатива щодо визначення таких посад і їх включення до відповідного переліку належить саме керівникові закладу з обов'язковим погодженням цього питання з профспілковим комітетом. Дотримання позивачем такого порядку у ході судового розгляду справи повністю підтвердилося і відповідачем не спростовано.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір по суті, суд не приймає до уваги доводи представників відповідача про те, що виконувана спірними категоріями працівників Центру робота за своїм характером свідчить про побутовий контакт з хворими на СНІД та ВІЛ-інфекцію, оскільки в дійсності контакт таких працівників з хворими на СНІД та ВІЛ-інфікованими пов'язаний саме з виконанням службових обов'язків, а їх робота виконується в умовах підвищеного ризику для здоров'я, на що вказують численні законодавчі акти, зокрема Закон України "Про відпустки", Закон України "Про пенсійне забезпечення", постанова Кабінету Міністрів України № 1290 від 17.11.1997 року тощо.

Крім того, суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що підвищення до посадового окладу на 60 відсотків може виплачуватися виключно медичним працівникам, адже пунктом 1 додатку 4 до Наказу № 308/519 прямо передбачено право на отримання такого підвищення як посадам медичного персоналу, так і іншими категоріям працюючих, а саме керівникам, професіоналам, фахівцям, технічним службовцям та робітникам.

Як вже зазначалося, чинне законодавство не надає визначення поняття "безпосереднє обслуговування хворих на СНІД та ВІЛ-інфікованих", яке вжито у додатку 4 до Наказу № 308/519 від 05.10.2005 року.

У зв'язку з цим суд враховує те, що Європейський суд з прав людини у справах "Інтерсплав проти України" (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії" (2009 рік, заява № 3991/03) і "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії" (2010 рік, заява № 6689/03) перевіряючи відповідність дій державних органів статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод застосовував принцип пропорційності, який є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Також у своєму рішенні у справі "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини констатує, що говорячи про "закон", стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції. Ця концепція відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним в своєму застосуванні.

Отже, за відсутності правової визначеності окремих питань у спірних правовідносинах, суд вважає недопустимим довільне трактування відповідачем як суб'єктом владних повноважень зазначеного вище поняття, оскільки у такому разі є усі підстави стверджувати про підміну фактичного змісту правової норми і порушення справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників, затверджений Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 № 336, в якому не передбачено віднесення до завдань та обов'язків спірних категорій працівників Центру СНІДу діагностики, лікування і безпосереднього обслуговування хворих.

Згідно із п. 1 Загальних положень вказаного Довідника Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників є систематизований за видами економічної діяльності збірник описів професій, які наведено у Класифікаторі професій (ДК 003:2005).

У свою чергу пунктом 6 встановлено, що Довідник визначає перелік основних робіт, які притаманні тій або іншій посаді, виходячи із встановленого в галузях економіки поділу і кооперації праці.

Конкретний перелік посадових обов'язків визначається посадовими інструкціями керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців, які розробляють і затверджують на основі Довідника роботодавці, ураховуючи конкретні завдання та обов'язки, функції, права, відповідальність працівників цих груп та особливості штатного розпису підприємства, установи, організації.

Таким чином, за своїм змістом Довідник є примірним документом, який покликаний визначати загальний перелік робіт для певної галузі економіки. Водночас конкретні завдання та обов'язки працівників визначаються саме роботодавцем з урахуванням як вимог Довідника, так і конкретних завдань, функцій і обов'язків працівника за певною посадою, а також специфіки роботи підприємства, установи чи організації в цілому.

Тому відсутність у Довіднику чіткої вказівки на віднесення до посадових обов'язків спірних категорій працівників Центру СНІДу обов'язків з безпосереднього обслуговування хворих, на переконання суду, не може свідчити про фактичне невиконання ними таких обов'язків та бути підставою для позбавлення їх права на отримання підвищення до посадового окладу в розмірі 60 відсотків.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про помилковість висновків акту ревізії від 10.07.2017 № 04-21/35 в частині порушення позивачем приписів Наказу № 308/519 від 05.10.2005 внаслідок виплати окремим працівникам Центру СНІДу підвищення у розмірі 60 відсотків посадового окладу та відповідно безпідставного нарахування і виплати таким працівникам заробітної плати.

Беручи до уваги те, що суд прийшов до висновку, що під час розгляду справи не знаходить свого підтвердження наявність порушень пункту 2.4.5 та Додатку 4 наказу Міністерства охорони здоров`я та Мінпраці та соціальної політики України "Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров`я та соціального захисту населення" від 05.10.2005 № 308/519, оскаржуваний пункт 1 Вимоги від 07.08.2017 № 20-16-04-3-14/3978 винесений без урахування усіх обставин, які мають значення для його прийняття, а отже протиправний і підлягає скасуванню.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для винесення оскаржуваного наказу покладено на контролюючий орган.

Відповідач не довів суду правомірність оскаржуваного пункту Вимоги.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Беручи до уваги те, що позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір у розмірі 1600 грн і суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, сума судових витрат зі сплати судового збору, яка підлягає присудженню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства екології та природних ресурсів України, складає 1600 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов Полтавського обласного центру профілактики ВІЛ - інфекції та боротьби зі СНІДом (пров.Госпітальний, 5 м.Полтава ЄДРПОУ 31248969) до Північно-східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області (вул.Шевченка 1 м.Полтава ЄДРПОУ 40478572), Північно-східного офісу Держаудитслужби (майдан Свободи, 5, Держпром, 4 під`їзд, 10 поверх, м. Харків, 61022) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати пункт 1 Вимоги Управління Північно - східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області від 07.08.2017 №20-16-04-3-14/3978 Щодо усунення порушень законодавства в частині порушення пункту 2.4.5. та Додатку 4 Наказу Міністерства охорони здоров'я та Мінпраці та соціальної політики України "Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та соціального захисту населення" від 05.10.2005 №308/519 щодо завищення витрат з оплати праці, внаслідок підвищення посадового окладу окремих працівників адміністративно-господарського персоналу Полтавського обласного центру профілактики ВІЛ - інфекції та боротьби зі СНІДом в розмірі 60 %.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Північно-східного офісу Держаудитслужби (код ЄДРПОУ 40478572) на користь Полтавського обласного центру профілактики ВІЛ - інфекції та боротьби зі СНІДом (код ЄДРПОУ 31248968) судові витрати у розмірі 1600,00 грн (одна тисяча шістсот гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 16 травня 2018 року.

Головуючий суддя І.С. Шевяков