Рішення

від 23.04.2018 по справі 487/517/17

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/517/17

Провадження № 2/487/116/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2018 року Заводський районний суд міста Миколаєва у складі: головуючий - суддя Біцюк А.В., за участю секретаря Попович В.Б., позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3, представника третьої особи ОСОБА_4, розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства Авто-Віола плюс , третя особа: ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И В:

01.02.2017 року до Заводського районного суду м. Миколаєва звернувся ОСОБА_1 з позовом до приватного підприємства Авто-Віола плюс , в якому посилаючись на завдання йому матеріальної шкоди завданої ушкодженням здоров'я внаслідок ДТП, просив стягнути з ПП Авто-Віола плюс матеріальну шкоду в розмірі 16116,00 грн., втрачений заробіток в розмірі 6000,00 грн., а також моральну шкоду в сумі 500 000,00 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 08.12.2012 р. з вини ОСОБА_3, який перебуває в трудових відносинах з ПП Авто-Віола плюс , сталась ДТП внаслідок якої позивач отримав ушкодження здоров'я та моральну шкоду.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягав на задоволенні позову.

Представник відповідача ПП Авто-Віола плюс ОСОБА_2 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнавала, просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись, на те що позивач отримав тілесні ушкодження внаслідок власної умисної протиправної поведінки по відношенню до водія маршрутного таксі, який втратив керування транспортним засобом після вчинення позивачем насильницьких дій по відношенню до нього.

Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнавав, заперечував проти задоволення позову.

Представник третьої особи ОСОБА_4 в судовому засіданні надав заперечення проти позову, в яких заявлені позовні вимоги не визнавав, проти задоволення позову заперечував, з тих підстав, що позивач умисно заважав водію в керуванні транспортним засобом, самостійно здійснив висадку під час руху транспортного засобу, під час руху перебував місці непризначеному для цього, а саме в безпосередній близькості до водія. Зауважив, що оскільки між ПП Авто-Віола плюс та страховою компанією укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, проте оскільки позивачем до страхової компанії вимоги не пред'являються, його позовні вимоги про стягнення з ПП Авто-Віола плюс матеріальної шкоди не підлягають задоволенню. Додав, що чеки на придбання ліків, надані позивачем, не підтверджені виписками із медичної карти, тобто, не підтверджено, що саме в період його лікування зазначені в чеках лікарські препарати призначались йому лікарем. Звернув увагу, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди в розмірі 500000,00 грн. не підтверджуються жодними належними та допустимим доказами, а заробітна плата позивача за усі ці роки була вищою від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а тому вимоги про стягнення втраченого заробітку не підлягають задоволенню.

З'ясувавши позиції сторін, дослідивши надані ними докази, судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до довідки вих. №26/03-18 від 26.03.2018 року, виданої ПП Авто-Віола плюс , ОСОБА_3 проходив стажування у якості водія автобусу ПП Авто-Віола плюс з 05.12.2012 по 09.12.2012 року.

Згідно листа Регіонального сервісного центру в Миколаївській області Міністерства внутрішніх справ України №31/14-1055 від 27.03.2018 року, автомобіль РУТА 25 (рік випуску - 2011, номер кузову - 330200В0625987), номерний знак НОМЕР_1, був зареєстрований 12.05.2011 за Приватним підприємством ІВА , що є власником цього транспортного засобу до теперішнього часу. Крім того, 03.04.2012 року на зазначений т/з було оформлено тимчасовий реєстраційний талон, який до 02.04.2017 року надавав право керування т/з - Приватному підприємству Авто-Віола плюс .

08.12.2012 року в період часу з 00:15 до 00:30 год. в м. Миколаєві, на зупинці громадського транспорту Центральний стадіон на пр. Центральному, 2 відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю водія автомобіля НОМЕР_2 під керуванням гр. ОСОБА_3, який здійснював перевезення пасажирів по маршруту №21, та пасажира ОСОБА_1, який в результаті ДТП отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Безпосередньо перед ДТП ОСОБА_1 знаходився в маршрутному таксі №21 та готувався до виходу на зупинці "Центральний стадіон". До цього, між водієм та пасажиром ОСОБА_1 відбулась сварка з приводу двократної вартості проїзду з 00 год. Після повної зупинки траснпортного засобу на зупинці "Центральний стадіон" гр.ОСОБА_1 продовжуючи конфлікт почав завдавати водію ОСОБА_3 удари в область голови, а коли водій, намагаючись ухилитись від цих ударів, втратив контроль над траспортним засобом, який розпочав повільний рух вперед згори вниз внаслідок природнього нахилу дороги, ОСОБА_1 намагався покинути транспортний засіб через відчинені двері спускаючись спиною вперед зі сходинок, але внаслідок некерованого руху транспортного засобу права нога ОСОБА_1 була затиснута між нижньою сходинкою маршрутного таксі та бетонним стовпом лінії електромереж, розташованій на вказаній зупинці громадського транспорту.

Вказані обставини ДТП, її причини та події, які їй передували, підтверджуються показами свідка ОСОБА_5 яка суду пояснили, що їхала на маршрутному таксі по маршруту №21 вночі 08.12.2012р., ОСОБА_1 перебував в маршрутному таксі в стані алкогольного сп'яніння. Між ним та водієм маршрутного таксі виникла суперечка з приводу оплати двократної вартості проїзду після півночі. В районі зупинки Водопровідна ОСОБА_5 приготувався до виходу та підійшов до дверей. Під час руху маршрутки між зупинками Водопровідна та Стадіон" позивач продовжив конфліктувати з водієм, а на зупинці "Стадіон", перед тим як вийти з маршрутки, ОСОБА_1 почав завдавати ударів водію маршрутки руками в область голови внаслідок чого водій втратив контроль над транспортним засобом. Після цього маршрутне таксі на зупинці Стадіон почало повільний рух вперед з горки внаслідок нахилу дороги, а пасажир ОСОБА_1 намагався вийти з маршрутного таксі, спускаючись по сходах спиною вперед, але внаслідок руху транспортного засобу, відбулося затискання ноги ОСОБА_1 між нижньою сходинкою маршрутного таксі та бетонним стовпом лінії електромереж на зупинці.

Як зазначено у висновку судово-медичної експертизи №424 від 15.03.2013 року (далі - висновок №424), та висновку (комісії експертів) судово-медичної експертизи №123-К від 27.10.2014р. (далі - Висновок №123), які проведено в при здійсненні досудового розслідування в рамках кримінального провадження за фактом ДТП (№12012160030000717 в ЄРДР), внаслідок ДТП гр. ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді "розмозжения" правої нижньої кінцівки на рівні середньої третини правої гомілки, рани правої гомілки, ускладненої травматичним шоком 3-го ступеня, некроз м'яких тканин кукси правої гомілки, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою порушення опорної здатності нижньої кінцівки. Вказані тілесні ушкодження могли утворитись в результаті здавлювання правої нижньої кінцівки між двома предметами. Розмежувати по ступені тяжкості дані тілесні ушкодження не представляється можливим, так як вони нанесені одночасно в результаті здавлювання між тупими твердими предметами. На момент надходження на стаціонарне лікування в крові гр. ОСОБА_6 виявлений етиловий спирт в концентрації 1,08 проміле, що відповідає легкому стану алкогольного сп'яніння.

Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 27.12.2016 року внесеного до ЄРДР за №12012160030000717 від 15.12.2012 року за фактом вказаної дорожньо-транспортної пригоди , що сталась 08.12.2012 року о 00:15 в м.Миколаєві на зупинці громадського транспорту "Центральний стадіон Евіс" на пр.Центральному за участю водія автомобілю "РУТА 25" , реєстраційний номер НОМЕР_3, гр.ОСОБА_3 та який здійснював перевезення пасажирів по маршруту №21 (у напрямку мкр. "Намив") та пасажира ОСОБА_1, який в результаті ДТП отримав тяжкі тілесні ушкодження, встановлено, що причиною вказаної дорожньо-транспортної пригоди стало грубе порушенням пасажиром ОСОБА_1 вимог п.п.5.1, 5.2. (а, г) 5.3 (а) Правил дорожнього руху, а саме: він відвертав увагу водія від керування та здійснював під час руху, перебував у місці непризначеному для цього, своїми діями створював загрозу безпеці дорожнього руху, а в діях водія ОСОБА_3 склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК України, відсутній.

11.01.2017 року постановою інспектора відділу розшуку та опрацювання матеріалів ДТП, ст.лейтенантом ОСОБА_7, до ОСОБА_1 застосовано стягнення у виді попередження в зв'язку із вчиненням ним адміністративного правопорушення передбаченого ст.125 КУпАП. Вказаною постановою встановлено, що 08 грудня 2012 року о 00 год. 15 хв. ОСОБА_1 в м.Миколаєві, пр.Центральний, зупинка громадського транспорту "стадіон Евіс", перебуваючи в якості пасажира у т/з РУТА25 д/н НОМЕР_3 маршрут №21, порушив вимоги п.п.5.1, 5.2. (а, г) 5.3 (а), а саме: відвертав увагу водія від керування та здійснював під час руху, перебував у місці непризначеному для цього, своїми діями створював загрозу безпеці дорожнього руху.

Також, обставини вчинення ОСОБА_1 протиправних дій відносно водія маршрутного таксі ОСОБА_3О, внаслідок чого транспортний засів втратив керування і сталась ДТП, підтверджуються довідкою лікаря від 08.12.2012р. про наявність ссадин на обличчі зліва у водія ОСОБА_8 (а.с. 76)

Згідно виписки з медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 №11187/1227 (а.с.7), висновків №123 та 424, чеків з аптек, які є закладами охорони здоров'я, ОСОБА_1 внаслідок ДТП ОСОБА_1 проведено оперативне втручання, внаслідок якого ампутовано нижню кінцівку на рівні верхньої третини правої голені, після чого проведено лікування, реабілітація, протезування. Під час цього позивачем використані ліки на суму 14480,01, в тому числі зазначені у виписці з медичної карти стаціонарного хворого (антибіотики, аналгетики). (а.с.58-62).

Таким чином, судом встановлено, що на момент ДТП транспортний засіб, яким позивачу спричинено шкоду, був зареєстрований за ПП Авто-Віола плюс , а водій даного т/з ОСОБА_3, проходив стажування в ПП Авто-Віола плюс , тобто перебував з останнім в трудових відносинах.

Оскільки вимоги до страхової компанії позивачем не заявлялись та позивачем питання про це під час розгляду справи не ставилось, судом не досліджувалось питання про те, чи була застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача. Вказана обставина не впливає на права третіх осіб відповідно до положень ч.2 ст.54 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених кодексом.

Частинами 2 та 5 статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. 5. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до частин 1 - 3 ст. 1193 Цивільного кодексу України, 1. Шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. 2. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. 3. Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання.

Частиною 1 статті 1195 Цивільного кодексу України передбачено, що Фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Пунктами 5.1., 5.2 "а" та "г", та 5.3 "а" Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, Посадку (висадку) дозволяється здійснювати пасажирам після зупинки транспортного засобу лише з посадкового майданчика, а в разі відсутності такого майданчика - з тротуару чи узбіччя, а якщо це неможливо, то з крайньої смуги проїзної частини (але не з боку суміжної смуги для руху), за умови, що це буде безпечно та не створить перешкод іншим учасникам руху. 5.2. Пасажири, користуючись транспортним засобом, повинні: а) сидіти або стояти (якщо це передбачено конструкцією транспортного засобу) в призначених для цього місцях, тримаючись за поручень або інше пристосування; г) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху. 5.3. Пасажирам забороняється: а) під час руху відвертати увагу водія від керування транспортним засобом та заважати йому в цьому.

Встановлені судом обставини дають підстави зробити висновок, що умислу на завдання собі тілесних ушкоджень у позивача при ДТП не було, але ДТП виникло внаслідок грубого порушення саме позивачем вимог п.п. 5.1., 5.2 "а", "г", та 5.3 "а" Правил дорожнього руху, та вчинення умисних протиправних дій позивачем по відношенню до водія маршрутного таксі, внаслідок чого останній втратив керування транспортним засобом, а позивачу, який виходив з транспортного засобу під час руху, заподіяно тілесних ушкоджень в результаті затиснення його правої ноги між нижньою сходинкою маршрутного таксі та бетонним стовпом лінії електромереж, розташованій на зупинці громадського транспорту "Стадіон".

Саме груба необережність позивача стосовно наслідків його умисних протиправних дій в транспортному засобі стала наслідком заподіяння йому тілесних ушкоджень та каліцтва.

Вини водія ОСОБА_3 у тому, що сталась ДТП судом не встановлено.

Судом встановлено, що позивач поніс додаткові витрати на суму 14481,01 грн., викликані необхідністю лікування після ДТП. Відшкодування таких витрат заподіювачем шкоди передбачено ч. 1 ст. 1195 ЦК України, а тому вина потерпілого в разі їх відшкодування не враховується.

Враховуючи наведені обставини, оскільки шкоди завдано каліцтвом та іншим ушкодженням здоров'я позивачу, суд приходить до висновку, що на підставі ч.3 ст.1193, ч.1 ст.1195 ЦК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на придбання ліків позивачем в сумі 14481,01 грн., яка підтверджується чеками з аптек, які медичними установами, під час знаходження лікування позивача після ДТП з грудня 2012 року по лютий 2013 року (а.с.7, 58-61).

Посилання третьої особи на факт страхування цивільно-правової відповідальності відповідачем не приймається до уваги, оскільки право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб.

Крім того, до ДТП ОСОБА_1 працював в ТОВ СП Нібулон на посаді капітана-наставника сектора експлуатації флоту суднобудівної компанії, що підтверджується довідкою №5/3-17/22 від 04.01.2017 року, виданою ТОВ СП Нібулон .

Згідно Наказу №178-к від 01.04.2013 року, ОСОБА_9 капітана-наставника сектора експлуатації флоту суднобудівної компанії, з 01 квітня 2013 року переведено на посаду капітана суднобудівно-судноремонтного заводу Нібулон , на підставі заяви ОСОБА_1

Висновком МСЕК № 372 від 27.03.2013 р. ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності. Крім того вказаним висновком встановлено, що капітаном-наставником позивач працювати може. (а.с.8)

За такого, враховуючи наведений висновок МСЕК, суд приходить до висновку, що позивач не довів ту обставину, що переведення його на іншу роботу з меншим заробітком відбулось внаслідок наслідків ДТП, а за такого у задоволені позову в цій частині слід відмовити.

Крім того, позивачем було заявлено вимогу про стягнення моральної шкоди з ПП Авто-Віола плюс в розмірі 500 000,00 грн.

Згідно частин 3 та 4 статті 23 ЦК України, 3. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. 4. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Аналіз обставин цієї справи дає підстави зробити висновок, що позивач внаслідок ДТП зазнав фізичного болю та страждань у зв'язку з ушкодженням здоров'я та каліцтвом.

Але ці фізичні біль та страждання у зв'язку із ДТП позивач зазнав саме внаслідок своєї грубої умисної протиправної поведінки прямим наслідком якої, хоча і без прямого умислу на це позивача, стала дорожньо-транспортна пригода.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Визначаючи спосіб відшкодування моральної шкоди та її розмір, суд має керуватися принципами поміркованості, розумності, справедливості. Спосіб та розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Згідно п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди , якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, розмір належного з володільця джерела підвищеної небезпеки відшкодування має бути зменшений або у відшкодуванні має бути відмовлено.

Враховуючи встановлені судом обставини, з урахуванням положень ч.3 ст.23, ч.2 ст.1193 ЦК України, суд не знаходить підстав для компенсацію позивачу грішми його моральних страждань, які він зазнав внаслідок ДТП, а тому у відшкодуванні моральної шкоди позивачу слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір, пропорційно до суми задоволених позовних вимог, в розмірі 633,25 грн. (заявлено вимогу на суму 16116,00 грн., задоволено її на суму 14480,01 грн., а за такого стягненню з відповідача на користь держави підлягає 633,25 грн. судового збору (14480,01 : 16116,00 х 704,80 (мінімальна сума судового збору)).

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Авто-Віола плюс" (м. Миколаїв, вул. Громадянська, буд.16, ЄДРПОУ 30460256) на користь ОСОБА_1 (54029, АДРЕСА_1) матеріальну шкоду в сумі 14480,01 грн.

В задоволенні решти позовних вимог позивачу відмовити.

Стягнути з приватного підприємства "Авто-Віола плюс" (м. Миколаїв, вул. Громадянська, буд.16, ЄДРПОУ 30460256) на користь держави судовий збір в сумі 633,25 грн.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду Миколаївської області або до того ж суду через Заводський районний суд міста Миколаєва протягом 30 днів з дня складання його повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15.05.2018 року.

Суддя Біцюк А. В.