Постанова

від 18.07.2018 по справі 487/517/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №487/517/17 18.07.2018

Провадження №22-ц/784/1020/18

Справа № 487/517/17

Провадження №22-ц/784/1020/18

Категорія 32 Суддя-доповідач апеляційного суду - Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2018 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів - Темнікової В.І., Бондаренко Т.З.

із секретарем судового засідання - Андрієнко Л.Д.,

за участю: позивача - ОСОБА_2, третьої особи - ОСОБА_3 його представника - ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 квітня 2018 року, ухваленого під головуванням судді - Біцюк А.В. в приміщенні того ж суду по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства Авто-Віола плюс (далі - ПП Авто-Віола плюс ) за участю третьої особи - ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ПП Авто-Віола плюс про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позивач зазначав, що 8 грудня 2012 року сталася дорожньо-транспортна пригода з вини водія ОСОБА_3, який перебуває в трудових відносинах з ПП Авто-Віола плюс , внаслідок якої йому заподіяно тяжке тілесне ушкодження у вигляді розмаження правої нижньої кінцівки на рівні середньої третини правої гомілки, рани правої гомілки, що спричинило подальшу ампутацію гомілки правої ноги та призвело до інвалідності, погіршення стану здоров'я, втрату працездатності, зміну місця роботи у зв'язку з чим і втрату заробітку.

Посилаючись на викладене та на те, що на лікування було витрачено 16 116 грн., а після переведення на іншу посаду ним втрачено 6000 грн на місяць, крім того заподіяно моральної шкоди, яка полягає у фізичному та душевних стражданнях, яку він оцінує в 50000 грн., позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду в розмірі 16 116,00 грн., втрачений заробіток в розмірі 6000,00 грн. щомісячно, а також в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 000,00 грн.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 квітня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПП Авто-Віола плюс на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 14480,01 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з відповідача втраченого заробітку та компенсації моральної шкоди, просив рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким стягнути з відповідача втрачений заробіток у сумі 6000 грн. щомісячно починаючи з квітня 2013 року по травень 2017 року та моральну шкоду у розмірі 500 000 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За положеннями ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

За змістом статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що постановою слідчого відділу Заводського відділу поліції Головного управляння Національної поліції в Миколаївській області від 27 грудня 2016 року закрито кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12012160030000717 від 15 грудня 2012 року за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 8 грудня 2012 року о 0-15 год. в м. Миколаєві на зупинці громадського транспорту Центральний стадіон Евіс на пр. Центральному за участю водія автомобілю РУТА 25 , реєстраційний номер НОМЕР_1, гр. ОСОБА_3, який здійснював перевезення пасажирів по маршруту №21 (у напрямку мкр. Намив ) та пасажира ОСОБА_2, який в результаті ДТП отримав тяжкі тілесні ушкодження. Причиною вказаної дорожньо-транспортної пригоди стало грубе порушенням пасажиром ОСОБА_2 вимог п.п.5.1, 5.2. а , г , п. 5.3 а Правил дорожнього руху України, а саме: він відвертав увагу водія від керування під час руху, перебував у місці непризначеному для цього, своїми діями створював загрозу безпеці дорожнього руху, а в діях водія ОСОБА_3 склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК України, відсутній (а.с.4-6).

Як встановлено перед ДТП ОСОБА_2 знаходився в маршрутному таксі №21 та готувався до виходу на зупинці Центральний стадіон . До цього, між водієм та пасажиром ОСОБА_2 відбулась сварка з приводу двократної вартості проїзду з 00 год. Після повної зупинки транспортного засобу на зупинці Центральний стадіон ОСОБА_2, продовжуючи конфлікт почав завдавати водію ОСОБА_3 удари в область голови, а коли водій, намагаючись ухилитись від цих ударів, втратив контроль над транспортним засобом, який розпочав повільний рух вперед згори вниз внаслідок природнього нахилу дороги, ОСОБА_2 намагався покинути транспортний засіб через відчинені двері, спускаючись спиною вперед зі сходинок, але внаслідок некерованого руху транспортного засобу права нога ОСОБА_2 була затиснута між нижньою сходинкою маршрутного таксі та бетонним стовпом лінії електромереж, розташованій на вказаній зупинці громадського транспорту.

Допитана під час розгляду справи свідок ОСОБА_5 також підтвердила вказані обставини.

В результаті ДТП ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді розмаження правої нижньої кінцівки на рівні середньої третини правої гомілки, рани правої гомілки, ускладненої травматичним шоком 3-го ступеня, некроз м'яких тканин кукси правої гомілки, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою порушення опорної здатності нижньої кінцівки.

Вказані тілесні ушкодження могли утворитись в результаті здавлювання правої нижньої кінцівки між двома предметами. Розмежувати по ступені тяжкості дані тілесні ушкодження не представляється можливим, оскільки вони нанесені одночасно в результаті здавлювання між тупими твердими предметами. На момент надходження на стаціонарне лікування в крові ОСОБА_6 виявлений етиловий спирт в концентрації 1,08 проміле, що відповідає легкому стану алкогольного сп'яніння (висновок судово-медичної експертизи №424 від 15 березня 2013 року та висновок (комісії експертів) судово-медичної експертизи №123-К від 27 жовтня 2014 року, проведених в рамках кримінального провадження за фактом ДТП (№12012160030000717 в ЄРДР).

У зв'язку отриманими внаслідок ДТП тілесними ушкодженнями позивач проходив курс лікування в травматологічному відділенні Міської лікарні швидкої медичної допомоги в м. Миколаєві.

За змістом ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до положень ст. 1193 ЦК України, шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання.

Згідно ч. 1 ст. 1195 ЦК України передбачено, що фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Встановлено, що право власності на автомобіль РУТА 25 (рік випуску - 2011, номер кузову - НОМЕР_3), номерний знак НОМЕР_2 12 травня 2011 року зареєстрований за ПП ІВА . 3 квітня 2012 року на зазначений транспортний засіб було оформлено тимчасовий реєстраційний талон на право керування ПП Авто-Віола плюс до 2 квітня 2017 року.

З 5 грудня 2012 року до 9 грудня 2012 року ОСОБА_3 проходив стажування у якості водія автобусу ПП Авто-Віола плюс , що свідчить про перебування з останнім в трудових відносинах.

До ДТП ОСОБА_2 працював на посаді капітана-наставника сектора експлуатації флоту суднобудівної компанії в ТОВ СП Нібулон .

Висновком МСЕК № 372 від 27 березня 2013 року ОСОБА_2 встановлено третю групу інвалідності в якому зазначено, що позивач може працювати капітаном-наставником.

Наказом №178-к від 1 квітня 2013 року на підставі заяви ОСОБА_2 з 1 квітня 2013 року його переведено з посади капітана-наставника сектора експлуатації флоту суднобудівної компанії на посаду капітана суднобудівно-судноремонтного заводу Нібулон .

З урахуванням встановленого та положень вказаних вище норм суд першої інстанції дійшов вірного висновку про покладення саме на відповідача -ПП Авто-Віола плюс обов'язку щодо сплати витрат на лікування внаслідок ДТП, що підтверджені відповідними доказами.

Також вірним є висновок суду про відмову у задоволенні вимог щодо компенсації за втрачений заробіток, оскільки, не встановлено причинного зв'язку між ДТП, яка сталася 8 грудня 2012 року та переведенням позивача на іншу посаду з меншим заробітком, а крім того відсутність доказів на підтвердження розміру втрати працездатності внаслідок ДТП.

Доводи апеляційної скарги проте, що саме внаслідок втрати працездатності позивача було переведено на іншу посаду та з меншим окладом не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються дослідженими в суді доказами, наявними в матеріалах справи.

Відмовляючи у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що фізичний біль та страждання у зв'язку з ушкодженням здоров'я та каліцтвом, позивач зазнав внаслідок своєї грубої умисної поведінки.

Так, постановою інспектора відділу розшуку та опрацювання матеріалів ДТП, ст. лейтенантом Штрахова Д.В. від 11 січня 2017 року до ОСОБА_2 у зв'язку з порушенням ним 8 грудня 2012 року п. п. 5.1, 5.2. а , г , п.5.3 а Правил дорожнього руху України, а саме: відвертав увагу водія від керування та здійснював під час руху, перебував у місці непризначеному для цього, своїми діями створював загрозу безпеці дорожнього руху, застосовано стягнення у вигляді попередження за вчиненням ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.125 КУпАП.

Між тим, з таким висновком суду погодитися в повній мірі не можна з огляду на наступне.

За правилами частин 1 та 2 ст. 1167 ЦК України відшкодуванню підлягає і моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Таким чином, законом не ставиться можливість покладення відповідальності за заподіяну джерелом підвищеної небезпеки шкоду в залежність від наявності вини заподіювача.

Сам по собі факт не притягнення особи до адміністративної чи кримінальної відповідальності не може бути підставою для звільнення від цивільної відповідальності в даному випадку.

Крім того, відповідно роз'яснень, що містяться в п. 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки №4 від 1 березня 2013 року, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (але не може бути повністю відмовлено у відшкодуванні шкоди).

За змістом ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року №4 (з подальшими змінами та доповненнями) (надалі - Постанова) роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно роз'яснень, що міститься в п. 9 Постанови, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При визначенні розміру моральної шкоди колегія суддів приймає до уваги фактичні обставини справи, які підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, обсяг та тривалість перенесених позивачем душевних і фізичних страждань, перебування позивача під час ДТП у нетверезому стані, його стан здоров'я, з урахуванням вимог розумності і справедливості, вважає, що в рахунок відшкодування моральної шкоди з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5 000 грн.

У зв'язку з чим на підставі п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПП Авто-Віола плюс про відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням в цій чистині нового рішення про часткове задоволення цих вимог.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 квітня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Приватного підприємства Авто-Віола плюс про відшкодування моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій чистині нове рішення про часткове задоволення цих вимог.

Стягнути з Приватного підприємства Авто-Віола плюс на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000 гривень.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного її тексту до Верховного Суду у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий: Т.В. Крамаренко

Судді: Т.З. Бондаренко

В.І. Темнікова

Повний текст постанови складено 23 липня 2018 року.