Рішення

від 17.05.2018 по справі 910/1666/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.05.2018Справа № 910/1666/18 За позовом Фонду державного майна України

до Публічного акціонерного товариства "Укргеолбудм"

про стягнення 7611383,02 грн

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Микитин О.В.

Представники сторін:

від позивача - Іжаківський А.О.

від відповідача - не з'явились

В судовому засіданні 17.05.2018 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Фонд державного майна України до Публічного акціонерного товариства "УКРГЕОЛБУДМ" про стягнення 7611383,02 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем за період з 22.09.2014 по 31.12.2017 орендна плата за користування майном сплачувалась у меншому розмірі, в зв'язку з не підписанням додаткової угоди до договору оренди, що призвело до заподіяння збитків позивачу у розмірі 4834896,24 грн. В зв'язку з припиненням дії договору оренди та неповерненням орендарем майна, позивач на підставі ст. 785 ЦК України нарахував відповідачу неустойку за період з 29.04.2016 по 31.12.2017 у розмірі 2400515,55 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2018 вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 26.03.2018.

Ухвалою суду від 26.03.2018 відкладено підготовче засідання на 19.04.2018.

Ухвалою суду від 19.04.2018 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду на 17.05.2018.

В судове засідання 17.05.2018 представник відповідача не з'явився, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, процесуальні документи були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01135, м. Київ, вул. Павлівська, буд. 29.

Станом на дату розгляду справи поштове відправлення № 0103045758544 про вручення відповідачу ухвали від 28.02.2018 не було вручене під час доставки, про що вказано у довідці форми 20: "за закінченням встановленого строку зберігання". Згідно витягу з офіційного сайту Укрпошти ухвала суду від 26.03.2018 про відкладення підготовчого засідання не була вручена відповідачу під час доставки (інші причини).

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/1666/18 в Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що ПАТ "Укргеолбудм" так і не скористалось наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи та попереджений про наслідки не надання відзиву, його неявка не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача підтримав позовні вимоги.

Заслухавши пояснення позивача, розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

22 вересня 2004 року між Фондом державного майна України (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "Укргеолбудм" (орендар), правонаступником якого є відповідач, був укладений договір оренди державного майна - цілісного майнового комплексу державного підприємства "Комплексна геологічна експедиція "Укргеолбудм" № 615, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс державного підприємства "Комплексна геологічна експедиція "Укргеолбудм", склад і вартість якого визначено відповідно до наведених акта оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу підприємства, складеного за станом на 30.06.2004, вартість якого становить 4765400,00 грн.

Відповідно до п. 2.1., 2.2 договору, орендар вступає у строкове платне користування підприємством у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання передачі підприємства. Передача підприємства в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником підприємства залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Пунктом 10.1. договору, сторони визначили, що цей договір укладено строком на п'ять років, що діє з 22.09.2004 до 22.09.2009 включно.

Згідно п. 3.1., 3.2, 3.3, 3.4, 3.5, 3.7 договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - серпень 2004 - 15869,67 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується до державного бюджету щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України. Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Орендодавцю у визначеному пунктом 3.3. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати. У випадку закінчення (припинення)дії строку цього Договору Орендар сплачує орендну плату на день фактичної передачі Майна згідно з актом приймання - передачі. Закінчення дії строку договору не звільняє Орендаря від обов'язків сплатити заборгованість, що виникла протягом дії цього Договору в повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету.

Пунктом 7.1. договору визначено, що орендодавець зобов'язується передати орендарю в оренду цілісний майновий комплекс згідно з цим договором за актом приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим договором.

Згідно з п. 5.1. договору, орендар зобов'язується використовувати орендоване майно підприємства відповідно до його призначення та умов цього договору.

Відповідно до п. 5.2. договору, орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами укладався ряд додаткових угод про внесення змін до договору оренди № 615 від 22 .09.2013. Так, відповідно до додаткової угоди № 698 від 29.11.2007 до договору оренди № 615 від 22.09.2004 - сторони погодили у розділі 3 договору, у п. 3.1. замінити слова та цифри "за базовий місяць оренди - серпень 2004 - 15869,67 грн." на слова та цифри "базовий місяць розрахунку (жовтень 2007) 29405,90 грн.". Крім того у розділі 10 договору у п. 10.1. замінити слова та цифри "… до 22.09.2009р.включно" на слова та цифри "… до 21.09.2014р. включно".

Орендна ставка була збільшена у зв'язку з набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України 27.12.2006 №1846 щодо внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 "Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду майна".

Отже сторонами за взаємною згодою продовжено строк дії договору оренди № 615 від 22 .09.2013 до 21.09.2014. Та визначено розмір орендної плати за базовий місяць у розмірі 29405,90 грн.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

Згідно ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

Відповідно до ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Згідно ст. 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За актом приймання-передачі ЦМК Державної комплексної геологічної експедиції "Укргеолбудм" орендодавець передав в оренду, а орендар прийняв цілісний майновий комплекс державного підприємства "Комплексна геологічна експедиція "Укргеолбудм", що розташований за адресою: м. Київ, вул. Павлівська, 29.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.12.2013 у справі № 910/23219/13 позов Фонду державного майна України до ПАТ "Укргеолбудм" задоволено повністю та вирішено стягнути з ПАТ "Укргеолбудм" на користь Державного бюджету України 40949, 17 грн. основної заборгованості, 3214, 87 грн. пені, а також 1720,50 грн. судового збору.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.09.2014 у справі № 910/11592/14 за позовом Фонду до Публічного акціонерного товариства "Укргеолбудм" задоволено повністю, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укргеолбудм" на користь Державного бюджету України 366 249 (триста шістдесят шість тисяч двісті сорок дев'ять) грн 76 коп. основного боргу, 32 084 (тридцять дві тисячі вісімдесят чотири) грн 06 коп. пені, а також на користь Фонду 7966 (сім тисяч дев'ятсот шістдесят шість) грн 68 коп. судового збору.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.12.2014 у справі № 910/23049/14, що набрало законної сили позов Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до ПАТ "Укргеолбудм" задоволено повністю, зокрема, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укргеолбудм" на користь Фонду державного майна України 1767419,01 грн. збитків у вигляді недоотриманої орендної плати за Договором оренди від 22.09.2004 № 615 за період з 20.09.2011 по 21.09.2014.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.01.2015 у справі № 910/25192/14 вирішено стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укргеолбудм на користь Державного бюджету України 108 460 (сто вісім тисяч чотириста шістдесят) грн 05 коп основного боргу з орендних платежів, 15 630 (п'ятнадцять тисяч шістсот тридцять) грн 30 коп. пені за період з 06.08.2014 р. по 23.09.2014, а також 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 81 коп. судового збору.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.11.2015 у справі № 910/23396/15, яке набрало законної сили, позов заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до ПАТ "Укргеолбудм" задоволено та стягнуто неустойку за період з 22.09.2014 по 26.08.2015 у розмірі 2910992,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.04.2016 у справі № 910/6760/16 за позовом Фонду державного майна України до ПАТ "Укргеолбудм" про стягнення 652342,84 грн позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача заборгованість з орендної плати у розмірі 37952,43 грн, пеню у розмірі 277737,54 грн, неустойку у розмірі 336652,87 грн.

Вищезазначеними рішеннями суду встановлено, що договір оренди № 615 від 22.09.2013 припинив свою дію 21.09.2014, в зв'язку з закінченням строку, на який він був укладений.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже обставини, встановлені вищезазначеними рішеннями судів не доводяться повторно, при розгляді даної справи.

Позивач вказує, що вказані вище рішення суду фактично не виконані, суми боргу до Державного бюджету України відповідачем не перераховано, та щодо кожного зазначеного вище судового рішення відкрито виконавчі провадження щодо примусового виконання рішень суду.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 375971,23 грн, нараховану за період з 29.04.2016 по 31.12.2017.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 3.5 договору визначено, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та орендодавцю у визначеному п. 3.3. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Позивач нараховує пеню на суму боргу з орендної плати, строк оплати якої настав у листопаді 2014 року., про що зазначено у розрахунку, доданому до позовної заяви.

Однак, позивачем не врахована та обставина, що згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій, в тому числі пені, припиняється через 6 місяців, від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Отже шестимісячний строк нарахування пені на суму боргу у розмірі 553611,41 грн сплив у квітні 2015 року. За таких умов у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення пені за період з 29.04.2016 по 31.12.2017.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2400515,55 грн. неустойки за період з 29.04.2016 по 31.12.2017.

Як зазначено вище, строк дії договору визначено до 21.09.2014 року включно.

08.10.2014 року Фонд державного майна України повідомив відповідача, про те, що договір продовжений не буде.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору (ч. 2 ст. 795 ЦК України).

Фонд державного майна України зазначає, що відповідач не повернув позивачеві об'єкт оренди. Матеріали справи не містять підписаного сторонами акту приймання-передачі об'єкту з оренди.

Пунктом 3.7. договору встановлено, що у випадку закінчення (припинення) дії строку договору орендар сплачує орендну плату на день фактичної передачі майна згідно з актом приймання-передачі.

Згідно ч. 1 ст. 785 ЦК зазначає, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Частиною другою вказаної статті передбачено, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення (п. 5.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р, № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна").

Позивач розрахував суму неустойки з урахуванням розміру індексованої орендної плати визначеної за умовами додаткової угоди № 698 від 29.11.2007.

Суд перевірив розрахунок позивача та вважає його обґрунтованим та арифметично вірним.

Оскільки спірний договір припинив свою дію 21.09.2014., а об'єкт оренди не повернуто, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача неустойки в сумі 2400515,55 грн. за період 29.04.2015 по 31.12.2017 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача суми збитків (упущеної вигоди) у розмірі 4834896,24 грн за період з 22.09.2014 по 31.12.2017.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

При цьому згідно частини 2 ст.22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з статтею 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.. 226 ГК України Учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

До вказаних правовідносин застосовуються загальні норми щодо відшкодування шкоди та збитків.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

За зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 1166 ЦК України). Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

14.09.2011 Кабінетом Міністрів України було прийняв постанову № 961 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 № 629 та від 04.10.1995 № 786", яка набрала чинності 20.09.2011, якою змінено орендні ставки за використання цілісних майнових комплексів державних підприємств, а також нерухомого майна по окремим напрямкам використання.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2012 у справі №5011-4/2879-2012 за позовом Фонду державного майна України до ПАТ "Укргеолбудм" про зобов'язання підписати додатковий договір до договору оренди, яка є чинною та не скасованою, було скасовано рішення суду першої інстанції, та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено та зобов'язано Відповідача підписати Додатковий договір до договору оренди від 22.09.2004 № 615, у наступній редакції:

" 1. Перший абзац пункту 3.1. розділу 3 Договору викласти у такій редакції:

" 3.1. Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 № 786 (зі змінами і доповненнями) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (вересень 2011 року) 95 872 грн. 88 коп. (дев'яносто п'ять тисяч вісімсот сімдесят дві гривні 88 копійок)."

2. Зазначений у п. 1 цього Додаткового договору розмір орендної плати застосовується з 20.09.2011 року. Розмір орендної плати за вересень місяць 2011 року становить 65482,81 грн. без ПДВ.

3. Зміни розміру орендної плати за базовий місяць відображається у розрахунку, що є додатком до цього Додаткового договору та є його невід'ємною та складовою частиною.

4. Додатковий договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками Сторін і є невід'ємною частиною Договору.

5. Додатковий договір укладений в 2-х примірниках, кожен із яких має однакову юридичну силу, по одному для Орендодавця та Орендаря.".

Згідно ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Відповідно до ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом . Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права чи інтереси.

Отже, з 20.09.2011 орендна плата за Договором повинна була становити без ПДВ за базовий місяць розрахунку (вересень 2011 року) 95 872 грн. 88 коп. (дев'яносто п'ять тисяч вісімсот сімдесят дві гривні 88 копійок), при цьому, вищеописаним рішенням (постановою) суд у справі №5011-4/2879-2012 зобов'язав саме Відповідача привести Договір у відповідність до вимог чинного законодавства та для застосування з 20.09.2011 нового розміру орендної плати підписати відповідний додатковий договір або угоду.

Тому ухилення та/або неможливість посадових осіб Відповідача підписати на виконання рішення (постанови) суду відповідні зміни до Договору суд відносить до його власних господарських прорахунків, що полягають в неможливості упорядкувати установчі документи підприємства та організувати роботу належним чином так, щоб це забезпечило виконання рішення суду, обов'язковість виконання якого встановлена Конституцією України, тобто у невиконанні рішення (постанови) суду у справі №5011-4/2879-2012 наявна вина саме відповідача.

Також у межах даного спору суд вбачає вину відповідача, який, будучи обізнаним про зобов'язання його укласти додаткову угоду про зміну розміру орендної плати за Договором, чим завдав позивачу збитки у вигляді недоотриманої орендної плати (упущеної вигоди).

Розмір збитків розрахований позивачем.

Однак, перевіриши його, суд встановив, що позивачем не враховано суму збитків за період з 22.09.2014 по 31.07.2015 у сумі 1455496,25 грн, які були стягнуті за рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2015 у справі № 910/23396/15.

Судом у справі № 910/23396/15 заявлену позивачем суму збитків за період з 22.09.2014 по 31.07.2015 у розмірі 1455496,25 грн. визначено як суму неустойки. В рішення вказано, що виходячи з розміру орендної плати, яка була змінена за постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2012 у справі №5011-4/2879-2012, неустойка у розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за період з 22.09.2014 по 31.07.2015 становить 2910992,51 грн.. Дана сума не є збитками, як помилково частину її кваліфікував заступник прокурора міста Києва, а є неустойкою, що підлягає сплаті за приписами ч. 2 ст. 785 ЦК України. Однак, невірна правова кваліфікація не є тією обставиною, яка свідчить про необґрунтованість вимог, оскільки суд, вставивши характер заявленої вимоги, зобов'язаний самостійно визначити законодавство, що регулює спірні правовідносини.

Отже не зважаючи на ту обставину, що заявлені позивачем збитки, були кваліфіковані судом як неустойка та була стягнута саме як неустойка, а не збитки, сума у розмірі 1455496,25 грн за період з 22.09.2014 по 31.07.2015 є частиною суми упущеної вигоди, яку просить стягнути в даній справі позивач.

Суд перевірив розрахунок збитків, здійснений позивачем та вважає його арифметично вірним, однак, оскільки часткова ця сума вже була стягнута з відповідача судовим рішенням, яке є обов'язковим для виконання, суд не вбачає підстав для її повторного стягнення.

За таких умов, обґрунтованою сумою збитків, що підлягає стягненню з відповідача є сума у розмірі 3379399,99 грн за період з 01.08.2015 по 31.12.2017.

Відтак, судом встановлено усі елементи складу цивільного правопорушення, а саме:

- протиправної поведінки відповідача, яка полягає в невиконанні рішення суду та несплаті орендної плати у новому розмірі;

- збитків, розмір яких позивачем вірно розраховано з урахуванням уже стягнутої суми та перед судом доведено;

- причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками, оскільки при належній законній поведінці відповідача (виконанні рішення суду щодо підписання додаткової угоди) та сплаті відповідачем орендної плати у новому встановленому судом розмірі збитки спричинено б не було;

- вини відповідача, яка полягає у небажанні оперативно вчинити відповідні дії, сплачувати орендну плату в новому встановленому рішенням суду розмірі та усунути вищеописані господарські правопорушення.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Отже, позаяк судом встановлено всі елементи цивільного правопорушення з боку відповідача, це є підставою для застосування до нього відповідальності у вигляді сплати збитків за статтями 224, 225 ГК України та 22, 1166 ЦК України.

Відповідно до ст. 74, 75 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Отже, обставини визнані позивачем у позовній заяві та підтверджені матеріалами справи, встановлені рішеннями судів, відповідач не спростував шляхом подання належних та допустимих доказів. Відповідач не скористався наданим йому правом на подачу відзиву та доказів у спростування обставин щодо наявності підстав для стягнення з нього неустойки та збитків за несвоєчасне повернення орендованого майна.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилається як на підставу позовних вимог, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 123 ГПК України, Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до абзацу 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" з 1 січня 2018 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1 762 грн.

За подання позовної заяви з ціною позову у розмірі 7611383,02 грн позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 114170,75 грн.

Позивачем сплачено судового збору у розмірі 174667,72 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1433 від 20.12.2017 на суму 174667,72 грн.

Оригінал платіжного доручення № 1433 від 20.12.2017 на суму 174667,72 грн. знаходяться в матеріалах справи № 910/1666/18 у Господарському суді м. Києва.

На підставі п. 1 ч.1, 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Надміру сплачений позивачем судовий збір становить 60496,97 грн

Позивач з заявою про повернення надміру сплаченого судового збору до суду не звертався.

З огляду на все вищенаведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог покладається на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "УКРГЕОЛБУДМ" (01135, м. Київ, вул. Павлівська, 29, код ЄДРПОУ 32962944) на користь Державного бюджету України 3379399 (три мільйони триста сімдесят дев'ять тисяч триста дев'яносто дев'ять) грн. 99 коп. збитків, 2400515 (два мільйони чотириста тисяч п'ятсот п'ятнадцять) грн. 55 коп. неустойки.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "УКРГЕОЛБУДМ" (01135, м.Київ, вул. Павлівська, 29, код ЄДРПОУ 32962944) на користь Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9, код ЄДРПОУ 00032945) 86698 (вісімдесят шість тисяч шістсот дев'яносто вісім) грн. 74 коп. судового збору.

4. В задоволенні позовних вимог про стягнення з Публічного акціонерного товариства "УКРГЕОЛБУДМ" на користь Державного бюджету України суми пені у розмірі 375971,23 грн та суми збитків у розмірі 1455496,25 грн - відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 18.05.2018

Суддя І.В.Усатенко