Ухвала

від 06.12.2018 по справі 910/1666/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/1666/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.

розглянувши матеріали касаційної скарги Фонду державного майна України

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2018

та на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2018

за позовом Фонду державного майна України

до Публічного акціонерного товариства "Укргеолбудм"

про стягнення 7 611 383,02 грн.,

ВСТАНОВИВ:

27.11.2018 Фонд державного майна України звернувся із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.

Клопотання заявника про поновлення строку на касаційне оскарження обґрунтовано тим, що оскільки Фонд державного майна України є бюджетною установою і не звільнений від сплати судового збору та враховуючи арешт рахунку відповідно до листа від 25.09.2018 №13-08/552-15659 Державної казначейської служби України про зупинення операцій на рахунках Фонду, що унеможливило сплату Фондом судового збору для подання касаційної скарги у зв'язку із чим пропущено строк на касаційне оскарження.

Відповідно до частини третьої статті 288 Господарського процесуального кодексу України, 288 Господарського процесуального кодексу України, строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Згідно цієї норми суд касаційної інстанції, у кожному конкретному випадку, повинен, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.

При цьому слід зазначити, що як роз'яснив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 зі справи "Пономарьов проти України", вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Отже, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Вказане рішення Європейського суду з прав людини застосовуються у даній справі як джерело права і його висновки про можливість відновлення процесуального строку лише за умови наведення відповідних причин, а можливість їх наведення, як вже зазначалось, залежить від їх доведення, не дають правових підстав зробити мотивований висновок по суті заявленого клопотання.

Пунктом 1 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Таким чином, як органи державної влади, що утримуються за рахунок держбюджету, так і суб'єкти господарювання та громадяни поставлено законом у рівні умови, у зв'язку з чим, вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним господарюючим суб'єктам перед іншими учасниками судового процесу призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження заявник посилається на лист Державної казначейської служби України від 25.09.2018 №13-08/552-15659 про зупинення операцій на рахунках Фонду, що унеможливило сплату Фондом судового збору для подання касаційної скарги.

Із доданого до касаційної скарги копії зазначеного листа вбачається, що Державна казначейська служба України з метою виконання рішення суду у справі №910/26276/15 щодо списання грошових коштів в якості компенсації невід'ємних поліпшень у розмірі 1 262 883,00 грн. та судового збору у сумі 18 943,25 грн. зобов'язала Фонд державного майна України в термін до п'яти робочих днів з дати отримання даного повідомлення надати до Казначейства інформацію, пов'язану з виконанням рішення про стягнення коштів, у тому числі зазначити КЕКВ за яким необхідно списати основну суму боргу та до забезпечення виконання рішення суду Казначейством зупинено операції на рахунках боржника (крім платежів, визначених пунктом 25 Порядку).

Тобто, термін на який зупинено операції на рахунках Фонду державного майна України, залежав виключно від самого заявника у зв'язку з наданням відповідної інформації (з метою виконання рішення суду у справі №910/26276/15) на запит до Казначейства, однак із наведеного заявником не вбачається неможлтвість виконання ним цього запиту. Отже наведені у клопотанні обставини не можна віднести до поважних причин пропуску сроку на касаційне оскарження.

При цьому, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Ураховуючи викладене, об'єктивних обставин, що не залежали від волевиявлення заявника, та які могли б вплинути на пропуск встановленого процесуального строку на касаційне оскарження, не вбачається.

Таким чином, доводи заявника, які зазначені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, суд визнає неповажними.

Згідно частини третьої статті 292 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга залишається без руху у випадку, зокрема, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Крім того, до касаційної скарги заявника не додано жодних доказів про сплату судового збору за подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Подана касаційна скарга заявника не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

У прохальній частині касаційної скарги заявник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2018 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укргеолбудм" на користь Фонду державного майна України суми пені у розмірі 375 971,23 грн. та суми збитків у розмірі 1 455 496,25 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Частино четвертою статті 6 Закону України "Про судовий збір" визначено, що якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Згідно із підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції закону, чинній на момент звернення із касаційною скаргою) за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно із підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції закону, чинній на момент подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, при зверненні із касаційною скаргою заявник мав сплатити судовий збір із розрахунку: 1 831 467,48 грн. (375 971,23 грн. + 1 455 496,25 грн.) * 1,5% * 200% = 54 944,02 грн.

Виходячи з положень частин 2, 5 статті 292 та статті 174 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Для усунення недоліків касаційної скарги заявник може навести суду касаційної інстанції інші підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, з обґрунтуванням таких підстав та наданням доказів на їх підтвердження, та надати докази сплати судового збору у розмірі 54 944,02 грн.

Усунувши недоліки, заявнику касаційної скарги необхідно подати суду докази про дату вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху для визначення судом чи було дотримано заявником встановлений у частині 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України строк на усунення заявником недоліків касаційної скарги.

Відповідно до частини третьої статті 292 Господарського процесуального кодексу України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

Керуючись статтями 174, 234, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Фонду державного майна України залишити без руху до 08.01.2019.

2. Встановити Фонду державного майна України строк усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.

3. Фонду державного майна України надати Касаційному господарському суду у складі Верховного Суду (01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6) докази про дату вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.

4. У разі усунення недоліків документи направити на адресу Касаційного господарського суду: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

Є.В. Краснов