Ухвала

від 22.12.2018 по справі 910/1666/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/1666/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.

розглянувши матеріали касаційної скарги Фонду державного майна України

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2018

та на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2018

за позовом Фонду державного майна України

до Публічного акціонерного товариства "Укргеолбудм"

про стягнення 7 611 383,02 грн.,

ВСТАНОВИВ:

27.11.2018 Фонд державного майна України звернувся із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2018, позовні вимоги Фонду державного майна України задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укргеолбудм" на користь Державного бюджету України 3 379 399,99 грн. збитків, 2 400 515,55 грн. неустойки. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укргеолбудм" на користь Фонду державного майна України 86 698,74 грн. судового збору. Відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укргеолбудм" на користь Державного бюджету України суми пені у розмірі 375 971,23 грн. та суми збитків у розмірі 1 455 496,25 грн.

Ухвалою Верховного Суду від 06.12.2018 касаційну скаргу Фонду державного майна України залишено без руху на підставі частини третьої статті 292 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з тим, що Суд визнав підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними (скаржникові роз'яснено право навести інші підстави для поновлення строку на касаційне оскарження) та за відсутністю доказів сплати судового збору у розмірі 54 944,02 грн.

Касаційну скаргу заявника залишено без руху до 08.01.2019, а відповідно до частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України, строк усунення недоліків не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

20.12.2018 Фондом державного майна України направлено заяву про усунення недоліків до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, до якої додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Заявником касаційної скарги усунено недоліки у встановлений строк ухвалою Верховного Суду від 06.12.2018 та не перевищує десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження мотивовано тим, що Листом від 19.07.2018 №13-08/148-11705 Державна казначейська служба України повідомила Фонд, що опрацювала наказ Господарського суду міста Києва від 01.12.2017 у справі №910/26276/15 щодо списання грошових коштів у розмірі 1 262 883,00 грн. Фонд дослідив наказ та повідомив Господарський суд міста Києва шляхом подання заяви про виправлення помилки в наказі, які перешкоджають виконанню рішення, а також просив суд їх виправити, так як наказ не містив відомостей про те, хто є стягувачем та хто є боржником. Фонд звернувся до Державної казначейської служби України та зазначив, що вищезазначений наказ підлягає поверненню стягувачу в порядку визначеному законодавством.

Заявник стверджує, що зупинення операцій на рахунках Фонду державного майна України, залежали виключно від Державної казначейської служби України та 14.11.2018 відбулося безспірне списання коштів у розмірі 1 281 826,25 грн. з рахунка Фонду у зв'язку із чим операції на рахунках Фонду були частково обмежені.

Пунктом 1 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

В ухвалі Верховного Суду від 06.12.2018 заявнику було роз'яснено про те, що органи державної влади, що утримуються за рахунок держбюджету, так і суб'єкти господарювання та громадян поставлено законом у рівні умови, у зв'язку з чим, вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним господарюючим суб'єктам перед іншими учасниками судового процесу призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

До заяви про усунення недоліків додано копію листа Державної казначейської служби України №13-08/611-16365 від 05.10.2018, в якому зазначено, що Станом на 05.10.2018 Фондом державного майна України не надана відповідь на лист Казначейства №13-08/552-15659 від 25.09.2018 та, як наслідок, не виконана вимога п. 28 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, стосовно надання протягом п'яти робочих днів з дати отримання повідомлення інформації, пов'язаної з виконанням рішення про стягнення коштів у розмірі 1 262 883,00 грн.

У даному листі Казначейство вимагає терміново надати інформацію, пов'язану з виконанням наказу Господарського суду міста Києва від 01.12.2017 у справі №910/26276/15.

Із зазначеного листа вбачається, що виконання судового рішення Казначейством виключно залежить від наданої інформації від Фонду, що тим самим свідчить про те, що термін зупинення операцій на рахунках боржника залежить тільки від самого боржника. А отже, своєчасна сплата судового збору та подання касаційної скарги в межах строку Господарського процесуального кодексу України залежало від волевиявлення самого заявника.

Клопотання про відстрочення сплати судового збору обґрунтовано тим, що листом від 25.09.2018 №13-08/552-15659 Державна казначейська служба України повідомила Фонд про зупинення операцій на рахунках Фонду.

Листом від 05.10.2018 №13-08/611-16365 Державна казначейства служба України повідомила Фонд про безспірне списання коштів як компенсації невід'ємних поліпшень у розмірі 1 262 883,00 грн. та судового збору у сумі 18 943,25 грн. з рахунків Фонду державного майна України.

Заявник зазначає, що 14.11.2018 відбулося безспірне списання коштів у розмірі 1 281 826,25 грн. з рахунка Фонду, а отже, операції на рахунках Фонду були частково обмежені.

До заяви про усунення недоліків заявником не додано доказів про безспірне списання коштів у розмірі 1 281 826,25 грн. з рахунка Фонду, як зазначає про це у своїх клопотаннях сам заявник.

Крім того, із наданого листа від 05.10.2018 №13-08/611-16365 Державної казначейської служби України також не вбачається, що Казначейством здійснено безспірне списання зазначених коштів, а лише зазначено, що Державною казначейською службою України листом від 25.09.2018 №13-08/552-15659, а саме, направлено Фонду повідомлення про здійснення безспірного списання коштів в якості компенсації невід'ємних поліпшень у розмірі 1 262 883,00 грн. та зазначено вимогу щодо надання інформації для виконання рішення про стягнення коштів.

Заявник у касаційній скарзі разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження вже посилався на лист Казначейства від 25.09.2018 №13-08/552-15659 і його в ухвалі Верховного Суду від 06.12.2018 було розглянуто та зазначено про наступне.

У даному листі вказано, що Державна казначейська служба України з метою виконання рішення суду у справі №910/26276/15 щодо списання грошових коштів в якості компенсації невід'ємних поліпшень у розмірі 1 262 883,00 грн. та судового збору у сумі 18 943,25 грн. зобов'язала Фонд державного майна України в термін до п'яти робочих днів з дати отримання даного повідомлення надати до Казначейства інформацію, пов'язану з виконанням рішення про стягнення коштів, у тому числі зазначити КЕКВ за яким необхідно списати основну суму боргу та до забезпечення виконання рішення суду Казначейством зупинено операції на рахунках боржника (крім платежів, визначених пунктом 25 Порядку).

З наданих Фондом матеріалів вбачається, що несплата судового збору була пов'язана із невиконанням Фондом вимог Казначейства щодо ненадання інформації стосовно виконанням рішення про стягнення коштів.

Отже, як несплата судового збору так і пропуск строку на касаційне оскарження залежали від волевиявлення Фонду щодо виконання наведених вимог Казначейства.

При цьому не вбачається об'єктивних перешкод, які б існували поза волевиявленням Фонду щодо надання відповіді на запит, а відтак і щодо можливості своєчасного оскарження судового рішення із врахуванням ухвали Верховного Суду про усунення недоліків.

Правомірність поведінки Державної казначейської служби заявником не спростовано.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Доводи Фонду державного майна України викладені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження Суд визнає неповажними.

Як роз'яснив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 зі справи "Пономарьов проти України", вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, і суд має вказати підстави поновлення строку, і такі підстави мають бути об'єктивними і не можуть залежати від суб'єктивних чинників, якими керувався скаржник, та які призвели до пропуску строку на касаційне оскарження.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі №910/1666/18 за касаційною скаргою Фонду державного майна України.

Керуючись статтями 174, 234, 292, 293 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Фонду державного майна України у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №910/1666/18 за касаційної скаргою Фонду державного майна України.

3. Касаційну скаргу та додані до неї документи повернути заявнику.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді І. В. Кушнір

Є. В. Краснов