Постанова

від 19.09.2018 по справі 910/1666/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2018 р. Справа№ 910/1666/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Куксова В.В.

Разіної Т.І.

при секретарі судового засідання: Подоляк Р.Ю.

За участю представників: відповідно до протоколу судового засідання від 26.09.2018.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 у справі № 910/1666/18 (суддя: Усатенко І.В.) (повний текст складено 18.05.2018)

за позовом Фонду державного майна України

до Публічного акціонерного товариства Укргеолбудм

про стягнення 7 611 383,02 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Фонд державного майна України до Публічного акціонерного товариства УКРГЕОЛБУДМ про стягнення 7611383,02 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2018 у справі № 910/1666/18 позовні вимоги Фонду державного майна України задоволено частково.

Присуджено до стягнення з ПАТ УКРГЕОЛБУДМ на користь Державного бюджету України 3 379 399,99 грн. 99 коп. збитків, 2 400 515,55 грн. неустойки.

Присуджено до стягнення з ПАТ УКРГЕОЛБУДМ на користь Фонду державного майна України 86 698,74 грн. судового збору.

В задоволенні позовних вимог про стягнення з ПАТ УКРГЕОЛБУДМ на користь Державного бюджету України суми пені у розмірі 375 971,23 грн. та суми збитків у розмірі 1 455 496,25 грн. - відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Фонд державного майна України звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 року у справі № 910/1666/18 та прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити позовні вимоги Фонду державного майна України щодо стягнення з ПАТ Укргеолбудм суми пені у розмірі 375 971,23 грн. та суму збитків (упущену вигоду), що не охоплені судовим рішенням за договором оренди за період з 22.09.2014 по 31.12.2017 у розмірі 4 834 896,24 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно встановлено всі обставини справи, у зв'язку з чим, оскаржуване рішення підлягає зміні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2018 призначено розгляд апеляційної скарги на 15.08.2018.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Київського апеляційного господарського суду № 09.1-08/2289/18 від 14.08.2018 у зв'язку перебування суддів Іоннікової І.А. та Тищенко О.В., які не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустках, призначений повторний автоматизований розподіл справи № 910/1666/18.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2018 для розгляду справи № 910/1666/18 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Тарасенко К.В., суддів Куксова В.В., Разіної Т.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2018 відкрито провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Тарасенко К.В., суддів Куксова В.В., Разіної Т.І., розгляд справи призначено на 19.09.2018.

У судове засідання призначене на 19.09.2018 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши думку представника позивача, колегія судді дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та без участі представника відповідача.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, наявні в ній докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

22 вересня 2004 року між Фондом державного майна України (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством Укргеолбудм (орендар), правонаступником якого є відповідач, був укладений договір оренди державного майна - цілісного майнового комплексу державного підприємства Комплексна геологічна експедиція Укргеолбудм № 615, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс державного підприємства Комплексна геологічна експедиція Укргеолбудм , склад і вартість якого визначено відповідно до наведених акта оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу підприємства, складеного за станом на 30.06.2004, вартість якого становить 4765400,00 грн.

Відповідно до п. 2.1., 2.2 договору, орендар вступає у строкове платне користування підприємством у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання передачі підприємства. Передача підприємства в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником підприємства залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Пунктом 10.1. договору, сторони визначили, що цей договір укладено строком на п'ять років, що діє з 22.09.2004 до 22.09.2009 включно.

Згідно п. 3.1., 3.2, 3.3, 3.4, 3.5, 3.7 договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - серпень 2004 - 15869,67 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується до державного бюджету щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України. Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Орендодавцю у визначеному пунктом 3.3. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати. У випадку закінчення (припинення)дії строку цього Договору Орендар сплачує орендну плату на день фактичної передачі Майна згідно з актом приймання - передачі. Закінчення дії строку договору не звільняє Орендаря від обов'язків сплатити заборгованість, що виникла протягом дії цього Договору в повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету.

Пунктом 7.1. договору визначено, що орендодавець зобов'язується передати орендарю в оренду цілісний майновий комплекс згідно з цим договором за актом приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим договором.

Згідно з п. 5.1. договору, орендар зобов'язується використовувати орендоване майно підприємства відповідно до його призначення та умов цього договору.

Відповідно до п. 5.2. договору, орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету.

В подальшому, між сторонами укладався ряд додаткових угод про внесення змін до договору оренди № 615 від 22.09.2013. Так, відповідно до додаткової угоди № 698 від 29.11.2007 до договору оренди № 615 від 22.09.2004 - сторони погодили у розділі 3 договору, у п. 3.1. замінити слова та цифри за базовий місяць оренди - серпень 2004 - 15869,67 грн. на слова та цифри базовий місяць розрахунку (жовтень 2007) 29405,90 грн. . Крім того у розділі 10 договору у п. 10.1. замінити слова та цифри … до 22.09.2009р.включно на слова та цифри … до 21.09.2014р. включно .

Орендна ставка була збільшена у зв'язку з набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України 27.12.2006 №1846 щодо внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду майна .

Отже сторонами за взаємною згодою продовжено строк дії договору оренди № 615 від 22 .09.2013 до 21.09.2014. Та визначено розмір орендної плати за базовий місяць у розмірі 29405,90 грн.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ст. 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Нормами ст. 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

Відповідно до ст. 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Згідно ст. 18, 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За актом приймання-передачі ЦМК Державної комплексної геологічної експедиції Укргеолбудм орендодавець передав в оренду, а орендар прийняв цілісний майновий комплекс державного підприємства Комплексна геологічна експедиція Укргеолбудм , що розташований за адресою: м. Київ, вул. Павлівська, 29.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.12.2013 у справі № 910/23219/13 позов Фонду державного майна України до ПАТ Укргеолбудм задоволено повністю та вирішено стягнути з ПАТ Укргеолбудм на користь Державного бюджету України 40949, 17 грн. основної заборгованості, 3214, 87 грн. пені, а також 1720,50 грн. судового збору.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.09.2014 у справі № 910/11592/14 за позовом Фонду до Публічного акціонерного товариства Укргеолбудм задоволено повністю, стягнуто з Публічного акціонерного товариства Укргеолбудм на користь Державного бюджету України 366 249 (триста шістдесят шість тисяч двісті сорок дев'ять) грн. 76 коп. основного боргу, 32 084 (тридцять дві тисячі вісімдесят чотири) грн. 06 коп. пені, а також на користь Фонду 7966 (сім тисяч дев'ятсот шістдесят шість) грн. 68 коп. судового збору.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.12.2014 у справі № 910/23049/14, що набрало законної сили позов Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до ПАТ Укргеолбудм задоволено повністю, зокрема, стягнуто з Публічного акціонерного товариства Укргеолбудм на користь Фонду державного майна України 1767419,01 грн. збитків у вигляді недоотриманої орендної плати за Договором оренди від 22.09.2004 № 615 за період з 20.09.2011 по 21.09.2014.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.01.2015 у справі № 910/25192/14 вирішено стягнути з Публічного акціонерного товариства Укргеолбудм на користь Державного бюджету України 108 460 (сто вісім тисяч чотириста шістдесят) грн. 05 коп основного боргу з орендних платежів, 15 630 (п'ятнадцять тисяч шістсот тридцять) грн. 30 коп. пені за період з 06.08.2014 р. по 23.09.2014, а також 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 81 коп. судового збору.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.11.2015 у справі № 910/23396/15, яке набрало законної сили, позов заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до ПАТ Укргеолбудм задоволено та стягнуто неустойку за період з 22.09.2014 по 26.08.2015 у розмірі 2910992,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.04.2016 у справі № 910/6760/16 за позовом Фонду державного майна України до ПАТ Укргеолбудм про стягнення 652342,84 грн. позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача заборгованість з орендної плати у розмірі 37952,43 грн., пеню у розмірі 277737,54 грн., неустойку у розмірі 336652,87 грн.

Вищезазначеними рішеннями суду встановлено, що договір оренди № 615 від 22.09.2013 припинив свою дію 21.09.2014, в зв'язку з закінченням строку, на який він був укладений.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже обставини, встановлені вищезазначеними рішеннями судів не доводяться повторно, при розгляді даної справи.

Позивач вказує, що вказані вище рішення суду фактично не виконані, суми боргу до Державного бюджету України відповідачем не перераховано, та щодо кожного зазначеного вище судового рішення відкрито виконавчі провадження щодо примусового виконання рішень суду.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Враховуючи наведені обставини, позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 375971,23 грн., нараховану за період з 29.04.2016 по 31.12.2017.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч. 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 3.5 договору визначено, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та орендодавцю у визначеному п. 3.3. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Позивач нараховує пеню на суму боргу з орендної плати, строк оплати якої настав у листопаді 2014 року., про що зазначено у розрахунку, доданому до позовної заяви.

Однак, позивачем не врахована та обставина, що згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій, в тому числі пені, припиняється через 6 місяців, від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Отже шестимісячний строк нарахування пені на суму боргу у розмірі 553611,41 грн. сплив у квітні 2015 року. За таких умов у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення пені за період з 29.04.2016 по 31.12.2017.

Колегія суддів не приймає посилання апелянта на безпідставність стягнення штрафних санкцій у вигляді неустойки лише за 6 місяців, оскільки умовами договору не передбачено збільшення строків за які стягується пеня.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2400515,55 грн. неустойки за період з 29.04.2016 по 31.12.2017.

Як зазначено вище, строк дії договору визначено до 21.09.2014 року включно.

08.10.2014 року Фонд державного майна України повідомив відповідача, про те, що договір продовжений не буде.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору (ч. 2 ст. 795 ЦК України).

Фонд державного майна України зазначає, що відповідач не повернув позивачеві об'єкт оренди. Матеріали справи не містять підписаного сторонами акту приймання-передачі об'єкту з оренди.

Пунктом 3.7. договору встановлено, що у випадку закінчення (припинення) дії строку договору орендар сплачує орендну плату на день фактичної передачі майна згідно з актом приймання-передачі.

Згідно ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу зазначає, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Частиною другою вказаної статті передбачено, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Позивач розрахував суму неустойки з урахуванням розміру індексованої орендної плати визначеної за умовами додаткової угоди № 698 від 29.11.2007, а наданий позивачем розрахунок пені, за висновками колегії суддів, є арифметично правильним.

Оскільки спірний договір припинив свою дію 21.09.2014., а об'єкт оренди не повернуто, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача неустойки в сумі 2400515,55 грн. за період 29.04.2015 по 31.12.2017 є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції.

Позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача суми збитків (упущеної вигоди) у розмірі 4834896,24 грн. за період з 22.09.2014 по 31.12.2017.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

При цьому згідно частини 2 ст.22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з статтею 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

До вказаних правовідносин застосовуються загальні норми щодо відшкодування шкоди та збитків.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

За зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 1166 ЦК України). Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

14.09.2011 Кабінетом Міністрів України було прийняв постанову № 961 Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 № 629 та від 04.10.1995 № 786 , яка набрала чинності 20.09.2011, якою змінено орендні ставки за використання цілісних майнових комплексів державних підприємств, а також нерухомого майна по окремим напрямкам використання.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2012 у справі №5011-4/2879-2012 за позовом Фонду державного майна України до ПАТ Укргеолбудм про зобов'язання підписати додатковий договір до договору оренди, яка є чинною та не скасованою, було скасовано рішення суду першої інстанції, та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено та зобов'язано Відповідача підписати Додатковий договір до договору оренди від 22.09.2004 № 615, у наступній редакції:

1. Перший абзац пункту 3.1. розділу 3 Договору викласти у такій редакції:

3.1. Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 № 786 (зі змінами і доповненнями) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (вересень 2011 року) 95 872 грн. 88 коп. (дев'яносто п'ять тисяч вісімсот сімдесят дві гривні 88 копійок).

2. Зазначений у п. 1 цього Додаткового договору розмір орендної плати застосовується з 20.09.2011 року. Розмір орендної плати за вересень місяць 2011 року становить 65482,81 грн. без ПДВ.

3. Зміни розміру орендної плати за базовий місяць відображається у розрахунку, що є додатком до цього Додаткового договору та є його невід'ємною та складовою частиною.

4. Додатковий договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками Сторін і є невід'ємною частиною Договору.

5. Додатковий договір укладений в 2-х примірниках, кожен із яких має однакову юридичну силу, по одному для Орендодавця та Орендаря. .

Згідно ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Відповідно до ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права чи інтереси.

Отже, з 20.09.2011 орендна плата за Договором повинна була становити без ПДВ за базовий місяць розрахунку (вересень 2011 року) 95 872 грн. 88 коп., при цьому, вищеописаним рішенням (постановою) суд у справі №5011-4/2879-2012 зобов'язав саме Відповідача привести Договір у відповідність до вимог чинного законодавства та для застосування з 20.09.2011 нового розміру орендної плати підписати відповідний додатковий договір або угоду.

Тому ухилення та/або неможливість посадових осіб Відповідача підписати на виконання рішення (постанови) суду відповідні зміни до Договору суд відносить до його власних господарських прорахунків, що полягають в неможливості упорядкувати установчі документи підприємства та організувати роботу належним чином так, щоб це забезпечило виконання рішення суду, обов'язковість виконання якого встановлена Конституцією України, тобто у невиконанні рішення (постанови) суду у справі №5011-4/2879-2012 наявна вина саме відповідача.

Також у межах даного спору суд вбачає вину відповідача, який, будучи обізнаним про зобов'язання його укласти додаткову угоду про зміну розміру орендної плати за Договором, чим завдав позивачу збитки у вигляді недоотриманої орендної плати (упущеної вигоди).

Розмір збитків розрахований позивачем.

Однак, перевіривши його, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не враховано суму збитків за період з 22.09.2014 по 31.07.2015 у сумі 1455496,25 грн., які були стягнуті за рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2015 у справі № 910/23396/15.

Судом у справі № 910/23396/15 заявлену позивачем суму збитків за період з 22.09.2014 по 31.07.2015 у розмірі 1455496,25 грн. визначено як суму неустойки. В рішення вказано, що виходячи з розміру орендної плати, яка була змінена за постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2012 у справі №5011-4/2879-2012, неустойка у розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за період з 22.09.2014 по 31.07.2015 становить 2910992,51 грн.. Дана сума не є збитками, як помилково частину її кваліфікував заступник прокурора міста Києва, а є неустойкою, що підлягає сплаті за приписами ч. 2 ст. 785 ЦК України. Однак, невірна правова кваліфікація не є тією обставиною, яка свідчить про необґрунтованість вимог, оскільки суд, вставивши характер заявленої вимоги, зобов'язаний самостійно визначити законодавство, що регулює спірні правовідносини.

Отже не зважаючи на ту обставину, що заявлені позивачем збитки, були кваліфіковані судом як неустойка та була стягнута саме як неустойка, а не збитки, сума у розмірі 1455496,25 грн. за період з 22.09.2014 по 31.07.2015 є частиною суми упущеної вигоди, яку просить стягнути в даній справі позивач.

Здійснений позивачем та вважає його арифметично правильним, однак, оскільки часткова ця сума вже була стягнута з відповідача судовим рішенням, яке є обов'язковим для виконання, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, щодо відсутності підстав для її повторного стягнення.

За таких умов, обґрунтованою сумою збитків, що підлягає стягненню з відповідача є сума у розмірі 3379399,99 грн. за період з 01.08.2015 по 31.12.2017.

Враховуючи наявність повного складу цивільного правопорушення, що не спростовано відповідачем, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, про застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати збитків, що передбачено статтями 224, 225 ГК України та 22, 1166 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 у справі № 910/1666/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 у справі № 910/1666/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги з дотриманням положень ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано 28.09.2018.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді В.В. Куксов

Т.І. Разіна