Рішення

від 07.05.2018 по справі 920/1/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.05.2018 Справа № 920/1/18

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л.,

за участю секретаря судового засідання Пономаренко Т.М.,

прокурора Вортоломея М.Ф. (посвідчення від 07.09.2015 № 035621)

представника позивача - не з'явився

представника першого відповідача - ОСОБА_1 (довіреність № 271/03.02.02-17 від 29.12.2017)

представника другого відповідача - ОСОБА_2 (ордер серії СМ № 33 від 28.02.2018)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сумах у приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/1/18

за позовом заступника керівника Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, м. Суми

до Сумської міської ради, м. Суми

та до Товариства з обмеженою відповідальністю Руна Петрол , м. Суми

про визнання незаконним та скасування рішення і визнання недійсним договору оренди,

встановив:

До господарського суду звернувся заступник керівника Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області з позовом до Сумської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю Руна Петрол про: 1) визнання незаконним та скасування рішення Сумської міської ради від 21.12.2016 №1593-МР Про надання в оренду земельних ділянок в частині передачі ТОВ Руна Петрол в оренду земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 5910136300:13:002:2003 га, вартістю 2121195,19 грн. у м. Суми по вул. 20 років Перемоги, 1/1; 2) визнання недійсним договору оренди від 07.02.2017, укладеного між Сумської міською радою та ТОВ Руна Петрол щодо земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 5910136300:13:002:2003 га вартістю 2121195,19 грн. у м. Суми по вул. 20 років Перемоги, 1/1. В обґрунтування своїх вимог прокурор посилався на порушення Сумською міською радою вимог діючого законодавства при ухваленні рішення №1593-МР від 21.12.2016 Про надання в оренду земельних ділянок в частині передачі ТОВ Руна Петрол в оренду земельної ділянки комунальної власності, оскільки передання земельної ділянки в оренду здійснено у неконкурентний спосіб. Крім того, прокурор посилався на те, що на момент ухвалення спірного рішення земельна ділянка знаходилась у постійному користуванні іншої юридичної особи - Управління капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради, а також на визнання недійсним у судовому порядку інвестиційного договору №1 про порядок проектування, будівництва та введення в експлуатацію закінченого будівництвом центру обслуговування транспорту з адміністративно - торгівельними приміщеннями та закладом громадського харчування, укладеного між Управлінням капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради (замовник) та ТОВ Руна Петрол (інвестор) 24.09.2014. Також прокурор посилався на інші обставини зазначені за змістом позовної заяви.

21.01.2018 від першого відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позов не визнав. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що право власності ТОВ Руна-Петрол на нерухоме майно (незавершене будівництво) по вул. 20 років перемоги, 1/1 в м. Сумах виникло з 09.08.2016, а отже на момент прийняття Сумською міською радою оскаржуваного рішення нежитлові приміщення перебували у власності другого відповідача, адже право власності на нерухоме майно і зокрема на об'єкти незавершеного будівництва виникає з моменту його державної реєстрації. Тому, на думку першого відповідача, Сумська міська рада при прийнятті оскаржуваного рішення діяла в межах діючого законодавства.

31.01.2018 від прокурора до суду надійшла відповідь на відзив Сумської міської ради в якій прокурор наполягав на своїй позиції щодо порушення відповідачами при прийнятті оскаржуваного рішення та укладенні договору оренди від 07.02.2017 вимог законодавства, зокрема ст. 116, ч. 2 ст. 124, ст. 134 Земельного кодексу України.

19.03.2018 від другого відповідача ТОВ Руна Петрол до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов не визнав. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що правомірно звернувся до Сумської міської ради із заявою про надання земельної ділянки в оренду у поза конкурентний спосіб на підставі ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України. Сумська міська рада прийняла рішення про надання другому відповідачу в оренду земельної ділянки та уклала договір оренди земельної ділянки в період чинності інвестиційного договору №1 від 24.09.2014, укладеного між Управлінням капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради та другим відповідачем, а право оренди зареєстроване за другим відповідачем до скасування його зареєстрованого права власності на об'єкт незавершеного будівництва. У зв'язку з вищезазначеним, на думку ТОВ Руна Петрол , висновок Сумської місцевої прокуратури про порушення прийнятим Сумською міською радою рішенням 21.12.2016 № 1593-МР інтересів держави , яке полягає в обмеженні держави в особі уповноважених органів у використанні земельної ділянки та залученні якнайбільшої суми грошових коштів до бюджету шляхом продажу прав на земельну ділянку на земельних торгах є помилковим, адже рішення Сумської міської ради ґрунтується на нормах ст.4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ч. 3 ст. 331 ЦК України , ч.2 статті 134 Земельного кодексу України. Крім того, другий відповідач послався на низку рішень Європейського Суду з прав людини що стосуються повноважень органів влади та місцевого самоврядування, зокрема принципу належного урядування та наполіг на добросовісному характеру дій ТОВ Руна Петрол щодо дотримання вимог законодавства, які регламентують його поведінку, необхідну для отримання відповідних рішень уповноважених органів у зв'язку з чим, він набув права власності у вигляді правомірних очікувань щодо речового права користування земельною ділянкою, та створення нерухомого майна та здійснення в подальшому підприємницької діяльності. Також, ТОВ Руна Петрол послалось на інші обставини, зазначені за змістом відзиву.

22.03.2018 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач наполіг на тому , що на спірній земельній ділянці комунальної власності, переданій ТОВ Руна-Петрол в користування, на момент винесення рішення та укладення договору оренди нерухомого майна в розумінні ст. 331 ЦК України не перебувало, оскільки відповідні нежитлові приміщення до експлуатації в установленому законом порядку не вводились, право власності на нерухоме майно не реєструвалось. Отже, на думку позивача, рішення Сумської міської ради від 21.12.2016 №1593-МР та договір оренди від 07.02.2017, укладений з ТОВ Руна Петрол суперечать положенням ч. 2 ст. 124, ст. 134 ЗК України (щодо необхідності проведення земельних торгів) та ч. 5 ст. 116 ЗК України (щодо неможливості передавати земельну ділянку в користування до припинення права попереднього права користування).

03.04.2018 від прокурора до суду надійшла відповідь на відзив ТОВ Руна Петрол . У зазначеній відповіді прокурор наполіг на позовних вимогах та підтвердив свою позицію та мотивацію щодо спірних рішення міської ради та договору оренди.

06.04.2018 від першого відповідача до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, у якому Сумська міська рада наполягла на своїй позиції у справі, зазначаючи, що наявними в справі доказами спростовуються доводи позивача про порушення законодавства Сумською міською радою при виділення земельної ділянки в оренду ТОВ Руна Петрол .

У судовому засіданні прокурор позов підтримав.

Від позивача надійшло клопотання, у якому позивач зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить суд розглядати справу у відсутності його представника.

Представники відповідачів у судовому засіданні, кожен окремо, позов не визнали та заперечили проти позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін та прокурора, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд встановив наступне.

Рішенням Сумської міської ради від 21.12.2016 №1593-МР Про надання в оренду земельних ділянок надано в оренду земельну ділянку комунальної власності ТОВ Руна Петрол площею 0,1831 га з кадастровим номером 5910136300:13:002:2003 під розміщеним центром обслуговування транспорту з адміністративно-торгівельними приміщеннями та закладом громадського харчування адресою: вул. 20 років Перемоги, 1/1, м. Суми.

На виконання вказаного рішення 07.02.2017 між Сумською міською радою та ТОВ Руна Петрол укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано в реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.10.2017 за номером 22867994 на строк до 21.12.2021.

Відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець на підставі рішення Сумської міської ради від 21.12.2016 №1593-МР Про надання в оренду земельних ділянок надає, а Орендар приймає в оренду земельну ділянку (об'єкт оренди), яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. 20 років Перемоги,1/1.

На земельній ділянці знаходяться нежитлові будівлі.

Згідно із п. 1.2 Договору нормативно грошова оцінка земельної ділянки на момент укладання договору становить 2121195,19 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, п.1 ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним з основних принципів діяльності органів місцевого самоврядування є законність, що визначено ст. 4 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключною компетенцією міських рад є вирішення питань регулювання земельних відносин.

Згідно із ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Таким чином, однією з підстав для передачі земельних ділянок державної або комунальної власності у позаконкурентний спосіб є розміщення на них об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Перед прийняттям Сумською міською радою рішення від 21.12.2016 №1593-МР та укладенням з ТОВ Руна-Петрол договору оренди землі 07.02.2017 земельні торги не проводились, а земельна ділянка комунальної власності перейшла у користування товариству у позаконкурентний спосіб.

Разом з цим суд дійшов висновку, що інформація, наведена в п. 1.1 Договору щодо знаходження на цих землях нежитлових будівель, що дає право не проводити земельні торги, не відповідає дійсності з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, новостворене майно набуває юридичного статусу нерухомого після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. До цього об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Відповідна правова позиція також наведена у постановах Верховного Суду України від 27.05.2015 у справі № 6-159цс15 та від 07.09.2017 у справі № 6-47цс16.

На спірній земельній ділянці комунальної власності, переданій ТОВ Руна-Петрол в користування, на момент винесення рішення та укладення договору оренди нерухомого майна в розумінні ст. 331 ЦК України не перебувало, оскільки відповідні нежитлові приміщення до експлуатації в установленому законом порядку не вводились, право власності на нерухоме майно не реєструвалось.

У свою чергу, на спірній земельній ділянці було розміщено об'єкти незавершеного будівництва, що згідно з вищенаведеними нормами закону та правовими позиціями Верховного Суду України не можна віднести до нерухомого майна.

Більше того, в подальшому, було скасовано державну реєстрацію речових прав ТОВ Руна-Петрол на незавершене будівництво.

Так, судом вставлено, що рішенням Сумської міської ради від 25.03.2013 №2680-МР Про надання в постійне користування земельних ділянок підприємствам, установам, організаціям Управлінню капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради було надано земельну ділянку площею 0,1831 га. під розміщення об'єктів дорожньої інфраструктури за адресою: вул. 20 років Перемоги, кадастровий номер 5910136300:13:002:2003.

Між Управлінням капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради (замовник) та ТОВ Руна Петрол (інвестор) 24.09.2014 укладено інвестиційний договір № 1 про порядок проектування, будівництва та введення в експлуатацію закінченого будівництвом центру обслуговування транспорту з адміністративно - торгівельними приміщеннями та закладом громадського харчування, а також додаткові угоди до нього № 1 від 25.09.2014 та № 2 від 23.11.2015.

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що його предметом є інвестиційна діяльність щодо проектування, будівництва та введення в експлуатацію об'єкта нерухомого майна - центра обслуговування транспорту з адміністративно -торгівельними приміщеннями та закладом громадського харчування на земельній ділянці (кадастровий номер 5910136300:13:002:2003) по вулиці 20 років Перемоги у м. Суми, а кінцева мета відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 договору - передача у власність ТОВ РУНА ПЕТРОЛ .

На підставі вказаного інвестиційного договору, додаткових угод до нього та інших документів 05.08.2016 державним реєстратором Стецьківської сільської ради, Сумського району, Сумської області за ТОВ Руна Петрол зареєстровано право власності на незавершене будівництво, нежитлове приміщення (Центр обслуговування транспорту з адміністративно-торгівельними приміщеннями та закладом громадського харчування) за адресою: вул. 20 років Перемоги, 1/1, м. Суми.

Разом з цим, рішенням Господарського суду Сумської області від 06.12.2016 у справі №920/922/16, яке набрало законної сили, задоволено позов заступника керівника Сумської місцевої прокуратури та визнано недійсним вказаний інвестиційний договір. Судом було встановлено, що виділення земельної ділянки для будівництва центра обслуговування транспорту з адміністративно - торгівельними приміщеннями та закладом громадського харчування на земельній ділянці комунальної власності по вулиці 20 років Перемоги у м. Суми на підставі інвестиційного договору незаконне та порушує вимоги ст.ст. 1,2 Закону України Про інвестиційну діяльність , ст. 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , ст.ст. 124 Земельного кодексу України.

У зв'язку із викладеним, за заявою місцевої прокуратури 25.10.2017 державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг у м. Суми було скасовано право власності ТОВ Руна Петрол на незавершене будівництво (центр обслуговування транспорту з адміністративно-торгівельними приміщеннями та закладом громадського харчування) за адресою: вул. 20 років Перемоги, 1/1, м. Суми, ураховуючи визнання недійсним в судовому порядку правовстановлюючого документа на землю - інвестиційного договору, який подавався підприємством для реєстрації незавершеного будівництва.

Таким чином, станом на час передачі земельної ділянки в оренду ТОВ Руна Петрол у підприємства було відсутнє право власності на нерухоме майно, та в подальшому скасовано право власності на незавершене будівництво. Відтак передача земельної ділянки комунальної в користування без проведення земельних торгів, за висновком суду, не відповідає вимогам земельного законодавства.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Разом з цим, в порушення зазначених вимог закону на час прийняття Сумською міською радою рішення №1593-МР від 21.12.2016 та укладання договору оренди щодо передачі в оренду ТОВ Суми Петрол земельної ділянки по вул. 20 років Перемоги, 1/1 вказана земельна ділянка ще знаходилась в постійному користуванні Управління капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради та попередньо вилучена не була. Право постійного користування Управлінням капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради припинено лише 29.03.2017 на підставі рішення Сумської міської ради №1917-МР Про припинення та перехід права користування земельними ділянками прийнято.

Підсумовуючи вищенаведене, рішення Сумської міської ради від 21.12.2016 №1593-МР та договір оренди від 07.02.2017, укладений з ТОВ Руна Петрол суперечать положенням ч. 2 ст. 124, ст. 134 ЗК України (щодо необхідності проведення земельних торгів) та ч. 5 ст. 116 ЗК України (щодо неможливості передавати земельну ділянку в користування до припинення права попереднього права користування).

Згідно із п. 10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні акти органів та посадових осіб органів місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст.ст. 210 - 211 Земельного кодексу України визначено, що наслідком укладання угод з порушенням законодавства є визнання такої угоди судом недійсною.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні у справі Трегубенко проти України від 02.11.2004 категорично ствердив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес .

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини слід враховувати практику Європейського суду з прав людини щодо застосування статті першої Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР (далі - Конвенція).

Зокрема, у практиці ЄСПЛ напрацьовано три критерії, які слід оцінювати щодо сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Також слід враховувати практику ЄСПЛ стосовно принципів застосування положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції щодо необхідності додержання принципу належного урядування у разі втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном.

Принцип належного урядування не встановлює абсолютної заборони на витребування з приватної власності майна, зокрема земельних ділянок, на користь держави, якщо майно вибуло з власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які слід з'ясовувати та враховувати під час вирішення цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави в право на мирне володіння майном. Додержання принципу належного урядування оцінюється одночасно з додержанням принципу пропорційності . До того ж немає чіткого, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини . Цей критерій більшою мірою є оціночним і стосується суб'єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з'ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.

Верховний Суд України у постанові від 16.12.2015 у справі № 6-2510цс15, прийнятій на спільному засіданні Судових палат у цивільних, адміністративних та господарських справах Верховного Суду України, розглядаючи спір у подібних правовідносинах, сформулював такий правовий висновок.

З висновків Конституційного Суду України в рішенні від 16.04.2009 № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) та положень статті 11 ЦК України, статей 78, 116, 122 ЗК України випливає, що у зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Зокрема, у сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт є підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

Рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися щодо його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло цивільне право і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може вважатися способом захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи, що виникло в результаті реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

Перший протокол ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року та з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства.

При цьому, розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини, яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення від 23 вересня 1982 року в справі Спорронґ і Льоннрот проти Швеції , рішення від 21 лютого 1986 року в справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства ) положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) також напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар .

Так, Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 80 ЗК України закріплює суб'єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб'єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб'єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб'єктом права власності на землі державної власності.

З огляду на положення частини першої статті 83, частини першої статті 84 ЗК України комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст; у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Статтею 122 ЗК України визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування відповідно із земель державної та комунальної власності.

Крім того, з урахуванням статей 1, 2, 6, 10 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Однак первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо передачі земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність або у користування іншим юридичним або фізичним особам.

Отже правовідносини, пов'язані з передачею земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність або у користування, становлять суспільний , публічний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, щодо розпорядження землями комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Крім того, суд зазначає, що самостійний позов про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок не виконує функції захисту прав особи, оскільки не впливає на права та обов'язки сторін таких правовідносин (у зв'язку з тим, що дія цих ненормативних актів вичерпується фактом їх виконання), що не виключає можливості оскарження названих актів у комплексному поєднанні з іншими вимогами, наприклад про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі цих оскаржуваних актів (постанова Верховного Суду України від 30.09.2015 у справі № 3-553гс15).

Щодо посилань другого відповідача на практику ЄСПЛ та Верховного Суду України щодо того, що самі по собі порушення, допущені органом влади при визначені умов та порядку передачі земельної ділянки в оренду не можуть слугувати підставою для витребування майна в особи, яка покладалася на легітимність дій органу влади і єдиним виключенням можуть бути випадки, коли такі порушення пов'язані із протиправною поведінкою самого набувача, то суд наголошує, що в даному випадку як раз і має місце протиправна поведінка набувача - ТОВ Руна Петрол , і останній не може вважатися добросовісним набувачем майна. Так, ТОВ Руна Петрол укладаючи спірний договір оренди від 07.02.2017 було обізнано, що земельна ділянка, яка була предметом зазначеного договору, знаходиться в постійному користуванні Управління капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради та про факт прийняття 06.12.2016 рішення господарського суду Сумської області у справі №920/922/16, на підставі якого було скасовано в подальшому право власності відповідача на об'єкти незавершеного будівництва, що знаходяться на спірній земельній ділянці. Незважаючи на це, ТОВ Руна Петрол не відмовилось від укладення спірного договору оренди.

Враховуючи вищевикладене, та оцінку критеріїв щодо сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, суд дійшов висновку, що рішення органу місцевого самоврядування підлягає визнанню незаконним та скасуванню, а укладений договір - визнанню недійсним в судовому порядку.

Відповідно до ст. ст. 123, 129 ГПК України прокуратурі за рахунок відповідачів підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору у даній справі, а саме 3524 грн., по 1762 з кожного.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 185, 232, 233, 236- 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Сумської міської ради № 1593-МР від 21.12.2016 Про надання в оренду земельних ділянок в частині передачі Товариству з обмеженою відповідальністю Руна Петрол в оренду земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 5910136300:13:002:2003 0,1831 га вартістю 2121195,19 грн. у м. Сумах по вул. 20 років Перемоги, 1/1.

3. Визнати недійсним договір оренди від 07.02.2017, укладений між Сумською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Руна Петрол щодо земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 5910136300:13:002:2003 0,1831 га вартістю 2121195,19 грн. у м. Суми по вул. 20 років Перемоги, 1/1.

4. Стягнути з Сумської міської ради (40030, м. Суми, майдан Незалежності, 2; ід. код 23823253) на користь Прокуратури Сумської області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 33; ід. код 03527891; р/р 35214005002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762 грн.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Руна Петрол (40007, м. Суми, вул. Сумсько-Київських дивізій, 24; ід. код 38725160) на користь Прокуратури Сумської області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 33; ід. код 03527891; р/р 35214005002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762 грн.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України). Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 17.05.2018.

Суддя В.Л.Котельницька