Постанова

від 17.05.2018 по справі 920/1000/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 920/1000/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Шевченко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фонтан" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.01.2018 та рішення Господарського суду Сумської області від 23.10.2017 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотекнолоджіз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Еко-Продукт", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фонтан" про визнання права власності,

за участю представників:

позивача - не з'явилися;

відповідача - не з'явилися;

третьої особи - Лаврик С.В., адвокат,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У жовтні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотекнолоджіз" (далі - ТОВ "Екотекнолоджіз") звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Еко-Продукт" (далі - ТОВ "Завод "Еко-Продукт"), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фонтан" (далі - ТОВ "Фонтан") про визнання права власності на майно, згідно переліку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.10.2016 позивачем було направлено на адресу відповідача лист в якому зазначено про розірвання укладеного між ними договору оренди обладнання від 24.09.2016 № 1 та про повернення переданого на підставі цього договору обладнання, проте відповідачем відповіді на зазначений лист не надано, а обладнання не повернуто, що, на думку позивача, є порушенням відповідачем його права власності, яке підлягає захисту на підставі положень статті 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Спір розглядався судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 23.10.2017 (суддя Коваленко О.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.01.2018 (колегія суддів: Істоміна О.А., Білецька А.М., Пелипенко Н.М.), у позові відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту своїх прав, оскільки відповідачем не заперечується право власності позивача на спірне майно, а тому правильним способом захисту прав позивача є звернення з віндикаційним позовом.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

У касаційній скарзі ТОВ "Фонтан" посилається на порушення судами попередніх інстанцій приписів статей 2, 4, 5, 86, 210, 231, 240, 270, 316 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та зазначає про те, що відмовивши у позові, суди у мотивувальних частинах оскаржуваних рішень встановили фактичні обставини щодо належності спірного майна на праві власності ТОВ "Екотекнолоджіз", які в силу приписів частини 4 статті 75 ГПК України не підлягають доказуванню при розгляді інших справ.

Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі ТОВ "Фонтан" просить скасувати оскаржувані судові рішення та закрити провадження у справі.

Узагальнений виклад позиції і прохання інших учасників справи.

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників судового процесу до Верховного Суду не надходили.

10.05.2018 у судовому засіданні оголошено перерву до 17.05.2018 до 11:00, про що учасників справи, які не з'явилися в судове засідання було повідомлено ухвалою Верховного Суду від 10.05.2018.

Учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач та відповідач не скористалися наданим законом правом на участь представника у судовому засіданні.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.09.2016 між ТОВ "Екотекнолоджіз" (орендодавець) та ТОВ "Завод "Еко-продукт" (орендар) було укладено договір оренди обладнання № 1, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування виробниче обладнання з метою здійснення господарської діяльності з виробництва газованих і негазованих напоїв, а також виробництва пива.

Перелік обладнання, що передається в оренду, зазначений в акті приймання-передачі обладнання, який є додатком та невід'ємною частиною цього договору (пункт 1.2 договору); вартість обладнання, що передається в оренду за домовленістю сторін становить 300 000 грн (пункт 1.3 договору).

Пунктом 3.1 договору сторонами погоджено, що термін дії договору встановлюється з моменту передачі обладнання по акту прийому-передачі і закінчується 24.09.2019.

Згідно з умовами пункту 4.3 договору протягом 3-х банківських днів з моменту підписання цього договору орендар зобов'язується сплатити на користь орендодавця 24 000 грн в рахунок оплати за перший та останній місяць оренди.

Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

24.09.2016 сторонами підписано акт приймання-передачі обладнання в оренду відповідачу згідно переліку.

Судами встановлено, що у зв'язку з невиконанням орендарем своїх зобов'язань, передбачених пунктом 4.3 договору, 30.09.2016 позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою б/н, у якому просив сплатити заборгованість з орендної плати та зазначив про своє право в односторонньому порядку розірвати договір оренди в разі порушення відповідачем його умов та вимагати повернення переданого в оренду обладнання.

01.10.2016 відповідач листом б/н повідомив позивача про перебування у складному фінансовому становищі, що унеможливлює негайне погашення заборгованість та зазначав, що для оптимізації роботи товариства ним прийнято рішення про передачу майна, що є предметом оренди, в суборенду. Також відповідач зауважив, що, на його думку, договір є дійсним і він на законних підставах володіє та розпоряджається обладнанням, що є предметом оренди.

Умовами пункту 9.2 договору сторони погодили, що цей договір може бути достроково розірвано за ініціативою орендодавця у випадку порушення орендарем умов цього договору.

Відповідно до приписів частин 1, 3 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (частина 2 статті 653 ЦК України).

Судами встановлено, що 01.10.2016 позивач звернувся до відповідача із листом-вимогою про розірвання договору оренди обладнання від 24.09.2016 № 1, в якому вимагав не вчиняти ніяких дій щодо передачі його майна на користь третіх осіб, а також негайно повернути обладнання, що є предметом договору.

Зазначений лист-вимогу відповідачем було залишено без відповіді та без задоволення.

Встановивши зазначені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що укладений між сторонами договір оренди обладнання від 24.09.2016 № 1 є розірваним, тобто правовідносини сторін за даним правочином є припиненими.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Як на правову підставу своїх вимог позивач посилався на приписи статті 392 ЦК України, згідно якої власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Разом з тим, як правильно зазначено судами, позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що його право власності не визнається відповідачем.

Як уже було зазначено вище, судами встановлено, що правовідносини сторін на підставі договору оренди обладнання від 24.09.2016 № 1 є припиненими.

Таким чином, позивач, як орендодавець переданого в оренду обладнання, після припиненні дії зазначеного договору, не позбавлений права повернути належне йому майно і лише в разі оспорення або не визнання відповідачем його права власності на це майно, у позивача виникне право на звернення до суду з позовом на підставі статті 392 ЦК України.

За змістом статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правоморчностей.

Тобто витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речево-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій, встановивши, що позивачем не вірно обрано спосіб захисту своїх прав, обґрунтовано відмовили у задоволенні позову з цих підстав.

При цьому суди безпідставно розглянули заявлені позовні вимоги по суті та виклали у мотивувальних частинах своїх рішень висновки про належність спірного майна позивачу на праві власності, тобто відмовивши у задоволенні позову, суди фактично вирішили спір, що може бути використано як встановлення факту під час розгляду інших спорів між сторонами.

В зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в позові у зв'язку з невірним обранням позивачем способу захисту своїх прав, проте вважає за необхідне змінити оскаржувані судові рішення шляхом виключення із мотивувальних частин посилання суду на підтвердження ТОВ "Екотекнолоджіз" права власності на рухоме майно, передане ним ТОВ "Завод "Еко-Продукт" на підставі договору оренди обладнання № 1 від 24.09.2016.

На зазначені обставини доречно посилається ТОВ "Фонтан" у касаційній скарзі.

Доводи касаційної скарги ТОВ "Фонтан" про те, суди повинні були закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, відхиляються колегією суддів, оскільки між сторонами наявний спір щодо рухомого майна, тому встановивши, що позивачем не вірно обрано спосіб захисту своїх прав, судами правильно відмовлено в задоволенні позову.

Посилання касаційної скарги на те, що судом апеляційної інстанції в судовому засіданні було проголошено резолютивну частину постанови про часткове задоволення апеляційної скарги, а у повному тексті постанови вказано про залишення апеляційної скарги без задоволення відповідають дійсності. Проте як вбачається з наступного пункту постанови резолютивної частини постанови апеляційного господарського суду - рішення Господарського суду Сумської області від 23.10.2017 у справі № 920/1000/16 залишено без змін.

Тобто зазначена помилка суду у першому пункті резолютивної частини постанови спростовується наступним пунктом резолютивної частини постанови та не свідчить про те, що резолютивна частина повного тексу постанови суду апеляційної інстанції не відповідає розолютивній частині постанови, що була оголошена судом апеляційної інстанції у судовому засіданні.

Судові витрати.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017), покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фонтан" задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.01.2018 та рішення Господарського суду Сумської області від 23.10.2017 у справі № 920/1000/16 змінити шляхом виключення із мотивувальних частин посилання суду на підтвердження Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотекнолоджіз" права власності на рухоме майно, передане ним Товариству з обмеженою відповідальністю "Завод "Еко-Продукт" на підставі договору оренди обладнання № 1 від 24.09.2016.

3. В іншій частині постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.01.2018 та рішення Господарського суду Сумської області від 23.10.2017 у справі № 920/1000/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. Краснов

Судді: Г. Мачульський

І. Кушнір