Рішення

від 18.05.2018 по справі 826/10205/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 травня 2018 року № 826/10205/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ТЕМІС СМТ доГоловного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.04.2016 року №0502615147 та №0512615147,- В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся із позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.04.2016:

- № 0502615147, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 260 221,75 грн. за основним зобов'язанням та на 65 055,44 грн. за штрафними санкціями;

- № 051261547, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 273 908,00 грн. за основним зобов'язанням та на 67447,00 грн. за штрафними санкціями.

Позивач вважає незаконним призначення перевірки (наказ № 539 від 15.02.2016), яка призначена на підставі постанови слідчого від 10.02.2015 в рамках кримінального провадження. Позивач вважає, що вказана постанова не може підставою для призначення перевірки, оскільки відповідно до розділу ХІІ прикінцевих положень Закону України Про прокуратуру № 1697-VII від 14.10.2014, п. 4 ч. 2 ст. 40 КПК України щодо повноважень слідчого в частині призначення ревізій і перевірок - виключено, у зв'язку з чим, перевірки суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності може здійснюватися лише за наявності підстав для її проведення на підставі відповідного рішення суду.

Більш того, як звертає увагу позивач, перевірку на підставі постанови слідчого від 10.02.2015 проведена Офісом аудиту ГУ ДФС у м. Києві, не дивлячись на те, що доручення на проведення перевірки було надано ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві. Постанова слідчого від 10.02.2015 отримана ГУ ДФС у м. Києві, як зазначає позивач, 29.10.2015. Вказана постанова, як зазначає позивач, доведена ревізорам-інспекторам 15.12.2015. позивач зазначає, що відповідно до постанови ОАС м. Києва у справі № 826/3014/16 наказ про проведення перевірки скасовано. Позивач також звертає увагу, що акт перевірки підписано лише однією особою.

Щодо висновків відповідача по суті взаємовідносин позивача з ТОВ Мікас Плюс та ТОВ Сетмаркет щодо начебто нездійснення господарських операцій між вказаними особами, позивач наполягає, що всі операції із зазначеними контрагентами фактично виконані та належним чином документально оформлені, результати виконання вказаних операцій використані у господарській діяльності позивача. Контрагенти, як зазначає позивач, на момент здійснення спірних операцій мали належний правовий статус, були платниками ПДВ, договори є дійсними, а відтак вважає, що позивач мав всі правові підстави для декларування спірних сум податкових вигод.

Позивач звертає увагу, що відповідачем не проведено жодної перевірки товарності операцій.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що протоколи допитів певних осіб не містять дати та номеру кримінального провадження. В акті перевірки не зазначено, яке вони мають відношення до акту перевірки. Вказані протоколи позивач вважає такими, що не є допустимими доказами.

Враховуючи викладене у позовній заяві, позивач просить задовольнити позов.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених в акті перевірки, надавши письмові заперечення проти позову (т. 18, а.с. 12). Відповідач вважає, що у даному випадку не доведено фактичне виконання операцій з контрагентами, а відтак, на думку відповідача, позивач не мав підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва Літвінової А.В. від 07.07.2016 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судовий розгляд.

На підставі розпорядження керівника апарату суду про повторний автоматичний розподіл судових справ від 10.10.2017 року №6398 та відповідно до пункту 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду справу повторно автоматично розподілено на суддю Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіна О.А.

Ухвалою від 14.11.2017 справу прийнято до провадження судді Кармазіна О.А. та призначено справу до розгляду по суті. У судовому засіданні 01.02.2018 на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, пояснення та заперечення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне .

ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову перевірку ТОВ ТЕМІС СМТ (код 32958461) з питань дотримання податкового законодавства під час здійснення операцій з ТОВ МІКАС ПЛЮС (код 38148234; припинено 07.05.2014) та ТОВ СЕТМАРКЕТ (код 38388380; припинено 07.05.2014) за період з 01.01.2012 по 31.12.2014.

За результатами перевірки складено акт від 09.03.2016 № 39/26-15-14-07-01/32958461 (далі - Акт перевірки).

Зазначається, що перевірка проведена на підставі наказу від 15.02.2016 № 539 та згідно направлень від 16.02.2016 згідно з п/п. 75.1.2., 78.1.11. ПК України на виконання постанови старшого слідчого з особливо важливих справ першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_1 від 10.02.2015, що винесена в межах кримінального провадження № 32014100000000052, про призначення перевірки ТОВ ТЕМІС СМТ з питань дотримання податкового законодавства за наведений вище період з відносинами із зазначеними контрагентами.

Встановлено, що позивач є платником ПДВ з 24.09.2010.

Зазначено, що під час перевірки використано протокол допиту ОСОБА_2 від 28.03.2015 (номінальний керівник та засновник ТОВ МІКАС ПЛЮС ), а також копія вироку Печерського районного суду м. Києва від 31.08.2015 у справі № 757/15070/15-к про визнання громадянки Л.С. винною у скоєнні злочину, передбаченому ч. 5 ст. 27, ч. 1 та ч. 2 ст. 205 КК України.

Зазначається, що на запит від 22.02.2016 документів по відносинам з контрагентами не надано про що складено відповідні акти від 25.02.2016, 25.02.201629.02.2016 (т. 8, а.с. 44-46).

У п. 3.1., п/п. 3.1.2. Акту перевірки зазначено, що загалом задекларовано витрат на 15 780 601,00 грн. Встановлено завищення витрат за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 на загальну суму 4 350 150,00 грн, а саме 2012 - на 996 645,00 грн., за 2013 - на 2 733 821,00 грн., за 2014 - на 619 684,00 грн.

Враховуючи те, що позивачем не надано документів на підтвердження взаємовідносин із зазначеними контрагентами та на підтвердження витрат, враховуючи інформацію по контрагентам, зроблено висновок про не підтвердження взаємовідносин із контрагентами та завищення витрат.

Відносно ТОВ СЕТМАРКЕТ зазначено, що 17.05.2014 припинено юридичну особу у зв'язку з банкрутством на підставі рішення Господарського суду від 30.04.2014. Свідоцтво платника ПДВ від 01.11.2012 анульовано 30.04.2014. В ході аналізу податкової звітності встановлена відсутність ресурсів, необхідних для провадження господарської діяльності. Загальна чисельність працюючих - 1 особа.

Відносно ТОВ МІКАС ПЛЮС в Акті перевірки зазначається, що товариство припинено 30.04.2014 у зв'язку з банкрутством на підставі рішення господарського суду від 30.04.2014. Свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ від 01.11.2012 анульовано 04.04.2014. Зазначено, що в ході аналізу податкової звітності не встановлено наявності ресурсів, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності. Загальна чисельність працюючих - 1 особа.

Крім того, зазначено про вирок Печерського районного суду м. Києва від 31.08.2015 у справі № 757/15070/15-к про визнання громадянки ОСОБА_2 винною у скоєнні злочину, передбаченому ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 205 КК України, яким встановлено, що ОСОБА_2 за грошову винагороду придбала та перереєструвала на своє ім'я ТОВ МІКАС ПЛЮС для прикриття незаконної діяльності без мети здійснення підприємницької діяльності. Дії кваліфіковані як пособництво у фіктивному підприємництві. За висновками Акту перевірки первинні документи за відносинами з цим контрагентом не можуть засвідчувати проведення господарських операцій.

З урахуванням викладеного в Акті перевірки встановлено порушення ст. 134, п/п. 138.1.1, п. 138.2., п/п. 139.1.9. ПК України у зв'язку з тим, що до складу витрат віднесені витрати за відносинами із вищезгаданими контрагентами в результаті чого занижене податок на прибуток у сумі 840 264,00 грн., у т.ч. по періодам: 2012 - 209 295,00 грн., 2013 - 519 426,00 грн., 2014 - 111 543,00 грн.

Між тим, враховуючи положення п. 102.1. ПК України щодо строків давності, відповідач робить висновок, що позивач є вільним від зобов'язання з податку у розмірі 209 295,00 грн. за 2012.

Визначена загальна сума зобов'язань: 325 277,19 грн. (260 221,75 за основним зобов'язанням; 65 055,44 грн. за штрафними санкціями). Пеня складає 187 924,92 грн.

Щодо ПДВ в п/п. 3.2.2. Акту перевірки зазначається, що перевіркою встановлено завищення сум податкового кредиту за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 за результатами перевірки взаємовідносин з ТОВ СЕТМАРКЕТ та ТОВ МІКАС ПЛЮС на 870 030,00 грн. по періодах: грудень 2012 - 199 329,00 грн., січень 2013 - 21 946,00 грн., лютий 2013 - 9573,00 грн., березень 2013 - 33275,00 грн., квітень 2013 - 75716,00 грн., травень 2013 - 34964,00 грн., червень 2013 - 14143,00; липень 2013 - 28876,00; серпень 2013 - 11611,00; вересень 2013 - 35894,00; жовтень 2013 - 46008,00 грн, листопад 2013 - 126 660,00 грн, грудень 2013 - 108098,00 грн; січень 2014 - 121493,00; лютий 2014 - 2 444,00 грн.

За результатами дослідження декларацій встановлено формування податкового кредиту за рахунок ТОВ МІКАС ПЛЮС у сумі ПДВ 331 911,72 грн., за рахунок ТОВ СЕТМАРКЕТ у сумі ПДВ 538 118,41 грн.

За номенклатурою поставки, визначеною в податкових накладних, предметом поставки з боку ТОВ СЕТМАРКЕТ є стійки пластикові, батареї, клемники, мікроперемачі, електроліт конденсатор, керамічний, мікросхеми, світлодіоди, датчики, плати друковані, діоди та інша аналогічна продукція на суму 2 604 381,15 грн.

За номенклатурою поставки, визначеною в податкових накладних, предметом поставки з боку ТОВ МІКАС ПЛЮС є дроселі, мікросхеми, фільтри, штирі на плату, резистори та інші аналогічні електрокомплектуючі на суму 1 629 734,47 грн.

Враховуючи вищевикладені висновки щодо ненадання під час перевірки документів на підтвердження даних обліку та податкових вигод, відповідач дійшов до висновку про порушення п. 185.1., 198.1., 198.3., 198.6., 201.10 ПК України в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на 870 030 грн.

Встановлено, що позивачем занижено податок до сплати у розмірі 870 030,00 грн.

Між тим, враховуючи положення п. 102.1. ПК України щодо строків давності, відповідач робить висновок, що позивач є вільним від зобов'язання з податку у розмірі 222 471,00 грн., у тому числі: за грудень 2012 - 199 329,00 грн.; січень 2013 - 21 946,00 грн.; лютий 2013 - 1 196,0 грн.

Визначена загальна сума зобов'язань з ПДВ: 342 385,00 грн. (273 908,00 грн. за основним зобов'язанням; 68 477,00 грн. за штрафними санкціями). Пеня складає 189 650,80 грн.

На зазначений акт перевірки позивачем надано заперечення від 24.03.2016.

До заперечень надано: договори з контрагентами та первинні документи на 782 аркушах. Наведене визнається і у відповіді на заперечення від 31.03.2016 № 7818/10/26-15-14-07-01-15, де зазначено, що розгляд заперечень проведено з урахуванням всіх наданих документів.

За результатами розгляду заперечень та додатково наданих матеріалів, тобто з урахуванням вимог абз. 2 п. 44.6. ПК України, висновки акту перевірки щодо не підтвердження фактичного здійснення спірних операцій, залишись незмінними. Зокрема, зазначено, що крім видаткових накладних інших документів, зокрема: платіжних документів, ТТН, довіреностей на отримання ТМЦ, не надано.

На підставі зазначених висновків акту перевірки та відповіді на заперечення до акту перевірки прийнято оскаржувані рішення.

Вирішуючи у взаємозв'язку з вищевикладеним спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, що стосується доводів позивача відносно незаконності призначення перевірки на підставі наказу від 15.02.2016 № 539, слід зазначити, що вказаний наказ був предметом оскарження у суді з підстав, аналогічних тим, що зазначені у даному позові.

Відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016 у справі № 826/3014/16 у задоволенні позову про визнання неправомірним та скасування вказаного наказу відмовлено.

Крім того, слід додати, що відповідно до положень ст. 19 КАС України оцінка правомірності чи належності виконання постанови слідчого знаходиться поза межами компетенції адміністративного суду.

Таким чином, доводи позивача відносно незаконності призначення перевірки спростовуються вищевикладеним.

Відносно суті операцій з контрагентами , слід зазначити наступне.

Так, проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України (в редакції на час оформлення операцій та формування податкових вигод), а саме:

- п/п. 14.1.191. (щодо визначення постачання товарів ), п/п. 14.1.202. (щодо визначення продаж (реалізація) товарів ), п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну господарська діяльність ),

- (щодо оподаткування прибутку підприємств, щодо формування витрат), а саме: п/п. 14.1.27. (щодо визначення терміну витрати ), , п/п. 14.1.228. (щодо визначення поняття собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг ), п. 49.18 (щодо строку подання податкової декларації з податку на прибуток підприємств), п/п 134.1.1 (щодо об'єкту оподаткування), п. 135.1. (щодо бази оподаткування), п. 137.1 (щодо порядку нарахування податку на прибуток підприємства; дати визнання витрат), п. 138.2. (щодо випадків, коли фінансовий результат до оподаткування зменшується; щодо визнання витрат на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат), п. 138.1. (щодо складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування), п. 138.3 (щодо порядку розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів для визначення об'єкта оподаткування), п/п. 138.3.3. (щодо визначення мінімальних допустимих строків амортизації основних засобів та інших необоротних активів), п/п. 138.4. (щодо періоду визнання витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг), п/п. 139.1.9 (щодо не включення до складу витрат тих витрат, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами);

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення податок на додану вартість ), п/п. 14.1.181 (щодо визначення податковий кредит ), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 185.1. (щодо визначення об'єкт оподаткування ), п. 198.1. ПК України (щодо операцій, при здійсненні яких виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення сум податкового кредиту), п. 201.1. (щодо видачі п/п та її реквізитів), п. 201.4. (щодо дати складання податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН (в період до 01.01.2015), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити, зокрема, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що у сукупності надає первинному документу юридичної значимості для цілей відображення фактично вчинених операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій); (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності ; (4) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (5) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою, (6) наявності ділової мети , розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності - п/п. 14.1.231. ПК України).

При цьому, суть останнього, слід розуміти так, що діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета. Податкова економія при цьому діловою метою не визнається. В іншому випадку податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною суттю операцій.

Недоведеність наявності зазначених чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкових вигод, зокрема, недоведеність фактичного здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних по суті та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників певних операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкових вигод.

У даному випадку , дослідивши та оцінивши наявні у справі докази відповідно до положень ст. 90 КАС України за своїм внутрішнім переконанням, виходячи з положень ч. 2 ст. 73 КАС України (щодо предмету доказування) та з урахуванням положень ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України (щодо обов'язку доказування), суд приходить до висновку про недоведеність фактичного виконання спірних операцій, відсутність розумних економічних причин для їх замовлення, про юридичну дефектність первинних документів та податкових накладних, а отже і про відсутність правових підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Зазначені висновки суду ґрунтуються на наступному.

05.11.2012 між позивачем та ТОВ МІКАС ПЛЮС (продавець в особі директора ОСОБА_2С.) підписано договір поставки № 051112.

Договором передбачено складання заявок, відповідно до яких формується партія товару, яка постачається на підставі накладних. Крім того, передбачено складання комерційних пропозицій на запит на закупку, в якій зазначаються ціни, строки поставки, розмір партії. Найменування і кількість товару, його асортимент та ціна визначаються у рахунках-фактурах та видаткових накладних. Товар поставляється на склад покупця. Оплата проводиться на протязі 90 днів з моменту поставки. Строк дії договору - до 31.12.2015.

Аналогічного змісту договір підписано 14.11.2012 між позивачем та ТОВ СЕТМАРКЕТ № 141122.

Як вбачається з видаткових накладних, податкових накладних, рахунків за відносинами з ТОВ МІКАС ПЛЮС (т. 3, т.4) за період з 01.12.2012 по 31.01.2014 у проміжок через кілька днів здійснювалось оформлення документів на одночасне постачання в одній партії від 100 до 13 600 штук мікросхем, модулів, дроселів, резисторів, роз'ємів, перетворювачів та аналогічної продукції вартістю від кілька тисяч гривень та вартістю більше 100 00 грн. за партію..

Як вбачається з аналогічних документів за відносинами з ТОВ СЕТМАРКЕТ за період з 01.12.2012 по 31.04.2015 (т. 5, 6) у проміжок через кілька днів здійснювалось оформлення документів на одночасне постачання в одній партії від кількасот до кількох тисяч штук продукції: електроліт конденсатор, лінійний стабілізатор, резонатори, датчики, джерела живлення, кабель, лінійний привід, електроди та аналогічної продукції вартістю від кілька тисяч гривень та вартістю більше 200 000 грн. за партію.

Тобто, оформлювались документи щодо поставок ритмічного характеру, що зумовлює необхідність наявності кваліфікованого персоналу у сфері постачання вказаної продукції, який обізнаний з логістикою, із специфікою продукції та який з розумінням характеру предмету поставки може вступати у переговори щодо придбання продукції та її презентації наступним покупцям, що є звичайним у діловій практиці.

Між тим, в обох випадках у кожному з товариств - контрагентів працювало по 1 особі - керівники, що не спростовується позивачем.

При цьому, як зазначено в протоколі від 28.03.2014 (т.8. а.с. 24), місцем роботи директора ТОВ МІКАС ПЛЮС ОСОБА_3 заявлено НДІ Хімпроект - прибиральниця. Наявності іншого персоналу у контрагентів, інших трудових ресурсів не задекларовано та не встановлено. Слід додати, що у період січня 2013 - січня 2014, тобто і у період, що охоплює і період спірних операцій, ТОВ МІКАС ПЛЮС надавав іншому контрагенту також маркетингові послуги у великих розмірах, що зумовило донарахування іншому контрагенту 4 619 878 грн. ПДВ та 4 388 884 грн. податку на прибуток, що вбачається з постанови Верховного Суду України від 22.11.2016 у справі № 826/11397/14 (т. 18, а.с. 126). Таким чином, контрагентом декларувались значні обсяги різноманітних операцій, що потребувало значних організаційних та адміністративних ресурсів.

Наведене, враховуючи обсяги постачання, зумовлювало також необхідність використання транспорту для цілей збереження та безпечної доставки такої специфічної продукції.

Однак, під час перевірки та розгляду справи, враховуючи наявність таких зауважень відносно наведеного в Акті перевірки, не надано жодних доказів використання транспортних засобів для цілей виконання вказаних вище поставок на користь позивача, що однак, враховуючи цінність та специфічність продукції є необхідним з точки зору звичайної ділової практики.

Водночас, не надано і доказів пересилання партій продукції засобами кур'єрської або поштової доставки.

З урахуванням наведеного у сукупності, є очевидною відсутність у контрагентів необхідних та достатніх трудових та інших ресурсів, техніки і засобів, офісних та складських приміщень, необхідних для організації діяльності товариств та здійснення, зокрема, спірних операцій.

Що стосується копій вантажних декларацій (ТТН) кур'єрської служби (т. 13, а.с.117-164), наданих до справи, слід зазначити, що ні ТОВ ТЕМІС СМТ (код 32958461), ні контрагенти не значаться в них ані відправником, ані отримувачем поштового відправлення.

Водночас, під час розгляду справи не надано і передбачених договором заявок та комерційних пропозицій.

Слід зазначити, що наявність угод щодо виготовлення для позивача продукції із давальницької сировини (т.7, а.с. 139, т. 8), як і власне роздруківки довіреностей на отримання матеріальних цінностей та первинні документи щодо подальшого руху продукції (т. 10, 11, 12, 13), самі по собі не є доказом того, що до цього продукція постачалася саме вищезгаданими контрагентами, за відносинами з якими і сформовано спірні суми податкових вигод.

Відносно посилання позивача на судові рішення щодо взаємовідносин іншого позивача із вищезгаданими контрагентами, слід зазначити, що у кожній справі досліджуються конкретні взаємовідносин щодо конкретних угод і поставок, а тому, в контексті положень ч. 4 ст. 77 КАС України, встановлення фактичного виконання між іншими суб'єктами не може вважаться свідченням реальності операцій у даній справі.

Що стосується наданої позивачем копії постанови слідчого від 29.09.2016 відносно закриття кримінального провадження № 32015100000000111, слід зазначити, що воно стосується посадової особи іншої юридичної особи відносно діяльності цієї особи, а саме - щодо ТОВ Теміс Трейд , а відтак не може бути підставою для спростування висновків Акту перевірки.

Стосовно копії заяви керівника ТОВ СЕТМАРКЕТ від 17.03.2014 відносно того, що він підтверджує той факт, що з 27.11.2012 є директором товариства, слід зазначити, що зазначені в ній обставини не впливають на оцінку фактичного здійснення конкретних операцій.

У взаємозв'язку з вищенаведеним , слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до вироку Печерського районного суду м. Києва 757/15070/15-к від 31.08.2015, який набрав законної сили 01.10.2015 (номер рішення в ЄДРСР 49415153) ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Києва, українки, громадянки України, ІПН: НОМЕР_2, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2) визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205 КК України та призначено їй покарання у виді 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн. Крім того, ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.2 ст. 205 КК України, та призначити їй покарання виді 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн.

Судом встановлено та у вироку зазначено, крім іншого, що ОСОБА_2., діючи умисно з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, достовірно знаючи, що фактично не буде займатись підприємницькою діяльністю, 22.11.2012 здійснила пособництво невстановленим особам у придбанні суб'єкта підприємницької діяльності - ТОВ Мікас Плюс за наступних обставин.

Так, у березні 2012 року у денний час доби ОСОБА_2. зустрілась з невстановленою особою, яка запропонувала їй за грошову винагороду без мети здійснення нею підприємницької діяльності перереєструвати на своє ім'я ТОВ Мікас Плюс для прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб.

Усвідомлюючи запропонований невстановленою особою противоправний характер дій як майбутнього засновника (власника) придбаного підприємства, достовірно знаючи, що підприємство перереєстровується на її ім'я з метою прикриття незаконної діяльності третіх осіб, ОСОБА_2. з корисливих спонукань з метою незаконного збагачення за вчинення цих протиправних дій погодилась на таку пропозицію.

Реалізуючи свій злочинний намір як пособника у вчиненні фіктивного підприємництва , спрямований на придбання суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, ОСОБА_2. передала невстановленій особі власний паспорт громадянина України та довідку про присвоєння їй ідентифікаційного номера, які були необхідні для складання статутних та реєстраційних документів. Використовуючи отримані від ОСОБА_2. реквізити, невстановлена особа склала необхідні для реєстрації у державних органах суб'єкта підприємницької діяльності документи, створивши таким чином зовнішню видимість законності дій з придбання і діяльності підприємства та можливість уникнути викриття контролюючими та правоохоронними органами осіб, які фактично проводили таку діяльність.

Встановлено, що ОСОБА_2. діяла як пособник, достовірно знаючи про відсутність у неї коштів і майна, необхідних для придбання підприємства, а також фінансових можливостей для проведення господарської діяльності (придбання товару, оренди офісного та складського приміщень тощо), не маючи освіти і досвіду для ведення фінансово-господарської діяльності.

Після виходу від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Куликовської Т.В. ОСОБА_2 передала нотаріально засвідчені документи ТОВ Мікас Плюс невстановленій особі, як попередньо це було обумовлено.

У той же день ОСОБА_2, діючи як пособник, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на придбання суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, підписала протокол №3 загальних зборів учасників ТОВ Мікас Плюс , наказ №3 про призначення її на посаду директора та довіреність на представництво ТОВ Мікас Плюс з питань державної реєстрації змін.

Після виходу з банківської установи за попередньою домовленістю з невстановленою особою ОСОБА_2. передала останній усі банківські документи , підписані нею за винагороду для їх використання у протиправній діяльності, після чого за вчинені протиправні дії отримала від невстановленої особи грошові кошти у розмірі 100 (сто) доларів США.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 достовірно усвідомлювала, що дане підприємство перереєстровується на її ім'я з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб. Вказані дії ОСОБА_2 здійснила виключно за грошову винагороду з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, не маючи наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність від імені вказаного підприємства, а саме: укладати фінансово-господарські договори з підприємствами-контрагентами щодо купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, виконання робіт, надання послуг, перераховування /отримання грошових коштів за проведені вищевказані дії з використанням рахунків підприємства тощо.

Після виконання відведеної ОСОБА_2 ролі відповідно до раніше досягнутих домовленостей з невстановленою особою вона передала останній печатку ТОВ Мікас Плюс , його реєстраційні та установчі документи , що надало змогу невстановленим особам вести незаконну господарську діяльність , зокрема складати від імені ОСОБА_2 як директора ТОВ Мікас Плюс необхідні документи фінансово-господарської діяльності (договори, податкові та видаткові накладні, акти виконаних робіт тощо), звітні документи підприємства зі сплати податків, які зовні складені вірно, але фактично не відповідали дійсності та надали невстановленим особам можливість перераховувати грошові кошти без фактичного проведення фінансово-господарських операцій, відображення у податковій та бухгалтерській звітностях підприємства та його контрагентів операцій, які не відповідали дійсності, тощо.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 вину визнала.

З вироку вбачається, що фактичні обставини ніким не оспорювались та відсутні сумніви стосовно добровільності та істинності позиції обвинуваченого та інших учасників кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За встановлених у вироку суду обставин вбачається, що зазначене підприємство-контрагент зареєстровано на підставну особу, яка не мала наміру та не здійснювали фактичної господарської діяльності (дій) та будь-яких операцій від імені вказаного контрагента, свої повноваження як керівник вказана громадянка не реалізовувала, договори та первинні документи не складала та не підписувала.

У даному випадку підприємство знаходилось поза межами контролю формального (номінального) директора, а від імені контрагента невідомими особами лише оформлювались документи без фактичного здійснення господарських операцій від імені цих підприємств. При цьому, як вбачається з вироку суду, номінальний директор нікого не уповноважував на вчинення дій від імені товариства в частині проведення господарської діяльності, складання первинних та звітних документів, та відсутні відомості щодо уповноваження інших осіб на вчинення дій від імені товариства. Матеріалами справи, відомостями з ЄДР також спростовується наявність таких осіб.

Виходячи з обставин, встановлених у вироку суду, а також судом під час розгляду справи, підприємство-контрагент створювалось та діяло з метою прикриття незаконної діяльності, є фіктивним підприємством.

Виходячи з наведеного спростовуються доводи позивача щодо виконання на користь позивача спірних операцій зазначеним підприємством-контрагентом, за відносинами з яким сформовано спірні суми податкових вигод, та доводи щодо юридичної значимості первинних документів.

Відносно заяви ОСОБА_2 від 23.09.2014 відносно того, щодо тиску з боку правоохоронних органів у зв'язку із діяльністю ТОВ МІКАС ПЛЮС , відносно того, що товариство не є фіктивним, про те, що жодні твердження про її непричетність до діяльності товариства не відповідають дійсності, а також відносно заяви від 25.02.2013 відносно того, що вона давала покази під тиском, слід зазначити, що вказані заяви спростовуються та не мають правового значення з огляду на обставини, встановлені вироком Печерського районного суду м. Києва від 31.08.2015 у справі № 757/15070/15-к, який набрав законної сили 01.10.2015.

Відтак, у даному випадку, як приходить до висновку суд, за спірними операціями із зазначеними контрагентами лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого стало отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Наведене, у свою чергу, вказує на юридичну дефектність первинних/облікових/ податкових документів для цілей формування даних бухгалтерського та податкового обліку та, в сукупності, відповідно, свідчить про відсутність підстав для формування спірних сум податкових вигод, що, у свою чергу, свідчить про законність та обґрунтованість висновків відповідача та оскаржуваних рішень.

Надані позивачем матеріали та наведені ним доводи, не спростовують наведеного та не доводять зворотного.

При цьому, суд враховує, що наявність оплати за спірними операціями сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Виходячи з наведеного, позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

Що стосується посилання на те, що акт перевірки не підписаний, слід зазначити, у матеріалах справи наявна копія зазначеного акту (т.2), який підписаний інспектором, із зазначенням, що другий інспектор знаходиться на лікарняному , що, враховуючи те, що всі додатки до акту підписані, не спростовує їх юридичної значимості у сукупності, як носіїв податкової інформації, яка стала підставою для прийняття оскаржуваних рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 76 КАС України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу .

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог та їх обґрунтування, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки досліджених доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на з'ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про відповідність фактичним обставинам та нормам податкового законодавства висновків Акту перевірки та, відповідно, оскаржуваних рішень, а відтак підстав для визнання противними та скасування оскаржуваних рішень не має.

Доводи позивача та надані ним матеріали, досліджені та оцінені судом, не спростовують наведених висновків суду та не доводять зворотного. У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відтак, враховуючи вищевикладене у сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями статтями ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72-77, 90, 139, ст.ст. 241-246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя О.А. Кармазін