Ухвала

від 16.05.2018 по справі 806/1860/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(про закриття провадження у справі)

16 травня 2018 року м. Житомир справа № 806/1860/18

категорія 6.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панкеєвої В.А.,

секретар судового засідання Бондаренко Д.А.,

за участю: прокурора Рудика В.Р.,

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2,

представника третіх осіб ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом керівника Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Волицької сільської ради Андрушівського району Житомирської області до реєстраційного відділу Андрушівської районної державної адміністрації Житомирської області, відділу "Центр надання адміністративних послуг" Червоненської селищної ради Андрушівського району Житомирської області, треті особи - Андрушівська районна спілка споживчих товариств, підприємство Андрушівської районної спілки споживчих товариств Комбінат громадського харчування, про визнання протиправними та скасування рішень, визнання нечинним свідоцтва про право власності,

встановив:

Керівник Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Волицької сільської ради Андрушівського району Житомирської області звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора реєстраційної служби Андрушівського районного управління юстиції про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.11.2014 № 17519274 про державну реєстрацію права власності на будівлю "Башня" за адресою: Житомирська обл., Андрушівський р-н, с. Волиця, вул.Житомирська,154-а за Андрушівською районною спілкою споживчих товариств;

- скасувати рішення державного реєстратора № 31112680 від 20.08.2016 Червоненської селищної ради Андрушівського району Житомирської області, яким зареєстровано за підприємством Андрушівської районної спілки споживчих товариств Комбінат громадського харчування право власності на будівлю "Башня" за вказаною адресою;

- визнати нечинним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 27.11.2014 за номером 30083621, яке видано реєстраційною службою Андрушівського районного управління юстиції Житомирської області.

В обґрунтування позову зазначено, що державним реєстратором прийнято рішення про проведення реєстрації права власності на будівлю "Башня" за відсутності правовстановлюючих документів. Вважає рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна протиправним, прийнятим в порушення вимог законодавства, та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою від 13 квітня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено судове засідання на 02.05.2018 о 14:30.

13 квітня 2018 року позивачем подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 13.04.2018 керівнику Бердичівської місцевої прокуратури відмовлено у забезпеченні позову.

26 квітня 2018 року реєстраційним відділом Андрушівської районної державної адміністрації Житомирської області заявлено клопотання про заміну неналежного відповідача.

В судовому засіданні 2 травня 2018 року протокольною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання про заміну відповідача.

16 травня 2018, перед початком судового засідання представником третіх осіб подано клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з неможливістю розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Прокурор та представник позивача в особі в судовому засіданні проти заяви про закриття провадження заперечували.

Представник відповідача заяву представника третіх осіб підтримав та просив задовольнити.

Представник третіх осіб просив задовольнити заяву про закриття провадження у справі.

Заслухавши пояснення сторін та учасників справи, присутніх у судовому засіданні, та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Зі змісту позовної заяви та долучених до матеріалів справи доказів судом встановлено, що спірним у вказаних правовідносинах є факт протиправної реєстрації права власності. Така реєстрація може порушувати інтереси територіальної громади в частині набуття права власності.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з "…" питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів "…". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.

У п.24 рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза "судом встановленим законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Судом встановлено, що в межах даного спору можуть бути вирішені питання, пов'язані із реєстрацією права власності на будівлю, а тому цей спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд в порядку адміністративного судочинства.

Отже, оскаржуються реєстраційні дії, стосовно яких існує спір про право.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, відповідна правова позиція висвітлена у постановах Верховного Суду від 14.03.2018 року у справі № 396/2550/17, від 04.04.2018 у справі № 826/11640/16, № 817/1048/16, від 11.04.2018 у справі № 826/366/16.

З приводу питання юрисдикції при вирішенні спору в частині визнання нечинним свідоцтва про право власності Верховним Судом висловлено думку у постанові по справі № 910/14669/17 від 17 квітня 2018 року.

Отже, свідоцтво про право власності № 30083621 від 27.11.2014 за своєю правовою природою є результатом надання адміністративної послуги - документа, яким підтверджується певний юридичний статус об'єкта нерухомості, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що спір у справі не є публічно-правовим, оскільки вчиненню спірних реєстраційних дій передує спір про право, а тому вказаний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства відповідним судом.

Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України визначено які справи відносяться до юрисдикції господарських судів.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Враховуючи вищевикладене, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні ч.1 ст.6 Конвенції.

Згідно з п.1 ч.1 ст.239 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.2 ст.238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Нормами ч.2 ст.239 КАС України встановлено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

На виконання ч.1 ст.239 КАС України суд роз'яснює позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та підсудний Господарському суду Житомирської області.

З огляду на наведені обставини справи, суд дійшов висновку про закриття провадження у зв'язку тим, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 19, 238, 239, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Заяву підприємства Андрушівської районної спілки споживчих товариств Комбінат громадського харчування задовольнити.

Закрити провадження в адміністративній справі № 806/1860/18 за позовом керівника Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави (вул.Вінницька, 23, м.Бердичів, Житомирська обл., 13300,) в особі Волицької сільської ради Андрушівського району Житомирської області (вул.Житомирська,105/10, с.Волиця, Андрушівський р-н, Житомирська обл, 13424, ЄДРПОУ 04346824) до реєстраційного відділу Андрушівської районної державної адміністрації Житомирської області (пл.Шевченка,1, м.Андрушівка, Андрушівський р-н, Житомирська обл., 13401, ЄДРПОУ 40336970), відділу "Центр надання адміністративних послуг" Червоненської селищної ради Андрушівського району Житомирської області (вул.Миру,28, смт.Червоне, Андрушівський р-н, Житомирська обл., 13434, ЄДРПОУ 04346793), треті особи - Андрушівська районна спілка споживчих товариств (вул.Київська,17, м.Андрушівка, Андрушівський р-н, Житомирська обл., 13400, ЄДРПОУ 01749266), підприємство Андрушівської районної спілки споживчих товариств Комбінат громадського харчування (вул.Корольова,14, м.Андрушівка, Андрушівський р-н, Житомирська обл., 13400) про визнання протиправними та скасування рішень, визнання нечинним свідоцтва про право власності.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.А. Панкеєва