Рішення

від 14.05.2018 по справі 822/87/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/87/18

РІШЕННЯ

іменем України

14 травня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І.

за участі:секретаря судового засідання Яворської І.Ю., позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, представників відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області (Відповідач-1), Ліквідаційної комісії районного центру соціальних служб для сім"ї, дітей та молоді Полонської райдержадміністрації (Відповідач-2), про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Після усунення недоліків позову, суд відповідно до ухвали від 31.01.2018 відкрив провадження у справі за позовом ОСОБА_1, в якому позивач просить на підставі ст.ст. 116-117 КЗпП України стягнути з Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області кошти в сумі 184842 грн. 05 коп. з урахування індексу інфляції та по лікарняному листку гроші в сумі 143,25 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначає про те, що 16.01.2014 року постановою Хмельницького окружного адміністративного суду її було поновлено на роботі, із зобов'язанням виплатити середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18.11.2013 року по 16.01.2014 року включно. Всупереч ст. 94 КЗпП України їй не виплачена заробітна плата в сумі 97,36 грн. за 18.11.2013 року, хоча вона працювала повний робочий день, що підтверджується табелем обліку робочого часу. У порушення ст. 83 КЗпП України та Закону України Про відпустки при звільненні їй не була виплачена компенсація за відпустку за час вимушено го прогулу в сумі 329,80 грн. Кошти згідно наказу № 7-к від 21.01 2014 року не виплачені. Також був виданий наказ №33-к від 18.11.2013 року, про нарахування компенсації за невикористану відпустку за 61 день, однак виплата цієї суми проведена лише 05.12 2013 року та сума нарахування зменшена на 186.66 грн. Крім цього, їй мали бути виплачені оздоровчі в сумі 1801,23 гри, у відповідності до Закону "Про державну службу" та постанови KM України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, суддів та інших органів" від 09.03.2006 №268, згідно заяви, направленої відповідачеві та графіку відпусток. Так як заробітна плата при звільненні та всі належні платежі згідно ст. 116 -117 КЗпП України вчасно не були виплачені, має бути виплачена компенсація за затримку заробітної плати та всіх платежів з 01.01.2014 року до фактичного розрахунку, яка становить 182427 грн. Всього Центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді заборгував гроші в сумі 184842 грн.05 коп. Також їй не виплатили кошти, нараховані по лікарняному листку, на суму 143,25 гривень. 23.06.2016 вона зверталась до Полонського районного суду з позовом про виплату розрахунку при звільненні та середньої зарплати за затримку розрахунку, однак ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 01.12.2017 справу було закрито з підстави, що ця справа підсудна адміністративному суду. Відповідно до ст.238 КЗпП України суд не обмежений будь яким строком ( стор. 24 - 26 т.1)

Відповідно до ухвали від 26.02.2018, суд задовольнив клопотання представника відповідача, відклав судове засідання по справі на 06.03.2018 та витребував докази ( стор. 188 - 189 т.1).

Згідно з протокольною ухвалою від 06.03.2018 було залучено як другого відповідача Ліквідаційну комісію районного центру соціальних служб для сім"ї, дітей та молоді Полонської райдержадміністрації, а також ухвалою від 06.03.2018 було відкладено розгляд справи на 20.03.2018 ( стор. 222 - 225 т.1).

Відповідно до ухвали від 20.03.2018, суд відклав судове засідання по справі на 28.03.2018 і витребував доказ ( стор. 232 - 233 т.1).

Згідно з ухвалами від 28.03.2018, суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, визнав обов"язковою участь в судовому засідання представників Відповідача -1 та Відповідача -2, зобов"язав повторно надати докази та оголосив перерву у розгляді справи до 14 год.10 хв. 04.04.2018 ( стор. 36 - 38 т.2).

Відповідно до ухвали від 04.04.2018, суд зупинив провадження по справі №822/87/18 до вирішення іншим суддею клопотання позивача ОСОБА_1 про відвід судді Петричковича А.І. ( стор. 60 т.2).

Ухвалою суду від 02.05.2018 провадження в справі № 822/87/18 поновлено, і призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 14.05.2018 ( стор. 63 - 64 т.2).

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, з підстав вказаних у позовній заяві, відповіді на Відзив від 15.02.2018 (стор. 113-118 т.1). та письмовому поясненні від 10.05.2018 (стор. 83-89 т.2).

Представники відповідачів в задоволенні позову просили відмовити, з підстав викладених у відзиві на позов та запереченні на відповідь позивача (стор. 61-64, 162-163 т.1).

Заслухавши учасників судового розгляду, з"ясувавши обставини, на які вони покликаються як на підставу своїх вимог і заперечень, перевіривши докази, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.

Відповідно до наказу районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Полонської РДА № 32-к від 18.11.2013, ОСОБА_1 була звільнена з посади головного спеціаліста - головного бухгалтера Полонського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, згідно п.3 ст.40 КЗпП України (стор.49 т.1).

Згідно наказу районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Полонської РДА від 18.11.2013 року №33-к, наказано провести нарахування ОСОБА_1 належної грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку. Кількість календарних днів невикористаної відпустки - 61 (стор.52 т.1).

Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05.03.2014 залишив силі постанову Хмельницького адміністративного суду 16.01.2014 року по справі №822/4726/13-а, якою вирішено: 1) визнати протиправним та скасувати наказ Полонського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Полонської районної державної адміністрації №32 - к від 18 листопада 2013 року про звільнення ОСОБА_1; 2) поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста - головного бухгалтера Полонського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Полонської районної державної адміністрації; 3) зобов'язати Полонський районний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Полонської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18 листопада 2013 року по 16 січня 2014 року включно. Постанова в частині поновлення на посаді та зобов'язання нарахувати та виплатити середньомісячний заробіток у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Згідно наказу районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Полонської РДА від 21.01.2014 року №6-к, поновлено на посаді головного спеціаліста- головного бухгалтера Полонського РЦСССДМ ОСОБА_1, та вирішено нарахувати і виплатити їй середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18 листопада 2013 по 16 січня 2014 (стор.51 т.1).

Також, наказом районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Полонської РДА від 21.01.2014 за №7-к вирішено виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки. За період з 18.11.2013 по 16.01.2014 (стор.50 т.1).

Отже, 21.01.2014 районний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Полонської РДА виконав рішення суду у справі №822/4726/13-а шляхом видання наказів № 6-к і №7-к від 21.01.2014. При цьому, судом встановлено, що відповідно до Картки реєстрації видачі виконавчого листа, 05.05.2014 ОСОБА_1 був направлений Виконавчий лист по адміністративній справі №822/4726/13-а ( стор. 34 т.2), і відповідно до Картки реєстрації постанови про закінчення виконавчого листа, суд 07.05.2015 отримав Постанову про закінчення виконавчого провадження від 31.03.2015 ( стор. 35 т.2), що відповідно вказує про фактичне виконання рішення суду не раніше 31.05.2015.

Позивач вважає, що рішення суду у справі №822/4726/13-а залишилось невиконаним у повному обсязі щодо виплат належних їй до цього часу.

На виконання ухвали суду сторони провели звірку заборгованості щодо виплат проведених ОСОБА_1, про що склали Акт, за результатом якої встановили відповідно за даними позивача і відповідача: 1) не нарахована та не виплачена зарплата за 18.11.2013, відповідно за даними позивача і відповідача: 97,36 / 97,36 гривень; 2) не в повному обсязі нарахована та не виплачена компенсація за невикористану відпустку 61 день, відповідно за даними позивача і відповідача: 186,66 / 186,66 гривень; 3) не нарахована та не виплачена компенсація за невикористану відпустку за вимушений прогул, відповідно за даними позивача і відповідача: 186,66 / 327,75 гривень; 4) не нарахована та не виплачена матеріальна допомога на оздоровлення, відповідно за даними позивача і відповідача: 1801,23 / 0 гривень; 5) не в повному обсязі нарахована та не виплачена зарплата (середньомісячна зарплата) за вимушений прогул, відповідно за даними позивача і відповідача: 836,15 / 541,26 гривень; 6) не нараховані та не в повному обсязі виплачені кошти згідно листка непрацездатності №878743 за листопад 2013, відповідно за даними позивача і відповідача: 143,25 / 0 гривень; 7) компенсація за затримку зарплати та всіх платежів при звільненні 10.07.2014, відповідно за даними позивача і відповідача: 164983,62 / 0 гривень. Всього, відповідно за даними позивача і відповідача: 168234,62 + 143, 25 = 168377,87 / 1153, 03 гривень ( стор. 131 - 136 т.2).

Отже, з урахуванням даних згаданого Акту та Довідки №2 від 18.05.2018 ( стор. 109 - 112 т.2), відповідачі фактично визнають факт неповного розрахунку при звільненні позивача на виконання рішення суду у справі №822/4726/13-а, адже фактично погоджують суму 1153, 03 гривень, чому суд в частині розміру коштів належних позивачу дає критичну оцінку, враховуючи наступне.

Відповідно до п.2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), днем звільнення вважається останній день роботи.

Згідно з витягу з табелю виходу на роботу працівників за листопад 2013 р., ОСОБА_1 за листопад 2013 р. відпрацювала три дні - 01.11., 15.11, та 18.11 (стор.152 т.1). Однак згідно розрахунково-платіжної відомості за листопад 2013 р., та згідно бухгалтерської довідки №2 від 01.03.2018, позивачу виплачено заробітну плату за 2 робочих дні листопада, 2013 року - 01 та 15 число (стор.133 т.1, ).

Виплата заробітної плати за вимушений прогул, згідно розрахунково-платіжної відомості, була здійснена, виходячи з 9 робочих днів листопада 2013 року (період з 19.11. до 30.11. містить 9 робочих днів). Тобто виплата заробітної плати за час вимушеного прогулу також не охопила 18.11.2013, а тому позивачу не було нараховано та не виплачено заробітну плату за 18.11.2013 - 97,36 гривень.

Позивачу 05.12.2013 виплачено 3207,04 грн. компенсації за невикористану відпустку при звільненні.

Відповідно до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 №100 (в редакції, чинній на момент виплати позивачу компенсації за невикористану відпустку) обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

Отже вимога позивача щодо компенсації за невикористану відпустку за 61 день, згідно наказу №33-к від 18.11.2013, виплаченої лише 05.12.2013, про безпідставне зменшення її на 186,66 гривень є підтвердженою.

Також позивач вказує, що їй не була виплачена компенсація за відпустку за час вимушеного прогулу, згідно наказу №7-к від 21.01.2014, в розмірі 329, 80 грн. (за 5 днів).

В бухгалтерській довідці №1 від 08.02.2018 р. відповідач вказує, що виплата такої компенсації здійснена 06.02.2014 разом з виплатою заробітної плати за час вимушеного прогулу, в розмірі 2828,89 грн. (сума зарахована після сплати обов'язкових платежів і зборів).

Однак, згідно розрахунково-платіжної відомості на перерахунок зарплати ОСОБА_1 станом на 21.01.2014, сума 2828,89 грн. була перерахована ОСОБА_1 фактично лише за дні вимушеного прогулу (стор.134 т.1), а тому правомірною є вимога позивача про компенсацію за відпустку за час вимушеного прогулу, згідно наказу №7-к від 21.01.2014, в розмірі 329, 80 гривень.

Стосовно невиплати оздоровчих в розмірі 1801,23 гривень позивач вказує, що згідно графіку відпусток вона повинна була перебувати у відпустці з 1 листопада 2013 року. Нею була написана заява про надання відпустки та заява на надання коштів на оздоровлення у розмірі середньомісячної заробітної плати (доказом чого є опис вкладень до рекомендованого листа від 01.11.2013 року) (стор.115 т.1).

Так, позивачем надано копію опису вкладення у рекомендований лист, адресований директору ЦСССДМ, згідно якого під п.4 міститься заява на відпустку та оздоровлення за 2013 рік (стор.159 т.1).

Згідно п.5 бухгалтерської довідки №2 від 01.03.2018, Полонської РДА стверджено факт того, що ОСОБА_1 у відпустці не перебувала.

Відповідно до абз.1 ст.35 Закону України "Про державну службу" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Отже, виплата допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу законодавством була передбачена лише у разі надання щорічної відпустки, тому, оскільки позивач у такій відпустці не перебувала, підстав для виплати такої допомоги у відповідача не було.

На виконання наказу №6-к від 21.01.2014 позивачу було нараховано середньомісячну зарплату за час вимушеного прогулу за період з 18.11.2013 по 16.01.2014 в сумі 3135, 76 гривень та виплачено 06.02.2014 - 2828,89 гривень, що відповідно вказує на недоплату цієї виплати у розмірі 836,15 гривень.

ОСОБА_1 вказує, що згідно розрахунково - платіжної відомості ЦСССДМ за листопад 2013 року нараховано 969,30 грн., до виплати 947,77 грн., а на рахунок зарплатної картки поступило лише 804,52 грн., згідно витягу Приватбанку. Вважає, що відповідач їй недоплатив лікарняних у розмірі 143,25 гривень.

Так, згідно розрахунково - платіжної відомості на виплачу зарплати ЦСССДМ за 1 пол. листопада 2013 року вказується, що ОСОБА_1 нараховано 969,30 грн. лікарняних, до видачі - 947,77 грн. (стор.132 т.1). При цьому, відповідачем надано копії платіжних доручень від 13.12.2013, згідно яких ОСОБА_1 виплачено лікарняні по тимчасовій непрацездатності за рахунок Фонду ССТВП за листопад 2013 р. в розмірі 804,52 грн., 145,39 грн. - утримання податку з лікарняних за рахунок Фонду ССТВП за листопад 2013 р., 19,39 грн. - утримання ЄСВ 2% з лікарняних за рахунок Фонду ССТВП (стор.59-60 т.1). Вказані суми (804,52+145,39+19,39 = 969,30) сумарно і складають суму, нараховану позивачу в якості лікарняних, тому доводи про невиплату їй лікарняних в розмірі 143,25 є помилковими, оскільки така сума становила перерахований податок.

Отже, судом встановлено, що Відповідач-2 не виконав свого обов"язку щодо розрахунку з ОСОБА_1 по таких виплатах: зарплата за 18.11.2013 у розмірі 97,36 гривень; компенсація за невикористану відпустку відповідно до наказу №33-к від 18.11.2013 - 186,66 гривень; компенсація за невикористану відпустку згідно наказу №7-к від 21.01.2014 - 329,80 гривень; зарплата за вимушений прогул, згідно наказу №6-к від 21.01.2014 - 836,15 гривень, а всього - 1449,97 гривень. Тобто фактично не виконав рішення суду у справі №822/4726/13-а, яке набрало законної силі, і згідно Постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №46968770 від 31.03.2015, вважається виконаним.

Статтею 238 КЗпП України визначено, що при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (стаття 235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

Отже, суд при вирішення грошових вимог трудового спору, не обмежений строком щодо всіх вимог, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, що відповідно вказує на необхідність стягнення на користь позивача 1449,97 гривень.

Згідно зі ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідач, хоч фактично не оспорює факт невиплати ОСОБА_1 - 1153,03 гривень, і як встановлено судом, до цього часу не провів з позивачем розрахунку на суму 1449,97 гривень на яку не поширюється строк ( ст.238 КЗпП України), що спричиняє наслідок передбачений ст.117 КЗпП України.

Однак, потрібно враховувати, що ОСОБА_1 наказом №18-к від 10.07.2014 була повторно звільнена з посади головного бухгалтера Полонського районного центру соціальних служб для сім"ї, дітей та молоді, що оскаржувала в Хмельницькому окружному адміністративному суді, який постановою від 03.07.2015 у справі №822/1948/15, яка залишена в силі ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.09.2015, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Полонського районного центру соціальних служб для сім"ї, дітей та молоді Полонської райдержадміністрації про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення зарплати за час вимушеного прогулу - відмовив ( стор. 214 - 221 т.2). Тобто, суд з урахуванням встановленого у цій справі та рішення Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_7 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв"язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу у справі №1-5/2012 від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 вважає, що з 10.07.2014 позивач реалізувала своє право щодо оскарження свого звільнення за наказом №18-к, і в тому числі щодо виплат належних їй при цьому, а тому виплата ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки у розрахунку у розмірі 1449,97 гривень, на думку суду, повинна бути розрахована з 18.11.2013 по 10.07.2014 - дата наступного звільнення позивача, яке було предметом судового розгляду у справі №822/1948/15, рішення в якій набрало законної сили.

Частиною 4 статті 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №1003710895, Полонський районний центр соціальних служб для сім"ї, дітей та молоді, має ідентифікаційний код 23565242, і щодо нього внесено рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації, 11.02.2016 ( стор. 204 - 2017 т.1), тому суд вважає, що належним відповідачем у цій справі є Відповідач -2.

Згідно ч.1 ст.27 Закону України Про оплату праці , порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно з Довідкою голови ліквідаційної комісії Полонського районного центру соціальних служб для сім"ї, дітей та молоді №2 від 18.05.2018, середньоденна зарплата позивача становить 92,37 гривень ( стор. 109 -112 т.2).

Кількість робочих днів у період з 18.11.2013 по 10.07.2014 для розрахунку середнього заробітку ОСОБА_1 за час затримки розрахунку, складає 160 днів, а тому сума, яка підлягає виплаті позивачу з врахуванням обов'язкових податків і зборів, за цей період становитиме 14779,20 гривень (160 х 92,37).

Частиною 2 ст.9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб"єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб"єктів владних повноважень.

У позові ОСОБА_1 вказує, що не просить стягнення 835,96 гривень, які підтверджують не повний з нею розрахунок і застосування ст.383 КАС України, при цьому звертається до суду з позовом, керуючись статтями 116 - 117 КЗпП України, тому суд вважає за потрібне вийти за межі позовних вимог, адже суд не розглядає цю справу в порядку ст.383 КАС України, а захист права позивача передбачає стягнення належних їй виплат, і така відмова ОСОБА_1 не може бути прийнятою судом.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач частково довів позовні вимоги, а суб"єкт владних повноважень, який заперечує проти позову не спростував доводи позивача, і не надав доказів на спростування позовних вимог ОСОБА_1 щодо належних їй виплат при звільненні, що підтверджено доказами, які перевірено судом, тому суд з урахуванням вимог ч.2 ст.9 КАС України з метою захисту порушеного права позивача, позов задовольняє частково.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області (вул. Лесі Українки, 114, м. Полонне, Хмельницька область, код ЄДРПОУ 21312362), Ліквідаційної комісії районного центру соціальних служб для сім"ї, дітей та молоді Полонської райдержадміністрації вул. Лесі Українки, 114, м. Полонне, Хмельницька область, код ЄДРПОУ 23565242), про стягнення коштів, задовольнити частково.

Стягнути з Ліквідаційної комісії районного центру соціальних служб для сім"ї, дітей та молоді Полонської райдержадміністрації на користь ОСОБА_1: зарплату за 18.11.2013 у розмірі 97,36 гривень; компенсацію за невикористану відпустку відповідно до наказу №33-к від 18.11.2013 - 186,66 гривень; компенсацію за невикористану відпустку згідно наказу №7-к від 21.01.2014 - 329,80 гривень; зарплату за вимушений прогул, згідно наказу №6-к від 21.01.2014 - 836,15 гривень; середній заробіток у період з 18.11.2013 по 10.07.2014 за час затримки розрахунку - 14779,20 гривень.

В решті вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його проголошення, а у випадку, якщо в судовому засіданні були проголошені вступна та резолютивна частини рішення суду, - з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 21 травня 2018 року

Головуючий суддя А.І. Петричкович