Постанова

від 15.05.2018 по справі 927/693/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2018 р. Справа№ 927/693/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Дикунської С.Я.

при секретарі: Петрик М.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились,

від відповідача 1: не з'явились;

від відповідача 2: ОСОБА_2 - ордер серії ЧН № 004032 від 25.05.2017 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.01.2018 року

у справі №927/693/17 (суддя Фетисова І. А., м. Київ, повний текст складено - 23.01.2018 року)

за позовом ОСОБА_3

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликівка Постачсервіс"

до відповідача 2: ОСОБА_4

про зобов'язання учасників здійснити перерозподіл часток та зобов'язання вчинити дії по державній реєстрації змін в установчих документах

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликівка Постачсервіс" та ОСОБА_4 про зобов'язання учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликівка Постачсервіс" здійснити перерозподіл часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликівка Постачсервіс" відповідно до грошових вкладів учасників, а саме визначити за ОСОБА_3 100% вартості внеску у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликівка Постачсервіс"; зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликівка Постачсервіс" вчинити дії щодо державної реєстрації змін в установчих документах товариства у зв'язку зі зміною розміру статутного капіталу та складу учасників Товариства.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 18.01.2018 року у справі № 927/693/17 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позов повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на виконання своїх зобов'язань позивач вніс до статутного капіталу 115 200,00 грн., в той же час як ОСОБА_4 не було внесено до статутного капіталу товариства жодних грошових коштів. Крім того апелянт зазначив, що суд першої інстанції дійшов до хибного висновку, що перерозподіл часток можливий лише на загальних зборах товариства.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2018 року у складі головуючого судді: Дідиченко М. А., суддів: Пономаренко Є. Ю., Руденко М. А. відкрито провадження у справі № 927/693/17 та призначено до розгляду на 20.03.2018 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2018 року відкладено розгляд справи до 10.04.2018 року.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 року враховуючи перебування у відпустці судді Руденко М. А., яка не є головуючою суддею, справу № 927/693/17 передано на повторний автоматизований розподіл.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справ від 10.04.2018 року, справу № 927/693/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Пономаренко Є. Ю., Дикунська С. Я.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 по справі № 927/693/17 прийнято до свого провадження у складі колегії суддів: Дідиченко М.А. (головуюча), Пономаренко Є. Ю., Дикунська С. Я. та призначено справу до розгляду на 15.05.2018 року.

У судове засідання 15.05.2018 р. представник відповідача 1 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання позивачі були повідомлені належним чином.

У судове засідання 15.05.2018 р. представник позивача не з'явився, хоча про час та місце судового засідання позивачі були повідомлені належним чином, проте 15.05.2018 р. через відділ документального забезпечення суду від представника позивача та особисто позивача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.

Зазначені клопотання обґрунтовані тим, що представник ОСОБА_7 у період 02.05.2018 р. та 15.05.2018 р. перебуває на стаціонарному лікуванні, а ОСОБА_3 юридично не обізнаний та не має змоги належним чином захищати свої права як учасника ТОВ Куликівка Постачсервіс .

15.05.2018 р. колегія суддів, заслухавши думку присутнього представника відповідача 2, який був проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи, у судовому засіданні ухвалила клопотання позивача залишити без задоволення з наступних підстав.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

Колегія суддів зазначає, що наведені позивачем обставини в обґрунтування причин неявки представника у судове засідання не можуть бути визнані судом поважними, адже не є об'єктивно непереборними. Позивач, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Крім того, статтею 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки позивач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 15.05.2018р. за відсутності представників позивача.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні 15.05.2018 р. проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 07.12.2010 року загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликівка Постачсервіс" було затверджено статут відповідача 1, державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 10.07.2014 року.

Відповідно до статуту в редакції від 07.12.2010 року учасниками товариства зазначено: ОСОБА_8 , ОСОБА_9, ОСОБА_10

Відповідно до п. 7.1 статуту в редакції від 07.12.2010 року статутний капітал товариства становить 190 800,00 грн.

Згідно з п. 7.2 статуту в редакції від 07.12.2010 року частки становлять:

- ОСОБА_8 як внесок до статутного капіталу передає товариству майно на суму 153 000,00 грн. або 80,2 % статутного капіталу товариства: склад металевий "S-1123" вартістю 90 713,55 грн, склад металевий вартістю 36846,76 грн, трансформатор вартістю 19,54 грн, огорожа вартістю 16256,50 грн, електромережа на залізобетонних опорах вартістю 19,50 грн, залізничний тупик вартістю 6875,76 грн, склад металевий вартістю 65 грн, козловий кран КС-12,5 штук 2 вартістю 1100 грн, підкрановий шлях 1 одиниця вартістю 1103,39 грн.;

- ОСОБА_11 як внесок до статутного капіталу передає товариству майно на суму 15400 грн та грошові кошти в сумі 3500 грн, всього на суму 18900 грн, це складає 9,9 % статутного капіталу товариства;

- ОСОБА_10 як внесок до статутного капіталу передає товариству майно на суму 15400 грн. та грошові кошти в сумі 3500 грн., всього на суму 18900 грн., це складає 9,9 % статутного капіталу.

17.04.2014 р. проведено збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликівка Постачсервіс", про що складено протокол № 9.

На порядок денний винесено наступні питання: про вибори голови і секретаря загальних зборів; про виключення зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликівка Постачсервіс" громадян України з зв'язку з продажем своїх часток; про прийняття до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликівка Постачсервіс" ОСОБА_3 на підставі поданої заяви; про збільшення статутного фонду товариства за рахунок коштів ОСОБА_3; про затвердження статуту в новій реакції; про надання повноважень директору товариства з обмеженою відповідальністю "Куликівка Постачсервіс" представляти інтереси в реєстраційній службі стосовно внесення змін в установчих документах.

По першому питанню вирішено вибрати головою зборів ОСОБА_9, секретарем - ОСОБА_12., по другому питанню - ОСОБА_9, ОСОБА_10 виключити зі складу учасників в зв'язку з продажем своїх часток ОСОБА_3, по третьому питанню - прийняти до складу учасників товариства ОСОБА_3, по четвертому питанню - збільшити статутний фонд товариства за рахунок коштів ОСОБА_3 до суми 306 000 грн., всього статутний капітал становить 306 000 грн., по п'ятому питанню - затвердити статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликівка Постачсервіс" в новій редакції зі зміною статутного капіталу, по шостому питанню - надати повноваження директору Товариства з обмеженою відповідальністю представляти інтереси в реєстраційній службі стосовно внесення змін в установчих документах.

19.04.2014 р. між ОСОБА_9 ОСОБА_10 (продавці) та ОСОБА_3 (покупець) укладено договір купівлі-продажу часток учасників товариства, відповідно до умов якого ОСОБА_9 та ОСОБА_10 було продано 19,8% статутного фонду товариства вартістю 37800 грн. ОСОБА_3

Відповідно до п.1.2 договору визначено, що ОСОБА_8 є учасником товариства з часткою 80,2% статутного фонду.

Згідно з п. 3.1. договору з моменту укладення договору ОСОБА_3 як покупець становиться по відношенню до товариства його учасником.

17.04.2014 р. на підставі протоколу загальних зборів № 9 було затверджено статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликівка Постачсервіс" в новій редакції, державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 10.07.2014 р.

Відповідно до п. 1.2 статуту в редакції від 17.04.2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Куликівка Постачсервіс" створене шляхом об'єднання майна та підприємницької діяльності учасників: ОСОБА_8 та ОСОБА_3

Згідно п. 7.1 Статуту в редакції від 17.04.2014 р., статутний капітал (фонд) товариства створюється за рахунок грошових вкладів учасників і складає 306 000,00 грн. Вклади оцінюються у гривнях і становлять частку учасника у статутному капіталі (фонді) товариства.

Розміри часток учасників товариства у статутному капіталі становлять: ОСОБА_8 внесок до статутного капіталу 153 000 грн., 50 % вартості внеску у статутному капіталі, ОСОБА_3 внесок до статутного капіталу 153 000 грн., 50 % вартості внеску у статутному капіталі.

Згідно п. 7.2 статуту в редакції від 17.04.2014 р. за рішенням загальних зборів учасників товариства вкладами учасників товариства, крім грошових вкладів також можуть бути: будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, земельні ділянки відповідно до Земельного кодексу України, права користування водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права ( в тому числі на об'єкти інтелектуальної власності), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті, які оцінюються в гривнях.

Відповідно до протоколу зборів-учасників Товариства з обмеженою відповідальністю від 01.12.2016 р. на підставі свідоцтва про шлюб було змінено прізвище учасника товариства ОСОБА_8 на ОСОБА_4 та внесено зміни до статуту в редакції, який зареєстровано 02.02.2016 р. Наведений факт сторонами не заперечується.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що внесене учасником ОСОБА_4 майно в 2010 році не є внеском до статутного фонду товариства, оскільки статутний капітал створюється лише за рахунок грошових вкладів учасників за умовами Статуту. На думку позивача ОСОБА_3 є єдиним учасником, хто здійснив грошовий вклад до статутного капіталу в розмірі 122 200 грн. саме в частині внесення грошових коштів, у зв'язку з чим формування статутного капіталу відбулось з порушеннями Статуту.

Відповідно до положень статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно із ч. 1 ст. 140 ЦК України, товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

Частиною першою статті 50 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 ЦК України, ч.ч. 1, 2 ст. 82 ГК України установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут. Установчі документи господарського товариства повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, інші відомості, передбачені статтею 57 ГК України.

Статут товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у частині другій цієї статті, повинен містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів (ч. 4 ст. 82 ГК України).

Відповідно до п.п. 1.2, 7.1 статуту товариства з обмеженою діяльністю "Куликівка Постачсервіс" в редакції від 17.04.2014 р. учасниками товариства є:

- ОСОБА_8 з розміром частки у статутному фонді 153 000,00 грн., що становить 50 % статутного фонду;

- ОСОБА_3 з розміром частки у статутному фонді 153 000,00 грн., що становить 50 % статутного фонду.

Статутний капітал (фонд) товариства створюється за рахунок грошових вкладів учасників і складає 306 000 грн. Вклади оцінюються у гривнях і становлять частку учасника у статутному капіталі (фонді) товариства.

Частина 1 ст. 52 Закону України "Про господарські товариства" встановлює, що статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 13 Закону в редакції, яка діяла станом на дату створення товариства).

Пунктом 7.2 Статуту Товариства, затвердженого загальними зборами учасників Товариства № 1 від 07.12.2010 р. та зареєстрованого державним реєстратором 20.12.2010, визначено, що відповідач 2 (до зміни прізвища ОСОБА_8С.) як внесок до статутного фонду передає майно на суму 153 000,00 грн.

Сторони не заперечують проти того, що майно на зазначену суму відповідачем 2 Товариству як внесок до статутного фонду було передано.

В матеріалах справи наявні акти оцінки та акти приймання передачі майна при формуванні статутного капіталу товариства в 2010 р., які підтверджують внесення учасником ОСОБА_4 в 2010 році свого вкладу в розмірі 153 000,00 грн.

Отже, внесок до статутного фонду відповідачем 2 було проведено за рахунок передачі Товариству майна, що не було заборонено чинним на дату створення Товариства законодавством.

Крім того, в розділі 7 п.7.1 Статуту товариства в редакції від 17.04.2014 року за учасником ОСОБА_4 чітко визначено розмір внеску до статутного капіталу у сумі 153 000 грн. з відсотковою часткою внеску у статутному капіталі як 50%.

Таким чином, обов'язок учасника ОСОБА_4 внести грошові кошти в сумі 153 000,00 грн. після 10.07.2014 року відсутній, оскільки обов'язок повторного вчинення таких дій не передбачений чинним законодавством, з огляду на належне виконання учасником ОСОБА_4 такого обов'язку перед товариством - до 17.04.2014 р.

Враховуючи вищевикладене, посилання позивача, що внесене учасником ОСОБА_4 майно в 2010 році не є внеском до статутного фонду товариства, оскільки статутний капітал створюється лише за рахунок грошових вкладів учасників за умовами Статуту, саме в частині внесення грошових коштів, судом першої інстанції було правомірно відхилено.

Зазначене, зокрема, встановлено в рішенні Господарського суду Чернігівської області від 18.07.2017 р. за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликівка Постачсервіс" про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Куликівка Постачсервіс", викладені в пунктах 1-6 протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Куликівка Постачсервіс", та статуту ТОВ "Куликівка Постачсервіс" в новій редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників від 17 травня 2017 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 р. та постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.03.2018 р.

Крім того, відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на момент звернення з позовом до суду) право на звернення до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 р.) юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Приписами ст.5 ГПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до п. 3,4 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 р.) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

Нормами частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У відповідності до частин 2 та 3 статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

За змістом положень вказаних норм суд, шляхом вчинення провадження у справах, здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси, які порушені або оспорюються.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосудді, а відповідно до статті 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Суд зазначає, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, необхідно також зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 145 рішення від 15.11.1996р. у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_2 проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Тобто, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Звертаючись до господарського суду, позивач повинен вказати у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто самостійно визначити, яке його право, на його суб'єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права.

Натомість, вирішуючи спір, судам належить з'ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.

Позивач, звертаючись з даним позовом, просить суд зобов'язати учасників Товариства здійснити перерозподіл часток в статутному капіталі ТОВ Куликівка Постачсервіс відповідно до грошових вкладів, а саме визначити за ОСОБА_3 100 % вартості внеску у статутному капіталів ТОВ Куликівка Постачсервіс .

Згідно ч. 2 ст. 52 Закону України "Про господарські товариства" якщо учасники до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства не внесли (не повністю внесли) свої вклади, загальні збори учасників приймають одне з таких рішень: - про виключення із складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; - про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; - про ліквідацію товариства.

Таким чином, законодавцем віднесено саме до компетенції загальних зборів товариства прийняття рішень з питань перерозподілу часток учасників товариства, а не до способу захисту порушеного права шляхом подання позову.

Крім того, статтею 6 ГК України передбачено заборону незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, в тому числі і судів, у господарські відносини.

А тому, питання внесення змін до статуту товариства, у тому перерозподіл часток учасників товариства, відповідно до ч.4 п. б ст.41, ст.52 Закону України "Про господарські товариства" є виключною компетенцією загальних зборів товариства.

При цьому, господарські суди мають право лише перевіряти повноважність, законність та правомірність прийнятих загальними зборами товариства рішень, в разі заявлення відповідної позовної вимоги.

Однак, в матеріалах справи відсутні та сторонами справи суду не надано доказів, що товариством приймались рішення з питань перерозподілу часток учасників ОСОБА_4 та ОСОБА_3 після 17.04.2014 р.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у суду були відсутні підстави перебирати на себе функції учасників товариства на прийняття рішень з питань перерозподілу часток та зобов'язувати учасників здійснювати будь-який перерозподіл відповідно до грошових вкладів та як наслідок фіксувати й встановлювати за певним учасником відсоткові значення його внеску у статутному капіталі.

Крім того, зі змісту позовної заяви та наданих позивачем пояснень взагалі чітко не визначено, які саме корпоративні права позивача були порушені та підлягають судовому захисту.

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів дійшла до висновку, що такий спосіб захисту цивільних прав як зобов'язання учасників Товариства здійснити перерозподіл часток в статутному капіталі ТОВ Куликівка Постачсервіс відповідно до грошових вкладів, а саме визначити за ОСОБА_3 100 % вартості внеску у статутному капіталів ТОВ Куликівка Постачсервіс є неефективним способом захисту прав та інтересів, так як не забезпечує їх реального захисту та не відповідає приписам ст.16 ЦК України та ст.ст. 6, 20 ГК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про зобов'язання учасників товариства здійснити перерозподіл часток є неправомірною та задоволенню не підлягає.

Вимога про зобов'язання товариства вчинити дії щодо державної реєстрації змін до установчих документів товариства у зв'язку зі зміною розміру статутного капіталу та складу учасників товариства є похідною від вимог про зобов'язання учасників здійснити перерозподіл часток, а тому задоволенню також не підлягає.

За наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, наведених в оскаржуваному рішенні, а тому відсутні підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.01.2018 р. у справі № 927/693/17.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.01.2018 року у справі № 927/693/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.01.2018 року у справі № 927/693/17 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на позивача (апелянта).

4. Матеріали справи № 927/693/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 21.05.2018 р.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Є.Ю. Пономаренко

С.Я. Дикунська