Постанова

від 24.07.2018 по справі 927/693/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 927/693/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Низенко В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Господарського суду Чернігівської області

у складі судді Фетисової І.А.

від 18.01.2018

та постанову Київського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Дідиченко М.А., Пономаренка Є.Ю., Дикунської С.Я.

від 15.05.2018

за позовом ОСОБА_3

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликівка Постачсервіс", 2) ОСОБА_4

про зобов'язання учасників здійснити перерозподіл часток та зобов'язання вчинити дії по державній реєстрації змін в установчих документах

за участю представників:

позивача: не з'явилися

відповідача-1: не з'явилися

відповідача-2: ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликівка Постачсервіс" та ОСОБА_4 про:

- зобов'язання учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликівка Постачсервіс" здійснити перерозподіл часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликівка Постачсервіс" відповідно до грошових вкладів учасників, а саме: визначити за ОСОБА_3 100% вартості внеску у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликівка Постачсервіс";

- зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликівка Постачсервіс" вчинити дії щодо державної реєстрації змін в установчих документах товариства у зв'язку зі зміною розміру статутного капіталу та складу учасників Товариства.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внесене іншим учасником товариства (відповідачем-2) у 2010 році майно не є внеском до статутного фонду товариства, оскільки статутний капітал товариства за умовами Статуту створюється лише за рахунок грошових вкладів учасників. На думку позивача він є єдиним учасником, хто здійснив грошовий вклад до статутного капіталу, а формування статутного капіталу товариства відбулось з порушеннями Статуту.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 18.01.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судові рішення мотивовані тим, що обов'язок учасника ОСОБА_4 внести грошові кошти в сумі 153000,00 грн після 10.07.2014 як внесок до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликівка Постачсервіс" відсутній, оскільки внесок до статутного фонду було нею проведено за рахунок передачі товариству майна, що не було заборонено чинним на дату створення товариства законодавством, розмір її внеску (50%) до статутного капіталу товариства визначено в пункті 7.1. Статуту товариства в редакції від 17.04.2014, а обов'язок повторного вчинення таких дій не передбачений чинним законодавством, з огляду на належне виконання учасником ОСОБА_4 такого обов'язку перед товариством - до 17.04.2014. За висновком судів, такий спосіб захисту цивільних прав як зобов'язання учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликівка Постачсервіс" здійснити перерозподіл часток в статутному капіталі товариства відповідно до грошових вкладів, а саме: визначити за ОСОБА_3 100 % вартості внеску у статутному капіталі товариства не відповідає положенням статті 16 Цивільного кодексу України та статтям 6, 20 Господарського кодексу України, оскільки прийняття рішень з питань перерозподілу часток учасників товариства законодавцем віднесено саме до компетенції загальних зборів товариства, а не до способу захисту порушеного права шляхом подання позову. Статтею 6 Господарського кодексу України передбачено заборону незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, в тому числі і судів, у господарські відносини, відповідно суд не може здійснювати функції учасників товариства, зокрема із прийняття рішень з питань перерозподілу часток, та зобов'язувати учасників здійснювати будь-який перерозподіл відповідно до грошових вкладів та як наслідок фіксувати й встановлювати за певним учасником відсоткові значення його внеску у статутному капіталі. Крім того, суди дійшли висновку, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним та не забезпечує реального захисту прав учасника товариства, а позивачем не визначено, які саме його корпоративні права були порушені та підлягають судовому захисту.

Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.01.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Скаржник в касаційній скарзі зазначає про те, що:

- суд апеляційної інстанції прийняв оскаржувану постанову в судовому засідання без участі позивача та його представника, про дату, час та місце розгляду справи позивач не було належним чином повідомлено;

- суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що перерозподіл часток, який стосується самих учасників товариства, можливий лише на загальних зборах товариства та не врахували, що відповідач-2 не з'являється на загальні збори товариства, не приймає участі у господарській діяльності товариства, чим перешкоджає діяльності товариства з огляду на розмір її частки в статутному капіталі товариства;

- суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин положення частини 5 статті 89 Цивільного кодексу України та частину 2 статті 7 Закону України "Про господарські товариства" та дійшли помилкового висновку про те, що позовна вимога про зобов'язання товариства вчинити дії щодо державної реєстрації змін в установчих документах у зв'язку зі зміною розміру статутного капіталу та складу учасників Товариства є неефективним способом захисту прав учасника товариства.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Баранця О.М. - головуючого, Вронської Г.О., Студенця В.І. від 02.07.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.01.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 у справі №927/693/17. Призначено розгляд касаційної скарги ОСОБА_3 на 24.07.2018 о 14 год. 30 хв. у приміщенні Касаційного господарського суду та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 13.07.2018.

У зв'язку з відпусткою судді Студенця В.І. проведено повторний автоматизований розподіл справи № 927/693/17. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 18.07.2018 для розгляду касаційної скарги визначено наступний склад колегії суддів: Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Стратієнко Л.В.,

Відповідачі відзиви на касаційну скаргу до Касаційного господарського суду не надали.

В судове засідання 24.07.2018 не з'явилися ні позивач, ні його представник, ні представники відповідача-1, хоча відповідно до вимог статті 120 Господарського процесуального кодексу України всі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги.

17.07.2018 до Касаційного господарського суду від представника позивача ОСОБА_7 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з підстав неможливості бути присутнім в судовому засіданні ні позивача особисто, ні його представника з огляду на їх перебування за межами України.

Колегія суддів, заслухавши в судовому засіданні 24.07.2018 думку присутнього в судовому засіданні представника відповідача-2 щодо заявленого клопотання, який був проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи, у судовому засіданні ухвалила залишити без задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи, оскільки учасники справи, в тому числі і позивач належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог статті 120 Господарського процесуального кодексу України. Позивач не позбавлений права надавати повноваження на представництво своїх інтересів будь-якій кількості осіб та будь-якому іншому представникові, а відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засіданні представників учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 07.12.2010 загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликівка Постачсервіс" затверджено статут зазначеного товариства, державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 10.07.2014.

Відповідно до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликівка Постачсервіс" в редакції від 07.12.2010 учасниками товариства були: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10

Відповідно до пункту 7.1. статуту в редакції від 07.12.2010 статутний капітал товариства становить 190800,00 грн.

Згідно з пунктом 7.2. статуту в редакції від 07.12.2010 частки учасників товариства становлять:

- ОСОБА_8 як внесок до статутного капіталу передає товариству майно на суму 153000,00 грн або 80,2 % статутного капіталу товариства: склад металевий "S-1123" вартістю 90713,55 грн, склад металевий вартістю 36846,76 грн, трансформатор вартістю 19,54 грн, огорожа вартістю 16256,50 грн, електромережа на залізобетонних опорах вартістю 19,50 грн, залізничний тупик вартістю 6875,76 грн, склад металевий вартістю 65 грн, козловий кран КС-12,5 штук 2 вартістю 1100 грн, підкрановий шлях 1 одиниця вартістю 1103,39 грн.;

- ОСОБА_11 як внесок до статутного капіталу передає товариству майно на суму 15400 грн та грошові кошти в сумі 3500 грн, всього на суму 18900 грн, що складає 9,9 % статутного капіталу товариства;

- ОСОБА_10 як внесок до статутного капіталу передає товариству майно на суму 15400 грн та грошові кошти в сумі 3500 грн, а всього на суму 18900 грн, що складає 9,9 % статутного капіталу.

17.04.2014 проведено збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликівка Постачсервіс", на яких були прийняті рішення, оформлені протоколом № 9, а саме:

- по першому питанню порядку денного вирішено вибрати головою зборів ОСОБА_9, секретарем - Федун І.А.,

- по другому питанню вирішено ОСОБА_9 та ОСОБА_10 виключити зі складу учасників у зв'язку з продажем ними своїх часток ОСОБА_3,

- по третьому питанню - прийняти до складу учасників товариства ОСОБА_3,

по четвертому питанню - збільшити статутний фонд товариства за рахунок коштів ОСОБА_3 до суми 306000,00 грн та визначити, що всього статутний капітал становить 306000,00 грн,

- по п'ятому питанню - затвердити статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликівка Постачсервіс" в новій редакції зі зміною статутного капіталу,

- по шостому питанню - надати повноваження директору товариства представляти інтереси в реєстраційній службі стосовно внесення змін в установчих документах.

19.04.2014 між ОСОБА_9, ОСОБА_10 (продавці) та ОСОБА_3 (покупець) укладено договір купівлі-продажу часток учасників товариства, відповідно до умов якого ОСОБА_9 та ОСОБА_10 було продано 19,8% статутного фонду товариства вартістю 37800 грн ОСОБА_3

В пункті 1.2. договору визначено, що ОСОБА_8 є учасником товариства з часткою 80,2% статутного фонду.

Згідно з пунктом 3.1. договору з моменту укладення договору ОСОБА_3 як покупець стає по відношенню до товариства його учасником.

17.04.2014 на підставі протоколу загальних зборів № 9 було затверджено статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликівка Постачсервіс" в новій редакції, державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 10.07.2014.

Відповідно до пункту 1.2. статуту Товариство з обмеженою відповідальністю "Куликівка Постачсервіс" в редакції від 17.04.2014 товариство створене шляхом об'єднання майна та підприємницької діяльності учасників: ОСОБА_8 та ОСОБА_3

Згідно з пунктом 7.1. Статуту в редакції від 17.04.2014 статутний капітал (фонд) товариства створюється за рахунок грошових вкладів учасників і складає 306000,00 грн. Вклади оцінюються у гривнях і становлять частку учасника у статутному капіталі (фонді) товариства.

Розміри часток учасників товариства у статутному капіталі становлять: ОСОБА_8 з внеском до статутного капіталу 153 000 грн, що складає 50 % вартості внеску у статутному капіталі, ОСОБА_3 з внеском до статутного капіталу 153 000 грн, що складає 50 % вартості внеску у статутному капіталі.

У липні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликівка Постачсервіс" та ОСОБА_4 про:

- зобов'язання учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликівка Постачсервіс" здійснити перерозподіл часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликівка Постачсервіс" відповідно до грошових вкладів учасників, а саме: визначити за ОСОБА_3 100% вартості внеску у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликівка Постачсервіс";

- зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликівка Постачсервіс" вчинити дії щодо державної реєстрації змін в установчих документах товариства у зв'язку зі зміною розміру статутного капіталу та складу учасників Товариства.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно з частиною 1 статті 140 Цивільного кодексу України в редакції, чинній станом на моменту виникнення спірних правовідносин, товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

Частиною 1 статті 50 Закону України "Про господарські товариства" станом на моменту виникнення спірних правовідносин встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Відповідно до частини 1 статті 143 Цивільного кодексу України станом на моменту виникнення спірних правовідносин, частин 1, 2, 4 статті 82 Господарського кодексу України установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут. Установчі документи господарського товариства повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, інші відомості, передбачені статтею 57 Господарського кодексу України. Статут товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у частині другій цієї статті, повинен містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій в пунктах 1.2., 7.1. статуту Товариства з обмеженою діяльністю "Куликівка Постачсервіс" в редакції від 17.04.2014 містяться відомості про те, що учасниками товариства є:

- ОСОБА_8 з розміром частки у статутному фонді 153000,00 грн, що становить 50 % статутного фонду;

- ОСОБА_3 з розміром частки у статутному фонді 153000,00 грн, що становить 50 % статутного фонду.

Статутний капітал (фонд) товариства створюється за рахунок грошових вкладів учасників і складає 306 000 грн. Вклади оцінюються у гривнях і становлять частку учасника у статутному капіталі (фонді) товариства.

Частина 1 статті 52 Закону України "Про господарські товариства" встановлює, що статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства.

Частиною 1 статті 13 Закону України "Про господарські товариства" в редакції, яка діяла станом на дату створення товариства, вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 7.2 Статуту товариства, затвердженого загальними зборами учасників товариства № 1 від 07.12.2010 та зареєстрованого державним реєстратором 20.12.2010, визначено, що відповідач-2 (до зміни прізвища ОСОБА_8) як внесок до статутного фонду передав майно на суму 153000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами оцінки та приймання передачі майна при формуванні статутного капіталу товариства в 2010 році, та не заперечується сторонами.

Врахувавши зазначені обставини, суди встановили, що внесок до статутного капіталу товариства було проведено відповідачем-2 за рахунок передачі товариству майна, що не було заборонено чинним на дату створення товариства законодавством, а також розмір її внеску (50%) до статутного капіталу товариства визначено в пункті 7.1. Статуту товариства в редакції від 17.04.2014.

З огляду на належне виконання учасником товариства ОСОБА_4 до 17.04.2014 свого обов'язку перед товариством з внесення свої частини вкладу, Касаційний господарський суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність у відповідача-2 як учасника товариства обов'язку повторно вчиняти такі дій, повторне вчинення яких не передбачено чинним законодавством.

З огляду на викладене суди правильно відхилили посилання позивача на те, що за умовами Статуту статутний капітал товариства створюється лише за рахунок грошових вкладів учасників, а внесене учасником товариства ОСОБА_4 майно в 2010 році не є внеском до статутного фонду товариства, як таке, що не ґрунтується на жодній нормі чинного законодавства та суперечить зокрема частині 1 статті 13 Закону України "Про господарські товариства" в редакції, яка діяла станом на дату створення товариства та станом на дату внесення відповідачем-2 свого вкладу.

Крім того, судами правильно враховано, що зазначені обставини були також встановлені в рішенні Господарського суду Чернігівської області від 18.07.2017 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликівка Постачсервіс" про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликівка Постачсервіс" та статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликівка Постачсервіс" в новій редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників від 17.05.2017, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 та постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.03.2018.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з частинами 2 та 3 статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

За змістом положень вказаних норм суд шляхом вчинення провадження у справах, здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси, які порушені або оспорюються.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Суд зазначає, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, необхідно також зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Тобто, ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Звертаючись до господарського суду, позивач повинен визначити, яке його право, на його думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права. В свою чергу судам належить з'ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.

Позивач, звертаючись з позовом у цій справі, просить суд зобов'язати учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликівка Постачсервіс" здійснити перерозподіл часток в статутному капіталі товариства відповідно до грошових вкладів, а саме: визначити за ОСОБА_3 100 % вартості внеску у статутному капіталі товариства.

Згідно з частиною 2 статті 52 Закону України "Про господарські товариства" якщо учасники до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства не внесли (не повністю внесли) свої вклади, загальні збори учасників приймають одне з таких рішень: про виключення із складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про ліквідацію товариства.

Тобто, прийняття рішень з питань перерозподілу часток учасників товариства чинним законодавцем віднесено саме до компетенції загальних зборів товариства, а не до способу захисту порушеного права шляхом подання позову, про що правильно зазначили суди попередніх інстанцій.

Крім того, суди попередніх інстанцій, обґрунтовано прийнявши до уваги передбачену статтею 6 Господарського кодексу України заборону незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, в тому числі і судів, у господарські відносини, а також врахувавши положення пункту "б" частини 4 статті 41 та статті 51 Закону України "Про господарські товариства" дійшли правильного висновку про те, що питання внесення змін до статуту товариства, у тому числі перерозподіл часток учасників товариства є виключною компетенцією загальних зборів товариства. Відповідно, суд не може здійснювати функції учасників товариства, зокрема із прийняття рішень з питань перерозподілу часток, та зобов'язувати учасників здійснювати будь-який перерозподіл відповідно до грошових вкладів та як наслідок фіксувати й встановлювати за певним учасником відсоткові значення його внеску у статутному капіталі. При цьому, господарські суди мають право лише перевіряти повноважність, законність та правомірність прийнятих загальними зборами товариства рішень у разі заявлення відповідної позовної вимоги.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанції, що такий спосіб захисту цивільних прав як зобов'язання учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликівка Постачсервіс" здійснити перерозподіл часток в статутному капіталі товариства відповідно до грошових вкладів, а саме визначити за ОСОБА_3 100 % вартості внеску у статутному капіталі товариства не відповідає положенням статті 16 Цивільного кодексу України та статтям 6, 20 Господарського кодексу України, є неефективним та не забезпечує реального захисту прав учасника товариства.

Крім того, як правильно встановлено судами, позивачем ні в позовній заяві, ні в наданих поясненнях не визначено, які саме його корпоративні права були порушені та підлягають судовому захисту.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій правильно відмовили у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання учасників товариства здійснити перерозподіл часток з огляду на її безпідставність та необґрунтованість, а також правильно відмовили у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання товариства вчинити дії щодо державної реєстрації змін до установчих документів товариства у зв'язку зі зміною розміру статутного капіталу та складу учасників товариства, як похідної від вимоги про зобов'язання учасників здійснити перерозподіл часток, в задоволення якої було відмовлено.

Касаційний господарський суд не приймає до уваги посилання скаржника на те, що відповідач-2 не являється на загальні збори товариства, не приймає участі у господарській діяльності товариства, чим з огляду на розмір її частки в статутному капіталі товариства перешкоджає діяльності товариства, оскільки такі посилання зводяться до встановлення та оцінки обставин, що відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України не є компетенцією суду касаційної інстанції, такі обставини не мають значення для розгляду цієї справи та для усунення таких негативних для господарського товариства обставин існують інші передбачені законом засоби, ніж звернення до суду з такими вимогами, як у цій справі, які є неефективними та не забезпечують захист та реалізацію прав учасника зокрема на участь в управлінні товариством.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішив спір у справі. Переглядаючи справу в апеляційному провадженні господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте місцевим господарським судом рішення без змін.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів Касаційного господарського суду не вбачає.

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд - ,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.01.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 у справі № 927/693/17 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Г. Вронська

Л. Стратієнко