Постанова

від 17.05.2018 по справі 820/5742/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/5742/17 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Чалого І.С.

суддів: Калитки О. М. , П'янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання - Струкової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно ст. 229 КАС України, у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2018р. (суддя Заічко О.В., повний текст складено 06.02.2018 р., м. Харків) по справі № 820/5742/17 за позовом Релігійної організації "Релігійна громада Свідків Єгови міста Харкова" до Державного кадастрового реєстратора відділу у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Смілик Ірини Анатоліївни, Відділу у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державного кадастрового реєстратора відділу у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Смілик Ірини Анатоліївни про відмову у внесенні відомостей ( змін до них) до Державного земельного кадастру від 22 червня 2017 року № РВ-6300870882017;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області в особі Відділу у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області внести відомості до Державного земельного кадастру щодо зміни виду використання земельної ділянки, розташованої за адресою: Харківська область, м. Харків, Фрунзенський район, вулиця Харківських дивізій, 23-б, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_1 з "для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" ( код КВЦПЗ 02.01.) на "Для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій" ( код КВЦПЗ 03.04.).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2018р. було задоволено частково позов Релігійної організації "Релігійна громада Свідків Єгови міста Харкова" (код ЄДРПОУ 25866278, вул. Основ'янська, 103, м. Харків, 61004) до Державного кадастрового реєстратора відділу у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Смілик Ірини Анатоліївни ( вул. Квітки- Основ'яненка,7, м. Харків, 61003), Відділу у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області ( вул. Квітки- Основ'яненка,7, м. Харків, 61003), Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822, майдан Свободи, 1-й під., 6,7 пов., б.5, м. Харків, 61022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

Скасовано рішення Державного кадастрового реєстратора відділу у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Смілик Ірини Анатоліївни про відмову у внесенні відомостей ( змін до них) до Державного земельного кадастру від 22 червня 2017 року № РВ-6300870882017.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області в особі Відділу у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області вирішити питання про внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо зміни виду використання земельної ділянки, розташованої за адресою: Харківська область, м. Харків, Фрунзенський район, вулиця Харківських дивізій, 23-б, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_1 з "для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" ( код КВЦПЗ 02.01.) на "Для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій" ( код КВЦПЗ 03.04.), з урахуванням висновків суду по даній справі.

У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822, майдан Свободи, 1-й під., 6,7 пов., б.5, м.Харків, 61022) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Релігійної організації "Релігійна громада Свідків Єгови міста Харкова" (код ЄДРПОУ 25866278, вул. Основ'янська, 103, м. Харків, 61004) у розмірі 1600,00 грн. ( одна тисяча шістсот гривень 00 копійок).

Частково не погодившись з постановою суду першої інстанції, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Судове рішення в частині відмови в задоволенні позову сторонами не оскаржується.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу та виклав свій погляд на обставини справи, зазначивши, що рішення є законним та обґрунтованим, постановленим з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, в зв'язку з цим просить суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Судовим розглядом встановлено, що 2 жовтня 2014 року позивач звернувся до Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області із письмовим запитом щодо можливості будівництва культової будівлі на земельній ділянці за адресою: Харківська область, місто Харків, Фрунзенський район, вулиця Харківських Дивізій, 23-б, кадастровий номер: НОМЕР_1, яку він мав намір придбати для цієї мети ( а.с.20).

22 жовтня 2014 року листом № 4099/0/27-14 вказане Управління містобудування і архітектури, розглянувши заяву позивача, повідомило, що будівництво культової будівлі за означеною адресою не суперечить містобудівній документації ( а.с.21).

17 грудня 2014 року позивач на підставі договору купівлі-продажу № 1552 придбав у власність зазначену земельну ділянку, право власності Позивача було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.12.2014 ( а.с.22-27).

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру № НВ-6301488062014 від 13 грудня 2014 року, категорія земель зазначеної земельної ділянки на момент її придбання - Землі житлової та громадської забудови , вид використання земельної ділянки - Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с.28).

В подальшому, 15 жовтня 2015 року Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області видало позивачу містобудівні умови і обмеження забудови зазначеної земельної ділянки під культову будівлю ( а.с. 34-37).

6 квітня 2016 року Департамент ДАБІ у Харківській області зареєстрував Декларацію позивача про початок виконання будівельних робіт № ХК 083160962334 ( а.с.38-41).

По закінченню будівництва, 09.06.2017 Інспекція ДАБК м. Харків зареєструвала Декларацію позивача про готовність зазначеного об'єкта до експлуатації №143171601099, тим самим ввівши збудовану позивачем культову будівлю Свідків Єгови в експлуатацію ( а.с.42-47).

8 червня 2017 року позивач звернувся до Відділу у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із Заявою про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, в якій просив внести до Державного земельного кадастру зміни до відомостей щодо виду використання земельної ділянки в межах категорії землі житлової та громадської забудови , а саме: з 02.01 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на 03.04 - для будівництва і обслуговування будівель громадських та релігійних організацій ( а.с. 48-49).

Вказана заява була подана Відділу у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області разом з супровідним листом, в якому обґрунтовувалось, що для внесення зазначених змін до відомостей Державного земельного кадастру проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не вимагається (а.с. 50-51).

Державним кадастровим реєстратором відділу у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Смілик Іриною Анатоліївною 22 червня 2017 року було прийнято рішення № РВ-6300870882017 про відмову у внесені відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру ( а.с.52-53).

Підстава відмови обумовлена невідповідністю поданих документів вимогам, установленим Законом України Про Державний земельний кадастр і Порядком ведення Державного земельного кадастру . У рішенні вказано, що, згідно наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 р. № 548 Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 листопаду 2010 р. за № 1011/18306) 02.01. - Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) є видом цільового призначення земель. Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення .

Не погоджуючись з рішенням державного реєстратора позивач звернувся до суду за його оскарженням, оскільки вважав, що державний реєстратор дійшов хибних висновків внаслідок неправильного тлумачення положень Земельного кодексу України, які полягають в ототожненні понять зміна цільового призначення земельної ділянки та зміна виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель .

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення Державного кадастрового реєстратора відділу у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Смілик Ірини Анатоліївни про відмову у внесенні відомостей ( змін до них) до Державного земельного кадастру від 22 червня 2017 року № РВ-6300870882017 є неправомірним, а тому, позов у цій частині, є законним, обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються Земельним кодексом України, Законом України "Про Державний земельний кадастр", та Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі по тексту - Порядок № 1051).

Так, статтею 19 Земельного кодексу України встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на 9 категорій, однією з яких є землі житлової та громадської забудови . Саме до цієї категорії належить спірна земельна ділянка.

Відповідно до ч.1 ст. 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Згідно ч.3 ст. 20 Земельного кодексу України, зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться: щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою; щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, - районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, або в разі якщо районна державна адміністрація не утворена, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення. Відмова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у зміні цільового призначення земельної ділянки або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до ч.5 ст. 20 Земельного кодексу України, види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Статтею 38 Земельного кодексу України визначено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

На виконання пункту "г" статті 15 та статті 19 Земельного кодексу України, пункту "ґ" статті 14 Закону України "Про землеустрій", підпункту 11 пункту 4 Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 № 224, та з метою забезпечення обліку земель за видами їх цільового призначення у державному земельному кадастрі наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель (далі ? КВЦПЗ).

Так, зазначеною Класифікацією до секції В "Землі житлової та громад,ської забудови" віднесено за кодом 02 землі житлової забудови (землі, які використовуються для розміщення житлової забудови (житлові будинки, гуртожитки, господарські будівлі та інше); землі, які використовуються для розміщення гаражного будівництва), куди увійшли землі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) - код 02.01, а також, - за кодом 03 землі громадської забудови (землі, які використовуються для розміщення громадських будівель і споруд (готелів, офісних будівель, торговельних будівель, для публічних виступів, для музеїв та бібліотек, для навчальних та дослідних закладів, для лікарень та оздоровчих закладів), інших об'єктів загального користування), куди увійшли землі для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій - код 03.04.

Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру нормативно закріплені в Законі України "Про Державний земельний кадастр" ( надалі - Закон).

Відповідно до ст. 15 зазначеного Закону, до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку. Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Стаття 20 Закону України Про Державний земельний кадастр встановлює, що внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру є обов'язковим.

Відповідно до ч.2 ст. 21 Закону, серед основних вимог щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру законодавцем віднесено внесення відомостей про цільове призначення земельних ділянок, які включають в себе дві складові, а саме: п. "а" зазначеної частини - щодо категорії земель: на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються; на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення; на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель; п. "б" зазначеної частини - щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель: на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються; на підставі письмової заяви власника (користувача) земельної ділянки державної чи комунальної власності, - у разі зміни виду використання земельної ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони); на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення.

Статтею 25 Закону визначено, що Поземельна книга є документом Державного земельного кадастру, який містить такі відомості про земельну ділянку, зокрема, цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель).

Відповідно до ч.4 ст. 26 Закону, для внесення змін до відомостей Поземельної книги щодо цільового призначення земельної ділянки, складу угідь, нормативної грошової оцінки, а також до відомостей про межі земельної ділянки (у разі їх встановлення (відновлення) за фактичним використанням земельної ділянки) заявник подає до органу, який здійснює ведення Поземельної книги: заяву за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; оригінали документації із землеустрою, технічної документації з оцінки земель, які згідно з цим Законом є підставою для внесення таких змін (крім випадків зміни виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель, що згідно з цим Законом не потребує розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки); документацію із землеустрою, на підставі якої вносяться зміни до відомостей Державного земельного кадастру, у формі електронного документа (крім випадків внесення відомостей про зміну виду використання).

Згідно ч.5 та 6 ст. 26 Закону, державний кадастровий реєстратор, який здійснює ведення Поземельної книги, протягом чотирнадцяти робочих днів з дати реєстрації заяви вносить до Поземельної книги інформацію про зміну відомостей про земельну ділянку або надає мотивовану відмову у внесенні таких відомостей.

Відмова у внесенні до Поземельної книги змін до відомостей про земельну ділянку надається у разі, якщо: земельна ділянка розташована на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; із заявою звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам законодавства; заявлені відомості вже внесені до Поземельної книги.

Процедура та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру унормовані Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051.

Відповідно до пункту 116 Порядку № 1051 внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про зареєстровану земельну ділянку здійснюється шляхом внесення таких відомостей до відповідної Поземельної книги.

Внесення до Поземельної книги відомостей (змін до них) про зареєстровану земельну ділянку (крім випадків, зазначених у пункті 119 цього Порядку) здійснюється за заявою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності відповідно до документації, що є підставою для внесення відповідних відомостей (змін до них) (крім випадків внесення відомостей про зміну виду використання) ( п. 118 Порядку № 1051).

Пунктом 121 Порядку № 1051 встановлено, що для внесення до відомостей про земельну ділянку змін щодо цільового призначення земельної ділянки, складу угідь, нормативної грошової оцінки, а також до відомостей про межі земельної ділянки (у разі їх встановлення (відновлення) за фактичним використанням земельної ділянки) Державному кадастровому реєстраторові подаються:1) заява за формою згідно з додатком 12; 2) оригінал документації із землеустрою або оцінки земель, яка є підставою для внесення таких змін (крім випадків зміни виду використання земельної ділянки в межах земель певної категорії); 3) електронний документ (крім випадків внесення відомостей про зміну виду використання).

Підставою для відмови у внесенні до Поземельної книги змін до відомостей про земельну ділянку є:1) розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; 2) звернення із заявою неналежної особи;3) невідповідність поданих документів вимогам, зазначеним у підпунктах 1 і 2 пункту 111 цього Порядку ( п. 122 Порядку № 1051).

Відповідно до абз. 1 та 2 п. 67 Порядку № 1051, внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр" та цього Порядку. Забороняється вимагати для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених Законом України "Про Державний земельний кадастр".

Таким чином, відповідно до Земельного кодексу України напрям використання земельної ділянки містить у собі дві складові: 1) категорія земель (основне цільове призначення), 2) вид використання земельної ділянки (в межах певної категорії земель).

Так, виходячи з приписів норм чинного законодавства, вбачається, що зміна цільового призначення , про яку йдеться в абзаці 2 частини 1 та частині 3 статті 20 ЗК України - це зміна категорії землі, тобто переведення земельної ділянки з однієї категорії земель в іншу та саме така зміна має відбуватися шляхом розроблення, погодження та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, рішення про зміну цільового призначення (категорії) земельної ділянки, яка перебуває у приватній власності, приймає не її власник, а відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Власник наділений лише правом ініціювати це питання перед відповідним органом влади.

Разом з цим, для зміни виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони), тобто у разі, коли категорія землі (її основне цільове призначення), не змінюється, частиною 5 статті 20 ЗК України передбачений інший порядок, а саме: види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Тобто, Земельним кодексом України чітко встановлено, що зміна категорії (основного цільового призначення) земельної ділянки приватної власності та зміна виду її використання (в межах однієї категорії) відбуваються за різними процедурами: зміна основного цільового призначення (категорії) земельної ділянки здійснюється рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування за проектом землеустрою щодо її відведення, який має бути погоджений у встановленому законом порядку та затверджений відповідним органом; зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) здійснюється рішенням власника такої ділянки, яке він приймає самостійно, без розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, без його подальшого погодження і затвердження.

Зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які згідно з ч. 1 - ч. 3 ст. 20 Земельного кодексу України застосовуються при зміні цільового призначення земельної ділянки (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, отримання погоджень органів влади тощо).

Таким чином, зміна відомостей про земельну ділянку у Державному земельному кадастрі, яку просив здійснити Позивач (зміна коду КВЦПЗ з 02.01 на 03.04), у розумінні статті 20 ЗК України, не є зміною її цільового призначення, а є зміною виду її використання, яке відбувається в межах однієї категорії земель та у відповідності до містобудівної документації, що підтверджено уповноваженим органом містобудування і архітектури, ? без проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Виходячи з вищенаведеного, колегія судів відхиляє доводи апелянта про те, що "будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" та "будівництво та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій" є видами цільового призначення земельних ділянок, а не видом використання земельної ділянки, оскільки Відповідач довільно та, як наслідок, помилково тлумачить положення діючого законодавства в частині поняття цільове призначення земельної ділянки .

Апелянт в апеляційній скарзі стверджує, що позивачем не було подано документів, які передбачені п. 121 Порядку, цитуючи положення п. 118 та 121 Порядку № 1051, однак суд апеляційної інстанції відхиляє вказане твердження, оскільки матеріали справи свідчить про те, що Позивач подав Відповідачу повний пакет документів, необхідний для зміни виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони).

Також, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта про те, що будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) - це не вид використання, а цільове призначення спірної земельної ділянки, посилаючись на відомості з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності про цю земельну ділянку, оскільки на відміну від Державного земельного кадастру, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (надалі - ДРРП) не містить детальні відомості про земельні ділянки, оскільки він має іншу правову природу.

З огляду на вище встановленні обставини, колегія суддів приходить до висновку, про те, що суд першої інстанції достовірно встановлено, що спірне рішення Державного кадастрового реєстратора відділу у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Смілик Ірини Анатоліївни про відмову у внесенні відомостей ( змін до них) до Державного земельного кадастру від 22 червня 2017 року № РВ-6300870882017 є незаконним.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення.

Колегія суддів, з урахуванням фактичних обставин справи погоджується з висновками суду першої інстанції у повному обсязі.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2018 по справі № 820/5742/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду .

Головуючий суддя І.С. Чалий Судді О.М. Калитка Я.В. П'янова

Повний текст постанови виготовлено 21.05.2018 року.