Постанова

від 18.05.2018 по справі 804/811/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

18 травня 2018 року

справа №804/811/16

адміністративне провадження №К/9901/35402/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної Фіскальної Служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року у складі колегії суддів Чабаненко С.В., Іванової С.М., Шлай А.В. у справі №804/811/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торнадо-Ком до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

У С Т А Н О В И В :

У липні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю Торнадо-Ком (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, перший відповідач у справі), Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, другий відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Криворізької південної об'єднаної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 18 січня 2013 року № 0000062301 та від 11 квітня 2013 року № 0000392220, а також рішення про результати розгляду первинної скарги від 05 квітня 2013 року № 1546/10/10-28, з мотивів безпідставності та протиправності їх прийняття.

Розгляд справи здійснювався неодноразово, судове рішення, яке є предметом касаційного перегляду у даній справі прийняте в порядку нового розгляду справи на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 січня 2016 року.

07 червня 2016 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні адміністративного позову Товариства відмовлено з підстав доведеності податковим органом податкових правопорушень, в основу яких покладено те, що договори купівлі-продажу та фінансового лізингу, укладені між позивачем та його контрагентом з метою мінімізації оподаткування та за відсутності ділової мети економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

12 жовтня 2016 року постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 червня 2016 року, позов Товариства задоволений частково, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 18 січня 2013 року № 0000062301 та від 11 квітня 2013 року №0000392220. В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність збільшення позивачем валових витрат у звітному періоді 2009 року та першому півріччі 2010 року на частину лізингового платежу, яка дорівнює сумі процентів та комісій, нарахованих на вартість об'єкта фінансового лізингу, а також правильності відображення даних податкової звітності за звітні податкові періоди, які були предметом перевірки.

11 вересня 2017 року податковим органом подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

13 вересня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою першого відповідача у справі та витребувано справу з Дніпропетровського окружного адміністративного суду № 804/811/16.

09 жовтня 2017 року Товариством надані заперечення до Вищого адміністративного суду України на касаційну скаргу, у яких позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції без змін, як законну, обґрунтовану та прийняту з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

07 березня 2018 року матеріали касаційного провадження К/9901/35402/18 разом із справою № 804/811/16 передані до Верховного Суду, які прийняті до провадження цим Судом.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

Суди попередніх інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, перебуває на обліку податкового органу.

Податковим органом у грудні 2012 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог зокрема податкового законодавства України за період з 01 липня 2010 року по 30 вересня 2011 року, результати якої викладені в акті перевірки від 28 грудня 2012 року № 1134/222/31551300 (далі - акт перевірки).

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акту перевірки податковим органом винесене податкове повідомлення-рішення від 18 січня 2013 року №0000062301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за податковими зобов'язаннями у сумі 4089887 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 225649 грн. 25 коп. Правовою підставою збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість наведенні положення пункту 132 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 6.1 статті 6, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, пункт 22.4 статті 22 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР, пункту 44.1 статті 44, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України. Підставою застосування штрафних фінансових санкцій визначенні положення абзацу першого пункту 123.1 статті 123, пункту 6, 7 підрозділу 10 розділу цього Кодексу.

Податковим повідомленням-рішенням від 11 квітня 2013 року № 0000392220 зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за дев'ять місяців 2011 року на 11 038 541 грн, згідно з пунктом 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58 Глави 4 розділу 2 Податкового кодексу України, на підставі Рішення про результати розгляду первинної скарги Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 05 квітня 2013 року №1546/10/10-25, за порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України.

В основу визначення грошового зобов'язання податковим органом покладені податкові правопорушення викладені розділом четвертим акту перевірки, а саме завищення витрат та амортизаційних відрахувань у сумі 45 552 669 грн, внаслідок чого Товариством занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 4 089 886 грн, в тому числі по періодам за 9 місяців 2010 року на суму 234530 грн, за 2010 рік на суму 1 331 380 грн, за перший квартал 2011 року на суму 722618 грн, за 2 квартал 2011 року на суму 959 778 грн, за 2-3 квартали 2011 року на суму 2 035 888 грн.

Доводи податкового органу щодо необхідності врахування висновків акту перевірки від 18 жовтня 2010 року № 1265/234/31551300 про завищення Товариством збитків у сумі 7 383 629 грн (без наведення звітних податкових періодів, за які встановлені ці порушення), в тому числі за четвертий квартал 2009 року у сумі 4 905 098 грн, про що зазначено пунктом першим Розділу четвертого цього акту перевірки є неприйнятними, з огляду на те, що в акті перевірки, який реалізований у межах спірних відносин, визначаючи податкові зобов'язання за дев'ять місяців (перший та другий квартали) 2010 року податковий орган порушує безперервність (послідовність) податкового обліку.

Відтак, вимога податкового органу про врахування встановлених актом перевірки збитків за четвертий квартал 2009 року безпосередньо за результатами дев'яти місяців 2010 року є неприйнятною.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про послідовність визначення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового періоду виходячи з даних податкової звітності платника податків.

Суд вважає неприйнятними доводи податкового органу щодо завищення позивачем амортизаційних відрахувань у сумі 5055963 грн. по рядкам 07 податкових декларацій за період з 01 липня 2010 року по 31 березня 2011 року (пункт 3.1.3 акту перевірки), та витрат по сплаті комісії 13 406, 2 тис. грн. Товариством як лізингоодержувачем (по договору фінансового лізингу укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю Імморент Україна ), всі обставини укладення та виконання якого встановлені судом апеляційної інстанції, з огляду на недоведеність відповідачем складу податкових правопорушень.

Податковий орган не наділений повноваженнями в межах перевірки на визнання правочину укладеного між господарюючими суб'єктами, таким що спрямований на зменшення бази оподаткування, та таким що не має розумної, економічно - обґрунтованої, необхідної і достатньої ділової (господарської) мети. Відповідач наводить доводи про вчинення сторонами угоди дій скерованих на підрив публічного порядку у Державі, що знаходиться за межами предмету спору та компетенції відповідача.

Жодних доводів на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, покладеного в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, а саме неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або застосування закону, який підлягає застосуванню в розумінні частини третьої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України заявником касаційної скарги не наведено.

Суд зазначає, що має місце не погодження податковим органом виключно з оцінкою спірних обставин судом апеляційної інстанції, переоцінка яких знаходиться за межами касаційного перегляду відповідно до частини першої статті 341 цього кодексу.

Посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права податковий орган цитує частину третю статті 86, статтю 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції що діяла до 15 грудня 2017 року). Порушення норм процесуального права, які призвели до ухвалення незаконного рішення в розумінні частини третьої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції що діє після 15 грудня 2017 року), податковим органом касаційної скаргою не наведені.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про безпідставність збільшення податковим органом грошового зобов'язання, зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної Фіскальної Служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року у справі №804/811/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер