Постанова

від 14.05.2018 по справі 344/209/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/209/18

Провадження № 22-ц/779/610/2018

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі:

Головуючого Максюти І.О.,

суддів: Василишин Л.В., Матківського Р.Й.

секретаря Возняк В.Д.,

з участю представника апелянта ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області про забезпечення позову, постановлену суддею Пастернак І.А. 22 березня 2018 року в м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області,

в с т а н о в и в :

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду Апеляційним судом Івано-Франківської області.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 22 березня 2018 року заяву представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_4 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на частку в статутному капіталі ТОВ ВЕНДОР-ФІНАНС , ідентифікаційний код 40137347, місцезнаходження: 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Шеремети, 6, власником істотної участі (кінцевим бенефіціарним власником (контролером)) якого є ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючий за адресою: 76005, АДРЕСА_1.

Заборонено ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючому за адресою: 76005, АДРЕСА_1, вчиняти будь-які юридично значимі дії, наслідком яких може бути відчуження майнових прав на частку в статутному капіталі ТОВ ВЕНДОР-ФІНАНС , ідентифікаційний код 40137347, місцезнаходження: 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Шеремети, 6, власником істотної участі (кінцевим бенефіціарним власником (контролером)) якого є ОСОБА_3.

Заборонено усім особам, які виконують повноваження суб'єктів державної реєстрації згідно з Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , в тому числі будь-яким державним реєстраторам, державним та приватним нотаріусам, а також іншим акредитованим суб'єктам, вчиняти реєстраційні дії щодо відчуження майнових прав на частку в статутному капіталі ТОВ ВЕНДОР-ФІНАНС , ідентифікаційний код 40137347, місцезнаходження: 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Шеремети, 6, власником істотної участі (кінцевим бенефіціарним власником (контролером)) якого є ОСОБА_3 (а.с.1-2).

Не погодившись з даною ухвалою, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що вона прийнята з порушення норм процесуального та матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Апелянт зазначив, що відповідно до витягу з ЄДРПОУ статутний капітал ТзОВ ВЕНДОР-ФІНАНС становить 6 000 000 грн. Учасниками є ТОВ СКОРТЕКС із часткою 5 700 000 грн, та ОСОБА_5 з часткою 300 000 грн. Таким чином, відповідач не є учасником товариства, оскільки не має частки в ньому. І, відповідно, не має частки, на яку можна було б накласти арешт чи обмеження.

Також зазначив, що в заяві про забезпечення позову позивач сам надає відомості, що відповідач не є учасником кінцевого товариства (ТОВ ВЕНДОР-ФІНАНС ), але при цьому просить накласти арешт на таку частку в статутному капіталі саме цього товариства. Фактично він просить накласти арешт на бенефіціарну приналежність і істотну участь, що по своїй суті не являється майном чи майновими правами, на які можна накласти арешт чи заборонити відчужувати. В свою чергу судом першої інстанції не досліджено та не перевірено даної інформації. Фактично суд наклав арешт не на власність (частку) відповідача, а на частку в статутному капіталі ТОВ ВЕНДОР-ФІНАНС , якою володіє ТОВ СКОРТЕКС , тобто майно особи, яка не є стороною у цивільній справі. З цих підстав просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, постановити нову ухвалу, якою повністю відмовити заявнику в забезпеченні позову.

Вислухавши пояснення представника апелянта, доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, виходячи з таких підстав.

Із матеріалів справи встановлено, що в січні 2018 року представник ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за договором позики (розпискою) від 18.12.2014 року у вигляді основного боргу в сумі 200 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 5 571 187 грн; 418 211,09 грн - 3% річних; 1 308 082,53 грн пені за період з 22.12.2016 року по 22.12.2017року та судові витрати по справі.

У ході розгляду справи подавалася заява про забезпечення позову (а.с.21-27), яка розглянута судом, про що постановлена ухвала про забезпечення позову від 10 січня 2018 р.(а.с.55-62)

В судовому засіданні 22 березня 2018 року представник позивача знову подав заяву про забезпечення позову в даній справі, в якій зазначив, що після постановлення судом ухвали про забезпечення позову від 10.01.2018р. з відкритих даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивачу стало відомо, що відповідач є власником істотної участі (кінцевим бенефіціаром, контролером) частки в статутному капіталі ТОВ ВЕНДОР-ФІНАНС . Поданий позов носить майновий характер, його подання обумовлено діями та поведінкою відповідача, який ухилився від виконання грошових зобов'язань. Враховуючи характер позовних вимог, ціну позову та попередню поведінку відповідача вважає, що для забезпечення виконання можливого судового рішення шляхом стягнення заборгованості за рахунок майна відповідача, необхідно застосувати заходи забезпечення, які б унеможливили відчуження корпоративних прав у ТОВ ВЕНДОР-ФІНАНС . Просив накласти арешт на частку в статутному капіталі ТОВ ВЕНДОР-ФІНАНС , власником істотної участі (кінцевим бенефіціарним власником (контролером) якого є ОСОБА_3; заборонити ОСОБА_3 вчиняти будь-які юридично значимі дії, наслідком яких може бути відчуження майнових прав на частку в статутному капіталі ТОВ ВЕНДОР-ФІНАНС майно та майнові права; заборонити усім особам, які виконують повноваження суб'єктів державної реєстрації згідно з Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , в тому числі будь-яким державним реєстраторам, державним та приватним нотаріусам, а також іншим акредитованим суб'єктам, вчиняти реєстраційні дії щодо відчуження майнових прав на частку в статутному капіталі ТОВ ВЕНДОР-ФІНАНС (а.с.64-66).

Із детальної інформації про юридичну особу, яка містилася у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і була представлена суду першої інстанції на час розгляду заяви про забезпечення позову встановлено, що до складу засновників (учасників) юридичної особи ТОВ ВЕНДОР-ФІНАНС входили ТОВ СКОРТЕКС та ОСОБА_5, власником істотної участі та є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) був ОСОБА_3, тобто відповідач по справі (а.с.67-73).

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив із положень ст.ст.149-153 ЦПК України, встановивши, що накладення арешту на корпоративні права відповідача, встановлення заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження майнових прав відповідача на частку в статутному капіталі не порушить прав учасників процесу, натомість забезпечить охоронювані законом права та інтереси позивача та виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Вирішуючи даний спір слід виходити з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернути до суду.

Види забезпечення позову встановлені положеннями частини 1 статті 150 ЦПК України, зокрема згідно пунктів 1,2,4 та 10 позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії;забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Крім того, згідно частини 2 статті 150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Як роз'яснив Верховний Суд України у п. 4 Постанови Пленуму від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Крім того cуд, вирішуючи питання про забезпечення позову має брати до уваги інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Терміни "істотна участь" та "кінцевий бенефіціарний власник (контролер)" вживаються у значеннях, наведених у Законі України " Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення ".

Так, відповідно до пунктів 19-1 та 20 зазначеного Закону істотна участь - пряме або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами часткою у розмірі 10 і більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі.

Кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - фізична особа, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб, що здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною часткою, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування, а також вчинення правочинів, які надають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління, або яка має можливість здійснювати вплив шляхом прямого або опосередкованого (через іншу фізичну чи юридичну особу) володіння однією особою самостійно або спільно з пов'язаними фізичними та/або юридичними особами часткою в юридичній особі у розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі. При цьому кінцевим бенефіціарним власником (контролером) не може бути особа, яка має формальне право на 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого права.

Враховуючи ті обставини, що на час розгляду заяви про забезпечення позову у суду першої інстанції були дані, які свідчили про те, що власником істотної участі, яка передбачає пряме або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами часткою у розмірі 10 і більше відсотків статутного капіталу, та кінцевим бенефіціарним власником (контролером) у ТОВ ВЕКТОР-ФІНАНС , а також і директором товариства був відповідач по справі ОСОБА_3, між сторонами по справі наявний спір майнового характеру, тому суд обгрунтовано забезпечив позов шляхом накладення арешту на частку в статутному капіталі ТОВ ВЕНДОР-ФІНАНС , заборони ОСОБА_3 вчиняти будь-які юридично значимі дії, наслідком яких може бути відчуження майнових прав на частку в статутному капіталі ТОВ ВЕНДОР-ФІНАНС та усім особам, які виконують повноваження суб'єктів державної реєстрації згідно з Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вчиняти реєстраційні дії щодо відчуження майнових прав на частку в статутному капіталі ТОВ ВЕНДОР-ФІНАНС .

Доводи апелянта про те, що особисто ОСОБА_3 не має частки у ТОВ ВЕНДОР-ФІНАНС , на яку можливо накладати арешт, оскільки не є учасником товариства, а такими учасниками є ТОВ СКОРТЕКС та ОСОБА_5 не приймаються судом, виходячи з таких підстав.

На час розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду про забезпечення позову із детальної інформації про юридичну особу, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що до складу засновників (учасників) юридичної особи ТОВ ВЕНДОР-ФІНАНС входять ТОВ СКОРТЕКС та ОСОБА_5, а кінцевий бенефіціарний власник (контролер) змінений на ОСОБА_6. ОСОБА_3 залишився директором підприємства, уповноваженим представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, особою, яка має право вчиняти від імені юридичної особи юридично значимі дії.

При тому апелянтом не представлено суду доказів про те, що він не має істотної участі у ТОВ ВЕНДОР-ФІНАНС і коли він вибув з числа учасників, як і доказів про те, що на момент прийняття судом оскаржуваної ухвали він уже не був учасником вказаної юридичної особи.

Однак, у будь-якому випадку апелянт залишається директором товариства, а відтак має реальну можливість вчиняти від імені товариства усі дії, у тому числі і розпорядитися майном товариства.

З апеляційною скаргою на ухвалу суду звернувся від свого імені ОСОБА_3 і в своїх інтересах, зазначаючи про те, що суд наклав арешт та заборонив відчужувати об єкти, які по суті не є майном чи майновими правами (бенефіціарну приналежність).

Суд не приймає такі доводи апелянта, оскільки істотна участь у товаристві передбачає володіння часткою у статутному капіталі, а статус кінцевого бенефіціарного власника (контролера) забезпечує можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною часткою, на вчинення правочинів, які надають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління, або яка має можливість здійснювати вплив шляхом прямого або опосередкованого (через іншу фізичну чи юридичну особу) володіння однією особою самостійно або спільно з пов'язаними фізичними та/або юридичними особами часткою в юридичній особі у розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу. Крім того, окремими повноваженнями наділений і директор підприємства щодо його майна.

Учасниками ТОВ СКОРТЕКС є ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Слід відрізняти випадки розгляду спорів осіб, які не є учасниками судового розгляду справи, пов'язаних з належністю їм арештованого майна. Такі спори, незалежно від того, чи накладено арешт на майно в порядку забезпечення позову, або з інших підстав (на стадії виконання рішення, у кримінальному провадженні тощо) розглядаються у позовному провадженні.

Так, загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів встановлений статтею 16 ЦК України. Особа, право якої порушено, може скористатися не будь - яким, а конкретним способом захисту свого права. Як правило, спосіб захисту порушеного права визначено законом.

У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про виключення майна з опису" від 27 серпня 1976 року № 6 зазначалося, що за правилами, установленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядають вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним.

Аналогічно у абзаці другому пункту 25 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 6 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах роз яснено, що оскільки дії державного виконавця, пов'язані з реалізацією арештованого майна, є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків інших осіб (не сторін виконавчого провадження), то до таких правовідносин мають застосовуватися загальні положення про захист цивільних прав шляхом пред'явлення цими особами позову, у зв'язку з чим у цій частині скаргу на дії державного виконавця суд ухвалою залишає без розгляду і роз'яснює заявникові можливість вирішення спору в позовному провадженні.

Такі ж роз яснення були викладені у п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", відповідно до якого вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.

Із наведеного випливає, що склалася усталена судова практика з питання захисту права власника на виключення майна з акта опису та звільнення його з-під арешту лише у позовному провадженні із зазначенням усіх сторін спору, які є співласниками, а також відповідача і позивача по основному позову.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що у разі, якщо апелянт втратив статус особи, яка має істотну участь у товаристві, а також статус кінцевого бенефіціарного власника (контролера), то оскаржуваною ухвалою права апелянта не порушені, а інші особи, прав яких стосується оскаржувана ухвала, зокрема і ТОВ ВЕНДОР-ФІНАНС , може реалізувати свої права шляхом звернення до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

За даних обставин доводи апеляційної скарги про безпідставність задоволення заяви про забезпечення позову є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування ухвали.

З урахуванням наведеного апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції дотримався норм процесуального права при вирішенні питання про забезпечення позову, а тому ухвалу слід залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.374,375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 березня 2018 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і у касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 18 травня 2018 року.

Головуючий: І.О. Максюта

Судді: Л.В.Василишин

Р.Й. Матківський