Постанова

від 08.04.2008 по справі 2-а-11/2008

ЩОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-а-11/2008

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 квітня 2008 року     місто Щорс

Щорський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді     - Лихошерста В.В.,

при секретарі     - Мирошниченко A.M.

за участю представника відповідача  -     ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Щорсі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головною управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації про стягнення недосплаченої разової щорічної допомоги учаснику війни, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації про стягнення недосплаченої разової щорічної допомоги як учаснику війни в розмірі 4249.24 грн. відповідно до вимог ст. 13 3 У «Про статус ветеранів війні гарантії їх соціального захисту» від 22.10.93 № 3551.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він є учасником війни, що підтверджується посвідченням серії «В-ІУ» №558816, виданого Щорським управлінням соціального захисту населення. Відповідно до ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.93 № 3551 йому щорічно, до 5 травня, повинна надаватись разова грошова допомога у розмірі 4-х мінімальних пенсій за віком як учаснику війни. У супереч вимогам вищевказаного Закону за 2005-2007 pp. грошова допомога виплачувалась не в повному обсязі. У 2005 році, відповідно до ЗУ «Про державний бюджет України на 2005 рік», одноразову грошову допомогу було виплачено у розмірі 50 грн., у

1.   2006     році відповідно до ЗУ «Про державний бюджет України», одноразову грошову допомогу було виплачено у розмірі 50 грн., у 2007 році одноразову грошову допомогу було виплачено у розмірі 55 грн. Мінімальна пенсія за віком у 2005 р. відповідно до Закону України №2291-ІУ «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»» складала 332 грн., у 2006 рот -359 грн., у 2007 р. - 410, 06 грн. Таким чином, суми виплат мали б складати: у 2005 році - 332x4=1328 грн., у 2006 році - 359x4=1436 грн., у

2.   2007     році - 410, 06x4=1640, 24 грн. За три роки недоплата склала 4249, 24 грн. -(1328-50) + (1436-50) + (1640, 24-55)

У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлений позов, але змінила позовні вимоги і надала уточнену позовну заяву, пояснивши це тим, що позивач відповідно до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.93 №3551 має право на щорічну, до 5 травня, разову грошову допомогу у розмірі 3-х мінімальних пенсій за віком як учасник війни.   Просить   стягнути   з   відповідача   суму   недоплаченої разової  щорічної

допомоги, як учаснику війни за 2005-2007 pp. в розмірі 3148, 18 гри. Також пояснила, що позивач у 2005 та 2006 pp. не звертавсь до суду за захистом своїх прав по виплаті щорічної разової допомоги, оскільки взагалі не знав про таке своє право, а на прикінці минулого року, з газети, дізнавсь про порушене право, і тоді звернулася до суду.

Представник відповідача заявлений позов не визнав, надав письмові заперечення та заяву, які зводяться до того, що фінансування щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни до 5 травня здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України, у розмірах, установлених аконом про державний бюджет на відповідний рік, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2004 р. №177 «Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»». Зокрема, для учасників війни розмір грошової допомоги у 2005 році становив 50 грн., для учасників війни у 2006 році становив 50 грн., у 2007 роді -55 грн. Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто Головне Управління праці та соціального захисту населення не проводило нарахування, виплату та не мало законних підстав визначити розміри зазначеної допомоги, оскільки вони визначались законами України про Державний бюджет на відповідний рік. Також, відповідно до ст. 99 КАС України позивачем пропущений строк звернення до суду за захистом своїх прав по виплатах за 2005-2006 pp., оскільки виплати вона отримала у травні місяці відповідного року, а звернулась до суду з позовом лише у січні 2008 року. Крім того, у 2005-2006 p.p. Конституційним Судом України не приймались рішення щодо неконституційності положень Законів України «Про державний бюджет України на 2005-2006 pp.» При розгляді спірних правовідносин сторона відповідача просить врахувати положення ч.3 ст. 152 Конституції України та ст. 1175 ЦК України, згідно яких у віпадку прийняття законів, які визнаються неконституційними шкода, завдана юридичним, фізичним особам, відшкодовується державою, а не її органами виконавчої влади на місцях. Згідно Постанови КМУ № 177 від 18.02.2004 р. «Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу»», саме Міністерство Фінансів і Державне казначейство забезпечують щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики для виплати разової грошової допомоги у розмірах, встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік, і для подальшого перерахування їх місцевим органам праці та соціального захисту населення. Окрім того, представник відповідача просить суд зупинити провадження у справі та звернутися з клопотанням до Верховного Суду України з метою вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності Закону України «Про державний бюджет України».

Після заслуховування пояснень сторін, судом досліджено у судовому засіданні всі наявні матеріали справи та докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення на позов.

Розв'язуючи питання, чи пропущений позивачем строк звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права у 2005-2006 p.p., на чому наполягає сторона відповідача, суд прийшов до висновку, що позивач зазначений у ст. 99 КАС України строк звернення до суду в дійсності порушив, оскільки він отримав виплати до 5 травня відповідно 2005 та 2006 р, р. і знала про порушене своє право, і тому річний строк звернення до суду повинен обчислюватися з травня 2005 та 2006 pp. Жодного доказу, щодо поважності причини пропущення строку для звернення до суду, стороною позивача до суду надано не було.

Згідно приписів ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 народилася 06.05.1926

року у с.  Пекурівка Городнянського району, Чернігівської області, зареєстрована проживаючою у Городнянському районі, с Пекурівка, вул.  Леніна, 78. /а.с.3-4/

З дослідженого у судовому засіданні посвідчення серії «B-1V» №558816, виданого 05.10.1999 р. Городнянським управлінням соціального захисту населення встановлено, що ОСОБА_2 є учасником війни і маг право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників війни, /а.с.5/

Відповідно до довідки №15 від 10.01.2007 р. Управління праці та соціального захисту населення Городнянської рай держадміністрації, ОСОБА_2 виплачена разова грошова допомога до Дня Перемоги: у 2005 р. згідно ЗУ «Про державний бюджет України на 2005 рік», як учаснику ВВВ у розмірі 50 грн.; у 2006 р. згідно ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік», як учаснику ВВВ у розмірі 50 грн.; у 2007 р. згідно ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік», як учаснику ВВВ у розмірі 55 грн. /а.с.6/

Згідно приписів ч.3 ст.2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII від 22.10.1993 року, нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.

Частина 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» проголошує, що щорічно до 5 травня іншим учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

Дія зазначеної норми на 2006 та 2007 pp. зупинялась в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги згідно із Законом України №489-V від 19.12.2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Законом України №3235-1 V від 20.12.2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік».

Згідно ст.34 Закону України №2285-1 V від 23.12.2004 р. «Про Державний бюджет України на 2005 рік» виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учаснику війни складає 50 гривень.

Згідно ст. 30 Закону України № 3235-IV від 20.12.2005 р. «Про Державний бюджет України на 2006 рік» виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам війни складає 50 гривень.

Згідно ст.29 Закону України №489- V від 19.12.2006 р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік» виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам війни складає 55 гривень.

На підставі ст. 17і Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» . щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії.

Статтею 55 Конституції України зазначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Стаття 22 Конституції України наголошує, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. №6-рп/2007 ст. 29 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» та п. 13 ст.71 зазначеного вище Закону, яким зупинено на 2007 рік дію ч.5 ст. 14 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визнано такими, що не відповідають Конституції України, і положення даних норм втрачають чинність. Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

За таких підстав, суд прийшов до висновку, що позивачу, як учаснику війни неправомірно здійснено в заниженому розмірі виплату разової грошової допомоги за 2007 рік, оскільки мінімальна пенсія за віком відповідно до ст.62 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» та ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 410, 06 грн., то враховуючи вимоги ст.14 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» сума виплати повинна була складати 1230, 18 грн. /410, 06 грн. х 3 мінімальних пенсій за віком/.

Враховуючи проведену виплату відповідачем ОСОБА_2 у 2007 році грошової допомоги, в розмірі 55 грн., недоплачена частина разової щорічної допомоги становить 1175, 18 гри.

Розв'язуючи позов в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 невиплаченої частини разової грошової допомоги за 2005-2006 pp., суд прийшов до висновку, що у цій частині позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що положення ст.34 ЗУ «Про державний бюджет України на 2005 рік» та ст. 30 ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік» звужують обсяг існуючих прав позивача, передбачені ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині розміру разової виплати як учаснику війни, однак відповідні рішення Конституційного Суду України про визнання неконституційними положення зазначених Законів, не приймались.

Згідно роз'яснень п.3 Постанови Пленуму Верховного Сулу України № 9 від 01.11.1996 р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», суд не може, застосувавши Конституцію як акт прямої дії, визнати неконституційними закони чи правові акти, перелічені в ст. 150 Конституції, оскільки це віднесено до виключної компетенції Конституційного Суду України.

Крім того, враховуючи вимоги ст. 100 КАС України, позивачці слід відмовити в задоволенні позовних вимог за порушене її право у 2005-2006 pp., так як нею пропущений строк звернення до адміністративного суду, і на цьому наполягає сторона відповідача.

Суд не приймає до уваги твердження стороною відповідача що: Головне управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації не проводило нарахування, виплату та не мало законних постав визначити розміри зазначеної допомоги, оскільки вони є необгрунтованими, зважаючи на приписи ч.1 ст. 17 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", згідно якої щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення. Клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі з необхідністю звернення з клопотанням до Верховного Суду України з метою вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності Закону, є таким, що не підлягає задоволенню з огляду на приписи ст. 156 КАС України та наявність рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. №6-рп/2007.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10-12.99, 100, 158-163 КАС України й у відповідності до ст.ст.22, 55 Конституції України, Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007, ст.ст.2. 14, 17і ЗУ «.Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст.62 ЗУ «Про державний бюджету України на 2007 рік», ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд. -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_3 до Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації про стягнення недосплаченої разової щорічної допомоги учаснику війни - задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_3 недоплачену частину разової грошової допомоги, як учаснику війни за 2007 рік в розмірі 1175, 18грн.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації на її користь недоплаченої частини разової грошової допомоги, як учаснику війни за 2005-2006 роки - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про оскарження і поданням після цього протягом 20 днів скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.