Рішення

від 10.05.2018 по справі 522/17347/17

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Провадження № 2/522/623/18

Справа № 522/17347/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання - Шевчик В.І.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів Укрінтеравтосервіс Міністерства інфраструктури України, Одеського державного обласного навчально-курсового комбінату УДП Укрінтеравтосервіс Міністерства інфраструктури України, третя особа філія Одеського державного обласного навчально-курсового комбінату УДП Укрінтеравтосервіс Міністерства інфраструктури України про скасування наказу та поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 15.09.2017 року звернувся до суду з позовом до Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів Укрінтеравтосервіс Міністерства інфраструктури України, Одеського державного обласного навчально-курсового комбінату УДП Укрінтеравтосервіс Міністерства інфраструктури України, третя особа філія Одеського державного обласного навчально-курсового комбінату УДП Укрінтеравтосервіс Міністерства інфраструктури України про скасування наказу та поновлення на роботі.

В обґрунтування позову зазначено, що він, ОСОБА_1, ветеран праці, працював на посаді викладача першої категорії з автосправи з 05.08.2004 року в Одеському обласному державному учбово-курсовому комбінаті Міністерства інфраструктури України та наказом директора ОСОБА_2 14.04.2014 року був незаконно звільнений з відміткою за згодою сторін . Вказував, що його незаконно звільнив саме директор ООДНКК ОСОБА_2, а не як неправдиво вказує відповідач - Укрінтеравтосервіс , директор дав доручення головному бухгалтеру на той час ОСОБА_3, яка примусила позивача написати заяву на звільнення. Звертає увагу на те, що наказ №423 від 21.06.2013 року Міністерства інфраструктури про реорганізацію ООДУВК в Філію УДПОДУКК Укрінтеравтосервіс , а наказ про звільнення виданий 14.04.2014 року, що свідчить про те, що ОСОБА_1 працював вже в філії 10 місяців і незважаючи на даний факт відповідач стверджує, що позивач ніколи не працював в філії ООДУКК та на думку позивача його підпис в трудовій книжці підробив ОСОБА_4. Позивача дивують деякі факти, а саме, те що причин для звільнення позивача не було, в трудовій книжці тільки подяки за його роботу, у позивача є свідки, які можуть підтвердити факт того, що заяву про звільнення позивач написав під тиском, тому позивач просив визнати його звільнення незаконним, скасувати Наказ ОСОБА_5 від 14.04.2014 року та поновити позивача на роботі.

Ухвалою суду від 18.09.2017 року відкрите провадження у справі та призначене попереднє судове засідання на 12.10.2017 року.

У судовому засіданні 12.10.2017 року протокольно було задоволено клопотання позивача та витребувано для огляду у судовому засіданні справу №522/23297/14.

Ухвалою суду від 06.11.2017 року справа призначена до розгляду по суті на 20.12.2017 року.

Ухвалою суду від 20.12.2017 року ухвалено розглядати позов за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання на 14.02.2018 року.

Ухвалою суду від 14.02.2018 року було відмовлено у задоволені клопотань представника Українського державного підприємства Укрінтеравтосервіс Міністерства інфраструктури України про закриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 14.02.2018 року закрите підготовче засідання, справа призначена до судового розгляду по суті на 20.03.2018 року.

До суду 19.03.2018 року надійшов відзив Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів Укрінтеравтосервіс на позовну заяву, в якому було наголошено, що ОСОБА_1 працюючи на посаді викладача першої категорії ДП Одеський державний обласний навчально-курсовий комбінат 14.04.2014 року власноручно написав та надав до ДП Одеський державний обласний навчально-курсовий комбінат заяву про звільнення за угодою сторін в якій ОСОБА_1 прописав бажану дату звільнення - з 14.04.2014 року. Тезиси позивача, що позивача незаконно звільнив директор ООДНК ОСОБА_2, доручивши це бухгалтеру, відповідач вважає абсурдними та нічим не підтвердженими. Тому просив суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1.

Суд відклав судове засідання на 10.05.2018р. для надання позивачу часу на ознайомлення з відзивом та надання можливих відповіді на відзив.

У судовому засіданні 10.05.2018 року ОСОБА_1 підтримав свій позов і зазначив, що позивач постраждав через свою чесність. У 2013 році з'явився новий директор, а його дружина стала його заст.. директора. Позивач перевіряв чи оплачули всі учні кошти перед здачею іспитів та написав рапорт за результатами перевірки, де також зазначив, що деякі учні взагалі не відвідували заняття, у зв'язку з чим заст. директора почала говорити йому про те, що б він звільнився. З 26.06.2013 року зробили з учбового комбінату Одеську філію. Згодом бухгалтер запропонувала написати йому заяву про звільнення, що позивач і зробив, оскільки розумів це як можливість переведення у філію, які він зазначив у судовому засіданні, - з власного бажання, але все із-за того, що він неодноразово зазначав, що все це за його принципової позиції щодо незаконних дій відповідача. Того ж дня, коли він написав заяву, йому було видано трудову книжку. Вказував, що його змусили написати заяву, посилався на те, що директор всіх змушував писати такі заяви, оскільки в результаті реорганізації з'явилася філія. Зазначив, що з приводу незаконного свого звільнення він звертався раніше до інспекції з праці та до прокуратури, та йому було повідомлено про необхідність звернення за захистом своїх прав до суду. При цьому на запитання головуючого щодо виклику свідків просив розглядати справу без виклику свідків.

Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду були повідомлені належним чином.

Суд, з урахуванням думки позивача, виходячи з положень ч.1 ст. 223 ЦПК України, ухвалив слухати справу за відсутності представників відповідачів та третьої особи, сповіщених належним чином.

Суд заслухавши пояснення особи, яка була присутня у судовому засіданні, дослідивши матеріали даної цивільної справи та справи №522/23297/14-ц, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено , що позивач з 05 серпня 2004 року працював на посаді викладача першої категорії в Одеському обласному навчально-курсовому комбінаті та наказом голови комісії з і цього ж комбінату від 14 квітня 2014 року № 32-ВК був звільнений відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України - за згодою сторін.

03.12.2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Філії Одеський державний обласний Навчально-курсовий комбінат УКРІНТЕРАВТОСЕРВІС (далі по тексту - Філія ОДОНКК ) про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі стягнення коштів.

Дана справа №522/23297/14 перебувала на розгляді судді Кравчук Т.С. та рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 березня року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області 1 червня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 січня 2016 року рішення Приморського районного суду м. Одеси та ухвалу апеляційного суду Одеської області скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому суд роз'яснив, що позов було пред'явлено до філії Одеський державний обласний навчально - курсовий комбінат Укрінтеравтосервіс , яка не є юридичною особою, виступає у взаємовідносинах із іншими юридичними та фізичними особами, в тому числі державними органами від імені підприємства, відповідно до наданих доручень та довіреностей, в межах, значених підприємством та дозволених чинним законодавством.

Рішенням суду від 24.01.2017 року було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до філії Одеський державний обласний навчально-курсовий комбінат Укрінтеравтосервіс про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 16.03.2017 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24.01.2017 року було залишене без змін.

За результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_1, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.07.2017 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24.01.2017 року та ухвалу Ухвала апеляційного суду Одеської області від 16.03.2017 року було залишено без змін.

При зверненні до суду з даним позовом до Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів Укрінтеравтосервіс Міністерства інфраструктури України, Одеського державного обласного навчально-курсового комбінату УДП Укрінтеравтосервіс Міністерства інфраструктури України, третя особа філія Одеського державного обласного навчально-курсового комбінату УДП Укрінтеравтосервіс Міністерства інфраструктури України, позивач посилався на те, що заяву про звільнення він написав під тиском директора та головного бухгалтера, у зв'язку з чим вважає, що його звільнення не законне.

Згідно з ч. 1 ст. 55 Конституції України права та свобод громадянина захищаються судом.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст. 55 Конституції України).

У відповідності до ст. 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є угода сторін.

Представником Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів Укрінтеравтосервіс було надано до суду копію заяви ОСОБА_1, згідно якої вбачається що він просив звільнити його за згодою сторін, яка ним підписана з датою: 14.04.2014 року.

Отже, підставою його звільнення за згодою сторін згідно п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України є особиста заява позивача про звільнення. Того ж дня, 14.04.2014 року було видано наказ №32-ВК про припинення трудового договору та звільнення з 14.04.2018 року ОСОБА_1, з яким він ознайомлений, про що свідчить його підпис.

Факт написання такої заяви не спростовується позивачем, крім того у судовому засіданні 10.05.2018 року, він зазначив, що того ж дня йому було видано трудову книжку.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

У відповідності до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно положень ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 18 постанови від 06 листопада 1992 року №9 Про практику розгляду судами трудових спорів (із послідуючими змінами) при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясовувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням), і перевіряти їх відповідність законові.

Між тим з матеріалів справи не встановлено, а позивачем не надано до суду належних та достатніх доказів не підтвердження того, що він його змусили написати заяву про звільнення не з власного бажання, тобто під тиском.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог ОСОБА_1.

Крім того, згідно ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно роз'яснень п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів встановлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін.

Суд вбачає, що позивача було звільнено ще 14.04.2014 році. Згідно пояснень позивача з приводу незаконного його звільнення встановлено що після звільнення він звертався до прокуратури та державної інспекції з питань праці. Проте з відповідним позовом звернувся до суду лише у вересні 2017 року, проте клопотання про поновлення строку суду не заявляв.

Суд виходить з того, що позивачем ОСОБА_1 належних та допустимих доказів згідно положень ст.ст.81-83 ЦПК України на підтвердження поважності пропуску строку із зверненням до суду, не надано.

З огляду на відсутність порушень в діях відповідача при винесенні оскаржуваного наказу, підстав для поновлення на роботі суд не вбачає.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову суд прийшов до висновку, що усі позовні вимоги ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.43, 55 Конституції України, ч.1 ст.36, 232, 233, 235, КЗпП України, ст..ст.15,16 ЦК України, ст.ст. 2, 3-13, 27, 44, 49, 64, 76, 81, 95, 133, ст. 223, 241 ч.2 ст. 247, 258-259, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволені позову ОСОБА_1 ( проживає ІНФОРМАЦІЯ_1) до Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів Укрінтеравтосервіс Міністерства інфраструктури України ( ЄДРПОУ 21536845, фактична адреса 03083 м.Київ, пр-т Науки, 57), Одеського державного обласного навчально-курсового комбінату УДП Укрінтеравтосервіс Міністерства інфраструктури України (код ЄДРПОУ 03121170, 65029 Одеська область м.Одеса вул. Дідріхсона, 3), третя особа філія Одеського державного обласного навчально-курсового комбінату УДП Укрінтеравтосервіс Міністерства інфраструктури України (код ЄДРПОУ 38758039, 65029 м. Одеса вул..Дідріхсона,3) про скасування наказу та поновлення на роботі - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту цього рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, мають право на поновлення строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення суду складено 21.05.2018 року.

Суддя Л.В. Домусчі