Рішення

від 08.05.2018 по справі 916/3229/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" травня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/3229/17

Господарський суд Одеської області у складі:

головуючого судді Цісельського О.В.

суддів Петренко Н.Д., Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання Мукієнко Д.С.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність

від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/3229/17 за позовом приватного акціонерного товариства "ВІННИЦЬКИЙ ЗАВОД "МАЯК" до товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІН-ТРАНС", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ЦІМ ІНТЕГРЕЙТЕД ШИПІНГ ЮКРЕЙН СЕРВІСЕЗ ЛТД" про стягнення 811 294,79 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "ВІННИЦЬКИЙ ЗАВОД "МАЯК" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІН-ТРАНС" 811 294,79 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

Між приватним акціонерним товариством "ВІННИЦЬКИЙ ЗАВОД "МАЯК" (Змовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "МАРІН-ТРАНС" (Експедитор) було укладено Договір на організацію перевезення ТЕО №020212-01 від 02.02.2012р.

Відповідно до п.2.1.1. Договору, Експедитор зобов'язується у відповідності із інструкціями Замовника за узгодженням із Замовником розробити оптимальний маршрут кокетного перевезення вантажу/контейнерів з вантажем Замовником.

Згідно п.2.1.2. Договору Експедитор зобов'язується організовувати та контролювати транспортування вантажу, приймання/видачу вантажу в/з місць відвантаження та перевалки: (Порт(у) навантажувально-розвантажувальні роботи (НРР), зберігання вантажу, транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), ведення документального обліку приймання/видачі вантажу, та інші види робіт у відповідності з митним законодавством України та Правилами, діючими на окремих видах транспорту.

У відповідності до п.2.1.5. Договору, в залежності від конкретних інструкцій Замовника приймати вантаж/контейнери з вантажем Замовника в місці, вказаному Замовником, та або перевалки (Порту) згідно кількості місць та за вагою, що зазначена Вантажовідпавником в товаротранспортних документах (коносаментах, накладних, ТТН та ін.)

Згідно п.2.1.6. Договору, Експедитор за окремою заявкою Замовника надавати послуги по організації стафірування/розстафірування вантажу у/з контейнеру(ів) у відповідності з письмовими вказівками Замовника.

14.09.2017р. на території ПрАТ ВІННИЦЬКИЙ ЗАВОД МАЯК було проведено приймання комплектуючих виробів, які надійшли від постачальника ZHEJIANG LANGDI GROUP CO., LTD за контрактом № 38 від 24.05.17р., за транспортною накладною B/L No SZZY17080054В, та постачальника ZHEJIANG NEW VISION IMP. AND EXP. CO. LTD згідно контракту № 47 від 01.06.17р. за транспортною накладною B/L No SZZY17080054A.

В обґрунтування заявленого позову, позивач зазначив, що під час приймання товару позивачем було виявлено при зовнішньому огляді контейнера № ZIMU1324889, що знаходився на автомобілі наявні видимі сліди замокання контейнера висотою 500 мм зі слідами іржі.

При відкритті контейнеру виявлено замокання нижніх рядів упаковок, їх пошкодження та випадання комплектуючих з упаковок.

При розкритті таких упаковок має місце деформація комплектуючих, сольовий білий наліт, наявність води в поліетиленових пакувальних чохлах, заклинювання двигунів і підшипників вентиляторів, наявність початкової корозії на металевих деталях.

Під час подальшої перевірки обумовлені дефекти виявлені в наступних комплектуючих, які непридатні для подальшого виробництва:

Switches RK1-23 16 A, 250V, Т100 (case - grey, 2 rocker - grey) - 1500 шт.;

Switches RK1-23 16 A, 250V, T100 (case -grey, 2 rocker - grey colour of a luminescence - red) - 5000 hit.;

Switches RK1 -03 16 A, 250V T100, (case - grey, 1 rocker - grey without light+ grey waterproof cover) - 5000 hit.;

Indicator light NIC07 T160°C, 250VAC, lens colour -red, L- 200 mm - 30 000 шт.;

Indicator light NIC07 T100 °С, 250VAC, lens colour - green, L= 200 mm - 3 000 шт.;

Ventilator YJF61, - 230V, - 50 Hz , 65 W, (2x300) - 400 шт.;

Ventilator GLS60303В1 AHYZ, -230V, 50 Hz, 45W, (60x300) - 700 шт.

Решта комплектуючих виробів на працездатність не перевірялися.

На інших упаковках і пакувальних чохлах також присутні сліди вологи.

Про результати приймання та висновки було складено відповідний ОСОБА_1 огляду контейнеру №056/2010 від 15.09.2017р.

На замовлення позивача, Вінницькою торгово-промисловою палатою було проведено незалежну експертизу з метою визначення фактичного стану вантажу, про що складено відповідний Експертний висновок №В-498 від 14.09.2017р.

Зі змісту зазначеного висновку, вбачається що пред'явлений контейнер №ZIMU1324889, та товар, що знаходився в ньому, а саме:

вимикачі: RK1-23 16A 250 V T100- 1500 шт.; RK1-23 16 A 250 V T100 - 5000 шт.; RK1-03 16 A 250 V T100 - 5000 шт.;

індикатори лампи: - NIC07 T160 0C 250 V AC - 30 000 шт.; NIC07 T100 0C 250 V AC - 3000 шт.;

вентилятори: YJF61 230 V 50 Hz 65 W (2x300) - 400 шт.; GLS 60303B1 AHYZ - 230 V 50 Hz 45 W (60x300) - 700 шт. - мають дефекти зовнішнього вигляду, що утворилися в результаті підмочки, та непридатності для подальшого використання у виробництві. Інші комплектуючи вироби, що знаходились в контейнері, на працездатність не перевірялись, на прохання замовника експертизи.

Позивач зазначає, що загальна вартість пошкодженого товару становить 811 294,79 грн.

З врахуванням наведеного позивач звернувся до відповідача з претензією №71/2012 від 20.09.17р.

В свою чергу, відповідачем надіслано позивачу копію листа направленого відповідачем компанії ZIM INTERGRATED SHIPPING SERVISES LTD , яка надає послуги морського перевезення вантажу Клієнтів (згідно укладеного сторонами Договору №55/01-17Н від 01.01.2017р.), в якому повідомляє компанію про надходження претензії та зазначає що факт пошкодження вантажу зафіксовано та підтверджено документально належним чином, та претензія є обґрунтованою та вимагає компанію-перевізника провести службове розслідування та відшкодувати Експедитору вартість пошкодженого вантажу в сумі 811 294,79 грн.

З врахуванням наведеної відповіді, позивач дійшов висновку, що відповідачем визнано вимоги заявленої претензії та використано право зворотної вимоги (регресу) до винної особи, яка спричинила шкоду.

Проте, відшкодування позивачу відповідач не здійснив, у зв'язку з чим за останнім виникла заборгованість в сумі 811 294,79 грн., що в свою чергу й зумовило звернення приватного акціонерного товариства "ВІННИЦЬКИЙ ЗАВОД "МАЯК" до суду із даним позовом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2017р., позовну заяву приватного акціонерного товариства "ВІННИЦЬКИЙ ЗАВОД "МАЯК" (вх.№3464/17) було передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Цісельського О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.01.2018р. прийняти позовну заяву приватного акціонерного товариства "ВІННИЦЬКИЙ ЗАВОД "МАЯК" (вх.№3464/17) до розгляду, відкрито провадження у справі №916/3229/17 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні за правилами загального позовного провадження.19.02.2018р.

З метою повного та об'єктивного розгляду справи з урахуванням можливого впливу судового рішення на права та обов'язки товариства з обмеженою відповідальністю "ЦІМ ІНТЕГРЕЙТЕД ШИПІНГ ЮКРЕЙН СЕРВІСЕЗ ЛТД" суд, відповідно до ст.50 ГПК України, ухвалою від 23.01.2018р. залучив останнього до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.02.2018р. строк підготовчого засідання по справі 916/3229/17 було продовжено на 30 днів за власною ініціативою суду.

Приймаючи до уваги категорію та складність справи №916/3229/17, ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.02.2018р. справу було призначено до колегіального розгляду.

Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії судів від 16.02.2018р., справу №916/3229/17 було передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Цісельський О.В., судді Гуляк Г.І., Невінгловська Ю.М.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.02.2018р. справу №916/3229/17 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Цісельський О.В., судді Гуляк Г.І., Невінгловська Ю.М. та призначено до розгляду в судовому засіданні.

19.02.2018р. на адресу Господарського суду Одеської області від позивача надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства "ВІННИЦЬКИЙ ЗАВОД "МАЯК" (вх.№3674/18), в якій останній, користуючись своїми правами вважає за необхідне змінити підстави позову шляхом подання позовної заяви у новій редакції та відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача суму збитків в розмірі 811 294,79 грн., а також витрати пов'язані з розглядом даної справи.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.02.2018р. позовну заяву (вх.№3674/18 від 19.02.2018р.) приватного акціонерного товариства "ВІННИЦЬКИЙ ЗАВОД "МАЯК" - залишено без руху.

12.03.2018р. позивачем було усунуто недоліки позовної заяви про зміну підстав позову, що була подана до суду 19.02.2018р., у зв'язку з чим, судом прийнято до розгляду позовну заяву позивача, в якій останній просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІН-ТРАНС" 811 294,79 грн.

У зв'язку із перебуванням члена колегії судді Гуляк Г.І. на тривалому лікарняному з 05.04.2018р., розпорядженням керівника апарату Господарського суду Одеської області ОСОБА_3 №155 від 12.04.2018р. справу №916/3229/17 було призначено до повторного автоматичного розподілу.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2018р., справу №916/3229/17 було передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Цісельський О.В., суддів Петренко Н.Д. та Невінгловської Ю.М.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.04.2018р. справу №916/3229/17 було прийнято до провадження колегією суддів Господарського суду Одеської області у складі: головуючий суддя Цісельський О.В., суддів Петренко Н.Д., Невінгловська Ю.М. та призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача заявлені позивачем позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у її задоволенні, з підстав викладених у відзиві на позов (вх.№1206/18 від 19.01.2018р.) та (вх.№6445/18 від 20.03.2018р.).

Представник третьої особи в судове засідання, призначене на 08.05.2018р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків:

Частиною 1 ст.1 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

У відповідності до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Стаття 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зі змісту ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України вбачається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначено в ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Стаття 909 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Судом встановлено, що відповідно до умов контракту №38 від 24.05.2017р. укладеного між позивачем та ZHEJIANG LANGBI GROUP CO LTD, останній мав поставити товар на умовах FOB - Ningbo (Китай).

Відповідно до умов контракту №47 від 01.06.2017р., укладеного між позивачем та ZHEJIANG NEW VISION IMPORT&EXPORT CO LTD останній мав поставити товар на умовах FOB - Ningbo (Китай).

У відповідності до правил ІНКОТЕРМС, умови FOB передбачають, що продавець зобов'язаний доставити товар у порт і завантажити на вказане покупцем судно; витрати з доставки товару на борт судна лягають на продавця .

Ризик випадкової загибелі майна або його пошкодження покладається на продавця - до моменту перетину товаром борту судна, і на покупця - з зазначеного моменту.

Згідно з п.5.3. Договору, Експедитор (Відповідач) несе відповідальність за пересортицу, псування вантажу, пошкодження упаковки, тільки у випадках, коли Експедитор виконує стафірування вантажу в контейнер за дорученням Замовника і по попередньо узгоджених, викладених в письмових вказівках, дорученнях Замовника по стафіруванню вантажу.

Як зазначено в п.5.4. Договору, Експедитор не несе відповідальності за внутршньотарну нестачу змісту вантажних місць, переданих в справній тарі та з справними пломбами на контейнері, у разі якщо Експедитор не проводив робіт з стафірування.

Відповідно до п.2.1.6. Договору, Експедитор за окремою заявкою Замовника надавати послуги по організації стафірування/розстафірування вантажу у/з контейнеру(ів) у відповідності з письмовими вказівками Замовника.

З матеріалів справи вбачається, що позивач до відповідача з заявками, передбаченими п.2.1.6. на проведення стафірування вантажу в контейнер (завантаження товару у контейнер) - не звертався , у в'язку з чим представники Експедитора не проводили стафірування вантажу у контейнер та не були присутні при таких діях продавців (ZHEJIANG LANGBI GROUP CO LTD та ZHEJIANG NEW VISION IMPORT&EXPORT CO LTD), які як встановлено судом самостійно завантажували товар у контейнер та здійснювали його опламбування.

Так само, з підстав відсутності заявок позивача, відповідач не здійснював розстафірування в Одеському порту із подальшим завантаженням товару на автомобільний транспорт.

Відповідно до п.1 ст.4 Конвенції OОH Про морське перевезення вантажів 1978 року (далі - Конвенція), відповідальність перевізника за вантаж на підставі цієї Конвенції охоплює період, протягом якого вантаж знаходиться у веденні перевізника в порту навантаження, під час перевезення і в порту розвантаження.

Згідно з ч.1 ст.5 Конвенції (Підстави відповідальності), перевізник несе відповідальність за шкоду, що є результатом втрати або пошкодження вантажу, а також затримки в здачі, якщо обставини, що викликали втрату, пошкодження або затримку, мали місце в той час, коли вантаж перебував у його віданні, як це визначено в статті 4, якщо тільки перевізник не доведе, що він, його службовці або агенти вжили всіх заходів, які могли розумно вимагатися, щоб уникнути таких обставин і їх наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.19 Конвенції (Повідомлення про втрату, пошкодження або затримки), якщо повідомлення про втрату чи пошкодження, конкретно вказує на загальний характер такої втрати або пошкодження, не зроблено в письмовій формі вантажоодержувачем перевізнику не пізніше робочого дня, наступного за днем передачі вантажу вантажоодержувачу, така передача є доказом prima fade здачі перевізником вантажу відповідно до опису в транспортному документі або, якщо такий документ не видавався, в хорошому стані.

Згідно з ч.2 ст.30 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956р., якщо стан вантажу був належним чином перевірений одержувачем та перевізником, докази, що суперечать результатам цієї перевірки, допускаються тільки у випадку, коли втрата або пошкодження не є очевидними і за умови, що одержувач належним чином зробив перевізнику заяву у письмовій формі протягом семи днів від дня перевірки, виключаючи недільні та святкові дні.

Статтею 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Істотними умовами договору транспортного експедирування є:

відомості про сторони договору:

для юридичних осіб - резидентів України: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України;

для юридичних осіб - нерезидентів України: найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу;

для фізичних осіб - громадян України: прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;

для фізичних осіб - іноземців, осіб без громадянства: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу місця проживання за межами України;

вид послуги експедитора;

вид та найменування вантажу;

права, обов'язки сторін;

відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили;

розмір плати експедитору;

порядок розрахунків;

пункти відправлення та призначення вантажу;

порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта;

строк (термін) виконання договору;

а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зовнішньоекономічні договори (контракти) транспортного експедирування повинні відповідати вимогам законодавства про зовнішньоекономічну діяльність.

Для систематичного надання послуг експедитора можуть укладатися довгострокові (генеральні) договори транспортного експедирування.

У разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

За договором транспортного експедирування експедитор може організувати перевезення за одним товарно-транспортним документом вантажів кількох різних клієнтів, які прямують з одного пункту відправлення та/чи в один пункт призначення, за умови, що експедитор виступає від імені усіх цих клієнтів як вантажовідправник та/чи вантажоодержувач.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Такими документами можуть бути:

авіаційна вантажна накладна (Air Waybill);

міжнародна автомобільна накладна (CMR) ;

накладна СМГС (накладна УМВС);

коносамент (Bill of Lading);

накладна ЦІМ (CIM);

вантажна відомість (Cargo Manifest);

інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Суд зазначає, що у відповідності до ст.9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність"для міжнародних перевезень використовується товарно-транспортна накладна особливої, міжнародної форми (CMR).

За результатами прийомки вантажу робиться відповідна відмітка на копії CMR за підписом уповноваженої особи Замовника з печаткою.

З матеріалів справи вбачається, що позивач отримав вантаж від відповідача без зауважень, що підтверджується відповідною відміткою на CMR №0020602 від 13.09.2017р.

Під час приймання вантажу позивачем за CMR №0020602 від 13.09.2017р., вантаж (контейнер ZIMU1324889 зі справною пломбою відправника) був оглянутий та прийнятий без зауважень, що підтверджується відміткою в графі CMR № 0020602 від 13.09.2017 та відсутністю будь-яких зауважень позивача щодо зовнішнього вигляду контейнеру.

Подальший огляд контейнеру ZIMU1324889, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та на підставі яких виявлений факт пошкодження вантажу, здійснювались після приймання вантажу та без участі Експедитора (відповідача).

Окрім CMR №0020602 від 13.09.2017р., належне підтвердження та прийняття позивачем наданих відповідачем послуг є сплата в повному обсязі виставленого рахунку №381 від 07.09.2017р. в розмірі 78 985,44 коп. за міжнародне морське перевезення вантажу контейнеру ZIMU1324889, що підтверджується банківською випискою від 24.10.2017 р.

Поряд з цим, судом встановлено, що зі змісту акту №364 від 13.09.2017р. про надання послуг, підписаного позивачем без зауважень, зазначено, що у Замовника відсутні будь-які претензії щодо об'єму, якості та строків виконання робіт Експедитора (відповідача).

Також, в зазначеному акті звіряння взаємних розрахунків за період 2017р. зазначено, що ТОВ «МАРІН-ТРАНС» не має жодної заборгованості перед ПрАТ Вінницький завод МАЯК .

Поряд з цим, суд зазначає, що позивачем подано до матерілів справи копію коносаменту № SZZY17080054A з перекладом лише титульної сторінки, відповідно до якого отримувачем вантажу є позивач, а вантажовідправниками - ZHEJIANG LANGBI GROUP CO LTD та ZHEJIANG NEW VISION IMPORT&EXPORT CO LTD.

Відповідно до ст.134 КТМ договір морського перевезення вантажу повинен бути укладений у письмовій формі.

Згідно п.2. ч.2 цієї статті, коносамент - є документом, що підтверджує наявність і зміст договору морського перевезення вантажу.

Проте, додана позивачем копія коносаменту №SZZY17080054A надана суду не в повному обсязі та не містить відомості про умови відповідальності перевізника.

Крім того, ст.14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлює, що експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилося контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом, належність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, що завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування.

За невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України (435-15), іншими законами та договором транспортного експедирування.

Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

За приписами ст.934 ЦК України, за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

З огляду на умови договору на органіізацію перевезення та ТЕО №020212-01, Законодавство України, що регулює спірні правовідносини сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для віднесення відповідальності за пошкодження вантажу на відповідача.

Крім того, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 14.09.2017р. під час прийняття товару у контейнері ZIMU1324889, на контейнері були помітні видимі сліди замокання.

При відкритті контейнера виявлено замокання нижніх рядів упаковок, їх пошкодження та випадання комплектуючих з упаковок та проведено інші оглядові дії.

На підтвердження зазначеного, позивачем подано до матеріалів справи висновок експерта Вінницької торгово-промислової палати №В-498 від 14.09.2017р. в якому за заявою позивача ставилось завдання проведення експертизи щодо визначення фактичного стану вантажу шляхом проведення зовнішнього огляду.

З матеріалів справи вбачається, що експертне дослідження проводилось без запрошення представників відповідача.

Судом встановлено, що зазначений експертний висновок № В-498 від 14.09.2017р. не може бути належним та допустимим доказом у даній справі, оскільки в п.п.6, 7 експертного висновку № В-498 від 14.09.2017р. визначено, що інші комплектуючи вироби на працездатність не перевірялись на прохання замовника експертизи та на інших упаковках та поліетиленових упаковках наявні сліди вологи, на прохання замовника експертизи дані упаковки не розпаковувались.

Отже, в експертному висновку №В-498 від 14.09.2017р. зазначається, що інші комплектуючи вироби на працездатність не перевірялись, тобто зі звіту експета не можливо встановити чи є несправною перевірена частина товару наслідком його замокання, чи взагалі весь товар є несправним внаслідок будь-яких інших дефектів.

Крім того, судом враховується що експертиза проводилась шляхом проведення лише зовнішнього огляду вантажу.

З врахуванням наведеного та того, що експертне дослідження проводилось без проведення технічного випробування всієї партії вантажу та без участі відповідача, поданий позивачем експертний висновок №В-498 від 14.09.2017р. в якості належного та допустимого доказу судом не приймається.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.11 Закону України Про Торгово-промислові палати в Україні Торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.

При цьому, висновок експерта Вінницької торгово-промислової палати ОСОБА_4 № В-498 від 14.09.2017 р. не містить визначення вартості пошкодженого вантажу.

Щодо посилань позивача на лист відповідача №4617 від 25.10.2017р., направлений на адресу ZIM INTEGRATED SHIPPING SERVICES LTD, як на доказ визнання претензії позивача, суд зазначає наступне:

За приписами ст.924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Суд зазначає, що наведений лист відповідача за своїм змістом не є відповіддю на претензію позивача та був адресований компанії ZIM INTEGRATED SHIPPING SERVICES LTD, яка здійснювала за коносаментом морське перевезення вантажу, з метою повідомлення про пошкодження вантажу, а тому не є належним доказом визнання відповідачем претензії позивача.

Відповідно до статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (абзац 1 частини 3 статті 22 Кодексу).

Відшкодування збитків передбачено також і ст.224 ГК України, якою встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме:

- протиправної поведінки,

- збитків,

- причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками,

- вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

За змістом ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

З врахуванням вищенаведеного, заявлені позивачем позовні вимоги задоволенню судом не підлягають.

З врахуванням відмови у задоволенні позову, судові витрати зі сплати судового збору у відповідності до приписів ст.129 ГПК України слід покласти на позивача.

Згідно ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Досліджуючи витрати позивача в розмірі 20 000,00 грн. на оплату послуг адвоката, суд зазначає наступне:

Стаття 126 ГПК України передбачає, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами .

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесення витрат на послуги адвоката відповідачем подано до матеріалів справи:

1) копію договору про надання правової допомоги №01/01 від 05.01.2018р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "МАРІН-ТРАНС" та адвокатським об'єднанням «Митрас» ;

2) додаткову угоду від 05.01.2018р. до договору про надання правової допомоги №01/01 від 05.01.2018р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "МАРІН-ТРАНС" та адвокатським об'єднанням «Митрас» ;

3) рахунок-фактуру №16/01/18 від 16.01.2018р.;

4) платіжне доручення №3996 від 17.01.2018р. на суму 13 000,00 грн.;

5) ордер серії ОД №346355 від 19.01.2018р.;

6) звіт про надання правової допомоги від 11.04.2018р.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З врахуванням наведеного, складності справи, розумності та витрачений адвокатом час, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на оплату правничої допомоги в частковому розмірі в сумі 12 000,00 грн.

Керуючись ст.ст.13, 73, 76, 86, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У позові - відмовити повністю.

2. Судові витрати по сплаті судового збору в сумі 12 169,42 грн. у справі - покласти на приватне акціонерне товариство "ВІННИЦЬКИЙ ЗАВОД "МАЯК".

3. Стягнути з приватного акціонерного товариства "ВІННИЦЬКИЙ ЗАВОД "МАЯК" (21029, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 105, код ЄДРЮОФОПГФ 14307771) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІН-ТРАНС" (65014, м. Одеса, вул. Жуковського, буд. №2, поверх №3, офіс №1, код ЄДРЮОФОПГФ 36108928) витрати на оплату правничої допомоги в сумі 12 000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 18 травня 2018 р.

Головуючий суддя О.В. Цісельський

Судді Ю.М. Невінгловська

ОСОБА_5