Постанова

від 16.05.2018 по справі 905/526/13-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

16.05.2018 року справа №905/526/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді: при секретарі судового засідання: За участю представників сторін: від позивача від відповідача від ДВС ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 - за довіреністю №15 від 30.01.2018 року; не з'явились; не з'явились; розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління вневідомчої охорони Донецької області", м. Запоріжжя на ухвалу Господарського суду Донецької області від 22.03.2018 року (Повний текст від 27.03.2018 року) у справі за позовом№ 905/526/13-г (суддя Сковородіна О.М.) Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління вневідомчої охорони Донецької області", м. Запоріжжя до відповідачаДержавного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія", м. Донецьк про за скаргою на дії стягнення заборгованості за надані послуги у розмірі 9929953,60 грн., пені у розмірі 512668,27 грн. Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління вневідомчої охорони Донецької області", м. Запоріжжя Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, м. Краматорськ, Донецька область

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 22.03.2018 року у справі №905/526/13-г відмовлено у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління вневідомчої охорони Донецької області" (далі за текстом - ТОВ "Управління вневідомчої охорони Донецької області") на дії Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі за текстом - ВПВР УДВС ГТУЮ у Донецькій області) про зобов'язання вжити заходи щодо застосування процедури виконання наказу Господарського суду Донецької області №905/526/13-г від 29.03.2013 року за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Не погодившись з ухвалою прийнятою господарським судом першої інстанції, до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось ТОВ "Управління вневідомчої охорони Донецької області", яке просить скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 22.03.2018 року у справі №905/526/13-г та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити вимоги скарги.

У поданій апеляційній скарзі ТОВ "Управління вневідомчої охорони Донецької області", посилаючись на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, зазначає, що станом на 09.05.2017 року сплинуло 6 місяців з дня відкриття виконавчого провадження, протягом яких державний виконавець в примусовому порядку був зобов'язаний виконати судове рішення відповідно вимог до Закону України "Про виконавче провадження", а тому у даному випадку державний виконавець протиправно ухиляється від застосування процедури виконання наказу Господарського суду Донецької області №905/526/13-г від 29.03.2013 року за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. На думку апелянта місцевий господарський суд не звернув уваги на те, що законодавцем передбачено дві окремі і самостійні підстави для виконання судового рішення за рахунок бюджетних грошей: перша підстава це настання подій, передбачених п. 2 - 4, 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", а друга - закінчення шестимісячного терміну з дня відкриття виконавчого провадження. За твердженням скаржника судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали порушено принципі обов'язковості виконання судового рішення, виконання якого повинна забезпечувати держава.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2018 року для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів, яку визначено у наступному складі: ОСОБА_1 - головуючий (суддя-доповідач), судді Дучал Н.М., Геза Т.Д.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 18.04.2018 року поновлено ТОВ "Управління вневідомчої охорони Донецької області" пропущений строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження та встановлено сторонам строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 03.05.2018 року.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 18.04.2018 року розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 16.05.2018 року.

До початку розгляду апеляційної скарги по суті відповідач - ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" та ДВС не скористались своїм правом на подання відзиву та не надали його до суду.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 16.05.2018 року був присутній представник ТОВ "Управління вневідомчої охорони Донецької області", який підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив суд скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 22.03.2018 року у справі №905/526/13-г та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити вимоги скарги.

Уповноважені представники відповідача та ДВС у судове засідання апеляційної інстанції, яке призначено на 16.05.2018 року, не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причину неявки суд не повідомили, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористались.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обовязковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаних сторін у справі, у звязку з чим переходить до її розгляду по суті.

Межі перегляду справи в апеляційній інстанції, згідно ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України, полягають в тому, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної та перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування місцевим судом норм процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила настпне.

Як встановлено місцевим господарським судом, не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи, дослідженими судом апеляційної інстанції:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 14.03.2013 року у справі №905/526/13-г припинено провадження в частині вимог про стягнення пені у розмірі 512668,27 гривень; позовні вимоги ТОВ "Управління вневідомчої охорони Донецької області" до ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" в частині стягнення заборгованості за надані послуги у розмірі 9929953,60 грн. задоволено; стягнуто з ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" на користь ТОВ "Управління вневідомчої охорони Донецької області" заборгованість в розмірі 9929953,60 грн., судовий збір в сумі 68820,00 гривень.

29.03.2013 року на виконання вищевказаного рішення Господарського суду Донецької області від 14.03.2013 року у справі №905/526/13-г видано відповідний наказ.

В подальшому у зв'язку із проведенням антитерористичної операції на території м. Донецька матеріали господарської справи №905/526/13-г були втрачені.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 22.08.2016 року у справі №905/526/13-г відновлено частково матеріали справи №905/526/13-г, видано дублікат наказу та поновлено строк його пред'явлення до виконання.

09.11.2016 року постановою головного державного виконавця ВПВР ДВС ГТУЮ у Донецькій області Шмаковим Р.С. відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області від 29.03.2013 року у справі №905/526/13-г про стягнення з ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" на користь ТОВ "Управління вневідомчої охорони Донецької області" заборгованості за надані послуги в сумі 9929953,60 грн. та судового збору в сумі 68820,00 грн.

06.03.2018 року (згідно відбитку на поштовому штемпелі) ТОВ "Управління вневідомчої охорони Донецької області" звернулось до Господарського суду Донецької області зі скаргою на бездіяльність ВПВР УДВС ГТУЮ у Донецькій області , в якій просило зобов'язати ДВС вжити заходи щодо застосування процедури виконання наказу Господарського суду Донецької області №905/526/13-г від 29.03.2013 року за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

В обґрунтування доводів, викладених у скарзі, заявник посилався на те, що станом на час подання скарги стягувачем не отримано ніякої інформації щодо стягнення сум заборгованості за рішенням суду, хоча інформація, яка міститься у державних реєстрах, свідчить про те, що боржник не перебуває у стані припинення чи ліквідації. На думку стягувача на майно боржника повинен бути накладений арешт і розпочато процедуру продажу майна. Вважає, що наказ має бути виконаний відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Приймаючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність ДВС місцевий господарський суд, в оскаржуваній ухвалі від 22.03.2018 року, дійшов висновку, що застосування приписів ч. 2 ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" у даному випадку є неможливим, оскільки виконавчою службою не було встановлено обставин, необхідних для повернення стягувачу наказу Господарського суду Донецької області №905/526/13-г від 29.03.2013 року за приписами п. 2 - 4, 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", а тому виконавчий документ знаходиться на виконанні. Також спірна ухвала прийнята з посиланням на положення Закону України "Про відновлення платоспроможності вугледобувних підприємств", яким передбачено необхідність тимчасового, до 01.01.2019 року, зупинення виконавчих проваджень та заходів примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, переглянувши справу з урахуванням меж перегляду визначених в ст. 269 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи наступне.

За змістом ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частинами 1, 2 ст. 340 ГПК України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

Скаргу може бути подано до суду, відповідно до вимог п. а) ч. 1 ст. 341 ГПК України, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

Матеріалами справи підтверджується, що про інформацію про хід виконавчого провадження №52847069 та обставини незастосування ВПВР УДВС ГТУЮ у Донецькій області процедури виконання наказу Господарського суду Донецької області №905/526/13-г від 29.03.2013 року за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду ТОВ "Управління вневідомчої охорони Донецької області" стало відомо із листа ДВС (вих.№525/02.2-38/1500/022-38/ від 19.02.2018р.), який отримано останнім 26.02.2018 року згідно запису про вхідну кореспонденцію, який міститься на вказаному листі. Стягувач звернувся до Господарського суду Донецької області зі скаргою на бездіяльність ДВС - 06.03.2018 року, що підтверджується поштовим штемпелем на конверті в якому вона направлялась. Таким чином, судова колегія вважає, що скаржником дотримано десятиденний строк, визначений п. а) ч. 1 ст. 341 ГПК України, встановлений на звернення зі скаргою до суду,

У тексті поданої скарги, ТОВ "Управління вневідомчої охорони Донецької області" оскаржується бездіяльність ВПВР УДВС ГТУЮ у Донецькій області щодо незастосування процедури виконання наказу Господарського суду Донецької області №905/526/13-г від 29.03.2013 року за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку ч. 2 ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Як вже вище зазначалось, виконавче провадження №52847069 відкрито постановою від 09.11.2016 року, отже після набрання чинності Законом України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 року, що набрав чинності 05.10.2016 року, а тому його норми є спеціальними у даних правовідносинах і підлягають застосуванню із урахуванням особливостей Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Наведені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного у справі рішення та ухвалення нового рішення відповідно до вимог ст. 277 ГПК України, оскільки вони не в повній мірі відповідають обставинам справи та ґрунтуються на вибірковому тлумаченні позивачем норм матеріального права, зважаючи на наступне.

Так, 01.01.2013 року набрав чинності Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" та особливості їх виконання.

Особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи встановлено ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", за приписами п. 1 якої виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження" , з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (ч. 2 ст. 4 Закону).

Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2 - 4, 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача (ч. 3 ст. 4 Закону).

Відповідно п.п. 2 - 4, 9 ч. 1 до ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, зокрема, якщо:

п. 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними ;

п. 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;

п. 4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене ст. 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;

п. 9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" передбачено, що виконання рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, у разі якщо дане рішення не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Тобто, ч. 2 ст. 4 зазначеного Закону підлягає застосуванню саме після спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Підстави, передбачені п.п. 2 - 4, 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", свідчать про неможливість виконання судового рішення, в зв'язку з чим положення ч. 3 ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" вимагають не чекати спливу вищевказаного шестимісячного строку, оскільки це не має сенсу, рішення все одно не буде виконане, а протягом десяти днів з дня встановлення факту наявності однієї з таких підстав одразу передавати виконавчий документ на виконання до органів державної виконавчої служби, тобто, дана норма направлена на прискорення зміни процедури виконання та отримання реального результату стягувачем, а не на їх сповільнення.

Зазначене свідчить, що підстави, передбачені ч. 2 та ч. 3 ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" є різними підставами для переходу до процедури виконання рішення за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, а саме:

- ч. 2 ст. 4 зазначеного Закону передбачає перехід до цієї процедури лише по факту спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, тобто, після закінчення цього строку;

- ч. 3. ст. 4 вказаного Закону передбачає, що в разі встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, передбачених п.п. 2 - 4, 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" (крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій) керівник органу ДВС протягом десяти днів з дня встановлення такого факту, але не пізніше, тобто, до, а не після, спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, переходить до вказаної процедури.

Вищевказана ч. 2 ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" передбачає, що виконання рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, у разі якщо дане рішення не виконано протягом шести місяців з дня винесення саме постанови про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, оскільки з матеріалів справи судом встановлено, що 10.05.2017 року закінчився шестимісячний строк, в межах якого державний виконавець повинен був здійснити сукупність дій, що спрямовані на примусове виконання рішення, на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом України "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, то саме з цього моменту, в силу вимог ч. 2 ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", у державного виконавця виникає обов'язок здійснити виконання рішення суду за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

На вказане вище місцевий господарський суд уваги не звернув, але це не призвело до прийняття неправильного рішення по суті розгляду скарги в цілому, враховуючи наступне..

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011 року.

Пунктом 7 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011 року, який є єдиним у регулюванні порядку проведення такої процедури, визначено, що у разі наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу керівник органу державної виконавчої служби подає відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" казначейству протягом 10 днів з дня складення державним виконавцем відповідного акта оригінал виконавчого документа разом із супровідним листом та завірені належним чином державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження.

Інших підстав для ДВС та процедури здійснення заходів для виконання рішення суду за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, аніж встановленої Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011 року, саме у випадку наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, положеннями Законів України "Про виконавче провадження" та "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" або іншими чинними нормативно-правовими актами в Україні не передбачено.

Відтак, з наведеного вище колегія суддів дійшла висновку, що державний виконавець у разі спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження зобов'язаний виконувати рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, але такі заходи не можуть відбуватися поза межами процедури визначеної ч. 3 ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", оскільки саме зазначені положення (ч. 3) регулюють процедурні питання з подальшою відсилкою до процедури виконання ДВС рішень за рахунок бюджетних коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, передбаченою Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників.

Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" не визначає яким саме чином державний виконавець повинен діяти за умови лише настання обставин визначених ч. 2 ст. 4 наведеного Закону та яким чином він має виконувати вимоги цього Закону поза межами положень ч. 3 ст. 4, а тому у видку спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, але без настання обставин передбачених п.п. 2 - 4, 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" для повернення виконавчого документу стягувачу, у ДВС взагалі будуть відсутні підстави застосовувати Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників для подання відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" Казначейству протягом 10 днів з дня складення відповідного акта оригіналу виконавчого документа разом із супровідним листом та копії інших матеріалів виконавчого провадження (п. 7 Порядку), що призведе до подальшої правової невизначеності та зупинення виконавчих дій в цілому.

Отже, обов'язок органу ДВС здійснювати дії, передбачені ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011 року, пов'язується із встановленням підстав, визначених положеннями п.п. 2 - 4, 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" для повернення виконавчого документа стягувачу (крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій) (аналогічного висновку дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 01.03.2018 року у справі №913/1147/16).

Як вбачається із наявного в матеріалах справи листа ВПВР УДВС ГТУЮ у Донецькій області (вих.№525/02.2-38/1500/022-38 від 19.02.2018р.), у перебігу виконання виконавчого провадження, з метою виявлення майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, ДВС неодноразово спрямовувались запити до обліково-реєстраційних установ. Встановлено, що за підприємством-боржником зареєстровані транспортні засоби у кількості 319 одиниць, 36 рахунків у банківських установах, а також зареєстровано нерухоме майно на яке неможливо звернути стягнення у зв'язку з його розташуванням у зоні проведення антитерористичної операції. В рамках зведеного виконавчого провадження накладено арешт на все майно боржника, та рахунки у банківських установах, які було виявлено в ході проведення виконавчих дій.

На підставі вищенаведеного, оскільки державним виконавцем не було встановлено підстав для повернення виконавчого документу стягувачу, передбачених п. 2 - 4, 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду, що виконання наказу Господарського суду Донецької області №905/526/13-г від 29.03.2013 року за рахунок державних коштів, відповідно до положень Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" є передчасним.

У рішенні по справі "Савіцький проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що право, захищене п. 1 ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов'язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.

Разом з тим, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" зазначено, що за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого п. 1 ст. 6 Конвенції права.

Колегія суддів відзначає, що згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач - ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" є державним підприємством, яке здійснює діяльність пов'язану із добування кам'яного вугілля.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності вугледобувних підприємств", тимчасово, до 01.01.2019 року, підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", знімаються арешти та заборони відчуження майна у таких виконавчих провадженнях, крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості зі сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

З вищенаведеного положення законодавства слідує, що державний виконавець у даному випадку позбавлений можливості здійснити заходи примусового виконання рішень, в тому числі інші заходи пов'язані з примусовим виконанням рішення суду за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, тому посилання апелянта на бездіяльність ДВС також спростовуються вищенаведеним.

У зв'язку з тим, що станом на момент звернення стягувача до державного виконавця діє заборона на здійснення будь-яких заходів примусового характеру з виконання судових рішень відносно вугледобувних державних підприємств, у державного виконавця відсутні підстави для здійснення виконавчих дій та здійснення заходів за процедурою виконання рішень за рахунок бюджетних коштів.

Більш того, як вже зазначалось, державним виконавцем встановлено наявність грошових коштів на рахунках ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" (на які накладено арешти), а також виявлено зареєстроване за боржником рухоме майно, тому у даному випадку виконання судового рішення у справі №905/526/13-г можливе й без застосування заходів передбачених бюджетною програмою згідно Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", проте заходи з примусового виконання є об'єктивно ускладнені у зв'язку із знаходженням майна боржника в зоні проведення антитерористичної операції, що свідчить про тимчасову відсутність у ДВС доступу до нього. У зв'язку із наявністю у боржника майна, судова колегія вважає, що всі заходи з примусового виконання не є вичерпаними, в т.ч. відсутні підстави для повернення виконавчого документиу стягувачу згідно п.п. 2 - 4, 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", а тому виконання судового наказу Господарського суду Донецької області №905/526/13-г від 29.03.2013 року можливо за рахунок наявного у ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" власного майна.

Таким чином, посилання скаржника на те, що ухвала суду першої інстанції винесена з неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваній судовій ухвалі висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга ТОВ "Управління вневідомчої охорони Донецької області" не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Донецької області від 22.03.2018 року у справі №905/526/13-г підлягає залишенню без змін.

У зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України судововий збір за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління вневідомчої охорони Донецької області" на ухвалу Господарського суду Донецької області від 22.03.2018 року у справі №905/526/13-г - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Донецької області від 22.03.2018 року у справі №905/526/13-г - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Судді Т.Д. Геза

ОСОБА_3

(У судовому засіданні 16.05.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 21.05.2018 року).