Постанова

від 21.05.2018 по справі 914/1079/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 914/1079/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Добротворець" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.11.2017 (Кравчук Н.М., Малех І.Б., Матущак О.І.) у справі № 914/1079/17

за позовом Керівника Радехівської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Кам'янка-Бузької районної ради Львівської області до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Добротворець" про стягнення шкоди в розмірі 30 500,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Керівник Радехівської місцевої прокуратури Львівської області (далі - Прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Кам'янка-Бузької районної ради Львівської області (далі - Позивач) з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Добротворець" (далі - Відповідач) про стягнення шкоди в сумі 30500,00грн, заподіяної державі внаслідок незаконно отриманих коштів з районного бюджету.

В обґрунтування позовних вимог Прокурор зазначив, що головою правління Відповідача ОСОБА_7 з метою участі у Програмі "Часткова компенсація вартості придбання сільськогосподарської техніки та технологічного обладнання для механізації ферм ВРХ юридичних осіб та молокопереробних цехів у Кам'янка-Бузькому районі на 2011 рік" подано завідомо недостовірну інформацію в управління агропромислового комплексу Позивача щодо придбання парогенератора з метою отримання субвенцій з районного бюджету в сумі 30500,00 грн. Зазначену суму коштів 30.03.2012 перераховано Відповідачу, проте 23.08.2013 за фактом незаконного отримання Відповідачем субвенції з районного бюджету на суму 30500,00 грн зареєстровано кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 222 КК України. Ухвалою Буського районного суду Львівської області від 14.07.2014 у справі №446/980/14-к обвинуваченого ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, кримінальне провадження закрито. Однак, у справі №446/980/14-к встановлено обставини вчинення злочину, які не спростовані, наявність злочину підтверджена, особа, яка вчинила злочин встановлена, а тому, з огляду на те, що неправомірність дій ОСОБА_7 у вказаному випадку полягає у поданні завідомо недостовірної інформації і, як наслідок, отримання з районного бюджету коштів, які є матеріальними збитками, що свідчить про наявність причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями заподіювача шкоди та шкодою, позовні вимоги про стягнення з Відповідача шкоди в сумі 30500,00 грн підлягають задоволенню на підставі статей 1166, 1172 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.08.2017 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Рішення суду мотивоване тим, що Прокурором не доведено всіх елементів цивільно-правого делікту, а саме наявності шкоди, спричиненої Позивачу, причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та спричиненою шкодою і відсутні належні докази вини Відповідача. Крім того, Прокурором не доведено належними та допустимими доказами, які б підтверджували наявність вини Відповідача у вчиненні злочину.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.11.2017 рішення Господарського суду Львівської області від 14.08.2017 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Постанова суду мотивована тим, що ухвалою Буського районного суду Львівської області від 14.07.2014 у справі №446/980/14-к встановлено неправомірність дій директора Відповідача (заподіювача шкоди), наявність шкоди (матеріальних збитків), заподіяної Позивачу, та причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями заподіювача та шкодою, яка настала, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Одним із суддів колегії суддів Львівського апеляційного господарського суду викладено окрему думку у справі №914/1079/17, в якій зазначено, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо факту настання шкоди, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинного зв'язку, тобто відсутність усіх чотирьох обов'язкових елементів цивільного правопорушення, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідач подав касаційну скаргу на постанову апеляційного господарського суду, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

В касаційній скарзі Відповідач не погоджується з мотивами, наведеними в оскаржуваному судовому рішенні, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції не з'ясував усіх обставин справи, що входять до предмета доказування і мають істотне значення для правильного вирішення спору, а тому припустився неправильного застосування вимог ГПК України; суд апеляційної інстанції не врахував, що Прокурор, звертаючись до суду з даним позовом, не обґрунтував в чому полягає інтерес держави.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваної постанови Львівського апеляційного господарського суду від 15.11.2017 у даній справі у касаційному порядку.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що Управлінням агропромислового розвитку Камянка-Бузької районної державної адміністрації, з метою забезпечення виробництва та переробки продуктів харчування тваринного походження в обсягах, які відповідають нормам продовольчого забезпечення району у 2011 році ініційовано розроблення районної програми "Часткова компенсація вартості придбання сільськогосподарської техніки та технологічного обладнання для механізації ферм ВРХ юридичних осіб та молокопереробних цехів у Кам'янка-Бузькому районі на 2011 рік" (далі - Програма), яку затверджено 09.12.2011.

Відповідно до розділу V Програми було передбачено часткову до 99% компенсацію вартості придбаної сільськогосподарської техніки та технологічного обладнання для механізації ферм ВРХ юридичних осіб та молокопереробних цехів сільськогосподарським підприємствам, фермерським господарствам та сільськогосподарським кооперативам району за рахунок коштів районного бюджету.

Згідно з розділом III Програми, її учасникам необхідно було подати в Управління агропромислового розвитку Кам'янка-Бузької районної державної адміністрації пакет документів, після розгляду яких конкурсною комісією приймається рішення про компенсацію.

З метою участі у вказаній програмі, головою правління Відповідача ОСОБА_7 подано конкурсній комісії з питань надання часткової компенсації вартості придбання сільськогосподарської техніки та технологічного обладнання для механізації ферм ВРХ юридичних осіб та молокопереробних цехів у Кам'янка-Бузькому районі на 2011 рік передбачені Програмою документи.

Господарські суди попередніх інстанцій дослідили та з'ясували, що Відповідач 15.12.2011 придбав парогенератор на загальну суму 42000,00 грн і на засіданні конкурсної комісії по прийняттю рішення щодо виділення коштів по районній Програмі 19.12.2011 розглядалось питання щодо виплати відшкодування витрат Відповідачу за закуплене технологічне обладнання (парогенераторну установку).

Відповідно до протоколу засідання конкурсної комісії №3 від 19.12.2011 вирішено провести відшкодування Відповідачу коштів на закуплене технологічне обладнання (парогенераторну установку) в сумі 30 500,00 грн.

Грошові кошти по зазначеній вище Програмі в сумі 30 500,00 грн було перераховано Відповідачу 30.03.2012.

Як встановили суди попередніх інстанцій, працівниками департаменту захисту економіки Кам'янка-Бузького РВ ГУ МВС України у Львівській області виявлено факт вчинення кримінального правопорушення та розтрати коштів районного бюджету в сумі 30 500,00 грн, які були передбачені зазначеною районною Програмою.

Ухвалою Буського районного суду Львівської області від 14.07.2014 у справі №446/980/14-к ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Кримінальне провадження закрито. Речовий доказ парогенератор марки "ПАР-Н" - повернуто власнику.

Здійснюючи розгляд справи, суди попередніх інстанцій надали оцінку ухвалі Буського районного суду Львівської області від 14.07.2014 у справі №446/980/14-к з огляду на положення статті 35 ГПК України.

Суд першої інстанції, враховуючи предмет та підстави позову, керуючись нормами статті 1166, 1172 ЦК України дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з тих підстав, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували завдання Позивачу збитків в результаті діяльності чи бездіяльності саме Відповідача. Позивачем, всупереч статей 33, 34 ГПК України, не доведено складу господарського правопорушення, а саме наявності самих збитків, заявлених до стягнення, протиправної поведінки саме Відповідача, причинного зв'язку між понесеними витратами та поведінкою Відповідача.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виходив з того, що під час розгляду кримінального провадження, за результатами чого Буським районним судом Львівської області винесено ухвалу від 14.07.2014 у справі №446/980/14-к, встановлено, що директор Відповідача ОСОБА_7 незаконно отримав субвенцію з районного бюджету в сумі 30500,00 грн і зазначене дає підстави для висновку, що ухвалою Буського районного суду Львівської області від 14.07.2014 встановлено неправомірність дій директора Відповідача (заподіювача шкоди), наявність шкоди (матеріальних збитків), заподіяної Позивачу та причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями заподіювача та шкодою, яка настала.

Суд апеляційної інстанції при цьому зазначив, що ухвала Буського районного суду Львівського області від 14.07.2014 ухвалена іменем України, набрала законної сили (в апеляційному порядку не оскаржувалась), є за своєю правовою природою судовим рішенням преюдиційного значення та письмовим доказом у справі, тому в суду апеляційної інстанції відсутні підстави не брати її до уваги. Зважаючи на норми статті 1172 ЦК України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав для його задоволення.

Загальні положення про відшкодування завданої майнової шкоди закріплені в положеннях статті 1166 ЦК України.

У тих випадках, коли шкоди завдано працівниками під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків, зобов'язання щодо її відшкодування покладаються на роботодавця (частина 1 статті 1172 ЦК України).

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статті 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв'язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків слід розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 02.11.2016 у справі N 6-1693цс16).

Частиною 4 статті 35 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Аналіз частини 4 статті 35 ГПК України свідчить, що преюдиціальне значення надається лише вироку суду у кримінальному провадженні. Тому обставини, вказані в інших процесуальних документах у кримінальному провадженні, можуть враховуватися судами при розгляді господарських справ з урахуванням статті 43 ГПК України щодо оцінки доказів, а не як преюдиційні факти (стаття 35 ГПК України).

Надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності, суд першої інстанції, на відміну від апеляційного господарського суду, висновки якого обґрунтовувались виключно на обставинах, встановлених в ухвалі Буського районного суду Львівської області від 14.07.2014 у справі №446/980/14-к, дійшов правильного висновку, що Позивачем, всупереч приписам статей 33 , 34 ГПК України , не доведено належними і допустимими доказами складу господарського правопорушення, а саме наявності самих збитків, заявлених до стягнення, протиправної поведінки Відповідача, причинного зв'язку між понесеними витратами та поведінкою Відповідача.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі заслуговують на увагу.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому постанова апеляційного господарського суду у даній справі підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на Прокуратуру.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Добротворець" задовольнити.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.11.2017 у справі №914/1079/17 скасувати.

3. Рішення Господарського суду Львівської області від 14.08.2017 у справі №914/1079/17 залишити в силі.

4. Стягнути з прокуратури Львівської області (ідентифікаційний код 02910031) на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Добротворець" (код ЄДРПОУ 36767832) 1920 (одна тисяча дев'ятсот двадцять) грн 00 коп. відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з оплатою касаційної скарги судовим збором.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.