Постанова

від 08.05.2018 по справі 909/1100/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 909/1100/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду :

Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання Жураховської Т.О.

розглянув касаційну скаргу Приватного підприємства "Карпати"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду (головуючий - Якімець Г.Г., судді: Бойко С.М., Бонк Т.Б.) від 18.09.2017

за позовом фізичної особи -підприємця Лисака Олега Васильовича

до Красницької сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області

за участю третьої особи, яка заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватного підприємства "Карпати"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_5 та ОСОБА_6

про визнання незаконним та скасування рішення Красницької сільської ради № 37/2.2015 від 01.07.2015 та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 30.01.2016, укладеного Красницькою сільською радою та підприємцем Лисак О.В.

Учасники справи:

представник позивача - не з'явились,

представник відповідача - не з'явились,

представник третьої особи 1- Зітинюк Г. Д.,

представник третьої особи 2- не з'явились,

представник третьої особи 3- не з'явились.

Короткий зміст позовних вимог

1. 21.09.2015 фізична особа -підприємець Лисак Олег Васильович (далі - Позивач) подав позовну заяву про визнання незаконним та скасування рішення № 37/2.2015 засідання 37 позачергової сесії Красницької сільської ради (далі - Відповідач) 6-го демократичного скликання від 01.07.2015 в повному обсязі.

2. Позовна заява мотивована тим, що Відповідач з порушенням вимог законодавства оспорюваним рішенням вилучив у Позивача частину земельної ділянки - площею 0, 30 га з переведенням її у землі запасу сільської ради, оскільки таке рішення за відсутності для цього законних підстав фактично припинило право користування Позивача на вказану земельну ділянку, яке виникло згідно із умовами договору від 30.01.2006, укладеного між сторонами із строком дії 25 років, щодо оренди земельної ділянки площею 0, 4598 га (далі - Договір). Також оспорюваним рішенням за відсутності згоди Позивача як землекористувача за вказаним договором оренди надано дозвіл фізичним особам ОСОБА_5 (далі - Третя особа 2) та ОСОБА_6 (далі - Третя особа 3) на виготовлення проекту відведення на земельну ділянку площею 0, 30 (що вилучена у Позивача) для обслуговування майнового паю - нежитлової будівлі лісопильного цеху, що розташована в селі Красник по вул. Зозуляка, 1. Крім цього, з порушенням встановленого законом порядку внесення змін до договору оспорюваним рішенням Відповідача Позивача зобов'язано внести зміни у Договір.

3. 27.01.2017 Приватне підприємство "Карпати" (далі -Третя особа1) подало позовну заяву про визнання незаконним та скасування Договору, та скасування рішення Відповідача 17 сесії 4 демократичного скликання другого засідання від 04.03.2005 та від 25.01.2006 "Про затвердження проекту відведення земельної ділянки приватного підприємця Лисака О.В. та виділення її в оренду терміном на 25 років", а також рішення № 37/2.2015 засідання 37 позачергової сесії Красницької сільської ради 6-го демократичного скликання від 01.07.2015.

4. Позовна заява мотивована тим, що Позивач та Відповідач не мали права укладати Договір щодо оренди земельної ділянки, на якій розташована капітальна будівля лісопильного цеху, яка з 22.09.2015 на законній підставі є приватною власністю Третьої особи 2 та Третьої особи 3, а вказаний договір оренди укладений стосовно земельної ділянки, яка на момент його укладення перебувала у постійному користуванні Третьої особи 1 на підставі державного акта від 29.12.2001, а також Договір не містить істотних умов договору оренди землі, відповідна земельна ділянка була передана Позивачу без визначення її меж в натурі, за відсутності проекту її відведення та на час укладення угоди земельна ділянка не перебувала у комунальній власності Відповідача.

5. 15.03.2015 Позивач в додаткових запереченнях вимог Третьої особи 1 заявив вимоги про застосування наслідків спливу строків позовної давності до вимог Третьої особи 1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

6. 03.02.2017 Господарський суд Івано-Франківської області ухвалив позовну заяву Третьої особи 1 прийняти до розгляду в частині вимог про визнання незаконним та скасування рішення № 37/2.2015 засідання 37 позачергової сесії Красницької сільської ради 6-го демократичного скликання від 01.07.2015 та визнання недійсним Договору; в решті вимог відмовити; залучити Третю особу 1 в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

7. 29.03.2017 Господарський суд Івано-Франківської області вирішив позов задовольнити та визнати незаконним і скасувати рішення № 37/2.2015 засідання 37 позачергової сесії Красницької сільської ради 6-го демократичного скликання від 01.07.2015; позов Третьої особи 1 задовольнити: визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 30.01.2006, укладений між Позивачем та Відповідачем, що зареєстрований у Верховинському відділі РФДЗК в книзі записів за № 04063000001 від 27.02.2006, а в частині вимог про скасування цього договору оренди - відмовити. Рішення суду першої інстанції щодо незаконності оспорюваного рішення Відповідача мотивоване відсутністю взаємної згоди сторін на внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 30.01.2006. Рішення за вимогами Третьої особи 1 щодо незаконності Договору мотивовано невизначенням сторонами в договорі такої умови, як розмір орендної плати, що є самостійною підставою для визнання такого договору недійсним. При цьому суд відхилив посилання Позивача на те, що орендна плата визначена у додатках до Договору, оскільки такі додатки не зареєстровані в установленому законом порядку. Відхилення вимог про скасування Договору мотивоване неналежним способом захисту. Також суд виходив з того, що спірним договором оренди земельна ділянка передавалась Позивачу для обслуговування будівлі, будівель і споруд та інших об'єктів, що на ній розташовані, а згідно з договором на передачу паю в постійне користування від 18.04.2005 в оренду Позивачу передане нерухоме майно за переліком: частина приміщення пилорами, рельси, частина козлового крану та рама лісопильна, частина кран-балки, станок заточний, щит електричний. Рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 09.09.2015 у справі № 340/486/15-ц за ОСОБА_6 та ОСОБА_5 визнано право спільної часткової власності в рівних частках на будівлю лісопильного цеху загальною площею 345,4 м. кв., яка знаходиться в селі Красник по вул. В. Зузяка, 1 Верховинського району Івано-Франківської області, а як встановив суд назване майно було виділено в рахунок паю ОСОБА_5 та ОСОБА_6 при розпаюванні майна селянської спілки, на підставі чого суд зробив висновок, що такі обставин є доказом порушення прав вказаних осіб. Як на порушення спірним договором прав третіх осіб, суд послався на те, що визначена у Договорі земельна ділянка надана в постійне користування Третій особі 1, а тому наступна передача частини цієї ділянки за Договором Позивачу без згоди землекористувача - Третьої особи 1 - порушує права та інтереси останнього та є незаконною. Відхилення заяви Позивача про сплив строку позовної давності обґрунтовано судом з посиланням на пояснення Третьої особи 1 щодо отримання відомостей про наявність цього спору 25.09.2015, коли судом порушено провадження у даній справі, а також тим, що вказана особа не є стороною Договору.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

8. 18.09.2017 Львівський апеляційний господарський суд вирішив апеляційну скаргу Позивача задовольнити, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.03.2017 скасувати, прийняти нове рішення - задовольнити вимоги Позивача і позов Третьої особи 1: визнати незаконним та скасувати рішення Красницької сільської ради № 37/2.105 від 01.07.2015 "Про надання дозволу на виготовлення проекту відведення на спільне користування земельною ділянкою 0,30 га для обслуговування нежитлової будівлі -лісопильного цеху". Рішення апеляційного суду в частині заявлених Третьою особою 1 самостійних позовних вимог мотивоване процесуальними порушеннями, допущеними місцевим судом під час ухвалення рішення про прийняття позовної заяви Третьої особи 1 лише в частині вимог щодо оспорюваного рішення та щодо Договору, та відмову у прийнятті заяви в іншій частині вимог. При цьому апеляційний суд виходив з того, що предметом розгляду є вимоги про визнання недійсним оспорюваного рішення Відповідача, як такого, що є тотожним вимогам Позивача, а щодо інших вимог апеляційний суд зробив висновок про необхідність звернення Третьої особи 1 із відповідними вимогами згідно з окремим позовом. Стосовно вимог про визнання недійсним оспорюваного рішення апеляційний суд вказав, що на момент його прийняття не було жодних підстав для вилучення у Позивача частини орендованої ним земельної ділянки, зміна обставин не є підставою для припинення користування земельною ділянкою, а Позивач не надавав згоду на вилучення частини земельної ділянки. При цьому суд врахував, що право власності на будівлю лісопильного цеху, яка знаходиться за тією ж адресою, що і земельна ділянка Позивача, згідно з рішенням суду в іншій справі, визнано за Третьою особою 2 та Третьою особою 3. Також суд зазначив, що земельна ділянка, частина якої за згодою Третьої особи 1 надана Позивачу згідно з Договором, належить вказаній третій особі на праві постійного користування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. 13.11.2017 Третя особа 1 подала касаційну скаргу. У касаційній скарзі просить змінити частково постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2017 і залишити в силі рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.03.2017 в частині визнання недійсним договору оренди землі від 30.01.2006, укладеного між Позивачем та Відповідачем, що зареєстрований у Верховинському відділі РФДЗК в книзі записів за № 04063000001 від 27.02.2006

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

10. Суд апеляційної інстанції незаконно відмовив у задоволенні вимог про визнання недійсним Договору, оскільки цей договір укладений з порушенням вимог законодавства та є підстави для визнання його недійсним. Підстави для визнання недійсним Договору ідентичні тим, що наведені у позовній заяві Третьої особи 1.

Позиція Позивача, викладена у відзиві на касаційну скаргу

11. Апеляційний суд правильно встановив, що суд першої інстанції не мав права приймати позов Третьої особі 1 у цій справі.

12. Визначені скаржником підстави незаконності Договору визначені із зловживанням скаржником своїми процесуальними правами, не відповідають вимогам законодавства та не підтверджуються доказами у справі.

13. Третя особа 1 вводить суди в оману стосовно обставин справи.

Позиція Верховного Суду

Щодо повноважень суду апеляційної інстанції

14. Здійснюючи провадження у справі, суд першої інстанції, а також апеляційний суд, здійснюючи апеляційне провадження, керувались положеннями ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Ухвалюючи судове рішення, місцевий суд виходив з предмета спору, який був визначений:

- згідно з вимогами Позивача у поданій ним позовній заяві - визнання незаконним та скасування рішення № 37/2.2015 засідання 37 позачергової сесії Відповідача,

- згідно з вимогами Третьої особи 1 (яка була залучена ухвалою від 03.02.2017 у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) - визнання незаконним та скасування рішення № 37/2.2015 засідання 37 позачергової сесії Відповідача 6-го демократичного скликання від 01.07.2015 та визнання недійсним Договору, укладеного між Позивачем та Відповідачем.

Згідно з вказаною ухвалою від 03.02.2017 окрім зазначених вище вимог Третьої особи 1нею були заявлені також інші вимоги, однак в решті вимог цією ухвалою в прийнятті позовної заяви судом першої інстанції було відмовлено.

Отже Позивачем була заявлена одна позовна вимога, а Третьою особою 1 - дві, і суд першої інстанції виходячи з цього визначив наступні предмети спору у цій справі: визнання незаконним та скасування рішення Відповідача від 01.07.2015 № 7/2.2015 (за вимогами як Позивача, так і за вимогами Третьої особи 1) та визнання недійсним Договору. За результатами розгляду вимог стосовно цього предмету спору стосовно кожної із вимог вказаних осіб було ухвалене судове рішення від 29.03.2017.

Скасовуючи вказане судове рішення та ухвалюючи нове судове рішення, апеляційний суд згідно з оскаржуваною постановою прийняв рішення щодо вимог і Позивача, і Третьої особи, але лише щодо вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Відповідача № 37/2.2015 від 01.07.2015. Щодо вимоги Третьої особи 1 про визнання недійсним Договору апеляційним судом рішення не було ухвалено. При цьому в мотивувальній частині постанови апеляційний суд зробив висновок про необхідність звернення Третьої особи 1 із відповідними вимогами згідно з окремим позовом.

Однак, не розглянувши по суті та не прийнявши рішення щодо вимоги, яка була визначена у якості предмета спору та розглянута згідно з рішенням суду першої інстанції, апеляційний суд припустився порушення норм процесуального права з огляду на таке.

Згідно з частиною 4 статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до частини 3 статті 26 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача.

Пунктами 2, 4 частини 1 статті 84 ГПК України передбачено, що рішення господарського суду ухвалюється іменем України і складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин, при цьому: 2) описова частина має містити стислий виклад вимог позивача, відзиву на позовну заяву, заяв, пояснень і клопотань сторін та їх представників, інших учасників судового процесу, опис дій, виконаних господарським судом (огляд та дослідження доказів і ознайомлення з матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження); 4) резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог. Висновок не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення).

Із сукупного аналізу вказаних норм слід зробити висновок про те, що предмет спору (вимоги, що підлягають розгляду в порядку господарського судочинства) визначається на стадії розгляду спору в суді першої інстанції до початку розгляду господарським судом справи по суті, однак після цього, у тому числі на стадії апеляційного провадження, збільшення, зменшення, зміна цих вимог ні за ініціативою учасників провадження у справі, ні за ініціативою суду не допускається.

Вказаний висновок узгоджується із нормою частини 3 статті 101 ГПК України, згідно з якою в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з пунктом 2 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Отже, здійснюючи апеляційне провадження із застосуванням апеляційним судом повноважень, передбачених пунктом 2 статті 103 ГПК України - з прийняттям нового рішення у справі, апеляційний суд не вправі залишити поза увагою та відмовитись від прийняття судового рішення стосовно позовної вимоги, яка була розглянута згідно з рішенням суду першої інстанції, навіть і у тому випадку, якщо відповідна вимога була заявлена з порушенням норм процесуального або матеріального права. В останньому випадку апеляційний суд не лише може, а й зобов'язаний надати правову оцінку відповідній вимозі - перевірити правильність застосування місцевим судом норм процесуального та матеріального права та прийняти стосовно цієї вимоги відповідне рішення. У протилежному випадку - відсутність рішення апеляційного суду стосовно вимоги, щодо якої судом першої інстанції прийнято судове рішення, є порушенням наведених вище норм процесуального права.

Поряд з викладеним Суд вважає передчасним висновок апеляційного суду про незаконність заявлення Третьою особою 1 позовної вимоги про визнання недійсним Договору через вже визначений Позивачем предмет спору - визнання недійсним оспорюваного рішення Відповідача, з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 статті 58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Враховуючи викладену норму в сукупності із правами третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, що визначені відповідно до частини 3 статті 26 ГПК України, Суд дійшов висновку про відсутність законодавчих обмежень або заборон на подання вказаною третьою особою позовної заяви, в якій об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, за умови, що одна із цих вимог є самостійною щодо предмета спору, а інша (інші) зв'язана (зв'язані) з нею підставою виникнення або поданими доказами.

За наведених висновків Суд частково погоджується із аргументами скаржника (пункти 10, 11), а також відхиляє доводи Позивача у відзиві на касаційну скаргу (пункт 12).

Через визначені в даній постанові процесуальні порушення, допущені апеляційним судом, ним не були досліджені докази у справі та не надана правова оцінка обставинам стосовно Договору, що унеможливлює перегляд оскаржуваного судового рішення в касаційному порядку по суті заявлених вимог через визначені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, а також згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України (в чинній редакції) є підставою для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду.

Згідно з частиною 4 статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

15. Враховуючи викладене, визначені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, та з урахуванням положень пункту 2 частини 1 статті 308 та пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Карпати" задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2017 у справі № 909/1100/15 скасувати.

3. Справу направити на новий розгляд до Львівського апеляційного господарського суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак