Рішення

від 14.05.2018 по справі 316/1660/17

ЕНЕРГОДАРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 316/1660/17

Провадження № 2/316/112/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

"14" травня 2018 р. м.Енергодар

Енергодарський міський суд Запорізької області, у складі:

головуючого судді: Капустинського М.В.

за участю секретаря судового засідання: Демешко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Енергодар Запорізької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства Ритуал про стягнення середньої заробітної плати за час затримки виконання рішення суду,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Енергодарського міського суду 24.10.2017 року з позовною заявою до Комунального підприємства Ритуал (надалі - відповідач), в якій, після уточнення 25.04.2018 року, зазначив наступне:

Що він (позивач по справі) був прийнятий на посаду заступника директора комунального підприємства Ритуал 01.08.2016 р. Наказом виконуючого обов'язки директора комунального підприємства Ритуал ОСОБА_2 від 09.08.2016 р. №54-к його було звільнено з посади за п.2 ст.40 КЗпП України.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 20 липня 2017 р. (справа №316/1219/16-ц) позивача було поновлено на посаді заступника директора комунального підприємства Ритуал і стягнуто з КП Ритуал на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Відповідач затримав виконання рішення суду і поновив мене на роботі лише 04.08.2017 року, що підтверджується записом в моїй трудовій книжці та наказом №43-к від 04.08.2017 р.

А отже, відповідно до норм законодавства, за період з 20.07.2017 року по 04.08.2017 рік (десять робочих днів), відповідач зобов'язаний сплатити мені середній заробіток в сумі 4019.20 грн., яка складається з 401.92 грн. х 10 = 4019.20 грн.

12 жовтня 2017 року, позивач звільнився з КП Ритуал (наказ № 8-к від 12.10.2017 р), однак при звільнені, підприємство не нарахувало та не виплатило середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 20.07.2017 року по 04.08.2017 рік в сумі 4019.20 грн., що підтверджується розрахунково-платіжною відомістю за жовтень 2017 р. виданої йому при звільнені.

Станом на 14.05.2018 р., час затримки розрахунку при звільненні з КП Ритуал становить 145 днів. Середня заробітна плата, згідно довідки від 07.11.2017 року вих..№03/429 наданою КП Ритуал складає 401,92 грн., отже розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 12.10.2017 року по 14.05.2018 рік становить: 401,92 грн. х 145 днів = 58278,4 грн.

З посиланням на законодавство, просить суд:

- стягнути з Комунального підприємства Ритуал на користь позивача середню заробітну плату за час затримки виконання рішення суду за період з 20.07.2017 р. по 04.08.2017 р. у сумі 4019,20 грн.;

- стягнути з Комунального підприємства Ритуал на користь позивача середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільнені з 12.10.2017 року по 14.05.2018 рік в сумі 58278,4 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 вимоги уточненої позовної заяви підтримав, надав пояснення та просив вимоги уточненої позовної заяви задовольнити.

Представник КП Ритуал - ОСОБА_3 в судовому засіданні вимоги позовної заяви не визнав у повному обсязі, надав пояснення та просив в задоволенні вимог відмовити у повному обсязі. Також відповідач надав письмовий відзив на позов згідно якого вимоги не визнає (а.с.27-29).

Вислухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку:

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

У відповідності до п.п. 9 п.1 Розділу ХШ Перехідні Положення ЦПК України в редакції від 15.12.2017 року, справи в судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, розгляд цієї справи відбувається за правилами, що передбачені редакцією ЦПК України від 15.12.2017 року (зі змінами).

Згідно ч.2, ч.3 та ч.4 ст.10 ЦПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.2 ст.13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно приписів ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Положеннями ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях

Згідно змісту частин 4, 5, 6 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно до ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ч.7 ст.235 КЗпП України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно ч.1 ст.236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 20 липня 2017р. (справа №316/1219/16-ц) позивача було поновлено на посаді заступника директора комунального підприємства Ритуал і стягнуто з КП Ритуал на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу(а.с.2-4).

Позивача було поновлено на роботі 04.08.2017 року, що підтверджується записом у трудовій книжці позивача (а.с.5) та наказом про поновлення на роботі від 04.08.2017 р. (а.с.13).

Відповідно до п.32 Постанови пленуму ВСУ від 06.11.1992 №9 Про практику розгляду судами трудових спорів у випадках стягнення на користь працівників середнього заробітку у зв'язку з затримкою розрахунку, він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарних місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою КМУ від 08.02.1995 №100.

Згідно з п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати (затвердженого ПКМУ від 08.02.1995 № 100) нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з п.5 Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат в усіх випадках збереження середнього заробітку проводиться, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати.

Згідно довідки (а.с.14) - розмір денної середньої заробітної плати позивача становить 401 грн. 92 коп.

Із правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові при розгляді справи № 6-1093цс15 від 23.12.2015 вбачається, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Враховуючи приписи ст.235, 236 КЗпП України, суд вважає вірним твердження позивача про те, що відповідач повинен був нарахувати йому середню заробітну плату за період з 20.07.2017 року - дати ухвалення рішення судом, яке підлягає негайному виконанню до 04.08.2017 рік - дати коли позивача було фактично поновлено на роботі, при цьому, суд погоджується і з розрахунком позивача щодо розміру середнього заробітку, який відповідач повинен сплатити позивачу: 401 грн. 92 коп. х 10 днів = 4019 грн. 20 коп..

Заперечення позивача в цій частині, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки згідно ч.5 ст.124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

А отже вимоги уточненого позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача середньої заробітної плати за час затримки виконання рішення суду за період з 20.07.2017 р. по 04.08.2017 р. у сумі 4019 грн. 20 коп. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення.

Аналіз даної норми дає підстави зробити висновок, що визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Позивача 12.10.2017 року було звільнено за згодою сторін, що підтверджується записом у трудовій книжці (а.с.5).

Відповідно до ст.47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.

Суд дійшов висновку про те, що дійсно позивачу не було проведено оплату середнього заробітку за затримку розрахунку в період з 20.07.2017 року по 04.08.2017 рік.

На даний час середній заробіток позивачу за затримку розрахунку в період з 20.07.2017 року по 04.08.2017 рік також не сплачено.

В п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 Про застосування судами законодавства про оплату праці роз'яснено, що не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України.

Згідно ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Враховуючи вищезазначене, загальний термін затримки розрахунку з позивачем за період з 12.10.2017 р. по 14.05.2018 рік - який становить 145 днів, розмір середньоденної заробітної плати у 401 грн. 20 коп., та погоджуючись з розрахунком наданим позивачем, суд дійшов висновку про задоволення уточнених позовних вимог і в частині стягнення з КП Ритуал на користь позивача середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільнені за період з 12.10.2017 року по 14.05.2018 рік в загальній сумі 58278 грн. 40 коп..

При цьому заперечення представника позивача в цій частині суд також вважає безпідставними та необґрунтованими.

Згідно з п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до приписів ст.163.1.1 Податкового кодексу України компенсація за затримку розрахунку при звільнені є базою для оподаткування податком з доходу фізичних осіб.

Згідно ст.18 Податкового кодексу України особа, яка нараховує та виплачує доходи на користь фізичної особи називається податковим агентом, тобто відповідач є відповідальним за нарахування та сплату до бюджету податку з доходів фізичних осіб, який утримується з нарахованої виплати.

Отже враховуючи, що вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільнені з 12.10.2017 р. по 14.05.2018 рік в сумі 58278 грн. 40 коп. визначена без вирахування (утримання) податку й інших обов'язкових платежів, суд враховуючи Податковий кодекс України, вважає необхідним зобов'язати відповідача, при виконанні судового рішення, утримати з нарахованої позивачу суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 58278 грн. 40 коп. - податок з доходів фізичних осіб та інші обов'язкові платежі.

Крім того, згідно п.2 ч.5 ст.265 ЦПК України, у резулятивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою 24.10.2017 року, розмір судового збору станом на час звернення позивача до суду з урахуванням приписів ст.4 Закону України Про виконавче провадження , ст.7 Закону України Про Державний бюджет України на 2017 рік (які діяли на час звернення позивача до суду), становив розмір у 640 грн. 00 коп.

Судовий збір при подачі позову не було сплачено позивачем, оскільки згідно ст.5 Закону України Про судовий збір , від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачу у справах про стягнення заробітної плати.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі з відповідача - КП Ритуал на користь держави підлягає стягнення розміру судового збору в сумі 640 грн. 00 коп.

Відповідно до ст.430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 43, 49, 76-83, 89, 95, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 271, 273, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Уточнені вимоги позовної заяви ОСОБА_1 до Комунального підприємства Ритуал Енергодарської міської ради про стягнення середньої заробітної плати за час затримки виконання рішення суду та за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Комунального підприємства Ритуал Енергодарської міської ради (ЄДРПОУ: 20488392, адреса: АДРЕСА_1, м.Енергодар, Запорізька область) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1) розмір середньої заробітної плати за час затримки виконання рішення суду за період з 20.07.2017 року по 04.08.2017 рік в сумі 4019 (чотири тисячі дев'ятнадцять) гривень 20 копійок та розмір середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.10.2017 року по 14.05.2018 рік в сумі 58278 (п'ятдесят вісім тисяч двісті сімдесят вісім) гривень 40 копійок, а всього підлягає стягненню 62297 (шістдесят дві тисячі двісті дев'яносто сім) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Стягнути з Комунального підприємства Ритуал Енергодарської міської ради (ЄДРПОУ: 20488392, адреса: АДРЕСА_1, м.Енергодар, Запорізька область) - на користь держави, судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області (з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України в редакції від 15.12.2017 року)

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, протягом десяти днів з дня закінчення розгляду справи, а саме: 21.05.2018 року.

Суддя: М. В. Капустинський