Рішення

від 25.04.2018 по справі 711/9947/17

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 711/9947/17

Номер провадження2/711/397/18

25 квітня 2018 року

Придніпровський районний суд міста Черкаси у складі:

головуючий суддя: Дунаєв С.О.

при секретарі: Нарадько Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання заповіту нікчемним, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності в порядку спадкування, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: виконавчий комітет Будищенської сільської ради Звенигородського району Черкаської області, приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Левицька Руслана Валентинівна,

за участю представники позивача - ОСОБА_4, ОСОБА_5, представник відповідача - ОСОБА_6,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому, після уточнень позовних вимог, просила: встановити факт проживання позивача із спадкодавцем ОСОБА_7 однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини; визнати нікчемним заповіт ОСОБА_7, складений 03.01.2017р. в с. Будище Звенигородського району Черкаської області; визнати недійсним видане ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом, що зареєстроване 23.10.2017р. за №2505; визнати право власності за позивачем на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона є родичкою померлої ОСОБА_7, і з січня 2011р. проживала з останньою однією сім'єю, оскільки ОСОБА_7 потребувала постійного стороннього догляду, а з травня 2013р. ніяких інших родичів у померлої не було. Після смерті ОСОБА_7 позивач подала відповідну заяву до нотаріуса про прийняття спадщини, як спадкоємець за законом четвертої черги, але їй було відмовлено у здійсненні спадкування, оскільки у відповідача наявний заповіт ОСОБА_7, складений на користь останньої. Натомість зазначений заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, оскільки посвідчений неналежною особою не за місцем проживання ОСОБА_7, до нього вносились виправлення та він був несвоєчасно зареєстрований у встановленому законом порядку, а відтак є нікчемним. На теперішній час відповідач отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом і оформила на себе право власності на квартиру, яка належала ОСОБА_7, що й обумовило звернення позивача до суду з зазначеним позовом.

Відповідач надала відзив на позов, в якому заперечила проти позову і просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначено: 1) позивач не подала своєчасно заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7, оскільки в її заяві про прийняття спадщини в імені померлої зазначена одна літера м ( ОСОБА_7 ), а з належною заявою позивач звернулась вже після спливу шестимісячного строку; 2) позивач не проживала однією сім'єю з померлою ОСОБА_7, оскільки була зареєстрована за іншою адресою, де фактично проживала зі своєю родиною; 3) заповіт ОСОБА_7 на користь відповідача складений з дотриманням всіх вимог законодавства і не містить ніяких виправлень; 4) несвоєчасна реєстрація заповіту не свідчить про його нікчемність. Також відповідач зауважила на відсутності у позивача права на позов, оскільки остання не є спадкоємцем за законом.

Від третьої особи - виконавчий комітет Будищенської сільської ради - надійшли письмові заперечення проти позову. В обґрунтування заперечень зазначено, що ОСОБА_7 самостійно звернулась до сільської ради, внаслідок чого у секретаря Будищенської сільської ради не було законних підстав відмовити їй у посвідченні заповіту. Всі вимоги щодо форми і змісту заповіту були дотримані, а тому підстави для визнання його нікчемним відсутні, а тому необхідно відмовити у позові в повному обсязі.

На підтвердження своїх вимог та заперечень сторони посилались на надані суду письмові докази та пояснення свідків.

За клопотанням позивача ухвалою від 21.11.2017р. судом вжито заходи забезпечення позову у вигляді арешту майна, шляхом встановлення заборони відчуження будь-якими особами у будь-який спосіб, на квартиру, що за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 269188071101, власником якої значиться ОСОБА_2.

Також за клопотанням позивача судом витребувано у приватного нотаріусу Левицької Р.В. матеріали спадкової справи після смерті ОСОБА_7, копія яких долучена до матеріалів даної судової справи.

В судовому засіданні позивач та її представники підтримали позовні вимоги та наполягали на їх задоволенні.

Під час підготовчого провадження судом було визнано необхідним надання відповідачем особистих пояснень в судовому засіданні, проте відповідач не з'явилась в судове засідання, але надала суду письмову заяву про розгляд справи без її участі, обґрунтовуючи свої дії незадовільним станом здоров'я. Внаслідок цього судом змінено порядок судового розгляду та прийнято рішення про проведення судового розгляду без участі відповідача.

Представник відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві. Надаючи пояснення в якості свідка повідомив, що відповідач є його родичкою і він особисто разом з відповідачем протягом 2015-2016рр. кілька разів возив ОСОБА_7 до лікарні. 03.01.2017р. вони утрьох їздили до с. Будище для вирішення питання щодо влаштування ОСОБА_7 до Будищенського психоневрологічного інтернату, де він залишив відповідача та ОСОБА_7 на деякий час, а потім забрав їх і відвіз до міста Черкаси. Вже тільки через два-три тижні після смерті ОСОБА_7 йому стало відомо, що під час перебування у с. Будище остання оформила заповіт на ім'я відповідача.

Третя особа - нотаріус ОСОБА_9 - пояснила, що будь-яких недоліків за формою та змістом оспорюваного заповіту вона не виявила, а тому після надходження заяви відповідача про прийняття спадщини та спливу шестимісячного строку після смерті ОСОБА_7 видала відповідне свідоцтво про право на спадщину. Вважає, що підстави для визнання заповіту нікчемним відсутні.

Представник виконавчого комітету Будищенської сільської ради в судове засідання не з'явився, про причин неявки не повідомив.

Заслухавши пояснення учасників справи та свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, дослідивши надані суду письмові докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_5. померла спадкодавець ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.. Позивач є золовкою ОСОБА_7, оскільки є рідною сестрою першого чоловіка ОСОБА_7 - ОСОБА_16, шлюб з яким був припинений внаслідок його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2.. Від такого шлюбу у ОСОБА_7 був син - ОСОБА_17, який є племінником позивача.

До 12.02.1976р. ОСОБА_7 мала прізвище ОСОБА_7 і змінила його внаслідок того, що вийшла вдруге заміж, але її другий чоловік помер ІНФОРМАЦІЯ_3..

З часу смерті другого чоловіка ОСОБА_7 проживала разом з сином ОСОБА_17, який мав І групу інвалідності з 1987р., внаслідок чого потребував додаткового стороннього догляду.

ОСОБА_17 помер ІНФОРМАЦІЯ_4., внаслідок чого у ОСОБА_7 не залишилось інших близьких родичів.

Зазначені обставини справи сторони не заперечують і вони підтверджуються відповідними письмовими доказами, внаслідок чого у суду відсутні сумніви щодо достовірності цих обставин, а тому відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК суд вважає їх доведеними.

З січня 2011р. позивач стала проживати разом з ОСОБА_7 в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, - оскільки остання потребувала сторонньої допомоги, внаслідок чого вони спільно вели господарство та мали спільний бюджет. При цьому позивач виконувала обов'язки по господарству - закупівля продуктів харчування, приготування їжі, закупівля лікарських засобів, прибирання в квартирі, прасування одягу тощо. В той же час, оскільки позивач мала чоловіка з яким мала спільне місце проживання за адресою своєї реєстрації (АДРЕСА_2), то вона також часто відлучалась до іншого помешкання, внаслідок цього в цей проміжок часу на її прохання обов'язки з догляду ОСОБА_7 виконувала ОСОБА_10.

Після смерті ОСОБА_17 позивач стала постійно проживати з ОСОБА_7, оскільки інших родичів в останньої не було, а через похилий вік та за станом здоров'я вона не могла самостійно виконувати повсякденних побутових заходів.

Зазначені обставини, окрім пояснень позивача, підтверджуються наданими позивачем рецептом призначення ліків ОСОБА_7 /а.с.15 т.2/, квитанціями на придбання ліків /а.с.16-17 т.2/, поясненнями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13, які є очевидцями таких подій, та опосередковано поясненнями свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15.

Поряд із цим ОСОБА_7 додатково отримувала іноді матеріальну допомогу від відповідача у вигляді продуктів харчування протягом 2015-2016рр., що підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_11.

03.01.2017р. ОСОБА_7 було складено заповіт на користь відповідача, який посвідчений секретарем виконавчого комітету Будищенської сільської ради Звенигородського району Черкаської області /а.с.183 т.1/.

Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина на належну їй квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (далі - спірна квартира).

Відповідач 14.03.2017р. подала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 до нотаріуса Левицької Р.В., внаслідок чого нотаріусом було заведено спадкову справу №3/2017, а 23.10.2017р. видано на ім'я відповідача свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спірну квартиру /а.с.217 т.1/. На підставі даного свідоцтва відповідач зареєструвала право власності на спірну квартиру у встановленому законом порядку (номер запису про право власності 22958281), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно /а.с.219 т.1/.

Позивач 23.06.2017р. також подала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7, але до іншого нотаріуса - Левицької Е.А.. Натомість, оскільки в заяві позивача було зазначено ім'я спадкодавця як ОСОБА_7 /а.с.5 т.1/, то нотаріусом заведено спадкову справу №37/2017. Постановою нотаріусу Левицької Е.А. від 13.09.2017р. позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність у позивача документів, які підтверджують підстави для закликання до спадкоємства за законом /а.с.8 т.1/.

В той же час в подальшому було з'ясовано про помилкове написання ім'я спадкодавця в заяві позивача та наявність раніше заведеної спадкової справи після смерті ОСОБА_7, внаслідок чого матеріали спадкової справи №37/2017, заведеної у нотаріуса Левицької Е.А., були направлені нотаріусу Левицькій Р.В. /а.с.86 т.1/.

11.12.2017р. позивач звернулась до нотаріуса Левицької Р.В. з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7, але постановою від 12.12.2017р. даним нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через несвоєчасне подання позивачем заяви про прийняття спадщини після смерті саме ОСОБА_7 та відсутність документів, які підтверджують наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом /а.с.227 т.1/.

За таких обставин позивач вважає, що вона має право на спадкування після смерті ОСОБА_7, як спадкоємець четвертої черги за законом, не відмовлялась від прийняття спадщини, а відповідач набула у власність спірну квартиру на підставі нікчемного заповіту. Тож між сторонами існує спір з приводу порядку здійснення спадкування та належності спадкового майна після смерті ОСОБА_7, який регулюється нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та іншими нормативно-правовими актами.

Вирішуючи наявний між сторонами спір слід звернути увагу, що правильне його вирішення залежить від наявності у позивача права на спадкування, дійсності складеного ОСОБА_7 заповіту та обставин прийняття спадщини.

Надаючи оцінку доводам учасників справи щодо наявності у позивача права на спадкування варто звернути увагу, що відповідно до ст.1264 ЦК у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які прожили зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно ст.3 СК сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Виходячи з аналізу вказаної норми СК, сім'єю є соціальна група, яка складається з людей, які зазвичай перебувають у шлюбі, їхніх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв'язками з подружжям, кровних родичів, і здійснюють свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності тощо.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 21 постанови від 30.05.2008р. № 7 Про судову практику у справах про спадкування , при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.

До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК. До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Зазначене положення поширюється щодо осіб - чоловіка або жінки, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, але перебувають в іншому зареєстрованому шлюбі; проте не поширюється щодо інших осіб, які перебувають у зареєстрованому шлюбі з іншою особою, але проживали однією сім'єю зі спадкодавцем на інших засадах, ніж фактичні шлюбні відносини.

В судовому засіданні встановлено, що між померлою ОСОБА_7 та позивачем наявний родинний зв'язок, оскільки остання є рідною сестрою першого чоловіка ОСОБА_7 (золовка).

З січня 2011р. позивач спільно проживала з ОСОБА_7 та була пов'язана з нею спільним побутом, внаслідок чого вони мали взаємні права та обов'язки. Зазначене обумовлюється наявністю спільного бюджету та обставинами щодо визначення порядку використання спільних коштів на придбання засобів повсякденного вжитку, продуктів харчування, оплати комунальних послуг. Існування саме спільного бюджету підтверджується навіть обставинами конфліктної ситуації, що мала місце між позивачем та ОСОБА_7 з приводу місця зберігання заощаджень останньої, що підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_10 та визнається стороною відповідача. Також свідки ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13, які є сусідами ОСОБА_7, підтвердили регулярний характер дій позивача з приводу забезпечення повсякденного побуту померлої. Отже позивачем належним чином доведено ту обставину, що характер взаємовідносин між ОСОБА_7 та позивачем, спосіб організації життєдіяльності та наявність родинного зв'язку свідчать, що позивач і ОСОБА_7 проживали однією сім'єю протягом періоду часу не менше п'яти років до моменту смерті останньої.

Доводи представника відповідача щодо наявності у позивача чоловіка та іншого місця проживання не спростовують зазначеного висновку суду, оскільки згідно ч.6 ст.29 ЦК фізична особа може мати кілька місць проживання. В контексті спірних правовідносин та обставин даної справи визначальне значення мають обставини організації життєдіяльності ОСОБА_7 та позивача, які відповідають умовам спільного проживання однією сім'єю як родичів, що є достатньою правовою підставою для віднесення позивача до категорії спадкоємців четвертої черги. Окремо слід звернути увагу, що всупереч вимог ст.81 ЦПК стороною відповідача не надано доказів на спростування цих обставин та спростування наданих позивачем суду доказів на їх підтвердження.

Отже, факт проживання позивача з померлою ОСОБА_7 протягом п'яти років до часу відкриття спадщини після смерті останньої є доведеним, а відтак позивача має право спадкування за законом, як спадкоємець четвертої черги.

Щодо вимог про дійсність заповіту, то в цій частині слід звернути увагу на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1257 ЦК нікчемним є заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

За положенням ст.1247 ЦК загальними вимогами до форми заповіту є: складання заповіту у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання, заповіт має бути особисто підписаний заповідачем та посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст. ст. 1251-1252 цього Кодексу.

Вимоги до форми заповіту, передбачені нормами ст.1247 ЦК, названі загальними тому, що вони стосуються як випадків посвідчення заповіту нотаріусом, так і іншими особами, яким законом надані такі повноваження, специфіка ж посвідчення заповітів встановлюється в нотаріальній процедурі, тобто Законом України Про нотаріат та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Названі в указаній статті вимоги мінімально необхідні, а їх недотримання є підставою для визнання заповіту нікчемним.

Відповідно до ст.1251 ЦК, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це особою відповідного органу місцевого самоврядування.

На час посвідчення оспорюваного заповіту, вимоги щодо процедури нотаріального посвідчення правочинів посадовою особою органу місцевого самоврядування визначалися Законом України Про нотаріат та Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №3306/5 від 11.11.2011р. (далі - Порядок №3306/05).

Згідно п.1.2 розділу І Порядку №3306/05 нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.

Відповідно до ст.41 Закону України Про нотаріат нотаріальні дії можуть вчинятися посадовою особою будь-якого виконавчого комітету на всій території України, за винятком випадків, передбачених статтями 9, 55, 60, 65, 66, 70-73, 85, 93 і 103 цього Закону, та інших випадків, передбачених законодавством України.

Таким чином, посвідчення оспорюваного заповіту не за місцем постійного проживання ОСОБА_7 не суперечить вищезгаданим положенням законодавства.

Разом з тим, згідно п.2.1 розділу ІІ Порядку №3306/05 нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з'явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням.

Згідно п.2.10 розділу ІІ Порядку №3306/05 тексти нотаріально посвідчуваних заповітів повинні бути написані зрозуміло і чітко, дати, що стосуються змісту заповітів, заяв, повинні бути позначені хоча б один раз словами. Прізвища, імена та по батькові фізичних осіб, їх місця проживання та реєстраційні номери облікових карток платників податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків повинні бути написані повністю, а у випадках, передбачених законами, - із зазначенням дати їх народження. Дописки та виправлення в тексті нотаріально оформлюваного документа не допускаються.

Відповідно до п.2.12 розділу ІІ Порядку №3306/05 усі нотаріальні дії, які вчиняються посадовою особою органу місцевого самоврядування, реєструються в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій органу місцевого самоврядування (додаток 15) у порядку, передбаченому статтею 52 Закону України Про нотаріат , та Правилами ведення нотаріального діловодства, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 № 3253/5, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 23.12.2010 за № 1318/18613 (далі - Правила).

Відповідно до п.1.4 розділу ІІІ Порядку №3306/05 заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем.

Відомості про посвідчення посадовими особами органів місцевого самоврядування заповітів та інформація про їх скасування, зміну або видачу дубліката підлягають обов'язковому внесенню до Спадкового реєстру у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 № 491 "Про затвердження Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі" (п.1.10 розділу ІІІ Порядку №3306/05).

В судовому засіданні встановлено, що в оспорюваному заповіті місце його складання зазначено, як с. Будище, Звенигородського району Черкаської області . Зазначене унеможливлює достовірно встановити чи дотримано вимогу щодо обов'язковості здійснення посвідчення даного заповіту саме в приміщенні виконавчого комітету Будищенської сільської ради чи таке посвідчення відбувалось поза межами такого приміщення.

Крім того, державна реєстрація оспорюваного заповіту була здійснена 06.03.2017р.. При цьому під час такої реєстрації за даними заповіту до Спадкового реєстру було внесено відомості про ідентифікаційний номер ОСОБА_7 як НОМЕР_1 , що підтверджується інформаційною довідкою із Спадкового реєстру від 14.03.2017р. /а.с.179 т.1/. Даний РНОКПП є недійсним і не належить жодній фізичній особі, що підтверджується листом ГУ ДФС у Черкаській області /а.с.64 т.2/.

Натомість дійсний РНОКПП ОСОБА_7 є НОМЕР_2 , а оригінал довідки про присвоєння такого номеру зберігався у свідка ОСОБА_10 і після смерті ОСОБА_7 зберігається у позивача.

В подальшому 20.10.2017р. у Спадковому реєстрі внесено зміни до РНОКПП ОСОБА_7 та зазначено її правильний ідентифікаційний номер з поміткою заповіт відредаговано . При цьому підставою внесення відповідних змін зазначено лист Будищенської сільської ради від 17.10.2017р. за №130. В той же час в оспорюваному заповіті, наявному в матеріалах спадкової справи №3/2017, РНОКПП ОСОБА_7 зазначений вірно. Зазначені обставини свідчать про наявність недоліків заповіту при здійсненні його державної реєстрації, які в подальшому були усунуті шляхом відповідних редагувань заповіту.

Крім того, слід звернути увагу, що в заповіті зазначено, що він посвідчений секретарем виконавчого комітету Будищенської сільської ради Басюрою О.І. і засвідчений підписом такої особи та печаткою виконавчого комітету з номером ЄДРПОУ 04411071. Натомість під час розгляду даної справи від виконавчого комітету Будищенської сільської ради суду надано заяву про розгляд справи у відсутність представника такої особи, а також письмові пояснення такої особи, що засвідчені печаткою сільської ради з номером ЄДРПОУ 26490705 та підписом, який ідентичний тому, яким засвідчений заповіт секретарем виконкому Басюрою О.І., але на заяві від 12.02.2018р. такий підпис розшифрований як Сільський голова Кулик В.Л. .

Зазначені вище недоліки оспорюваного заповіту у своїй сукупності свідчать, що при здійсненні його посвідчення та проведення відповідних реєстраційних дій було допущено ряд суттєвих недоліків щодо дотримання його форми та змісту, внаслідок чого на підставі ч.1 ст.1257 ЦК такий заповіт є нікчемним, а отже й видане на підставі такого заповіту свідоцтво про право власності на спадкове майно є недійсним відповідно до ст.ст.216, 1301 ЦК України.

Стосовно вимог про визнання за позивачем права власності, то слід зауважити, що згідно ст.328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Відповідно до ст.392 ЦК власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 1216 ЦК передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Отже спадкування є одним із способів набуття права власності.

За змістом ст.ст.1269, 1270 ЦК спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з моменту її відкриття.

Згідно ст.1297 ЦК спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

По обставинах справи судом встановлено, що позивач має право на спадкування після смерті ОСОБА_7 на підставі ст.1264 ЦК. З заявою про прийняття спадщини позивач вперше звернулась 23.06.2017р., а отже в межах шестимісячного строку. Та обставина, що у заяві позивача про прийняття спадщини було неправильно зазначене ім'я спадкодавця з написанням однієї літери м (ОСОБА_7) не свідчить про те, що позивач не виконала свого обов'язку щодо своєчасного заявлення своїх вимог на спадкування, оскільки зі змісту заяви достатньо чітко вбачається, що мова йде про спадкування саме після смерті ОСОБА_7, 1923р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5.. Натомість відсутність належного документального підтвердження наявності підстав для закликання до спадкування та наявність заповіту унеможливило прийняття позивачем спадщини в порядку, передбаченому законом. Отже право позивача на набуття у власність майна в порядку спадкування є порушеним і підлягає захисту.

У встановлений законом строк окрім позивача та відповідача ніхто не подавав заяви про прийняття спадщини, а відтак інших спадкоємців, які беруть участь у спадкуванні після смерті ОСОБА_7 немає. Враховуючи, що право власності на спірну квартиру було набуте відповідачем та зареєстроване у встановленому законом порядку, але таке набуття здійснено на підставі недійсного правочину (заповіт), то вимоги позивача про визнання за нею права власності на спірну квартиру в порядку спадкування є правомірними і підлягають до задоволення.

За таких обставин заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Враховуючи здійснені представниками сторін заяви щодо необхідності подання додаткових доказів на підтвердження розміру понесених судових витрат, то питання про розподіл судових витрат на підставі ч.8 ст.141 ЦПК доцільно вирішити в окремому судовому засіданні.

Оскільки позов підлягає до задоволення, а учасники справи не заявляли відповідних клопотань про їх скасування, то на підставі ч.7 ст.158 ЦПК такі заходи продовжують свою дію.

Стосовно доводів представника відповідача щодо необхідності постановлення судом окремої ухвали з приводу винесення нотаріусом Левицькою Е.А. двох однакових за реєстраційним номером та датою винесення постанов, якими позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, але які містять різне написання імені спадкодавця ( ОСОБА_7 та ОСОБА_7 ), то суд звертає увагу, що нотаріус не позбавлений можливості усунути описки та помилки у винесеному ним рішенні з подальшим оформленням його копії із виправленим варіантом тексту, якщо відповідна копія виготовляється за допомогою друкарсько-технічних засобів. Отже очевидних підстав для ствердження, що подібні дії нотаріуса Левицької Е.А. вчинені з порушенням законодавства, судом не встановлені, внаслідок чого суд не вбачає необхідності постановлення окремої ухвали з цього приводу.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.3-5, 12, 13, 81, 82, 141, 158, 246, 259, 262-265, 268 Цивільно-процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5, протягом п'яти років до часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7.

Визнати нікчемність заповіту, складеного ОСОБА_7, 1923 року народження, який посвідчений виконавчим комітетом Будищенської сільської ради Звенигородського району Черкаської області 03 січня 2017 року, зареєстрований у реєстрі за №1, номер у Спадковому реєстрі - 60337922.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом видане на користь ОСОБА_2, серія та номер: 2505, видане 23 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Русланою Валентинівною.

Визнати за ОСОБА_1 право власності квартиру за адресою: АДРЕСА_1, - реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 269188071101, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5.

Застосовані ухвалою суду від 21 листопада 2017 року заходи забезпечення позову у вигляді заборони відчуження будь-якими особами у будь-який спосіб квартири, що за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 269188071101, продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати, яке провести 16 травня 2018 року о 12год 00хв в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси за адресою: вул. Гоголя, буд.316, м. Черкаси. Встановити сторонам строк до 02 травня 2018 року для подання доказів щодо розміру понесених ними витрат з оплати правничої допомоги адвокатів та роз'яснити, що у разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку їх заяви про відшкодування таких витрат будуть залишені без розгляду.

Рішення може бути оскаржене особами, які брали участь у справі, шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд міста Черкаси. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Відомості про учасників справи:

позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6., РНОКПП - НОМЕР_3, проживає за адресою: АДРЕСА_2;

відповідач - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7., РНОКПП - НОМЕР_4, проживає за адресою: АДРЕСА_3;

третя особа - виконавчий комітет Будищенської сільської ради Звенигородського району Черкаської області, код ЄДРПОУ 04411071, юридична адреса: вул. Шевченка, 5, с. Будище, Звенигородський район, Черкаська область, 20213;

третя особа - приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Левицька Руслана Валентинівна, юридична адреса: АДРЕСА_4.

Повний текст рішення складений та підписаний 10 травня 2018 року.

Головуючий: С. О. Дунаєв