Постанова

від 21.05.2018 по справі 927/188/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2018 р. Справа№ 927/188/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Мартюк А.І.

Зубець Л.П.

секретар судового засідання Шмиговська А.М.

представники сторін у судове засідання не з'явились

розглянувши матеріали апеляційної скарги Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва Чернігівоблагропромбуд

на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 02.04.2018 р.

у справі №927/188/18 (суддя Шморгун В.В.)

за позовом Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва Чернігівоблагропромбуд

до Комунального підприємства Чернігівське тролейбусне управління Чернігівської міської ради

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ :

Чернігівська обласна корпорація агропромислового будівництва Чернігівоблагропромбуд звернулась до господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до Комунального підприємства Чернігівське тролейбусне управління Чернігівської міської ради про визнання недійсним договору від 01.08.2001 р. Про спільне володіння та дольову участь в утриманні гуртожитку по проспекту Перемоги, 205 .

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 02.04.2018 р. позовну заяву Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва Чернігівоблагропромбуд та додані до неї документи повернуто позивачу на підставі ч. 4 ст. 174 ГПК України.

Вказана ухвала мотивована тим, що позивачем, у встановлений строк, не усунуто недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі суду від 19.03.2018 р., тому суд першої інстанції дійшов висновку, що подана позовна заява підлягає поверненню позивачу.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Чернігівської області від 02.04.2018 р. та направити справу до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Судова кореспонденція була направлена сторонам за адресами, що містяться в матеріалах справи та в апеляційній скарзі.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 273 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представників сторін, оскільки відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2018 р. по даній справі явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 5, 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Згідно ч. 2 ст. 164 ГПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до ч. 4 ст. 80 ГПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У зв'язку з недодержанням позивачем вимог, викладених у ст.ст. 162, 164 ГПК України, ухвалою господарського суду Чернігівської області від 19.03.2018 р. позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк у 5 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення зазначених судом недоліків шляхом подання до суду, відповідачу та третім особам у порядку, визначеному ч. 1 ст. 172 ГПК України:

- письмових пояснень, які містять виклад фактичних обставин справи;

- недоданих доказів, що підтверджують вказані у позовній заяві обставини.

Згідно поштового повідомлення про вручення ухвала суду від 19.03.2018 р. вона вручена позивачу 21.03.2018 р., а отже 5-ти денний строк, встановлений судом для усунення недоліків шляхом подання відповідних документів, закінчився 26.03.2018 р.

26.03.2018 р. від позивача на адресу суду надійшли письмові пояснення №07/188 від 22.03.2018 р., до яких додано копії ухвал господарського суду Чернігівської області від 04.01.2018 р. та від 01.03.2018 р. у справі 927/26/18, копію договору на закріплення майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Чернігова на праві господарського відання №75/12 від 27.06.2012 р., копію позовної заяви від 22.12.2017 р. №05-179-17 та докази направлення письмових пояснень з доданими до них документами відповідачу та третім особам.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали суду, позивачу необхідно було надати суду письмові пояснення та відповідні докази, які підтверджують, що нерухоме майно, яке розподілено у спірному договорі, належить позивачу. Зазначених письмових пояснень та відповідних доказів, тобто доказів права власності на спірний об'єкт нерухомості, позивачем суду не надано, однак обставини щодо права власності на спірне нерухоме майно залишаються підставами для звернення до суду у цьому спорі. Також позивач, усуваючи недоліки позовної заяви, повинен був зазначити фактичні обставини будівництва спірного гуртожитку за рахунок власних коштів та надати докази на підтвердження цього. Проте, вказані вимоги ухвали суду від 19.03.2018 р. позивачем виконані не були. У зв'язку з чим, судом першої інстанції було повернуто позовну заяву та додані до неї документи позивачу на підставі ч. 4 ст. 174 ГПК України.

У своїй апеляційній скарзі позивач зазначив, що господарський суд Чернігівської області вийшов за межі своїх повноважень, виносячи оскаржувану ухвалу, оскільки на даній стадії судового процесу, суддя не має повноважень робити оцінку доказів по справі.

Право на судовий захист або доступ до суду передбачено ч. 2 ст. 4 ГПК України та яке є реалізацією ч. 1 ст. 55 Конституції України, згідно якої права і свободи людини й громадянина захищаються судом, та ч. 2 ст. 124 Конституції України, відповідно до якої юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Також, Конституційний Суд України в рішенні від 25 грудня 1997 р. № 9-зп 5 дав офіційне тлумачення ст. 55 Конституції України такого змісту: частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене; частину другу статті 124 Конституції України необхідно розуміти так, що юрисдикція судів, тобто їх повноваження вирішувати спори про право та інші правові питання, поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі .

Окрім того, Конституційний Суд України в мотивувальній частині вищевказаного рішення зазначив, що частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов'язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист.

В рішенні у справі Пономаренко проти України (Заява № 13156/02) від 14 червня 2007 року (п. 36) Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до його прецедентиої практики п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає право на суд , яке включає не тільки право ініціювати провадження, але також і право домогтися вирішення спору судом. Для того, щоб це право було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка становить втручання у його чи її права.

В статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Позивач вважає, що ним було дотримано вимоги ст.ст. 162, 164, 172 ГПК України при подачі позовної заяви, оскільки було оплачено судовий збір, надано документи на підтвердження відправлення іншим учасникам позовної заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява повинна містити, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної ухвали не було враховано вимоги глави 3 ГПК України - підготовче провадження, а саме вимоги ст.ст. 177, 181, 182, 183 ГПК України.

Завданням підготовчого провадження, є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу, з'ясування заперечень проти позовних вимог, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, вирішення відводів, визначення порядку розгляду справи, вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті (ст. 177 ГПК України).

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 182 ГПК України, у підготовчому засіданні суд, з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.

В оскаржуваній ухвалі, суд першої інстанції фактично приступив до розгляду справи по сутті, надавши правову оцінку доказам, що є порушенням норм процесуального права.

Враховуючи приписи вищезазначених норм ГПК України, суд першої інстанції міг і повинен був з'ясувати всі необхідні обставини та витребувати у сторін всі необхідні докази в процесі підготовчого провадження, а також у підготовчому засіданні.

Будь-яких інших правових підстав для повернення позовної заяви Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва Чернігівоблагропромбуд , судом першої інстанції не зазначено, тому зважаючи на викладене, ухвала від 02.04.2018 р. підлягає скасуванню, а справа №927/188/18 - направленню до господарського суду міста Києва для виконання вимог розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доводи Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва Чернігівоблагропромбуд , викладені нею в апеляційній скарзі, заслуговують на увагу, а тому вона підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, п. 4 ч. 1 ст. 280, ст. 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва Чернігівоблагропромбуд задовольнити.

Ухвалу господарського суду Чернігівської області від 02.04.2018 р. у справі №927/188/18 скасувати.

Справу №927/188/18 направити до господарського суду Чернігівської області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, що передбачені ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді А.І. Мартюк

Л.П. Зубець

Повний текст постанови суду складено 23.05.2018 р.