Рішення

від 29.08.2018 по справі 927/188/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

29 серпня 2018 року м. Чернігівсправа №927/188/18

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Дубини О.М.

За позовом: Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва,

код ЄДРПОУ 03089986, вул. В. Дрозда, 11, м. Чернігів, 14007

до відповідача: Комунального підприємства Чернігівське тролейбусне управління Чернігівської міської ради,

код ЄДРПОУ 03328681, вул. Шевченка, 50, м. Чернігів, 14035

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1. Житлово-комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва,

код ЄДРПОУ 05388658, проспект Перемоги, 205, м. Чернігів, 14035

2. Фонду комунального майна Чернігівської міської ради,

код ЄДРПОУ 14227121, вул. Мстиславська, 8, м. Чернігів, 14000

Предмет спору: про визнання недійсним договору,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: ОСОБА_1, ордер серії ЧН № 025710 від 05.07.2018;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 8 від 03.01.2018, начальник юридичного відділу;

від третьої особи-1: ОСОБА_3, довіреність №118 від 27.08.2018;

від третьої особи-2: не з'явився.

У судовому засіданні на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Чернігівською обласною корпорацією агропромислового будівництва подано позов до Комунального підприємства Чернігівське тролейбусне управління Чернігівської міської ради, у якому позивач просить суд визнати недійсним договір про спільні володіння та дольову участь в утриманні гуртожитку від 01.08.2001. Також позивач просить залучити до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Житлово-комунальне підприємство Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва (далі - ЖКП) та Фонд комунального майна Чернігівської міської ради, оскільки вважає, що рішення у справі може вплинути на їх права та обов'язки.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у спірному договорі зазначено, що він укладений між співвласниками гуртожитку в особі начальника тролейбусного управління ОСОБА_4 та голови об'єднання Чернігівагробуд ОСОБА_5 Цей договір підписаний начальником Житлово-комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва ОСОБА_6, проте не був підписаний стороною спірного договору - позивачем. Позивач вказує, що жодних повноважень на підписання спірного договору Житлово-комунальному підприємству Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва він не надавав та цей договір у подальшому не схвалював, що є підставою для визнання його недійсним.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 19.03.2018 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 02.04.2018 позовну заяву повернуто позивачу на підставі ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем подано апеляційну скаргу на ухвалу суду від 02.04.2018.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 скасовано ухвалу суду від 02.04.2018, а справу направлено до Господарського суду Чернігівської області для продовження розгляду.

Автоматизованою системою документообігу Господарського суду Чернігівської області справу передано для розгляду судді Шморгуну В.В. (на підставі п. 9 рішення зборів суддів від 03.07.2015 зі змінами та доповненнями).

Ухвалою суду від 11.06.2018 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 10.07.2018 та залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Житлово-комунальне підприємство Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва та Фонд комунального майна Чернігівської міської ради.

Також цією ухвалою встановлено строки учасникам справи для подання до суду та іншим учасникам, у порядку, визначеному ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України, заяв по суті, а саме:

- відповідачу - п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання відзиву на позов з доданими до нього документами;

- третім особам - п'ятиденний строк з дня отримання ухвали для подання письмових пояснень щодо позову з доданими до них документами; п'ятиденний строк з дня отримання відзиву на позов для подання письмових пояснень щодо відзиву з доданими до них документами;

- позивачу та відповідачу - трьохденний строк з дня отримання письмових пояснень третіх осіб для подання відповіді на такі пояснення з доданими до неї документами.

Відповідно до поштових повідомлень про вручення ухвала суду від 11.06.2018 отримана усіма учасниками справи 13.06.2018.

Отже, останнім днем строку для подання відповідачем відзиву є 02.07.2018, а для подання третіми особами письмових пояснень щодо позову - 18.06.2018.

19.06.2018, тобто після закінчення встановленого строку, третьою особою-1 на адресу суду направлені письмові пояснення щодо позову. У цих пояснень зазначено, що додатком до них є докази направлення копії письмових пояснень позивачу, відповідачу та третій особі-2, проте вказаних доказів до пояснень додано не було, про що відділом загального забезпечення Господарського суду Чернігівської області складено акт про відсутність документів від 20.06.2018.

Також 19.06.2018 від позивача надійшла заява про відвід судді.

25.06.2018, тобто після закінчення встановленого строку, від третьої особи-2 надійшли письмові пояснення щодо позову, до яких додано копію довіреності від 06.12.2017 №7-1/1686.

27.06.2018, тобто у встановлений судом строк, від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, до якого додано копію акту розподілу нерухомого майна від 01.04.2015 та докази направлення відзиву з доданими до нього документами іншим учасникам справи.

Ухвалою суду від 03.07.2018 заяву позивача про відвід судді передано на вирішення іншому судді, оскільки суд за результатами розгляду вказаної заяви дійшов висновку про необґрунтованість відводу.

Ухвалою суду від 03.07.2018 відмовлено у задоволенні заяви позивача про відвід судді Шморгуна В.В.

Також до початку підготовчого засідання 10.07.2018 від позивача надійшли:

- клопотання про витребування для огляду у КП Чернігівське тролейбусне управління Чернігівської міської ради оригіналу договору Про спільне володіння та дольову участь в утриманні гуртожитку від 01.08.2001 з усіма додатками до даного договору;

- відповідь на відзив з доданими до неї документами, у тому числі доказами направлення відповіді іншим учасникам справи (описи вкладення у цінний лист).

До початку підготовчого засідання 10.07.2018 від третьої особи-2 надійшла заява про проведення засідання без участі представника Фонду у зв'язку з відпусткою представника.

Треті особи були належним чином повідомлені про час та місце проведення засідання, але у підготовче засідання 10.07.2018 не з'явились.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196-205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цією главою.

Згідно з нормами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, підготовче засідання 10.07.2018 проводилось за відсутності третьої особи-1 (її представника).

У підготовчому засіданні 10.07.2018 суд задовольнив клопотання третьої особи-2 про проведення підготовчого засідання без участі представника Фонду.

У підготовчому засіданні 10.07.2018 суд долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву з доданими до нього документами, а спір вирішується з їх урахуванням.

Також у підготовчому засіданні 10.07.2018 суд долучив до матеріалів справи письмові пояснення третьої особи-1, але відклав до наступного судового засідання вирішення питання про врахування даних пояснень при вирішенні спору, оскільки на час проведення підготовчого засідання третьою особою-1 не надано суду доказів подання пояснень у встановлений судом строк.

У підготовчому засіданні 10.07.2018 суд долучив до матеріалів справи письмові пояснення третьої особи-2, але відклав до наступного судового засідання вирішення питання про врахування даних пояснень при вирішенні спору, оскільки вони подані з порушенням встановленого судом строку, доказів направлення їх поштою у встановлений судом строк не додано, не зазначено кількість аркушів додатків та не надано доказів направлення цих пояснень усім учасникам, як це вимагає ст. 172 ГПК України.

Судом у підготовчому засіданні 10.07.2018 встановлено, що до відповіді на відзив, у якості доказів її направлення іншим учасникам справи, позивачем додано описи вкладення у цінний лист від 04.07.2018. При цьому, як вбачається з описів вкладення, на адресу відповідача та третьої особи-2 направлено відповідь на відзив без доданих до неї документів, лише на адресу третьої особи-1 позивачем направлено відповідь на відзив з доданими до неї документами.

Як пояснив представник позивача, додані до відповіді на відзив документи наявні у відповідача та третьої особи-2, а тому відповідно до приписів ч. 9 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, вони вказаним учасникам не направлялись.

Натомість, представник відповідача заявив клопотання про зобов'язання позивача направити відповідачу копії додатків до відповіді на відзив № 08/188 від 04.07.2018, а саме копії додаткових угод.

У підготовчому засіданні 10.07.2018 суд долучив до матеріалів справи подану позивачем відповідь на відзив, а відтак спір вирішується з її урахуванням, та зобов'язав позивача надати відповідачу копії доданих до відповіді на відзив документів, а саме: копію рішення № 21/VII-12 від 29.06.2017, копію додатку № 1 від 29.06.2017 та копію додаткової угоди № 4 від 10.07.2017.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Судом не прийнято до розгляду додаткову угоду № 2 від 20.05.2014 та додаткову угоду № 3 від 18.05.2015, що є додатками до відповіді на відзив, оскільки вони не стосуються предмету доказування. Стосовно прийняття до розгляду інших доказів, доданих до відповіді на відзив, суд вирішив розглянути це питання у наступному судовому засіданні за результатами виконання позивачем вимог суду.

Крім того, у підготовчому засіданні 10.07.2018 суд задовольнив клопотання позивача про витребування для огляду у КП Чернігівське тролейбусне управління Чернігівської міської ради оригіналу договору Про спільне володіння та дольову участь в утриманні гуртожитку від 01.08.2001 з усіма додатками до даного договору та постановив ухвалу про зобов'язання відповідача надати вказаний оригінал договору з усіма додатками.

Оскільки суд не міг з'ясувати питання про необхідність залучення до участі у справі третіх осіб (мешканців гуртожитку по проспекту Перемоги, 205 у м. Чернігові) без відповідної інформації, суд у підготовчому засіданні 10.07.2018 постановив ухвалу про зобов'язання позивача та відповідача надати суду пояснення щодо наявності приміщень у гуртожитку по проспекту Перемоги, 205 у м. Чернігові, які у разі визнання недійсним спірного договору перейдуть у власність іншої сторони та, відповідно, змінять свій статус (державний чи приватний житловий фонд), що у подальшому вплине на можливість приватизації цих приміщень їх мешканцями; надати суду інформацію стосовно осіб, які проживають у зазначених спірних приміщеннях гуртожитку та вказати статус даних приміщень (приватизоване або неприватизоване).

У зв'язку з тим, що всі питання, визначені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України не могли бути розглянуті у цьому підготовчому засіданні, суд у підготовчому засіданні 10.07.2018 постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 26.07.2018.

Ухвалою суду від 10.07.2018 викликано у підготовче засідання, призначене на 26.07.2018, учасників справи.

До початку підготовчого засідання 26.07.2018 від третьої особи-1 надійшла заява, у якій міститься клопотання про проведення підготовчого засідання та розгляду справи по суті без представника третьої особи-1.

Треті особи були належним чином повідомлені про час та місце проведення засідання, але у підготовче засідання 26.07.2018 не з'явились.

У підготовчому засіданні 26.07.2018 суд відмовив у задоволенні клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи-1, але відповідно до приписів ст. 202 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання 26.07.2018 проводилось за відсутності представників третіх осіб.

До початку підготовчого засідання 26.07.2018 від позивача надійшли:

- клопотання, яке містить повідомлення суду про направлення на адресу відповідача копії рішення Чернігівської міської ради № 21/VII-12 від 26.06.2017 та копії додаткової угоди № 4 від 10.07.2017 до договору від 27.06.2012, до якого додано докази направлення клопотання з додатками відповідачу;

- додаткові письмові пояснення, до яких додано докази направлення цих пояснень відповідачу та третім особам.

Стосовно поданих додаткових письмових пояснень представник позивача пояснив, що ці пояснення є поясненнями щодо обставин справи, які склались після підписання спірного договору, предмет та підстави позову не змінюються.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Частиною 3 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 5 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

За приписами ч. 1 ст. 166 Господарського процесуального кодексу України у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення.

Проаналізувавши подані пояснення, суд дійшов висновку, що пояснення у частині перешкод у користуванні майном, що склалися між сторонами після укладення спірного договору є додатковими поясненнями щодо обставин, які запитувались судом, тому відповідно до ч. 5 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за необхідне долучити їх до матеріалів справи та враховувати при розгляді справи.

Разом з тим, пояснення у частині підстав позову, а саме починаючи з фрази: "Крим тих підстав для визнання Договору недійсним...", де позивач наводить ще декілька підстав визнання договору недійсним (щодо грошової одиниці, істотних умов, адреси), суд розцінив як заяву по суті, форма подання якої визначена ст. 161 Господарського процесуального кодексу України, але така заява по суті, при цьому і не є відповіддю на відзив у розумінні ст. 166 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, додаткові підстави визнання договору недійсним по своїй суті є підставами позову, а не поясненнями щодо окремого питання у розумінні ч. 5 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України, і повинні бути викладені у позовній заяві.

Однак, поважних причин недотримання порядку, встановленого для подання такої заяви по суті, позивачем не наведено.

Подання таких пояснень не відповідає і приписам ст. 46 Господарського процесуального кодексу України.

Статті 46, 161 Господарського процесуального кодексу України не передбачають наведення додаткових підстав позову у іншому порядку.

За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у ст. 13, 14 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Передбачивши право учасникам спору на подання своїх доводів та підтверджуючих певні обставини доказів, законодавець встановлює й процесуальні обов'язки таких учасників шляхом визначення певного процесуального порядку реалізації відповідних прав (у тому числі з метою уникнення затягування судового процесу), у разі недотримання яких без поважних причин настають відповідні негативні наслідки для такого учасника у вигляді неприйняття судом його аргументів і доказів , оскільки несвоєчасне подання відповідних матеріалів найчастіше пояснюється не дійсно поважними причинами, а лише неналежною підготовкою сторони до розгляду справи .

Оскільки письмові пояснення в частині додаткових підстав позову подані не у встановленому порядку, не є відповіддю на відзив або додатковими поясненнями щодо окремого питання, відповідно до ст. 161, 166, ч. 4 ст. 13, 14, 118, Господарського процесуального кодексу України не враховуються судом при вирішенні спору.

Зважаючи на виконання позивачем вимог суду щодо направлення відповідачу копії рішення Чернігівської міської ради № 21/VII-12 від 26.06.2017 та копії додаткової угоди № 4 від 10.07.2017 до договору від 27.06.2012, у підготовчому засіданні 26.07.2018 суд прийняв до розгляду додані позивачем до відповіді на відзив докази, а саме: копію рішення Чернігівської міської ради № 21/VII-12 від 26.06.2017, копію договору від 27.06.2012 та копії додаткових угод № 1, 4.

Також у підготовчому засіданні 10.07.2018 було відкладено питання про врахування при вирішенні спору пояснень третіх осіб у зв'язку з пропущенням строку на їх подання та ненаданням належних доказів направлення їх іншим учасникам.

До початку підготовчого засідання 26.07.2018 будь-яких пояснень з цього питання третіми особами суду надано не було.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 168 Господарського процесуального кодексу України до пояснень третьої особи застосовуються правила, встановлені частинами третьою - сьомою статті 165 цього Кодексу. Пояснення третьої особи подаються в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк, який дозволить третій особі підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, та надати пояснення до позову або відзиву, а іншим учасникам справи - відповідь на такі пояснення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Пунктом 2 ч. 6 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до відзиву додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Отже, треті особи до письмових пояснень повинні були додати докази направлення цих пояснень іншим учасникам справи, проте таких доказів суду не надали, а отже третіми особами не дотримано вимог, встановлених ст. 165, 168 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Як вже зазначалось судом, останнім днем строку для подання третіми особами письмових пояснень щодо позову є 18.06.2018.

Оскільки письмові пояснення третіми особами подані не у встановлений судом строк, третіми особами не наведено суду поважних причин подання письмових пояснень з пропущенням цього строку, не надано доказів направлення їх іншим учасникам справи, суд у підготовчому засіданні 26.07.2018 суд дійшов висновку, що третіми особами не подано письмові пояснення у встановленому законом порядку у визначений судом строк, а відтак на підставі положень ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України залишив подані третіми особами письмові пояснення без розгляду, а спір вирішується без їх урахування.

Щодо розподілу житлових приміщень у випадку визнання недійсним спірного договору представник позивача зазначив, що Чернігівська обласна корпорація агропромислового будівництва не збирається перерозподіляти житлові кімнати, мова йде лише про допоміжні приміщення (місця загального користування).

Представник відповідача зазначив, що з боку відповідача проведення перерозподілу житлових приміщень не буде, оскільки більша їх частина вже приватизована громадянами.

Зважаючи на спростування сторонами можливості перерозподілу житлових кімнат у разі визнання спірного договору недійсним, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд погодився з доводами представників позивача та відповідача, що рішення у справі не вплине на права мешканців таких кімнат.

У підготовчому засіданні 26.07.2018 представником відповідача заявлено клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв'язку з тим, що додаткові пояснення, подані позивачем до суду, на час проведення судового засідання відповідачем ще не отримано, а тому потрібен додатковий час для надання пояснень відповідачем на додаткові пояснення позивача.

Відповідно до ч. 5 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України суд прийняв пояснення позивача щодо певних обставин.

Системний аналіз норм Господарського процесуального кодексу України дає підстави вважати, що відповідач має право на заперечення щодо доводів позивача (принцип "останнього слова"), тому суд повинен надати можливість подання відповідних пояснень, а відтак у підготовчому засіданні 26.07.2018 задовольнив клопотання відповідача у частині можливості подання таких пояснень, але відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання, оскільки відповідач може надати ці пояснення і до початку розгляду справи по суті.

У підготовчому засіданні 26.07.2018 суд встановив позивачу дводенний строк з дня проголошення цієї ухвали для подання до суду та іншим учасникам справи, у порядку, визначеному ч. 1 ст. 172 ГПК України, відповіді на відзив з доданими до неї документами та відповідачу - п'ятиденний строк з дня проголошення цієї ухвали, а у випадку подання позивачем додаткової відповіді на відзив - з моменту її отримання, для подання до суду та іншим учасникам справи, у порядку, визначеному ч. 1 ст. 172 ГПК України, заперечень з доданими до них доказами. Докази направлення заяв по суті іншим учасникам надати суду у встановлений строк.

У підготовчому засіданні 26.07.2018 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 08.08.2018.

Ухвалою суду від 26.07.2018 викликано у судове засідання з розгляду справи по суті, призначене на 08.08.2018, учасників справи.

До початку судового засідання 08.08.2018 від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку зі службовим відрядженням 08.08.2018 до м. Києва уповноваженого представника, а від третьої особи-1 - заява про розгляд справи без участі представника.

У судовому засіданні 08.08.2018 відхилено клопотання третьої особи-1 про розгляд справи без участі представника, зважаючи на визнання його явку обов'язковою.

Оскільки сторони, що не прибули у судове засідання є безпосередніми учасниками укладення спірного договору, а їх неявка може вплинути на повноту з'ясування спірних обставин, а також, беручи до уваги посилання представника позивача на певні обставини, які стосувались іншого спору у справі № 927/26/18, рішення у якій не набрало законної сили, а обставини, встановлені у зазначеній справі, можуть вплинути на дану справу, суд вважає, що спір не може бути вирішений у цьому судовому засіданні.

У зв'язку з викладеним, у відповідності до положень ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 08.08.2018 судом постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 29.08.2018.

Ухвалою суду від 08.08.2018 викликано у судове засідання з розгляду справи по суті, призначене на 08.08.2018, відповідача та третіх осіб. Про дату і час наступного судового засідання позивач був повідомлений судом під розписку.

До початку судового засідання 29.08.2018 від третьої особи надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2018 у справі №927/26/18.

Третя особа-2 була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи по суті, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, але у судове засідання 29.08.2018 не з'явилась

Відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за відсутності третьої особи-2 (її представника).

29.08.2018 від відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності.

Представник відповідача зазначив, що відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України заява про застосування строку позовної давності може бути подана до вирішення справи по суті, а тому дану заяву не було подано разом з відзивом на позов.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Проте на відміну від Цивільного кодексу України, саме Господарський процесуальний кодекс України є спеціальним законом, який регламентує порядок і строки подання заяв у господарському судовому процесі.

Дослідивши подану заяву відповідача про застосування строків позовної давності, суд дійшов висновку, що така заява є заявою по суті справи, направлена на відмову у позові з підстав, визначених нормами матеріального права, у тому числі, про застосування позовної давності.

Тобто, як би не назвав відповідач подану заяву: відзив, пояснення, додаткові пояснення, міркування, аргументи тощо, це по своїй правові природі є саме відзивом на позовну заяву (або запереченнями на відповідь на відзив, як це регламентується ст. 167 ГПК України).

Таким чином, суд розцінив подану заяву як додатково поданий відзив.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Як вже зазначалось судом, строк для подання відзиву сплив 02.07.2018, а отже відповідачем цей додатковий відзив подано не у встановлений судом строк.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не містить жодних застережень щодо подання заяв про застосування позовної давності у виключному порядку.

Відповідачем не обґрунтовано поважності причин пропуску такого строку.

Суд долучив подану відповідачем заяву про застосування строків позовної давності до матеріалів справи, але справа розглядається без її урахування.

Стосовно поданого третьою особою-1 клопотання про долучення до матеріалів справи копії постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.7.2018 у справі №927/26/18, представник третьої особи-1 пояснив, що ця постанова не могла бути надана суду раніше, оскільки отримана ЖКП лише 30.07.2018.

Відповідно до ч. 9 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Представник третьої особи-1 пояснив, що вказана копія постанови КАГС іншим учасникам справи не направлялась, оскільки вона є публічно доступною, а відповідач є стороною у справі №927/26/18, а отже ця постанова надсилалась йому судом.

У судовому засіданні 29.08.2018 суд долучив до матеріалів справи постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2018 у справі №927/26/18.

Позивач вважає, що зі спірного договору неможливо встановити, яку частину гуртожитку мають сторони, оскільки у самому договорі не зазначено метраж приміщень, які закріплюються сторонами договору. Як стверджує позивач, такий розподіл дольового користування та утримання гуртожитку по проспекту Перемоги, 205, який закріплений у спірному договорі, створює перешкоди мешканцям, які проживають на умовній частині позивача. Позивач вказує, що відповідач без погодження з іншим учасником спірного договору поставив на першому поверсі металеві двері з кодовим замком, внаслідок чого мешканці гуртожитку не мають вільного доступу до місць загального користування, а саме душових кімнат та сушилки, пройти до яких можливо лише через перший поверх.

Відповідач проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

У своєму відзиві на позовну заяву відповідача зазначає, що позивачем у позовній заяві не обґрунтовано та не надано доказів на підтвердження того, що позивач, тобто Чернігівська обласна корпорація агропромислового будівництва, є стороною спірного договору, оскільки, як зазначено у позовній заяві та у самому договорі, він укладений між іншими особами - співвласниками гуртожитку та головою об'єднання Чернігівагробуд , а позивач створений шляхом реорганізації об'єднання Чернігівоблагробуд .

Також відповідач вказує, що позивачем не зазначено та не додано доказів на підтвердження того, що нерухоме майно (гуртожиток), яке розподілено у спірному договорі, належить позивачу.

Відповідач зазначає, що у позовній заяві позивач вказує, що спірний гуртожиток був побудований ним за рахунок власних коштів, проте фактичних обставин такого будівництва та доказів на підтвердження цього позивачем суду не зазначено та не надано.

Крім того, відповідач вважає, що з боку КП Чернігівське тролейбусне управління Чернігівської міської ради жодних порушень при укладенні спірного договору не було, договір фактично виконувався та виконується сторонами, а доказами такого виконання є: розподіл володіння гуртожитком між сторонами, сплата комунальних послуг сторонами лише за свою частину.

Проте доказів на підтвердження того, що договір фактично виконувався та виконується сторонами суду не надав.

Відповідач заперечує проти тверджень позивача, що спірний гуртожиток був побудований лише ним, без участі відповідача, та переданий до статутного фонду ЖКП, оскільки це спростовується наданими позивачем доказами, зокрема актом прийому-передачі від 28.04.1991, відповідно до якого до статутного фонду та повне господарське відання ЖКП було передано ? будівлі гуртожитку по проспекту Жовтневої революції (проспект Перемоги), 205, а не гуртожиток в цілому.

Також відповідач вказує, що 01.04.2015 комісією у складі представників ЖКП та КП Чернігівське тролейбусне управління Чернігівської міської ради було проведено інвентаризацію будівлі спірного гуртожитку та складено акт розподілу нерухомого майна.

Як вважає відповідач, позивачем не обґрунтовано та не надано доказів того, які саме його права чи інтереси порушує спірний договір, а відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для відмови у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що у спірному договорі вказано, що він укладений між співвласниками гуртожитку в особі начальника тролейбусного управління ОСОБА_4 та головою об'єднання Чернігівагробуд ОСОБА_5, тобто представник відповідача вважає, що сторонами спірного договору є співвласники гуртожитку -фізичні особи, які є власниками його окремих кімнат, та голова об'єднання ОСОБА_5, який діяв як фізична особа, а не КП Чернігівське тролейбусне управління Чернігівської міської ради та Чернігівська обласна корпорація агропромислового будівництва, як вказує позивач.

Представник третьої особи-1 підтримав позовні вимоги та підтвердив, що ЖКП не мало повноважень на підписання спірного договору.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

Як встановлено судом, у 2018 році заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області та Чернігівської міської ради звернувся до Господарського суду Чернігівської області із позовом про зобов'язання Житлово-комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва передати за актом приймання-передачі у комунальну власність територіальної громади міста Чернігова в особі Чернігівської міської ради 1/2 гуртожитку державного житлового фонду, розташованого у місті Чернігові по проспекту Перемоги, 205.

Ухвалою суду від 04.01.2018 відкрито провадження у справі №927/26/18 за вказаним позовом та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, зокрема, Комунальне підприємство Чернігівське тролейбусне управління (т. 1 а.с. 125-126).

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 29.03.2018 у справі №927/26/18 позов задоволено частково та зобов'язано Житлово-комунальне підприємство Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва передати за актом приймання-передачі у комунальну власність територіальної громади міста Чернігова в особі Чернігівської міської ради 1/2 гуртожитку державного житлового фонду, розташованого у місті Чернігові по проспекту Перемоги, 205, а саме приміщення підвалу: №№2-4, № 2-5, 2-6, 2-11, 2-12, 2-13, 2-14, 2-15, 2-20; першого поверху: №№ 1; 2,4,5,6,7,10а,11,12,13,14,14а,14б, 15а, 16,17,18,18а, III, IV, XIV,XV, XVI,XVII (9), XXI; другого поверху: №№ XXII (53), XXIII (54), XXIV, XXV(23), XXVI, XXVII, XXIX, XXX, XXXI (37), XXXII, XXXIII (38), XXXIV, XXXV, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46-1, 46-2, 46-3, 48, 49; третього поверху: № № XXXVI, XXXVII, XXXVIII, XXXIX, ХХХХ, ХХХХ1, ХХХХІ1, ХХХХІІІ, ХХХХІV, ХХХХV, ХХХХVІ, ХХХХVІІ, ХХХХVІІІ, ХХХХІХ, L, 50, 51, 52, 53-1, 53-3, 53-4, 55, 56-1, 57-2, 57-3, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 66-1, 66-3, 66-4, 68-1, 68-3, 68-4, 70, 71, 72, 73-1, 73-3, 73-4, 75 разом з зовнішніми та внутрішніми мережами електро-, тепло-, газо-, водопостачання та водовідведення; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2018 у справі №927/26/18 скасовано рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.03.2018 та прийнято нове рішення, а саме: провадження у справі №927/26/18 за позовом Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області до Житлово-комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва - закрити; відмовити у задоволенні позовних вимог Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради.

Відповідно до ст. 284 Господарського процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи те, що у справі №927/26/18 та у даній справі беруть участь особи, щодо яких встановлено певні обставини, факти, які встановлені постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2018 у справі №927/26/18 та входять до предмету доказування в межах даної справи, є преюдиціальними та не підлягають доведенню знову в межах даної справи.

Судом встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Чернігівської міської ради №606 від 14.12.1966р. "Розгляд пропозиції управління головного архітектора міста в питаннях державного будівництва" виділено земельну ділянку будівельному тресту "Чернігівсільбуд" площею 3 000 кв.м. в житловому масиві на Бобровиці, на вільній від забудови території, для будівництва гуртожитку на 400 місць замість раніше виділеної ділянки по вул. Дзержинського, №8.

Листом №34690 від 04.04.1967р. Чернігівська обласна контора Державного банку СРСР повідомила трест "Чернігівсільбуд", що із-за відсутності проектно-технічної документації не оформлено фінансування в Держбанку, зокрема, і на будівництво гуртожитку на 400 місць в м. Чернігові.

У жовтні 1967 року між трестом "Чернігівсільбуд" та Чернігівським тролейбусним парком укладено договір, за яким трест "Чернігівсільбуд" як замовник будує гуртожиток на 400 місць, кошторисною вартістю 318,92 т.р. в м. Чернігові в районі "Бобровиця", а Чернігівський тролейбусний парк передає технічну документацію і зобов'язується передати 50% кошторисної вартості в сумі 159,46 т.р. на будівництво гуртожитку. По закінченню будівництва тролейбусний парк отримує 200 місць в будівлі гуртожитку.

Заступником ОСОБА_7 Міністерства сільського будівництва УРСР в 1967 року затверджено титульний список проектно-пошукових робіт по будівництву на 1967 рік по Міністерству сільського будівництва УРСР, до якого включено і гуртожиток на 400 місць в м. Чернігові.

Заступником ОСОБА_7 Міністерства сільського будівництва УРСР затверджено титульний список розпочатих в 1967 році будівництв по галузі житлове, які здійснюються за рахунок державних капітальних вкладень тресту "Чернігівсільбуд", в який включено гуртожиток на 400 місць в м. Чернігові.

Трестом "Чернігівсільбуд" складено та затверджено внутрішньобудівельні титульні списки форми №1 на 1967-1968 роки, які надаються кожен рік установі Будбанка СРСР, що здійснює фінансування, по Міністерству сільського будівництва УРСР на житлове будівництво, в який включено гуртожиток на 400 місць в м. Чернігові.

Заступником міністра Міністерства сільського будівництва УРСР затверджено титульний список розпочатих в 1968-1969 роках будівництв по галузі житлове, які здійснюються за рахунок державних капітальних вкладень тресту "Чернігівсільбуд", в який включено гуртожиток на 400 місць в м. Чернігові.

Рішенням Виконавчого комітету Чернігівської міської ради №370 від 30.06.1969р. затверджено акт державної комісії з прийняття в експлуатацію гуртожитку на 476 місць треста "Чернігівсільбуд" по вул. Попудренко. В акті зазначено, що забудовником є трест "Чернігівсільбуд" Міністерства сільського будівництва УРСР, будівництво розпочато у листопаді 1967 року.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 17.11.2010 у справі №18/33 (19/133 (2/126 (7/115 (15/116)) - 2/155)) за позовом Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Комунальне підприємство «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» ; відповідачі: Житлово-комунальне підприємство Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва, Чернігівська обласна корпорація агропромислового будівництва; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Житлово комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва: ОСОБА_10; за позовом: Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору: Чернігівська міська рада; відповідач: Житлово комунальне підприємство Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Чернігівська обласна корпорація агропромислового будівництва, яке набрало законної сили 14.03.2011, встановлено:

- Трест „Чернігівсільбуд» та Чернігівське обласне міжколгоспне об'єднання по будівництву (облміжколгоспбуд) реорганізовані в Чернігівське обласне кооперативно державне промислово будівельне об'єднання по агропромисловому будівництву (об'єднання „Чернігівоблагробуд» ) за рішенням Чернігівської обласної ради народних депутатів №444 від 31.12.1985, рішенням господарств учасників від 22.03.1986 (протокол № 1), наказом Чернігівського облагропрому №86 від 15.04.1986;

- Наказом об'єднання „Чернігівоблагробуд» №78 від 16.03.1987 „Про найменування та структурне підпорядкування житлово експлуатаційних організацій об'єднання „Чернігівоблагробуд» створено житлово комунальну контору, яка об'єднує житлово експлуатаційну дільницю, житлово експлуатаційну контору об'єднання „Чернігівоблагробуд» і гуртожитки, які знаходяться на балансі МПМК.

Актом приймання-передачі від 18.03.1987 відповідно до наказу об'єднання „Чернігівоблагробуд» №78 від 16.03.1987 в перелік будівель, які передаються Житлово-комунальній конторі об'єднання «Чернігівоблагробуд» включено і спірний гуртожиток у складі: половини першого поверху, другого і третього поверхів, підвального приміщення з їдальнею.

Відповідно до рішення Виконкому Чернігівської міської ради №290 від 15.12.1997 Житлово-комунальній конторі об'єднання «Чернігівоблагробуд» видано державний акт на право постійного користування землею, в тому числі і по проспекту Жовтневої революції 205 - 0,284 га, житловий фонд (п. 59.4 рішення). У подальшому, рішеннями Виконкому Чернігівської міської ради від 16.03.1998 №62 та 20.07.1998 №202 змінено площу цієї земельної ділянки до 0,2920 га та 0,182 га відповідно (т. 1 а.с. 113-144).

Згідно зі статутом Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва, затвердженого зборами повноважних представників підприємств- засновників корпорації Чернігівоблагропромбуд від 26.03.1997 (протокол № 1), її створено шляхом реорганізації об'єднання „Чернігівоблагробуд» .

Витягом з протоколу №1 загальних зборів уповноважених представників засновників і учасників Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва від 28.04.1999 підтверджується створення Житлово комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва шляхом реорганізації житлово комунальної контори Чернігівського обласного об'єднання по агропромисловому будівництву „Чернігівоблагробуд» . Також цими зборами затверджено статут підприємства.

Позивачем не було зареєстровано право власності на частину гуртожитку до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до акту приймання-передачі майна, затвердженого наказом №2 від 28.04.1999, до статутного фонду та повного господарського володіння Житлово-комунального підприємства /ЖКП/ обласної корпорації агропромислового будівництва увійшла ? будівлі гуртожитку по проспекту Жовтневої революції, 205 (т. 1 а.с. 84).

01.08.2001 між співвласниками гуртожитку по пр. Жовтневої революції, 205 (на теперішній час - проспект Перемоги) в особі начальника тролейбусного управління ОСОБА_4 та голови об'єднання Чернігівагробуд укладено договір про спільне володіння та дольову участь в утриманні гуртожитку (далі - Договір про спільні володіння).

Відповідно до п. 1.1 Договору про спільні володіння предметом договору є спільне володіння 5-ти поверховим і під'їзним гуртожитком по пр. Жовтневої революції, 205 м. Чернігова балансовою вартістю НОМЕР_1 крб, збудованому у 1969 році, та дольову участь у витратах на утримання гуртожитку (т. 1 а.с. 66-67).

У п. 1.2 Договору про спільні володіння вказано розподіл долі володіння між сторонами, а саме зазначено, які приміщення розподіляються між Чернігівським тролейбусним управлінням та Чернігівагробудом.

Згідно з п. 4.9 Договору про спільні володіння Договір набирає чинність з 01 серпня і діє в частині спільного володіння постійно до зміни власника, а в частині дольової участі у витратах на утримання гуртожитку -до їх повного здійснення.

Договір про спільні володіння підписаний начальником КП Чернігівське тролейбусне управління ОСОБА_4 та начальником Житлово-комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва ОСОБА_6, а також скріплений печатками цих підприємств, проте не був підписаний зі сторони позивача особою, яка укладала цей договір.

27.06.2012 між Фондом комунального майна Чернігівської міської ради (Далі - Уповноважений орган) та Комунальним підприємством Чернігівське тролейбусне управління Чернігівської міської ради (далі - Користувач) укладено договір на закріплення майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Чернігова на праві господарського відання, відповідно до якого, з урахуванням додаткових угод №1, 4 до нього, Уповноважений орган передав користувачеві у господарське відання майно, у тому числі ? частину 5-ти поверхової будівлі гуртожитку по проспекту Перемоги, 205 (т. 1 а.с. 128-130).

01.04.2015 представниками ЖКП корпорації «Чернігівоблагропромбуд» та КП Чернігівське тролейбусне управління складено акт про інвентаризацію будівлі гуртожитку по проспекту Перемоги, 205 в м. Чернігові та складено акт розподілу нерухомого майна за яким відповідачу розподілено приміщення у підвалі, першого, другого та третього поверхів (перелік наведено у акті).

Рішенням Чернігівської міської ради від 29.06.2017 №21/VII-12 затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Чернігова (додатки 1, 2, 3) (т. 1 а.с. 210). У витягу з Додатку 1 до вказаного рішення Перелік об'єктів нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Чернігова значиться ? частина 5-ти поверхової будівлі гуртожитку по проспекту Перемоги, 205 (т. 1 а.с. 211-212).

Листом від 20.12.2017 №7-4/1758 Фонду комунального майна Чернігівської міської ради повідомив позивача, що частина гуртожитку по проспекту Перемоги, 205 у м. Чернігові площею 1787,1 кв.м. перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Чернігові і ця частина передана КП Чернігівське тролейбусне управління на праві господарського відання (т. 1 а.с. 103).

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Пунктом 4 Перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки взаємовідносини сторін щодо укладення спірного договору виникли до 01.01.2004, то відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства оцінюється господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладання спірної угоди, тобто до правовідносин щодо укладення договору про спільні володіння та дольову участь в утриманні гуртожитку від 01.08.2001 застосовуються норми Цивільного кодексу Української PCP, що діяли до 01.01.2004.

Відповідно до ст. 41 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 (тут і далі - чинного на момент укладення спірного договору) угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Статтею 44 Цивільного кодексу Української РСР визначено, що письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають.

Приписами статті 48 Цивільного кодексу Української РСР унормовано, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

За приписами ст. 62 Цивільного кодексу Української РСР угода, укладена однією особою (представником) від імені другої особи (яку представляють) в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності, законі або адміністративному акті, безпосередньо створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки особи, яку представляють.

Відповідно до ст. 63 Цивільного кодексу Української РСР угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою. Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення.

Згідно зі ст. 64 Цивільного кодексу Української РСР довіреністю визнається письмове уповноваження, яке видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність юридичній особі може бути видана тільки на укладення угод, що не суперечать її статутові (положенню) або загальному положенню про організації даного виду.

Як встановлено судом, спірний договір укладено від імені співвласників гуртожитку в особі начальника тролейбусного управління ОСОБА_4 та головою об'єднання Чернігівагробуд ОСОБА_5 Цей договір підписаний начальником КП Чернігівське тролейбусне управління ОСОБА_4 та начальником Житлово-комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва ОСОБА_6, а також скріплений печатками цих підприємств, проте не був підписаний зі сторони позивача особою, яка укладала цей договір.

Відповідач вважає, що позивачем у позовній заяві не обґрунтовано та не надано доказів на підтвердження того, що позивач, тобто Чернігівська обласна корпорація агропромислового будівництва, є стороною спірного договору, оскільки, як зазначено у позовній заяві та у самому договорі, він укладений між іншими особами - співвласниками гуртожитку та головою об'єднання Чернігівагробуд , а позивач створений шляхом реорганізації об'єднання Чернігівоблагробуд .

Позивачем стосовно цього надавались пояснення, що йому не відомо, чому у спірному договорі зазначено Чернігівагробуд замість Чернігівоблагробуд , а на його думку, ця назва могла бути вказана помилково (опечатка).

Дослідивши наявні у матеріалах справи документи, суд погоджується з доводами позивача про те, що у спірному договорі допущено помилку та зазначено Чернігівагробуд замість Чернігівоблагробуд , а отже доводи відповідача у цій частині відхиляються судом.

Як вказує позивач, він не уповноважував (не надавав довіреності) ЖКП підписувати спірний договір та не схвалював спірного договору. Також відповідно до Статуту ЖКП не мав повноважень укладати спірний договір від імені позивача.

Доказів на підтвердження протилежного матеріали справи не містять.

Оскільки спірний договір не підписаний стороною цього договору - об'єднанням Чернігівагробуд , а ЖКП, яке підписало його, не мало повноважень на підписання спірного договору від імені об'єднання Чернігівагробуд , що є порушеннями ч. 2 ст. 44 Цивільного кодексу УРСР, наступного схвалення спірного договору повноважними особами позивача не відбулось (не здійснювалось), що не відповідає статті 63 Цивільного кодексу УРСР, суд доходить висновку про невідповідність спірного договору вимогам закону, що є підставою відповідно до статті 48 Цивільного кодексу УРСР для визнання такого договору недійсним.

Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що у спірному договорі вказано, що він укладений між співвласниками гуртожитку в особі начальника тролейбусного управління ОСОБА_4 та головою об'єднання Чернігівагробуд ОСОБА_5, тобто представник відповідача вважає, що сторонами спірного договору є співвласники кімнат гуртожитку -фізичні особи та голова об'єднання ОСОБА_5, який діяв як фізична особа, а не КП Чернігівське тролейбусне управління Чернігівської міської ради та Чернігівська обласна корпорація агропромислового будівництва, як вказує позивач.

Доводи позивача про те, що закріплений у спірному договорі розподіл дольового користування та утримання гуртожитку створює перешкоди мешканцям, які проживають на умовній частині позивача у зв'язку з встановленням відповідачем на першому поверсі металевих дверей з кодовим замком, судом відхиляються, оскільки виникнення таких перешкод жодним чином не впливає на недійсність спірного договору.

Заперечення відповідача про те, що сторонами спірного договору є співвласники кімнат гуртожитку - фізичні особи та голова об'єднання ОСОБА_5, який діяв як фізична особа, а не КП Чернігівське тролейбусне управління Чернігівської міської ради та Чернігівська обласна корпорація агропромислового будівництва, як вказує позивач, судом не приймаються, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Оскільки у відзиві на позові не зазначено про незгоду відповідача із обставиною стосовно сторін спірного договору, відповідно до приписів ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відповідач не має права заперечувати проти цієї обставини.

Доводи відповідача про те, що позивачем не доведено, яким чином спірний договір порушує його права та інтереси, відхиляються судом, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зі змісту вказаної правової норми вбачається, що сторона правочину може звернутись до суду із позовом про визнання правочину недійсним, якщо вона заперечує його дійсність.

При цьому, сторона правочину або заінтересована особа не тільки має право, але і повинна припинити взаємовідносини, що порушують вимоги закону.

Позивач, який є стороною спірного договору, звернувся до суду із позовом, оскільки заперечує дійсність цього договору, що передбачено ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Також судом відхиляються доводи відповідача про те, що з боку КП Чернігівське тролейбусне управління Чернігівської міської ради жодних порушень при укладенні спірного договору не було, договір фактично виконувався та виконується сторонами, враховуючи наступне.

Підписуючи спірний договір, відповідач повинен був усвідомлювати, що договір не підписаний від імені іншої сторони - об'єднання Чернігівагробуд , та перевірити наявність повноважень у особи - ЖКП, яка підписала цей договір, на підписання таких договорів від імені об'єднання Чернігівагробуд .

Доказів на підтвердження того, що договір фактично виконувався та виконується сторонами суду також не надано.

Щодо права власності на спірний гуртожиток суд зазначає наступне.

Згідно ст. 89, 90 Цивільного кодексу УРСР, який був чинним на час будівництва та введення в експлуатацію спірного гуртожитку, державна власність спільне надбання всього радянського народу, основна форма соціалістичної власності. Держава є єдиним власником всього державного майна.

Державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв'язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.

Відповідно до ст. 94 Цивільного кодексу УРСР, колгоспи, інші кооперативні організації, їх об'єднання володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на праві власності, відповідно до їх статутів.

Судом встановлено, що будівництво спірного гуртожитку здійснювалось на замовлення Міністерства сільського будівництва УРСР за рахунок державних капітальних вкладень, а не за рахунок внесків або грошових коштів членів кооперативної організації чи їх об'єднання. Тобто, гуртожиток з моменту введення його у експлуатацію належав до державної, а не колгоспно-кооперативної форми власності.

Відповідно до ст. 4, 5 Житлового кодексу УРСР, жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд. Житловий фонд включає, зокрема, жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд).

Державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих ОСОБА_7 народних депутатів (житловий фонд місцевих ОСОБА_7) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).

З моменту введення в експлуатацію гуртожитка і до моменту реорганізації тресту „Чернігівсільбуд" в 1985 року він перебував у віданні Міністерства сільського будівництва УРСР, яке було ліквідовано відповідно до наказу Держагропрому УРСР від 7 квітня 1986 року № 130. Тобто, гуртожиток відносився до державного відомчого житлового фонду.

Відповідно до ст. 24 Житлового кодексу УРСР, для експлуатації державного і громадського житлового фонду створюються житлово експлуатаційні організації, діяльність яких здійснюється на основі господарського розрахунку. Житлово експлуатаційні організації забезпечують схоронність житлового фонду і належне його використання, високий рівень обслуговування громадян, а також контролюють додержання громадянами правил користування жилими приміщеннями, утримання жилого будинку і придомової території.

Виходячи зі змісту Положення про житлово комунальну контору кооперативно державного об'єднання „Чернігівоблагробуд" Украгробуду та Статуту ЖКП, ці особи являються житлово-експлуатаційними організаціями.

Судом відхиляються доводи позивача, постановою Вищого господарського суду України від 03.02.2009 у справі № 8/140 було встановлено наявність у позивача права власності на спірне майно, оскільки у цьому рішенні не йде мови саме про спірний об'єкт нерухомості. Будь-яких інших судових рішень, у яких встановлено таке право позивачем суду не надано.

Надані в якості доказів акт приймання-передачі від 18.03.1987 майна, яке увійшло у статутний фонд та повне господарське володіння ЖКП який затверджено наказом Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва Чернігівоблагропромбуд від 28.04.1999, не є належними та допустимими доказами на підтвердження правомірності включення спірного гуртожитку до статутного фонду відповідача, оскільки об'єднання „Чернігівоблагробуд" не було власником спірного гуртожитку.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що гуртожиток був переданий на підставі наказу об'єднання „Чернігівоблагробуд" від 16.03.1987р. № 78 на баланс житлово комунальної контори для забезпечення схоронності житлового фонду і належного його використання.

З моменту реорганізації житлово комунальної контори і на день розгляду даної справи судом спірна будівля перебуває на балансі відповідача. Однак знаходження майна на балансі підприємства не підтверджує права власності балансоутримувача на це майно.

Згідно п.1 ч.1 ст.2, ч.1 ст.3, ч. 4 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Загальними засадами державної реєстрації прав є:

гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження;

обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав;

публічність державної реєстрації прав;

внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом;

відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Позивачем не було зареєстровано право власності на спірний гуртожиток до набрання чинності Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень хоча і Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31.01.1966р., затвердженою Заступником ОСОБА_7 комунального господарства Української РСР та погодженою з Заступником Голови Верховного суду Української РСР 15.01.1966р. (чинної на момент передачі гуртожитку на баланс житлово комунальної контори), і Інструкцією про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженою Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998р. № 121, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.1998р. за № 399/2839 (чинної на момент створення відповідача), було передбачено обов'язкову реєстрацію таких прав.

Доказів, що право власності на спірний гуртожиток оформлено за будь-якою особою, у тому числі і за позивачем, суду не надано, як і доказів реєстрації інших речових прав на цей гуртожиток.

Отже, суд погоджується з доводами відповідача, що позивачем не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження набуття ним на законних підставах права власності на спірний гуртожиток.

Проте, відсутність права власності на майно у осіб, щодо якого такими особами вчиняється відповідний правочин, є також підставою для визнання такого правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, Корпорацією Чернігівоблагропмбуд за актом приймання-передачі, затвердженим наказом №2 від 28.04.1999, передано до статутного фонду та у повне господарське відання ЖКП ? частину гуртожитку по проспекту Перемоги, 205. Стосовно іншої ? частини цього гуртожитку, то позивач не оспорює перебування цієї частини у господарському віданні КП Чернігівське тролейбусне управління Чернігівської міської ради, а він лише не згоден з розподілом приміщень гуртожитку.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_7 Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", Серявін та інші проти України обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Зазначене і було зроблено господарським судом при вирішенні цієї справи.

За наведених обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви та апеляційної скарги, покладається на відповідача.

Доказів щодо понесених позивачем інших судових витрат, крім судового збору, або заяв про подання таких доказів після ухвалення рішення позивачем суду не подано.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 43, 73-81, 86, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір про спільні володіння та дольову участь в утриманні гуртожитку від 01.08.2001, укладений від імені співвласників гуртожитку в особі начальника тролейбусного управління ОСОБА_4 та головою об'єднання Чернігівагробуд ОСОБА_5

3. Стягнути з Комунального підприємства Чернігівське тролейбусне управління Чернігівської міської ради (код ЄДРПОУ 03328681, вул. Шевченка, 50, м. Чернігів, 14035) на користь Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва (код ЄДРПОУ 03089986, вул. В. Дрозда, 11, м. Чернігів, 14007) 1762,00 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, та 1762,00 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Повне рішення складено 07.09.2018.

Суддя В.В. Шморгун