Ухвала

від 16.05.2018 по справі 923/182/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

УХВАЛА

16 травня 2018 року м. Херсон Справа № 923/182/13-г

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. за участю секретаря судового засідання Межерицької О.С., розглянувши скаргу фізичної особи-підприємця Мунц Любов Данилівни на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Херсонській області по справі

за позовом фізичної особи-підприємця Мунц Любов Данилівни, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1

до відповідача - Споживчого товариства "Генічеське споживче товариство "Нова кооперація", м. Генічеськ Херсонської області, вул. Дружби народів (колишня вул. Махарадзе), 64, код ЄДРПОУ 01770898

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

за участю представників: ВПВР УДВС ГТУЮ у Херсонській області - Григоренко М.Ю., дов. № 10 від 02.01.2018, державний виконавець

від позивача - Мунц Л.Д.- паспорт серії МО №594461, виданий Генічеським РВ УМВС України в Херсонській області 14.09.1998 р.; представник Шкіндер О.А., дов. від 30.01.2017

від відповідача - Куртаметов Н.А. дов. від 21.04.2018 № 12

Засідання проведено в режимі відеоконференції.

в с т а н о в и в:

Фізична особа-підприємець Мунц Любов Данилівна (позивач) звернулась до господарського суду з позовом, в якому просила зобов'язати Споживче товариство "Генічеське споживче товариство "Нова кооперація" (відповідач) повернути належну їй згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 313700 від 30.05.2012 року, земельну ділянку пл. 0,001 га. яка розташована в м. Генічеську по вул. Махарадзе, 64, шляхом зобов'язання відповідача знести за власний рахунок самовільно збудовані ним на цій земельній ділянці споруди (будівлі), а також зобов'язати споживче товариство "Генічеське споживче товариство "Нова кооперація" привести цю земельну ділянку в придатний стан для можливості відновлення належного Мунц Л.Д. торговельного ларька в стані, який існував до його знищення відповідачем.

Рішенням від 04.04.2013 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.06.2013 рішення господарського скасовано, позов задоволено.

01.07.2013 на виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду видано наказ .

26.05.2017 року позивач подав до суду скаргу на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Херсонській області, якою просить:

- визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Херсонській області від 05.05.2017 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Херсонської області від 01.07.2013 № 923/182/13-г про зобов'язання СТ "Генічеське СТ "Нова кооперація" повернути фізичній особі-підприємцю Мунц Любові Данилівні належну їй згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК №313700 від 30.05.2012р. земельну ділянку площею 0,0012 га, яка розташована за адресою: м. Генічеськ, вул. Махарадзе, 64, шляхом зобов'язання відповідача знести за власний рахунок самовільно збудовані ним на цій земельній ділянці споруди (будівлі), а також зобов'язати Споживче товариство "Нова кооперація" привести цю земельну ділянку в придатний стан для можливості відновлення належного Мунц Л.Д. торговельного ларька в стані, який існував до його знищення відповідачем,

- зобов'язати державного виконавця Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Херсонській області відновити вказане виконавче провадження з примусового виконання судового рішення;

- витребувати у відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Херсонській області матеріалів цього виконавчого провадження.

Заявник обґрунтовує скаргу наступним та пояснює, що на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Херсонській області перебувало виконавче провадження по виконанню наказу виданого Господарським судом Херсонської області від 01.07.2013 № 923/182/13-г про зобов'язання СТ "Генічеське СТ "Нова кооперація" повернути фізичній особі - підприємцю Мунц Любові Данилівні належну їй згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 313700 від 30.05.12 земельну ділянку площею 0,0012 га, яка розташована за адресою: м. Генічеськ, вул. Махарадзе, 64, шляхом зобов'язання відповідача знести за власний рахунок самовільно збудовані ним на цій земельній ділянці споруди (будівлі), а також зобов'язати СТ "Нова кооперація" привести цю земельну ділянку в придатний стан для можливості відновлення належного Мунц Л.Д. торгівельного ларька в стані, який існував до його знищення відповідачем.

Раніше виконавче провадження здійснювалось Генічеським відділенням державної виконавчої служби , за місцезнаходженням боржника.

Заявник пояснює в скарзі, що Державним виконавцем Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Херсонській області вже неодноразове приймались рішення про закінчення цього виконавчого провадження, які у подальшому були скасовані керівництвом цієї державної установи.

05.05.2017 року головним державним виконавцем цієї ж установи, в черговий раз, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.11 ч. 1 ст. ст. 39, 40, 63 ЗУ "Про виконавче провадження".

Заявник пояснює в скарзі, що приймаючи зазначене рішення, державний виконавець у своїй постанові зазначив, що згідно відповіді боржника, знести споруди, які знаходяться на належній Мунц Л.Д. земельній ділянці не можливо, оскільки вони належать іншій особі, а також що рішення неможливо виконати через небажання боржника виконувати покладений на нього судом обов'язок знести за його рахунок побудовані ним же без дозволу, на чужій земельній ділянці споруди.

Стягувач вважає, що державний виконавець прийняв оскаржувану постанову з порушенням норм ЗУ "Про виконавче провадження", а тому його постанова підлягає скасуванню.

На думку заявника, приймаючи рішення про закінчення виконавчого провадження державний виконавець помилково вважав, що рішення суду про повернення Мунц Л.Д. належної їй на праві власності земельної ділянки по вул. Махарадзе, 64 в м. Генічеську носить немайновий характер і має виконуватись в порядку передбаченому розділом восьмим ЗУ "Про виконавче провадження", що не відповідає змісту спірних правовідносин.

Заявник доводить, що земельна ділянка підпадає як під законодавче визначення речі ("предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права і обов'язки" - ст. 179 ЦКУ) так і під визначення майна ("окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки" - ст. 190 ЦКУ), ст. 181 ЦКУ прямо відносить земельні ділянки до нерухомих речей, а отже - до майна.

Заявник вважає, що зобов'язання повернути річ, як вказано в рішенні господарського суду, ні за яких умов не може мати немайновий характер, як і спосіб його виконання визначений судом - шляхом знесення незаконно зведених боржником на чужій земельній ділянці самовільних споруд. У зв'язку з цим, державний виконавець протиправно посилається в оскаржуваній постанові, як на підстав) закінчення виконавчого провадження, на належність самовільної споруди іншій особі. Питання, яка особа, на підставі якого правового документу використовує чужу земельну ділянку, державним виконавцем не з'ясовувалось.

Заявник доводить, що державним виконавцем також не з'ясовувалось і питання виконання судового рішення за рахунок стягувача, що не виключається за даних обставин, оскільки стягував проти цього не заперечує, про що письмово повідомлялось Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби.

З наведеного вище слідує, що ніяких дій щодо виконання рішення суду відповідно до положень ЗУ "Про виконавче провадження" державним виконавцем здійснено не було, а сама постанова свідчить про небажання його виконувати.

Заявник доводить, що жодної правової підстави для закінчення виконавчого провадження у державного виконавця не було, тому вказана постанова є незаконною і такою, що грубо порушує гарантоване стягувачу Європейською конвенцією з прав людини право на справедливий судовий розгляд.

Заявник доводить, що постанову про закінчення виконавчого провадження від 05.05.2017 року стягувач отримав 19.05.2017 року, що підтверджується роздруківкою руху поштової кореспонденції Укрпошти, тому строк на її оскарження, передбачений ст. 121-2 ГПК України, не порушено.

Суд ухвалою від 26.05.2017 прийняв скаргу, призначив до розгляду та витребував у відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Херсонській області відзив і копії матеріалів виконавчого провадження.

На виконання вимог суду зазначений відділ примусового виконання рішень надав копії матеріалів виконавчого провадження для залучення до матеріалів справи, та відзив, в якому просив відмовити в задоволенні скарги.

Ухвалою від 06.07.2017, яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.09.2017, в задоволенні скарги позивача на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Херсонській області відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 13.02.2018 скасовано ухвалу господарського суду Херсонської області від 06.07.2017 і постанову апеляційної інстанції від 11.09.2017, скаргу передано на новий розгляд в іншому складі суду.

Згідно з ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

За результатами повторного автоматичного розподілу, скаргу передано на розгляд судді Пінтеліній Т.Г.

Ухвалою від 03.04.2018 скаргу призначено до розгляду на 12.04.2018, запропоновано сторонам та відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Херсонської області надати до суду свої пояснення з урахуванням приписів постанови Верховного Суду від 13.02.2018.

Ухвалою від 12.04.2018 розгляд скарги відкладено на 25.04.2018. Цією ухвалою суд постановив розгляд справи (скарги на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області) здійснити за межами ст.342 ГПК України у розумні строки, з урахуванням приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейської конвенції з прав людини).

Ухвалою від 25.04.2018 розгляд скарги відкладено на 16.05.2018. Призначено участь фізичної особи-підприємця Мунц Любов Данилівни у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої доручено Генічеському районному суду.

Відповідачем надано суду 25.04.2018 заперечення на скаргу, в яких він зазначає, що державний виконавець обґрунтовано виніс постанову від 05.05.2017 про закінчення виконавчого провадження № 38688995. Відповідач вважає, що позивачем не зазначено, яку саме норму і якого закону було порушено державним виконавцем. Щодо позиції Верховного суду викладену у постанові від 13.02.2018, то відповідач пояснює, що 26.04.2017 боржником до відділу було надано копії свідоцтва на право власності та копії техдокументації, які підтверджують, що спірний металевий кіоск належить на праві власності з 06.10.2012 ОСОБА_5, тобто у державного виконавця були відсутні підстави зобов'язувати відповідача знести кіоск, який належить іншій особі.

Щодо вимог суду повідомити відомості про те, на якій стадії перебуває справа про банкрутство Споживчого товариства "Генічеське споживче товариство "Нова кооперація" № 5006/42/79Б/2012, яка розглядалась господарським судом Донецької області, представник повідомив, що не може надати такої інформації, оскільки керівництво йому не надало ніяких доказів з цього приводу.

Позивачем подано до суду 25.04.2018 клопотання про залучення доказів до справи, в якому вона зазначає, що факт належності їй земельної ділянки площею 0,0012 га за адресою м. Генічеськ вул. Махарадзе 64, підтверджується копіями податкових декларацій сплати за землю (земельний податок). Інші особи доказів сплати за землю не надавали.

20.04.2018 судом було отримано пояснення відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Херсонській області, в яких відділ просить відмовити в задоволенні скарги, посилаючись на те, що державним виконавцем вчинено дії у відповідності до норм Закону України "Про виконавче провадження".

11.05.2018 від позивача надійшли письмові пояснення, в яких він наполягає на задоволенні скарги, посилається на те, що рішення суду не виконується вже 6 років, що є підставою для звернення до Європейського суду.

Розглянувши скаргу заявника, заслухавши представників сторін та ВДВС, суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню з урахуванням наступного.

Джерела права й акти їх застосування

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод Стаття 6 Право на справедливий суд

1. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру …

Протокол № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікований Україною 17.07.1997, набув чинності 11.09.1997)

Стаття 1. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права…

Рішення ЄСПЛ у справі Войтенко проти України від 29.06.2004 (заява № 18966/02) . 53. Суд нагадує практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1 (див. серед інших джерел, Бурдов проти Росії , заява № 59498/00, § 40, ЄСПЛ 2002-III; Ясіуньєне проти Латвії , заява № 41510/98, § 45, 6 березня 2003 року).

Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012

2. … Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. …

23. Закон України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" - 1. Україна повністю визнає на своїй території дію … статті 46 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"

Стаття 17. Застосування судами Конвенції та практики Суду

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Рішення Європейського суду з прав людини від 05.07.2012 у справі "Глоба проти України"

26. Суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява N 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі "Ясюнієне проти Литви", заява N 41510/98, п. 27). Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України", заява N 71186/01, п. 84).

27. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Закон України Про виконавче провадження

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону України Про виконавче провадження , державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Стаття 10. Заходи примусового виконання рішень. Заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Стаття 18. Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;

6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням;

10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;

14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;

15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання;

16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис;

18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

19) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;

20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;

22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Залучення для проведення виконавчих дій працівників поліції здійснюється за вмотивованою постановою виконавця, яка надсилається керівнику територіального органу поліції за місцем проведення відповідної виконавчої дії. У залученні поліції для проведення виконавчих дій може бути відмовлено лише з підстав залучення особового складу даного територіального органу поліції до припинення групового порушення громадської безпеки і порядку чи масових заворушень, а також для подолання наслідків масштабних аварій чи інших масштабних надзвичайних ситуацій.

5. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Стаття 37. Повернення виконавчого документа стягувачу. Виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: 1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; 4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа; 6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі;

2. Про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-6 частини першої цієї статті, виконавець складає акт.

Стаття 39. Закінчення виконавчого провадження. Виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 8) визнання боржника банкрутом; 9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 11) надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону;

( Частина 3 ст. 63 Закону. . Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.)

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Суд зазначає, що 15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З огляду на викладене, судом під час нового розгляду по суті скарги застосовується редакція Господарського процесуального кодексу України, яка набрала чинності з 15.12.2017.

За приписами ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Проте судом встановлено, що Постанова Одеського апеляційного господарського суду від 06.06.2013, якою позов ФОП Мунц повністю задоволено, та виданий 01.07.2013 на виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду наказ станом на день розгляду справи 16.05.2018р. не виконано.

Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Суд зазначає, що відповідно до Закону України № 1404-VIII від 02.06.2016 викладено у новій редакції Закон України "Про виконавче провадження".

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 1404-VIII від 02.06.2016, цей Закон набирає чинності одночасно з набранням чинності Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", крім статей 8, 9 та положень, що стосуються діяльності приватних виконавців, які вводяться в дію через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.

Відтак, Закон України "Про виконавче провадження" у новій редакції діє з 05.10.2016 року. Суд зазначає, що станом на день винесення оскаржуваної постанови від 05.05.2017р. про закінчення виконавчого провадження № 38688995 державні виконавці мали керуватись саме зазначеним Законом.

Розділом X Закону України "Про виконавче провадження" у новій редакції діє з 05.10.2016 року, унормовано порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби.

За приписами ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

З матеріалів справи вбачається, що постановою відділу ДВС Генічеського РУЮ відкрито виконавче провадження № 38688995 щодо примусового виконання наказу від 01.07.2013 у справі № 923/182/13-г з примусового виконання наказу господарського суду Херсонської області № 923/182/13-г від 01.07.2013 про зобов'язання Споживче товариство Генічеське споживче товариство "Нова кооперація" повернути фізичній особі - підприємцю Мунц Любові Данилівні належну їй згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 313700 від 30.05.12р. земельну ділянку площею 0,0012 га, яка розташована за адресою: м. Генічеськ, вул. Махарадзе, 64, шляхом зобов'язання відповідача знести за власний рахунок самовільно збудовані ним на цій земельній ділянці споруди (будівлі), а також зобов'язати СТ "Нова кооперація" привести цю земельну ділянку в придатний стан для можливості відновлення належного Мунц Л.Д. торгівельного ларька в стані, який існував до його знищення відповідачем.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на момент відкриття виконавчого провадження,) боржника зобов'язано виконати вимоги виконавчого документа у строк до семи днів з моменту винесення постанови та надати державному виконавцю документальне підтвердження виконання.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.

Судом встановлено, що постановою відділу ДВС Генічеського РУЮ від 15.01.2015 виконавче провадження було передано на подальше виконання до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області на підставі постанови начальника управління ДВС від 14.01.2015.

Постановою відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області від 21.01.2015 прийнято виконавче провадження № 38688995.

Постановами відділу від 30.01.2015 та від 24.03.2015 накладено штраф у зв'язку з невиконанням рішення.

Постановою від 04.09.2015 закінчено виконавче провадження.

На підставі постанови начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області про перевірку виконавчого провадження від 30.01.2017, державний виконавець постановою від 31.01.2017р скасував постанови від 04.09.2015 про закінчення виконавчого провадження та відновив виконавче провадження.

У зв'язку з невиконанням рішення суду відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області направив подання від 29.03.2017 до органу досудового розслідування про вчинення боржником кримінального правопорушення, а саме, невиконання рішення суду відповідно до ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно з ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на час направлення зазначеного подання) за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

31.03.2017 до відділу примусового виконання рішень надійшла заява стягувача - ФОП Мунц Л.Д. про те, що вона надає згоду на фінансування робіт по примусовому виконанню судового рішення.

26.04.2017 відділом отримано лист № 14 від 25.04.2017 (т.2 а.с. 184), який підписаний арбітражним керуючим Споживчого товариства "Генічеське споживче товариство "Нова кооперація" Черновим В.І. Листом повідомляється відділ про те, що усунення перешкод у користуванні ларьком, що належить Мунц Л.Д. по праву приватної власності, що розташований за адресою: вул. Дружби народів, 64, м. Генічеськ, неможливе, тому що торгівельні ряди, в якому знаходиться вищезазначений кіоск, не належить боржнику, а право власності належить фізичній особі. До листа додано копію свідоцтва на право власності від 26.10.2012 та технічний паспорт станом на 06.03.2015 на торгівельний кіоск на ім'я ОСОБА_5.

Постановою відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області від 05.05.2017 закінчено виконавче провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження".

Пунктом 11 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Крім того, в постанові від 05.05.2017 про закінчення виконавчого провадження державний виконавець посилається на те, що "26.04.2017 надійшло повідомлення боржника про неможливість усунення перешкод у користуванні ларьком шляхом знесення споруд, оскільки торгівельні ряди, в яких знаходиться кіоск Мунц Л.Д, належить іншій особі, на підтвердження чого надано копії правовстановлюючих документів та схематичні плани об'єкту. Крім того, у виконавчому документі чітко встановлено порядок виконання рішення шляхом зобов'язання відповідача знести за власний рахунок самовільно збудовані ним на цій земельній ділянці споруди (будівлі)".

Суд зазначає, що державний виконавець посилається в постанові від 05.05.2017 про закінчення виконавчого провадження посилається на інформацію, яка не стосується даного виконавчого провадження № 38688995, виходячи з наступного.

Верховний Суд в постанові від 13.02.2018 у справі № 923/182/13-г зазначив, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.06.2013 у даній справі встановлено обставини щодо невиконання Відповідачем рішення суду у справі № 5024/852/2012, яким останнього зобов'язано усунути перешкоди у користуванні належним Позивачу на праві власності ларьком, яке не тільки не виконано Відповідачем, але й останній продовжив вчиняти протиправні дії щодо майна Позивача, ліквідувавши цей ларьок та самовільно зайнявши під вказаним торгівельним об'єктом належну Позивачу на праві власності земельну ділянку площею 0,0012 га шляхом побудови на ній нового торговельного об'єкту.

Отже, питання про усунення перешкод у користуванні ларьком, що належить Мунц Л.Д. по праву приватної власності, що розташований за адресою: вул. Дружби народів, 64, м. Генічеськ, було предметом розгляду іншої справи № 5024/852/2012.

Крім того, лист № 14 від 25.04.2017 (т.2 а.с. 184), який підписаний арбітражним керуючим Споживчого товариства "Генічеське споживче товариство "Нова кооперація" Черновим В.І., не може прийматись державним виконавцем до уваги, виходячи з наступного.

Підписантом та керівником Споживчого товариства "Генічеське споживче товариство "Нова кооперація" за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) є ОСОБА_7 з 23.06.2016

З офіційного сайту Міністерства юстиції України (htpps://minjust.gov.ua) суду стало відомо, що наказом міністерства від 23.06.2015 № 1035/5 анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого Чернова В.І. Отже, арбітражний керуючий Чернов В.І. не мав повноважень підписувати лист № 14 від 25.04.2017 як арбітражний керуючий.

Крім того, ще 24.03.2014 ВДВС Генічеського РУЮ було отримано повідомлення від боржника ( т. 2 а.с. 70), в якому зазначено, що ухвалою господарського суду Донецької області від 27.11.2012 порушено провадження у справі № 5006/42/79Б/2012 про банкрутство Споживчого товариства "Генічеське споживче товариство "Нова кооперація". Ухвалою від 14.05.2013 введено процедуру санації та призначено керуючим санацією арбітражного керуючого Чернова В.І.

Виходячи з положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" арбітражний керуючий може виконувати функції розпорядника майна, керуючого санацією або ліквідатора в залежності від стадії, на якій перебуває справа про банкрутство. Лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, керівник банкрута звільняється з роботи і до ліквідатора переходять права керівництва.

Відомості про визнання Споживчого товариства "Генічеське споживче товариство "Нова кооперація" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури відсутні.

Отже, Чернов В.І. з дня винесення наказу Міністерства юстиції України від 23.06.2015 № 1035/5 про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого не мав повноважень підписувати будь-які документи від імені керівництва Споживчого товариства "Генічеське споживче товариство "Нова кооперація".

Підставою закінчення виконавчого провадження та винесення відповідної постанови від 05.05.2017р. державний виконавець зазначив ст.63 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої у разі невиконання рішення, яке не може бути виконане без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового слідства повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 року, матеріали справи не містять переконливих і обгрунтованих доказів на підтвердження висновків державного виконавця щодо неможливості виконання рішення суду у даній справі без вчинення саме Боржником певних дій з посиланням на порядок і спосіб, визначені при задоволенні позовних вимог в повному обсязі в редакції Позивача, який самостійно зазначив предмет позову саме таким чином, оскільки неможливість виконання рішення суду без участі боржника зумовлене тим. що таке виконання має бути нерозривно пов'язане з особою боржника, тобто відповідні дії, вчинити які зобов'язано за рішенням суду, можуть бути здійснені лише боржником.

Ухвалою від 03.04.2018р., призначаючи скаргу стягувача до нового розгляду, суд запропонував позивачу (стягувачу), відповідачу (боржнику) та відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Херсонської області надати до суду свої пояснення з урахуванням приписів Постанови Верховного Суду України від 13.02.2018р.

При цьому суд керується приписами ст.13 ГПК України, що проголошує принцип змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд керується встановленим статтею 14 ГПК України принципом диспозитивності господарського судочинства. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Станом на 16.05.2018р. державний виконавець та стягувач не надали суду доказів висновку про те, що виконати рішення у даній справі без участі боржника неможливе.

При цьому, матеріали виконавчого провадження містять дані про підготовку здіснення виконавчих дій. в тому числі за рахунок Стягувача. Дії державного виконавця з цього приводу не були визнані незаконні, проте були припинені діями керівництва Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Херсонсській області, по витребуванню виконавчого провадження.

Стосовно п.12 постанови Верховного Суду від 13.02.2018 року суд зазначає, що державним виконавцем та стягувачем не надано до суду переконливих доказів неможливості усунення перешкод у користуванні майном позивача ФОП Мунц ( належною їй земельною ділянкою).

Суд виходить з того, що згідно з положеннями статей 129, 129-1 Конституції України, статті 115 ГПК України (у редакції до 15.12.2017р.) , ст. 326 ГПК України в редакціїї з 15.12.2017р., статей 1, 2 Закону України "Про виконавче провадження" з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012 та практики Європейського суду з прав людини виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження має забезпечувати виконання основних засад судочинства - обов'язковості судового рішення, а також верховенства права.

При цьому суд звертає увагу, що застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до його обов'язків, визначених частинами 1, 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" щодо вжиття передбачених цим Законом заходів, неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.

У зв'язку з викладеним суд відхиляє посилання ВДВС на те, що застосування до стягувача передбачених статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" заходів є правом, а не обов'язком Державного виконавця. Суд наголошує, що наведений аргумент ВДВС ґрунтується на неправильному розумінні ним повноважень та ролі державного виконавця у виконавчому провадженні.

В судовому засіданні досліджено матеріали виконавчого провадження ВП № 38688995. За результатами дослідження судом встановлено, що органом державної виконавчої служби не вчинено всіх передбачених законом дій, спрямованих на своєчасне, повне і неупереджене виконання судового рішення. Так, не вбачається, що державний виконавець встановлював повноваження осіб, які надавали пояснення та документи від імені боржника, або перевірив відомості боржника про набуття прав власності та майно, що знаходиться на земельній ділянці стягувача.

З тексту оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження від 05.05.2017р. та матеріалів виконавчого провадження ВП № 38688995 вбачається, що 12.07.2013р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, та лише 30.01.2015р. винесено постанову про накладення на боржника штрафу 680 грн. за невиконання рішення суду. Боржник продовжував невиконання судового рішення, проте постанову про повторне застосування штрафних санкцій було винесено лише 24.03.2015р.

Державний виконавець в судовому засіданні не надав інформації про фактичну сплату боржником зазначених штрафів.

Лише 29.03.2017р. державним виконавцем направлено до Генічеського ВП ГУНП у Херсонській області подання про притягнення осіб, винних у невиконанні судового рішення до кримінальної відповідальності. Державний виконавець в судовому засіданні не надав інформації про фактичне притягнення винних осіб боржника до встановленої кримінальної відповідальності.

Відтак, судом встановлено обставини відсутності вчинення Державним виконавцем усіх необхідних дій для виконання судового рішення. Судом встановлено неналежне виконання державним виконавцем вимог статті 18 Закону України "Про виконавче провадження"

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на усій території України. При цьому держава Україна на своїй території повинна забезпечити реалізацію всіх прав, що випливають з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі й права на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах Півень проти України від 29.06.2004 заява № 56849/00, Горнсбі проти Греції від 19.03.1997).

ЄСПЛ також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

У справі Фуклев проти України , заява № 71186/01 (рішення від 07.06.2005) ЄСПЛ вказав, що Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Із моменту звернення у належний спосіб до органів виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження, стягувач має право розраховувати, що компетентний орган здійснить всі можливі заходи для виконання постановленого судового рішення, що набрало законної сили. Повернення ж виконавчого документу стягувачу має здійснюватися у виключних випадках

За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії").

Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення у справі "Фуклев проти України" від 07.06.2005).

Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення у справі "Comingersoll S. A." проти Португалії").

Оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.

На переконання суду у даній справі слід керуватися інтересами стягувача , оскільки у випадку наявності невиконаного судового рішення, він (стягувач) вправі очікувати від держави вчинення всіх дій, які б наближали його до виконання судового рішення. У цьому сенсі повернення виконавчого документу не вселятиме стягувачеві надію, що Україна як держава робить усе, аби наблизити стягувача до бажаної ним законної мети - виконання судового рішення як стадії реалізації права стягувача на справедливий суд у розумінні Конвенції.

При цьому суд керується правовими позиціями, викладеними у Постанові Верховного Суду від 24.04.2018р. у справі № 908/6130/15, від 26 квітня 2018 року у справі № 3/5014/808/2012.

Відтак, відповідно до частин 1, 2 ст. 25 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 31 того ж Закону копія постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Поряд з цим, у відповідності до частини 1 статті 35 Закону у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Частиною 1 ст. 27 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

За вказаних обставин скарга фізичної особи-підприємця Мунц Любов Данилівни на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Херсонській області підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 234, 339-343 ГПК України, суд -

у х в а л и в:

1. Скаргу фізичної особи-підприємця Мунц Любов Данилівни на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Херсонській області задовольнити.

2. Визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Херсонській області від 05.05.2017 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Херсонської області від 01.07.2013 №923/182/13-г про зобов'язання СТ "Генічеське СТ "Нова кооперація" повернути фізичній особі-підприємцю Мунц Любові Данилівні належну їй згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК №313700 від 30.05.2012р. земельну ділянку площею 0,0012 га, яка розташована за адресою: м. Генічеськ, вул. Махарадзе, 64, шляхом зобов'язання відповідача знести за власний рахунок самовільно збудовані ним на цій земельній ділянці споруди (будівлі), а також зобов'язати Споживче товариство "Нова кооперація" привести цю земельну ділянку в придатний стан для можливості відновлення належного Мунц Л.Д. торговельного ларька в стані, який існував до його знищення відповідачем.

3. Зобов'язати державного виконавця Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Херсонській області відновити виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Херсонської області від 01.07.2013 № 923/182/13-г про зобов'язання СТ "Генічеське СТ "Нова кооперація" повернути фізичній особі-підприємцю Мунц Любові Данилівні належну їй згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК №313700 від 30.05.2012р. земельну ділянку площею 0,0012 га, яка розташована за адресою: м. Генічеськ, вул. Махарадзе, 64, шляхом зобов'язання відповідача знести за власний рахунок самовільно збудовані ним на цій земельній ділянці споруди (будівлі), а також зобов'язати Споживче товариство "Нова кооперація" привести цю земельну ділянку в придатний стан для можливості відновлення належного Мунц Л.Д. торговельного ларька в стані, який існував до його знищення відповідачем.

4. Копію ухвали надіслати позивачу (стягувачу), відповідачу (боржнику), відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Херсонської області.

Повний текст ухвали складено 22.05.2018.

Відповідно до ч. 1 ст. 235, ст. 255 ГПК України ухвала набрала законної сили негайно після її оголошення - 16.05.2018 та може бути оскаржена .

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Т.Г. Пінтеліна