Рішення

від 27.10.2008 по справі 2-511/08

ВІЛЬНОГІРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 2-511/08

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

(заочне)

27.10.2008р.     Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Литвинової Р.А.,

при секретарі Малой К.П., з участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Вільногірську цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ТОВ «Завод цирконових вогнетривів»

про стягнення моральної шкоди, спричиненої невиплатою заробітної плати та компенсації в зв'язку зростом індексу інфляції,

ВСТАНОВИВ

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Завод цирконових вогнетривів» про стягнення моральної шкоди, спричиненої невиплатою заробітної плати та компенсації в зв'язку з ростом індексу інфляції, в якому зазначає наступне.

З   13.03.2003р.  по  08.07.2005р.  він  працював  на  підприємстві  відповідача  сушильником стержнів, форм та формованих матеріалів. Згодом трудовий договір було розірвано за згодою сторін, однак відповідач при звільненні не сплатив всі належні йому при звільненні суми, які згодом були . стягнуті згідно з рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 18.07.2005 року.

Рішення суду по цей час не виконано, відповідач не сплатив йому 4011.60 грн. В результаті зазначених дій відповідач завдав йому моральну шкоду яка полягає в тому, що він має на утриманні двох дітей, а сума, яку повинен сплатити йому відповідач на його користь є для нього дуже значною.

Позивач в позові також зазначає, що він має хронічне захворювання у вигляді хребтової грижі, тому йому необхідне щорічне лікування. Він дуже розраховував та розраховує на свою заробітну плату, яку повинен йому сплатити відповідач і через неотримання її до теперішнього часу він переносить душевні страждання. Для нормального утримання своєї родини він змушений був застосовувати додаткові зусилля, позичати гроші у знайомих, відмовляти собі у лікуванні зазначеної хвороби, а дітям у придбанні необхідних речей та продуктів харчування.

Крім того, його душевні страждання збільшуються від відчуття того, що відповідач на протязі досить тривалого періоду часу не виконує судове рішення. Моральну шкоду позивач оцінив сумою 15000.00 грн., яку він просить стягнути з відповідача.

Згодом позивач збільшив свої позовні вимоги шляхом доповнення свого позову вимогою про стягнення з відповідача на його користь компенсації в зв'язку з ростом індексу інфляції в розмірі 2 552.98 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату та місце розгляду справи , відповідач був повідомлений належним чинрм, через неодноразову неявку представника відповідач був повідомлений про дату та місце судового засідання шляхом розміщення об'яви в засобах масової інформації (а.с.17, 18). Зазначена обставина є підставою для розгляду справи за відсутності представника відповідача. У відповідності до ст.224 ЦПК України, з врахуванням зазначених вище обставин, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, проти чого позивач не заперечує.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав і пояснив суду, що раніше він працював на підприємстві відповідача. При звільненні з ним не було проведено розрахунок по заробітній платі і йому довелось звертатись до суду для примусового стягнення заборгованості по заробітній платі, було ухвалено рішення на його користь.

Однак, до цього часу відповідач не виплатив йому заробітну плату. В результаті йому завдано моральну шкоду, яка полягає в тому, що він не має фінансової можливості лікувати своє захворювання, з приводу якого він щорічно повинен проходити курси лікування (грижу хребта). За цей час його діти закінчили школу, були необхідні кошти для проведення випускних вечорів та для майбутнього навчання, також необхідні були кошти для встановлення індивідуального опалення квартири. Через те, що відповідач до цих пір не повернув належну йому заробітну плату, у нього постійні борги.

Він просить задовольнити його позов в повному обсязі.

Як видно з матеріалів справи, 18.07.2005р. Вільногірським міським судом було ухвалено рішення про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі в сумі 4011.60 грн. (а.с.5).

Заслухавши пояснення позивача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку про задоволення позову частково з наступних підстав.

Ст.237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як встановлено в процесі розгляду справи і видно з її матеріалів, позивач дійсно працював на підприємстві відповідача, при звільненні йому не було відповідачем виплачено належну йому заробітну плату, що спонукало його звернутись до суду за примусовим стягненням належної йому зарплати. На даний час рішення суду продовжує залишатись не виконаним, тобто заборгованість по заробітній платі в сумі 4011.60грн. до теперішнього часу позивачеві не відшкодована.

Дана обставина змусила його знову звернутись до суду, витрачати свій час для встановлення справедливості та для поновлення своїх порушених прав.

Судом встановлено, що позивачеві дійсно завдано моральної шкоди діями відповідача, яка полягала у виникненні проблем через неотримання зароблених ним грошей, які були необхідні йому для проведення свого лікування, для утримання своєї родини та для вирішення багатьох побутових проблем.

Відповідно до положень законодавства України, що регулює вирішення питань стосовно стягнення моральної шкоди (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 «Про розгляд судами цивільних справ про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, ст.237-1 КЗпП України, загальна норма - ст.23 ЦК України) суд, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди повинен враховувати вимоги розумності і справедливості.

Вирішуючи питання про визначення розміру моральної шкоди, суд приходить до висновку, що її розмір (в порівнянні з розміром заборгованості по заробітній платі) позивачем значно завищений і складає 15000.00грн. З врахуванням вищенаведених норм законодавства, зазначеної обставини та принципів розумності і справедливості, суд вважає, що моральну шкоду з відповідача в даному випадку належить стягнути в розмірі 2550.00 грн., що відповідає 150-ти неоподатковуваним мінімумам доходів громадян, на день розгляду справи він складає 17.00 грн. (17.00x150).

Таким чином, з наведених вище підстав позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Стосовно стягнення компенсації у зв'язку з підвищенням індексу інфляції суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в даній частині з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи, позивач звернувся в 2005р. до суду за примусовим стягненням заборгованості по заробітній платі з відповідача. 18.07.2005р. Вільногірським міським судом Дніпропетровської області було ухвалено рішення по даній цивільній справі, але, як пояснив позивач, до теперішнього часу рішення залишається не виконаним.

Зазначену обставину позивач вважає підставою для стягнення з відповідача на його користь компенсації у зв'язку з підвищенням індексу інфляції. Але з даною вимогою позивача суд не може погодитись з наступних підстав.

Як вже було зазначено, рішення суду, згідно з яким на користь позивача стягнуто заборгованість по заробітній платі, довгий час перебуває в стадії виконання і позивач просить компенсувати йому суму шляхом проведення індексації, оскільки за такий проміжок часу гроші втратили певну цінність.

Згідно з ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» і п.2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру.

В названому Законі (ст.2 абз.З) зазначено, що підтримання купівельної спроможності виплат, що мають цільовий і разовий характер, здійснюється шляхом підвищення державних соціальних гарантій.

Сума, яку самостійно проіндексував позивач, є його заробітною платою, про стягнення якої з відповідача постановлено судове рішення, яке знаходиться в стадії виконання. Чинним законодавством не передбачено норм, які б зобов'язували проводити індексацію сум, щодо стягнення яких постановлено судові рішення.

На підставі вищезазначеного позов ОСОБА_1 в частині стягнення компенсації грошових коштів у зв'язку з інфляцією задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень цивільного процесуального законодавства з відповідача підлягають стягненню на користь позивача кошти по сплаті ним при подачі позову витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та на користь держави державне мито в сумі 17.00 грн.

Керуючись ст.ст.88, 212-215, 224-228, 209 ч.3, 218 ч.2 ЦПК України, на підставі ст.237-1 КЗпП України, Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою KM України від 21.02.2001р. №159, Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою KM України від 17.07.2003р. №1078, постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. № 4 «про розгляд судами цивільних справ про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «Завод цирконових вогнетривів» (51700 Дніпропетровська область місто Вільногірськ вул.  Степова, 1-Б, р/рахунок 26000050200035 в КБ «Приватбанк», КОД ЗКПО 31240890, МФО 305299) на користь ОСОБА_1, який проживає за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_1, компенсацію за завдану моральну шкоду в сумі 2 557.50 грн.

В останній частині в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ТОВ «Завод цирконових вогнетривів» на користь держави державне мито (судовий збір) в розмірі 17.00 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10-ти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Вільногірський міський суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.