Постанова

від 22.05.2018 по справі 807/2064/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/2896/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Попка Я.С., Хобор Р.Б.

з участю секретаря судового засідання Мацьків М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Фермерського господарства "Гашпар" на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 березня 2018 року у справі № 807/2064/17 за адміністративним позовом Фермерського господарства "Гашпар" до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області в особі відділу у Мукачівському районі, державного кадастрового реєстратора Відділу у Мукачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-

суддя в 1-й інстанції - Дерех Н.В.,

час ухвалення рішення - 16.03.2018 року, 09:53 год,

місце ухвалення рішення - м. Ужгород,

дата складання повного тексту рішення - 21.03.2018 року,

В С Т А Н О В И В :

Фермерське господарство "Гашпар" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області в особі відділу у Мукачівському районі, яким просить: 1) Визнати протиправним та скасувати рішення Відділу у Мукачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області № РВ -2100197272017 від 10.10.2017 р. про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру; 2) Зобов'язати Відділ у Мукачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області здійснити державну реєстрацію земельної ділянки площею 13.1095 га, яка розташована за адресою Закарпатська область, Мукачівський район, с. Павшино, урочище "Під лісом".

Протокольною ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року залучено до участі у справі в якості відповідача 2 - Державного кадастрового реєстратора Відділу у Мукачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області ОСОБА_1.

Позовні вимоги мотивує тим, що позивач на підставі розробленої технічної документації із землеустрою звернувся до Відділу у Мукачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області із заявою № ЗВ-2102642622017 від 26 вересня 2017 року про державну реєстрацію земельної ділянки площею 13,1095 га, яка розташована за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, с. Павшино, урочище "Під лісом". Рішенням № РВ-2100197272017 від 10 жовтня 2017 року Відділу у Мукачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру через невідповідність електронного документа установленим вимогам. Вказане рішення позивач вважає протиправним, оскільки в ньому не вбачається норм Закону України "Про державний земельний кадастр", яким не відповідають подані документи.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 березня 2018 року у справі № 807/2064/17 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт покликається на неповне з'ясування судом та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт свою апеляційну скаргу мотивує тим, що 19 березня 2002 року між фермерським господарством "Гашпар" та Мукачівською районною державною адміністрацією укладено Договір про право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди). На підставі вказаного договору передано ФГ "Гашпар" земельну ділянку площею 20,28 га сільськогосподарського призначення строком на 50 років для ведення селянського (фермерського) господарства.

Згідно з рішенням Закарпатської обласної ради "Про зміну меж та встановлення меж населених пунктів Мукачівського району" від 23 червня 2004 року за № 395, орендована земельна ділянка була включена до меж населеного пункту Павшино Мукачівського району.

Відповідно до рішення Павшинської сільської ради № 79 від 10 вересня 2004 року передано у власність членам фермерського господарства "Гашпар" земельні ділянки загальною площею 7,15 га - із земель, що були раніше надані у користування ФГ "Гашпар".

Апелянт вказує, що після виділення та передачі іншим особам у власність частини земельної ділянки її площа зменшилася з 20,28 га до 13,13 га. Однак чинне на той час законодавство не передбачало здійснювати поділ сформованої земельної ділянки 20,28 га, яка перебувала в оренді, з метою формування нових земельних ділянок, одна з яких орієнтовної площею 13,13 га і надалі залишалася у орендному користуванні позивача.

Для можливості укладення додаткової угоди до договору оренди від 19.03.2002 року, ФГ Гашпар звернулося до Павшинської сільської ради з клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації по встановленню меж земельної ділянки в натурі та до державного кадастрового реєстратора із заявою про реєстрацію даної земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номеру, оскільки лише після державної реєстрації земельної ділянки можливо укласти додаткову угоду до договору оренди.

Крім того апелянт зазначає, що оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень не містить відомостей стосовно порушення Порядку ведення Державного земельного кадастру, що вказує на його необгрунтованість та невідповідність Закону України Про Державний земельний кадастр та постанові КМУ Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру .

Просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 березня 2018 року у справі № 807/2064/17 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що розпорядженням голови Мукачівської районної державної адміністрації від 20 лютого 2002 року № 47 "По надання земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства" надано земельну ділянку в оренду для ведення селянського (фермерського) господарства площею 19,46 га ріллі за рахунок земель запасу Павшинської сільської ради гр.. ОСОБА_2.

19 березня 2002 року між фермерським господарством "Гашпар" та Мукачівською районною державною адміністрацією укладено Договір про право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди). На підставі вказаного договору передано ФГ "Гашпар" земельну ділянку площею 20,28 га сільськогосподарського призначення строком на 50 років для ведення селянського (фермерського) господарства.

Згідно з рішенням Закарпатської обласної ради "Про зміну меж та встановлення меж населених пунктів Мукачівського району" від 23 червня 2004 року за № 395, орендована земельна ділянка була включена до меж населеного пункту Павшино Мукачівського району.

Відповідно до рішення Павшинської сільської ради № 79 від 10 вересня 2004 року передано у власність членам фермерського господарства "Гашпар" земельні ділянки загальною площею 7,15 га - із земель, що були раніше надані у користування ФГ "Гашпар".

Рішенням Павшинської сільської ради за № 59 від 22 березня 2016 року надано дозвіл ФГ "Гашпар" на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) сільськогосподарського призначення (рілля) орієнтовно площею 13,13 га в урочищі "Під лісом" села Павшино (в межах населеного пункту).

26 вересня 2017 року ФГ "Гашпар" звернулося до Відділу у мукачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області із заявою № ЗВ-2102642622017 про державну реєстрацію земельної ділянки площею 13,1095 га, яка розташована за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, с. Павшино, урочище "Під лісом".

10 жовтня 2017 року державним кадастровим реєстратором винесено рішення № РВ-2100197272017 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з підстав невідповідності електронного документа встановленим вимогам. Зокрема, зазначено, що договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 19 березня 2002 року укладений з Мукачівською РДА загальною площею 20,28 га сільськогосподарського призначення (рілля). Формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок, земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера, сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Статтею 50 Закону України "Про землеустрій" передбачається наявність серед інших відомостей, і відомостей про обчислення площі земельної ділянки (змінена площа з 20,28 га на 13,1095 га), що вимагає формування нової земельної ділянки.

Згідно протоколу державного кадастрового реєстратора про проведення перевірки електронного документа № ПП-2100041402017 від 10 жовтня 2017 року в розділі "Відомості про відповідність даних електронного документа" зазначено, що такий не відповідає наявним даним Державного земельного кадастру (геодезичній та картографічній основам, даним індексних кадастрових карт (планів), відомостям про інші об'єкти Державного земельного кадастру, їх кількісним, якісним характеристикам та відомостям про значення оцінки земельної ділянки) та даним документації із землеустрою або оцінки землі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у справі, суд першої інстанції виходив з того, що державний кадастровий реєстратор, приймаючи оскаржуване рішення від 10 жовтня 2017 року № РВ - 2100197272017 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Ч.2 ст. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до абз. 2 ст. 1 Закону № 3613 державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

У відповідності до ч. 5 ст. 5 Закону № 3613 внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 3613 внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно із ч. 4 ст. 9 Закону № 3613 Державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону № 3613 державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій.

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону № 3613 державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою: особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи; власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи; органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності).

У відповідності до ч. 4 ст. 24 Закону № 3613 для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Відповідно до ч. 5 ст. 24 Закону № 3613 державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Відповідно до ч. 6 ст. 24 Закону № 3613 підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Державним кадастровим реєстратором за результатами розгляду заяви позивача про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, з підстав невідповідності електронного документу установленим вимогам. Зі змісту оскарженого рішення № РВ -2100197272017 вбачається, що підставою такої відмови, є те, що в технічній документації щодо встановлення (відновлення) земельної ділянки в натурі обчислена площа земельної ділянки 13,1095 га, а в договорі на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 19 березня 2002 року, складає 20,28 га, що вимагає формування нової земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного Кодексу України (в редакції чинній на момент укладення договору та надання земельних ділянок у власність) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам (ч. 2 ст. 93 ЗК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 93 ЗК України оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про оренду землі" від 06 жовтня 1998 року № 161 - XIV (в редакції, чинній на момент укладення договору та надання земельних ділянок у власність) об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Зі змісту договору від 19 березня 2002 року на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), укладеного ОСОБА_2, як головою СФГ "Гашпар" та Мукачівською районною державною адміністрацією, об'єктом оренди визначена земельна ділянка загальною площею 20,28 гектарів.

Однак, відповідно до розпорядження голови Мукачівської РДА у користування ФГ "Гашпар" надано земельну ділянку площею 19,46 грн.

Вищезазначене також підтверджується актом перевірки земельної ділянки площею 13,1095 га, яка розташована в урочищі "Під лісом" в с. Пашино, Мукачівського району, Закарпатської області, яка була проведена Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області на підставі службової записки державного реєстратора Відділу у Мукачівському районі ОСОБА_1

Разом з тим, у зв'язку із наданням у вересні 2004 року земельних ділянок загальною площею 7,15 га у власність членам ФГ "Гашпар" (що підтверджується відповідними державними актами на право власності на землю) об'єктом оренди залишилася земельна ділянка площею 13,13 га.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Суд зазначає, що об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки) є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Разом з тим, судом встановлено, що у 2004 році після зміни площі земельної ділянки, що передана позивачу на праві тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) зміни до договору від 19 березня 2002 року не вносилися.

Відповідно до ч. 2 ст. 31 ЗК України громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

У відповідності до ч. 1 ст. 32 ЗК України громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Дія частини першої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай). (ч. 2 ст. 32 ЗК України).

Апелянт в апеляційній скарзі посилається на те, що для приведення умов договору оренди землі в частині площі, яка ним використовується у відповідність до фактичних розмір він звернувся до Павшинської сільської ради про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки та що рішенням від 22 березня 2016 року Павшинською сільською радою надано дозвіл на розробку вказаної технічної документації.

Однак, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Згідно з ч. 2 ст. 79-1 ЗК України формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок (ч. 3,4,5 ст. 79-1 ЗК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Згідно з ч. 9 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Пунктом 2 Розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Як вже встановлено судом, та не оспорюється сторонами, договір на право тимчасового користування землею площею 20,28 га (в тому числі на умовах оренди) був укладений 19 березня 2002 року. Однак, рішенням Павшинської сільської ради від 10 вересня 2004 року на підставі клопотання фермерського господарства "Гашпар" передано у власність членам вказаного фермерського господарства земельні ділянки загальною площею 7,15 га. Вказаними у рішенні громадянами оформлено право власності на дані земельні ділянки із присвоєнням кадастрових номерів, що підтверджується державними актами на право власності на землю.

З огляду на вищезазначене, земельна ділянка площею 13,13 га, яка залишилася в оренді фермерського господарства після розпаювання та передачі у власність членам фермерського господарства підлягала формуванню із присвоєнням їй кадастрового номеру.

Відповідно до п. ґ ч. 2 ст. 25 Закону України "Про землеустрій" одним із видів документації із землеустрою є проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають, серед інших відомостей і відомості про відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки).

У зв'язку з цим, суд приходить до переконання, що зміна площі земельної ділянки, вимагає формування нової земельної ділянки.

Колегія суддів зазначає, що умовою для прийняття рішення про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру є відповідність поданих документів для внесення таких відомостей земельної ділянки вимогам законодавства.

В свою чергу, встановлення державним кадастровим реєстраторам обставин щодо невідповідності поданих документів для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру вимогам чинного законодавства, покладає на останнього обов'язок прийняти рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

Дослідивши обставини по справі та вивчивши надані документи, колегія суддів прийшла до висновку, що державний кадастровий реєстратор, приймаючи оскаржуване рішення від 10 жовтня 2017 року № РВ - 2100197272017 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги, а обставини викладені в ній спростовуються матеріалами справи та висновками суду.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу .

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, прийшла до висновку про відсутність підстав, які свідчили б про неправильне застосування судом першої інстанції матеріального або процесуального права.

На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при вирішенні оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.308, 310, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Гашпар" - залишити без задоволення .

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 березня 2018 року у справі № 807/2064/17 - залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повне судове рішення складено 23.05.2018 року