Постанова

від 21.08.2018 по справі 807/2064/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 серпня 2018 року

Київ

справа №807/2064/17

адміністративне провадження №К/9901/54091/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Бучик А.Ю., судді Гриціва М.І., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Фермерського господарства Гашпар до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області в особі Відділу у Мукачівському районі, державного кадастрового реєстратора Відділу у Мукачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Цап І.І. про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою Фермерського господарства Гашпар на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у складі судді Маєцької Н.Д. від 16 березня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Сеника Р.П., Попка Я.С., Хобор Р.Б. від 22 травня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2017 року Фермерське господарство Гашпар (далі - ФГ Гашпар , позивач) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (далі - ГУ Держгеокадастр у Закарпатській області, відповідач) в особі відділу у Мукачівському районі, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відділу у Мукачівському районі ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області № РВ -2100197272017 від 10 жовтня 2017 року про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;

- зобов'язати відділ у Мукачівському районі ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області здійснити державну реєстрацію земельної ділянки площею 13,1095 га, яка розташована за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, с. Павшино, урочище Під лісом .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач на підставі розробленої технічної документації із землеустрою звернувся до відділу у Мукачівському районі ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області із заявою № ЗВ-2102642622017 від 26 вересня 2017 року про державну реєстрацію земельної ділянки площею 13,1095 га, яка розташована за вказаною адресою. Однак, рішенням № РВ-2100197272017 від 10 жовтня 2017 року відділом у Мукачівському районі ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру через невідповідність електронного документа установленим вимогам. Вказане рішення позивач вважає протиправним, оскільки у ньому не вказано норми Закону України Про державний земельний кадастр , яким не відповідають подані документи.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2018 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що державний кадастровий реєстратор, приймаючи оскаржуване рішення від 10 жовтня 2017 року № РВ-2100197272017 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Не погоджуючись з рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 березня 2018 року та постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ФГ Гашпар звернулося із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що вказана у рішенні відповідача невідповідність площі земельної ділянки, яка зазначена у договорі оренди, тій площі, щодо якої розроблено технічну документацію, обумовлена тим, що відповідно до рішення Павшинської сільської ради № 79 від 10 вересня 2004 року частину земельної ділянки, належної на праві оренди ФГ Гашпар , передано у власність членам фермерського господарства. Скаржник вказує, що після виділення та передачі іншим особам у власність частини земельної ділянки її площа зменшилася з 20,28 га до 13,13 га. Однак чинне на момент зміни площі земельної ділянки законодавство не передбачало здійснювати поділ сформованої земельної ділянки 20,28 га, яка перебувала в оренді, з метою формування нових земельних ділянок, одна з яких орієнтовної площею 13,13 га і надалі залишалася у орендному користуванні позивача.

Від ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області в особі відділу у Мукачівському районі надійшов відзив на касаційну скаргу ФГ Гашпар , у якому зазначається, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги є безпідставними.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що розпорядженням голови Мукачівської районної державної адміністрації від 20 лютого 2002 року № 47 По надання земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства надано земельну ділянку в оренду для ведення селянського (фермерського) господарства за рахунок земель запасу Павшинської сільської ради гр. ОСОБА_3

19 березня 2002 року між ФГ Гашпар та Мукачівською районною державною адміністрацією укладено Договір про право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди). На підставі вказаного договору ФГ Гашпар передано земельну ділянку площею 20,28 га сільськогосподарського призначення строком на 50 років для ведення селянського (фермерського) господарства.

Згідно з рішенням Закарпатської обласної ради Про зміну меж та встановлення меж населених пунктів Мукачівського району від 23 червня 2004 року № 395, орендована земельна ділянка була включена до меж населеного пункту Павшино Мукачівського району.

Відповідно до рішення Павшинської сільської ради № 79 від 10 вересня 2004 року передано у власність членам ФГ Гашпар земельні ділянки загальною площею 7,15 га - із земель, що були раніше надані у користування ФГ Гашпар .

Рішенням Павшинської сільської ради № 59 від 22 березня 2016 року надано дозвіл ФГ Гашпар на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості)меж земельної ділянки сільськогосподарського призначення (рілля) орієнтовно площею 13,13 га у Мукачівському районі Закарпатської області, с. Павшино, урочище Під лісом з метою укладення додаткової угоди до договору оренди з тим, щоб привести, визначену у договорі оренди, площу земельної ділянки до тієї, що фактично перебуває в оренді ФГ Гашпар після надання частини земель у власність членам ФГ.

Після розроблення відповідної технічної документації, 26 вересня 2017 року ФГ Гашпар звернулося до відділу у Мукачівському районі ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області із заявою № ЗВ-2102642622017 про державну реєстрацію земельної ділянки площею 13,1095 га (фактично встановлена площа земельної ділянки після розроблення технічної документації), яка розташована за вказаною адресою.

10 жовтня 2017 року державним кадастровим реєстратором винесено рішення № РВ-2100197272017 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з підстав невідповідності електронного документа встановленим вимогам. Зокрема, зазначено, що договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 19 березня 2002 року, укладений з Мукачівською РДА, загальною площею земельної ділянки 20,28 га сільськогосподарського призначення (рілля). Формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок, земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера, сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Статтею 50 Закону України Про землеустрій передбачається наявність серед інших відомостей, також відомостей про обчислення площі земельної ділянки (змінена площа з 20,28 га на 13,1095 га), що вимагає формування нової земельної ділянки.

Згідно протоколу державного кадастрового реєстратора про проведення перевірки електронного документа № ПП-2100041402017 від 10 жовтня 2017 року в розділі Відомості про відповідність даних електронного документа зазначено, що такий не відповідає наявним даним Державного земельного кадастру (геодезичній та картографічній основам, даним індексних кадастрових карт (планів), відомостям про інші об'єкти Державного земельного кадастру, їх кількісним, якісним характеристикам та відомостям про значення оцінки земельної ділянки) та даним документації із землеустрою або оцінки землі.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають, а вимоги касаційної скарги є неприйнятними з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож суди попередніх інстанцій мали з'ясувати, чи було рішення відділу у Мукачівському районі ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області № РВ -2100197272017 від 10 жовтня 2017 року про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, зокрема, прийнято у межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, добросовісно, пропорційно, своєчасно.

Так, відповідно до абзацу третього статті 1 Закону України Про державний земельний кадастр (далі - Закон № 3613) державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Відповідно до абзацу другого статті 1 Закону № 3613 державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно з положеннями частини першої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до частини другої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Частиною третьою статті 24 Закону № 3613 передбачено, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою: особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи; власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи; органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності).

Пунктом 2 Розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Державний земельний кадастр передбачено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що державній реєстрації, тобто внесенню відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру, підлягають сформовані у встановленому порядку земельні ділянки з присвоєнням їм кадастрового номеру. При цьому, формування земельної ділянки здійснюється на підставі документації із землеустрою, вид якої залежить від способу формування земельної ділянки. До способів формування земельної ділянки віднесено, зокрема, відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності, поділ чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок та ін. Земельні ділянки, право користування на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, ФГ Гашпар отримало у користування (у тому числі на умовах оренди) земельну ділянку площею 20,28 га на підставі договору від 19 березня 2002 року, тобто до 2004 року, у зв'язку з чим вважається, що дана земельна ділянка сформована незалежно від присвоєння їй кадастрового номера.

У подальшому, у 2004 році із означеної земельної ділянки було виділено 7,15 га, яку передано у власність членам ФГ Гашпар , у результаті чого у користуванні позивача залишилось 13,13 га. Дана земельна ділянка не була виділена у натурі, право власності або користування на новоутворену земельну ділянку оформлено у встановленому порядку не було.

З огляду на вищезазначене, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про те, що земельна ділянка площею 13,13 га, яка залишилася в оренді фермерського господарства після розпаювання та передачі у власність членам фермерського господарства, підлягала формуванню із присвоєнням їй кадастрового номеру. Колегія суддів погоджується з таким висновком у зв'язку з наступним.

Відповідно до частини першої статті 93 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент укладення договору та надання земельних ділянок у власність) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам (частина друга статті 93 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на момент укладення договору та надання земельних ділянок у власність) об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Згідно з положеннями частини першої статті 6 Закону України Про оренду землі орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Як вбачається зі змісту наведених правових норм, площа земельної ділянки є істотною умовою договору та однією з характеристик земельної ділянки як об'єкта оренди.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до договору від 19 березня 2002 року на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), укладеного ОСОБА_3, як головою ФГ Гашпар , та Мукачівською районною державною адміністрацією, об'єктом оренди визначена земельна ділянка загальною площею 20,28 га.

Разом з тим, у зв'язку із наданням у вересні 2004 року земельних ділянок загальною площею 7,15 га у власність членам ФГ Гашпар (що підтверджується відповідними державними актами на право власності на землю) об'єктом оренди залишилася земельна ділянка площею 13,13 га. Однак, у 2004 році після зміни площі земельної ділянки, що передана позивачу на праві тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) зміни до договору від 19 березня 2002 року не вносилися.

Відповідно, земельна ділянка площею 13,13 га не надавалась у встановленому порядку у користування позивача до 2004 року, тобто її не можна вважати сформованою на підставі пункту 2 Розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Державний земельний кадастр .

Із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки площею 13,1095 га ФГ Гашпар звернулося 26 вересня 2017 року.

Згідно з положеннями частини п'ятої статті 5 Закону № 3613 внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону.

Частиною першою статті 9 Закону № 3613 передбачено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно із положеннями частини четвертої статті 9 Закону № 3613 державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 3613 для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Згідно з положеннями частини п'ятої статті 24 Закону № 3613 державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини (частина шоста статті 24 Закону № 3613).

На підставі системного аналізу наведених правових норм можна дійти до висновку про те, що державний кадастровий реєстратор для прийняття рішення перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства. При цьому, однією з підстав відмови у здійсненні державної реєстрації земельної є, зокрема, невідповідність поданих документів вимогам законодавства.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, для проведення державної кадастрової реєстрації позивачем було, зокрема, подано договір оренди та розроблену документації із землеустрою. При цьому, зі змісту оскарженого рішення № РВ-2100197272017 вбачається, що підставою відмови у проведенні державної реєстрації земельної ділянки, є те, що в технічній документації щодо встановлення (відновлення) земельної ділянки в натурі обчислена площа земельної ділянки 13,1095 га, а в договорі на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 19 березня 2002 року, складає 20,28 га, що вимагає формування нової земельної ділянки.

На цій підставі колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що відмова державного кадастрового реєстратора ґрунтується на законних підставах, відтак, не підлягає скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Враховуючи, що суд залишає без змін рішення судів попередніх інстанцій, то в силу частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фермерського господарства Гашпар залишити без задоволення.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 березня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: А.Ю. Бучик

М.І. Гриців