Рішення
від 19.04.2018 по справі 761/43036/17
ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/43036/17

Провадження № 2/761/1117/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого - судді Мальцева Д.О.,

за участю секретаря Шилан Д.О.,

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Щеколда Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва, в залі судових засідань, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Магістраль-77 про стягнення заробітної плати, компенсації за затримку розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

27.11.2017 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом, згідно якого, з урахуванням клопотання про доповнення позовних вимог, поданого до суду 18.12.2017 року, просить суд: стягнути з ТОВ Магістраль-77 на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 15 265,00 грн.; стягнути з ТОВ Магістраль-77 на її користь моральну шкоду в сумі 15 265,00 грн.; стягнути з ТОВ Магістраль-77 на її користь компенсацію за затримку розрахунку у розмірі її середнього заробітку по день фактичного розрахунку; зобов'язати ТОВ Магістраль-77 видати наказ про її звільнення відповідно до поданої заяви та зробити відповідний запис в трудову книжку про звільнення; зобов'язати ТОВ Магістраль-77 скасувати Наказ №10/11/17 від 10.11.2017 року про звільнення у зв'язку з виявленою невідповідністю з 10.11.2017 року.

Позовні вимоги та клопотання про доповнення позовних вимог обґрунтовано тим, що Наказом №36 від 26.06.2017 року позивач з 26.06.2017 року була прийнята на посаду головного бухгалтера в ТОВ Магістраль-77 .

В подальшому, а саме 28.11.2017 року позивач дізналася, що Наказом від 10.11.2017 року за №10/11/17 її було звільнення з займаної посади з 15.11.2017 року у зв'язку з виявленою невідповідністю.

Разом з тим, позивач вважає, що вказаний наказ не відповідає вимогам п.2 ст. 40 КЗпП України, оскільки при прийомі на роботою нею було пред'явлено відповідачу всі відповідні документи по освіту.

За вказаних обставин, позивач просить суд зобов'язати ТОВ Магістраль-77 скасувати Наказ №10/11/17 від 10.11.2017 року, видати наказ про її звільнення відповідно до поданої заяви від 01.11.2017 року та внести відповідний запис в трудову книжку.

Крім того, оскільки за весь період роботи в ТОВ Магістраль-77 позивач не отримувала заробітну плату, остання, посилаючись на положення ст.ст. 115, 116, 117, КЗпП України, вважає, що з відповідача на її користь підлягає до стягнення сума заборгованості по заробітній платі в розмірі 14 581,00 грн., компенсація при звільненні за невикористану відпустку (8 днів) в розмірі 684,00 грн. та компенсація за затримку розрахунку у розмірі її середнього заробітку по день фактичного розрахунку.

Також, позивач зазначає, що у зв'язку з протиправними діями відповідача, вона зазнав ще й значних моральні страждання, оскільки вона весь час переживала з приводу свого матеріального існування та втрати нормальних життєвих зв'язків. Тобто, на думку позивача, відповідач повинен відшкодувати їй моральну шкоду, яку вона оцінює у 15 265,00 грн. і яку також просить стягнути з відповідача на її користь.

Ухвалою від 29.11.2017 року було відкрито провадження у цивільній справі за вказаним позовом.

23.01.2018 року до суду надійшла заява відповідача про долучення до матеріалів справи документів щодо місцезнаходження ТОВ Магістраль-77 .

Ухвалою суду від 17.01.2018 року було залишення без задоволення клопотання позивача про розгляду справи в порядку спрощеного провадження та вирішено цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Магістраль-77 про стягнення заробітної плати, компенсації за затримку розрахунку при звільненні і відшкодування моральної шкоди розглядати у загальному позовному провадженні.

01.02.2018 року на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, згідно якого відповідач частково визнав позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за жовтень 2017 року та за період з 01.11.2017 року по 10.11.2017 року, а також компенсації при звільненні за невикористану відпустку. При цьому, як зауважив відповідач, в нього доказів на підтвердження виплати заробітної плати позивачу за весь період її роботи на підприємстві. Разом з тим, щодо задоволення решти позовних вимог відповідач заперечує в повному обсязі, посилаючись на їх безпідставність та необгрунтованість.

Ухвалою суду від 05.02.2018 року задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування у ТОВ Магістраль-77 копії банківської виписки по рахунку НОМЕР_1, відкритий у ПУаТ Кристалбанк за 07.09.2017 року.

Ухвалою суду від 01.03.2018 року закрито підготовче засідання за даним позовом та призначено справу до суду розгляду по суті.

01.03.2018 року на адресу суду надійшов зустрічний позов відповідача до позивача, у прийнятті якого до розгляду спільно з первісним позовом було відмовлено ухвалою суду від 19.04.2018 року.

01.03.2018 року на адресу суду надійшло клопотання відповідача про допит свідків, яке ухвалою суду від 19.04.2018 року було залишено без задоволення.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні визнав позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за жовтень 2017 року та за період з 01.11.2017 року по 10.11.2017 року, а також компенсації при звільненні за невикористану відпустку. Разом з тим, щодо задоволення решти позовних вимог відповідач заперечує в повному обсязі, посилаючись на їх безпідставність та необгрунтованість.

Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що з 26.06.2017 року позивач працювала на посаді головного бухгалтера в ТОВ Магістраль-77 та відповідно до Наказу №10/11/17 від 10.11.2017 року її було звільнено з займаної посади 15.11.2017 року у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації, на підставі п.2 ст. 40 КЗпП України.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 47 та ч. 1 ст. 83 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, в день звільнення позивачки відповідач не провів з неюрозрахунок по заробітній платі за червень - листопад 2017 року в розмірі 14 581,00 грн., а також не виплатив їй компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 684,00 грн.

Крім того, про відсутність доказів виплати позивачки вказаних сум також вказував й відповідач в своєму відзиві, визнавши при цьому заборгованість перед позивачем по заробітній платі за жовтень 2017 року, період з 01.11.2017 року по 10.11.2017 року та по виплаті компенсації при звільненні за невикористану відпустку.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивачки щодо стягнення з відповідача на її користь невиплаченої заробітної плати, починаючи з червня 2017 року по листопад 2017 року, в розмірі 14 581,00 грн., а також компенсації при звільненні за невикористану відпустку в розмірі 684,00 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.20 своєї постанови Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24.12.1999 року за №13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

При цьому, Конституційний Суд України в своєму рішенні від 22.02.2012 року за №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень ст.233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями ст.ст. 117, 237-1 КЗпП України роз'яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

До такої ж правової позиції дійшов й Верховний Суд України в своїй постанові від 29.01.2014 року по справі №6-144цс13.

Крім того, згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 14.12.2016 року по справі №6-788цс16, аналіз норма ст.ст. 47, 116, 117 КЗпП України дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Так, враховуючи те, що в останні 2 календарні місяці перед звільненням з роботи заробітна плата позивача становила 3240,00 грн., в яких було 42 робочих календарних днів, середньоденна заробітна плата для розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку становить 154 грн. 28 коп. ((3240+3240)/(42)=154,28).

При цьому, час затримки розрахунку 15.11.2017 року по 19.04.2018 року становить 106 робочих днів.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених положень законодавства, встановлених обставин справи, а також на підставі Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення середній заробіток за час затримкирозрахунку в сумі 16 351,56 грн. (154,28х106=16 351,56).

Стосовно ж вимог позивача про стягнення на його користь моральної шкоди у розмірі 15 265,00 грн., то суд вважає, що в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.

Частиною ч.1 ст. 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

При цьому, порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст. 237-1 КЗпП України.

Так, у відповідності до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно роз'яснень, які містяться в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 року за №4, судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Отже виходячи з вищенаведеного, можна дійти висновку, що захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси.

При цьому, слід зазначити, що компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових відносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.

Тобто, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, затримка виконання рішення про поновлення на роботі, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати (висновки Верховного Суду України, викладені в постанові №6-23цс12 від 25.04.2012 року).

Беручи до уваги вищевикладене, а також зважаючи на встановлені обставини справи, суд вважає, що порушення законних прав позивача, яке полягає у невиплаті заробітної плати, призводить до моральних страждань останньої, втрати нею нормальних життєвих зв'язків і вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Між тим, виходячи із засад розумності та справедливості, оцінюючи доводи позивача щодо обґрунтованості спричинення моральних страждань останньому, суд знаходить суму моральної шкоди в розмірі 15 265,00 грн. необґрунтовано завищеною та такою, що не відповідає ступеню перенесених страждань позивача, а тому вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 1 000,00 грн.

При цьому, суд відмовляє позивачу у задоволенні решти його позовних вимог, оскільки будь-яких належних до допустимих доказів, які б підтверджували обставини, викладені позивачем в їх обґрунтування, матеріали справи не містять.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначати, що в силу вимог чинного законодавства суд не наділений повноваженнями скасувати наказ про звільнення працівника, оскільки вчинення вказаної дії належить до виключної компетенції роботодавця.

Також, з огляду на часткове задоволення заявлених позовних вимог, суд, в порядку визначеному ст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 704,80 грн.

Враховуючи наведене, на підставі 43 Конституції України, ст.ст. 47, 83, 116, 117, 237-1 КЗпП України та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 200, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, п.п. 15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ТОВ Магістраль-77 про стягнення заробітної плати, компенсації за затримку розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди та скасування наказу - задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ Магістраль-77 (м.Київ, вул.Степана Руданського, 3-а, офіс 509а, ЄДРПОУ 39499002) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) заборгованість із виплати заробітної плати починаючи з червня 2017р. по листопад 2017року включно у розмірі 14581грн., компенсацію при звільненні за невикористану відпустку 684грн., середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 16351,56 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів та моральну шкоду у розмірі 1000грн., а всього: 32616грн.56 коп.

Стягнути з ТОВ Магістраль-77 (м.Київ, вул.Степана Руданського, 3-а, офіс 509а, ЄДРПОУ 39499002) на користь на користь держави 704,80 гривень судового збору.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати за один місяць.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м.Києва

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 23.04.2018 року.

Суддя:

СудШевченківський районний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення19.04.2018
Оприлюднено24.05.2018
Номер документу74187962
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —761/43036/17

Постанова від 10.06.2020

Цивільне

Київський апеляційний суд

Шахова Олена Василівна

Ухвала від 15.05.2020

Цивільне

Київський апеляційний суд

Шахова Олена Василівна

Постанова від 15.04.2020

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Антоненко Наталія Олександрівна

Ухвала від 19.03.2020

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Антоненко Наталія Олександрівна

Ухвала від 18.10.2018

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Антоненко Наталія Олександрівна

Постанова від 10.09.2018

Цивільне

Апеляційний суд міста Києва

Мараєва Наталія Євгенівна

Ухвала від 10.09.2018

Цивільне

Апеляційний суд міста Києва

Мараєва Наталія Євгенівна

Ухвала від 18.07.2018

Цивільне

Апеляційний суд міста Києва

Мараєва Наталія Євгенівна

Ухвала від 19.07.2018

Цивільне

Апеляційний суд міста Києва

Мараєва Наталія Євгенівна

Ухвала від 10.07.2018

Цивільне

Апеляційний суд міста Києва

Мараєва Наталія Євгенівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні