Рішення

від 18.05.2018 по справі 921/72/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 травня 2018 року м. ТернопільСправа № 921/72/18

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

при секретарі судового засідання Ранецькій Л.А.

розглянув справу

за позовом приватного підприємства "Володимир-Волинський "Скло-Центр", 44700, Волинська область, м. Володимир - Волинський, вул. Наталії Ужвій, 25

до відповідача приватного підприємства "Фабрика меблів "Нова", 46002, м. Тернопіль, вул. Промислова, 30, поштова адреса: 46002, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 2А

про стягнення заборгованості в сумі 385 096,22 грн, з яких: 321 079,29 грн - основна заборгованість, 11 321,00 грн - 3% річних та 52 695,93 грн - інфляційні нарахування

за участі представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, довіреність № ННА 842736 від 28.03.18;

відповідача: не прибув .

В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".

Встановив:

Приватне підприємство "Володимир-Волинський "Скло-Центр" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до приватного підприємства "Фабрика меблів "Нова" про стягнення заборгованості в сумі 385 096,22 грн, з яких: 321 079,29 грн - основна заборгованість, 11 321,00 грн - 3% річних та 52 695,93 грн - інфляційні нарахування.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем, взятих на себе зобов'язань згідно умов договору купівлі-продажу № 001/2016 від 02 березня 2016 року, внаслідок чого допустив заборгованість в заявленій до стягнення сумі, на яку нараховані інфляційні втрати та 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 01 березня 2018 року дану позовну заяву приватного підприємства "Володимир-Волинський "Скло-Центр" без номера та без дати за вх. № 84 від 28.02.2018, згідно ст. 174 ГПК України залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви до 19 березня 2018 року.

19 березня 2018 року на адресу суду від ПП "Володимир-Волинський "Скло-Центр" надійшла заява № 42 від 14.03.2018 (вх. № 7637), з якої вбачається, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви, про які зазначено в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 01 березня 2018 року.

Згідно ч. 3 ст. 174 ГПК України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою в день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 20.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 12.04.2018.

Відповідно до ухвали суду від 12.04.2018 розгляд справи відкладено на 03.05.2018. При цьому, даною ухвалою витребувано у позивача письмове пояснення щодо розбіжностей в номерах накладних на реалізацію товарно - матеріальних цінностей зазначених в тексті позовної заяви та копіях накладних, долучених до позовної заяви, а саме: щодо накладних, за якими виник борг.

02.05.2018 на адресу Господарського суду Тернопільської області від позивача, на виконання вимог ухвали суду від 12.04.2018, надійшли письмові пояснення № 61 від 26.04.2018 (вх.№ 10292), відповідно до яких ПП "Володимир-Волинський "Скло-Центр" зазначає, що відповідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" номер первинного документа не є обов'язковим реквізитом.

Також, у своїх поясненнях № 61 від 26.04.2018 (вх.№ 10292) позивач вказує, що відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Таким чином, згідно пояснення позивача № 61 від 26.04.2018 (вх.№ 10292), відповідно до загальновідомих і загальноприйнятих правил арифметики, так звані "провідні" або "незначущі" нулі, що проставляються в числах (в тому числі і порядкових номерах) в старших розрядах (зліва) до першої ненульової цифри числа, не впливають на значення числа (серійний номер). Отже, порядковий номер, написаний у накладній у вигляді "34", і порядковий номер згідно акту звіряння розрахунків від 09.03.2017, написаний у вигляді "0000034"- означає один і той самий порядковий номер -34 згідно накладної від 03.03.2016. Аналогічні пояснення надані і до решти накладних, за якими виник борг.

В судовому засіданні 03.05.2018 оголошувалась перерва до 18.05.2018.

В судове засідання 18.05.2018 прибув представник позивача, який в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач явку повноважного представника у призначене на 18.05.2018 судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не наддав, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлявся належним чином.

Водночас, суд зазначає, що в судовому засіданні 03.05.2018 брав участь повноважний представник ПП "Фабрика меблів Нова", згідно довіреності № 2 від 25.04.18, ОСОБА_2, отже, про оголошення перерви в судовому засіданні до 18.05.2018 відповідачу було відомо.

Враховуючи, що явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву відповідно до вимог ст. 42 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву на позовну заяву не перешкоджає повному та всебічному розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

При розгляді справи судом досліджено письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши подані докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

Згідно із ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

З матеріалів справи вбачається, що 02.03.2016 між приватним підприємством "ОСОБА_1 - Волинський "Скло - Центр" (Продавець) та приватним підприємством "Фабрика меблів "Нова" (Покупець) було укладено договір купівлі - продажу № 001/2016, відповідно до п. 1.1. якого Продавець передає вироби зі скла та дзеркала у власність Покупцеві, а Покупець приймає товар згідно з переліком в накладних та сплачує його вартість у строки та в порядку, передбаченому договором.

Згідно п. 2.1 договору ціна товару складається згідно калькуляції, в тому числі з ПДВ, Покупець зобов'язаний оплатити товар згідно видаткових накладних, а також вчинити за свій рахунок дії, необхідні для здійснення платежу. Ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (вартість сировини, собівартість, затрати тощо) (п. 2.2). Оплата предмета договору здійснюється Покупцем шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок Продавця у розмірі 100% згідно накладних (п.2.3).

Відповідно до п. 2.5, договір діє з моменту підписання і до 31.12.2016.

Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, і у відповідності із ст. 11 цього кодексу - однією з підстав виникнення зобов'язань.

На виконання умов договору №001/2016 від 02.03.2016 Продавцем по накладних на реалізацію товарно- матеріальних цінностей відпущено Покупцю виробів зі скла та дзеркал на загальну суму 449 966, 67 грн, зокрема: по накладній № 0000034 від 03.03.2016 на суму 8 758,15 грн, по накладній № 0000039 від 14.03.2016 на суму 24 129,23 грн, по накладній № 0000050 від 28.03.2016 на суму 48 122,53 грн, по накладній № 0000054 від 01.04.2016 на суму 7 471,73 грн, по накладній № 0000060 від 13.04.2016 на суму 23 590,98 грн, по накладній № 0000068 від 21.04.2016 на суму 87 784, 06 грн, по накладній № 0000085 від 30.05.2016 на суму 66 538, 46 грн, по накладній № 0000091 від 07.07.2016 на суму 114 185, 23 грн, по накладній № 00000112 від 06.07.2016 на суму 14 009,14 грн, по накладній № 00000117 від 11.07.2016 на суму 25 882,14 грн, по накладній № 00000142 від 09.08.2016 на суму 29 495,02 грн.

Згідно п. 5.3 договору Покупець зобов'язаний оплатити товар згідно договору №001/2016 від 02.03.2016 в 14 денний термін після прийняття товару.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 691, ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Однак, в порушення норм чинного законодавства, а також умов укладеного між сторонами правочину, отриманий Покупцем товар оплачувався не в повному розмірі та несвоєчасно, а саме: станом на 16.12.2016 вартість отриманого від позивача товару приватним підприємством "Фабрика меблів "Нова" (Покупецем) оплачено тільки в сумі 128 887, 38 грн, що підтверджується банківськими виписками по рахунку ПП "ОСОБА_1 - Волинський "Скло - Центр" (Продавця).

Отже, за решту отриманого згідно договору №001/2016 від 02.03.2016 товару, відповідач не розрахувався та на час звернення із даним позовом до суду його заборгованість перед приватним підприємством "ОСОБА_1 - Волинський "Скло - Центр" становить 321 079, 29 грн. Дана сума заборгованості (321 079,29 грн) підтверджується, також і актом звірки взаєморозрахунків № 95 від 09.03.2017, який підписаний та скріплений печатками обох сторін без зауважень.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Так, відповідно до умов договору №001/2016 від 02.03.2016 (п.п. 3.1, 3.3, 3.4) прийом - передача товару здійснюється на території Продавця в присутності уповноважених представників сторін, що супроводжується підписанням накладних на відпуск товару. Поставка товару здійснюється транспортом Покупця.

Приймання - передача товару по кількості та якості/комплектності здійснюється уповноваженою особою Покупця в місці постави, погодженому сторонами у замовленні та оформляється шляхом підписання видаткових накладних в двох оригінальних примірниках (по одному для кожної сторони) та проставлення печатки (штампа) Покупця. Один примірник такої накладної протягом 7-ми календарних днів повертається Покупцем Продавцю разом із оформленою довіреністю на одержання товару за видатковою накладною.

При виявленні недоліків по кількості чи якості комплектності товару Покупець призупиняє подальше приймання товару і складає акт, в якому вказує кількість оглянутого товару і характер виявлених при прийманні дефектів/недоліків. Покупець, при цьому, зобов'язаний викликати для участі у продовженні приймання товару уповноваженого представника Продавця. Виклик представника направляється Продавцю факсом чи поштою в день виявлення недоліків та повинен містити дані про характер виявлених недоліків та кількість товарів, щодо яких такі недоліки мають місце. Представники сторін складають та підписують акт про недоліки в 2- х примірниках по одному для кожної сторони. У випадку неявки представника Продавця протягом більше як 3 - х робочих днів з дня отримання виклику, ОСОБА_2 про недоліки складається та підписується комісією представників Покупця у складі не менш ніж 3 - х осіб, затверджується керівником Покупця та засвідчується відбитком його печатки, після чого протягом одного робочого дня надається Продавцю.

Як вбачається із матеріалів справи, учасниками судового процесу не представлено суду будь-яких документів (ОСОБА_2), які б засвідчували факт існування між сторонами суперечностей щодо виявлених недоліків по кількості, якості чи комплектності товару.

Також, суд зазначає, що в позовній заяві ПП "ОСОБА_1 - Волинський "Скло - Центр" посилається на накладні на реалізацію товарно - матеріальних цінностей, зокрема: на накладну № 0000034 від 03.03.2016 на суму 8 758,15 грн, на накладну № 0000039 від 14.03.2016 на суму 24 129,23 грн, на накладну № 0000050 від 28.03.2016 на суму 48 122,53 грн, на накладну № 0000054 від 01.04.2016 на суму 7 471,73 грн, на накладну № 0000060 від 13.04.2016 на суму 23 590,98 грн, на накладну № 0000068 від 21.04.2016 на суму 87 784, 06 грн, на накладну № 0000085 від 30.05.2016 на суму 66 538, 46 грн, на накладну № 0000091 від 07.07.2016 на суму 114 185, 23 грн, на накладну № 00000112 від 06.07.2016 на суму 14 009,14 грн, на накладну № 00000117 від 11.07.2016 на суму 25 882,14 грн, на накладну № 00000142 від 09.08.2016 на суму 29 495,02 грн. Однак, в долучених до позовної заяви додатках наявні накладні № 34 від 03.03.2016, № 39 від 14.03.2016, № 50 від 28.03.2016, № 54 від 01.04.2016, № 60 від 13.04.2016, № 68 від 21.04.2016, № 85 від 30.05.2016, № 91 від 07.07.2016, № 112 від 06.07.2016, № 117 від 11.07.2016 та № 142 від 09.08.2016 на суму 29 495,02 грн.

В той же час, ПП "ОСОБА_1 -Волинський "Скло - Центр" надало письмові пояснення № 61 від 26.04.2018 (вх.№ 10292) щодо розбіжностей в номерах накладних на реалізацію товарно - матеріальних цінностей зазначених в тексті позовної заяви та копіях накладних, долучених до позовної заяви, а саме щодо накладних, за якими виник борг.

Так, у письмових поясненнях № 61 від 26.04.2018 (вх.№ 10292) позивач зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Також, відповідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" номер первинного документа не є обов'язковим реквізитом.

Отже, як нумерувати первинні документи підприємство має право вирішувати самостійно.

При цьому, відповідно до загальновідомих і загальноприйнятих правил арифметики, так звані "провідні" або "незначущі" нулі, що проставляються в числах (в тому числі і порядкових номерах) в старших розрядах (зліва) до першої ненульової цифри числа, не впливають на значення числа (серійний номер). Отже, порядковий номер, написаний у накладній у вигляді "34", і порядковий номер згідно акту звіряння розрахунків від 09.03.2017, написаний у вигляді "0000034"- означає один і той самий порядковий номер -34 згідно накладної від 03.03.2016. Номер накладної "39" і номер згідно акту звіряння "0000039"- означає 39 згідно накладної від 14.03.2016. Номер накладної "50" і номер згідно акту звіряння "0000050"- означає 50 згідно накладної від 28.03.2016. Номер накладної "50" і номер згідно акту звіряння "0000050"- означає 54 згідно накладної від 01.04.2016. Номер накладної "60" і номер згідно акту звіряння "0000060"- означає 60 згідно накладної від 13.04.2016. Номер накладної "68" і номер згідно акту звіряння "0000068"- означає 68 згідно накладної від 21.04.2016. Номер накладної "85" і номер згідно акту звіряння "0000085"- означає 85 згідно накладної від 30.05.2016. Номер накладної "91" і номер згідно акту звіряння "0000091"- означає 91 згідно накладної від 07.06.2016. Номер накладної "112" і номер згідно акту звіряння "0000112"- означає 112 згідно накладної від 06.07.2016. Номер накладної "117" і номер згідно акту звіряння "0000117"- означає 117 згідно накладної від 11.07.2016. Номер накладної "142" і номер згідно акту звіряння "0000142"- означає 142 згідно накладної від 09.08.2016.

Враховуючи вищезазначені норми закону та пояснення позивача, суд вважає, що розбіжності в номерах накладних на реалізацію товарно - матеріальних цінностей зазначених в тексті позовної заяви та копіях накладних, долучених до позовної заяви відсутні.

Таким чином, відповідач в повному обсязі не оплатив вартості отриманих від позивача на підставі накладних товарно - матеріальних цінностей, що в силу ст. ст. 526 та 530 ЦК України є неприпустимим, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 321 079,29 грн підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені та документально підтверджені.

Пунктом 6.1 договору сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання цього договору сторони несуть майнову відповідальність, відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, суд вважає, що вимоги щодо стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.

Згідно представленого позивачем розрахунку за період з 17.12.2016 по 19.02.2018, розмір нарахованих відповідачу 3% річних - 11 321,00 грн, а інфляційних втрат - 52 695,93 грн.

Суд перевіривши з допомогою комп'ютерної програми "Ліга: Підприємство" представлені позивачем розрахунки встановив, що 3% річних за період з 17.12.2016 по 19.02.2018 складає 11 346,65 грн, інфляційні втрати - 52 695,98 грн. Тобто, сума інфляційних втрат та 3% річних є більшою, ніж зазначено у позовній заяві.

Отже, зважаючи на те, що суд не наділений повноваженнями самостійно виходити за межі позовних вимог, а тому вважає вимоги позивача про стягнення 3% річних в сумі 11 321,00 грн, а інфляційних втрат - 52 695,93 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (ч. 2 ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Пунктами 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, враховуючи порушення умов договору з боку відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст.73-75, 86, 129, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства "Фабрика меблів "Нова" (46002, м. Тернопіль, вул. Промислова, 30, поштова адреса: 46002, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 2А, код ЄДРПОУ 30344990) на користь приватного підприємства "Володимир-Волинський "Скло-Центр" (44700, Волинська область, м. Володимир - Волинський, вул. Наталії Ужвій, 25 код ЄДРПОУ 33661160) - 321 079 (триста двадцять одну тисячу сімдесят дев'ять) грн 29 коп - боргу, 11 321 (одинадцять тисяч триста двадцять одну) грн 00 коп. - 3% річних, 52 695 (п'ятдесят дві тисячі шістсот дев'яносто п'ять) грн 93 коп. - інфляційних втрат та 5 776 (п'ять тисяч сімсот сімдесят шість) грн 00 коп - судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено 24.05.2018.

Суддя Н.В. Охотницька