Рішення

від 23.05.2018 по справі 826/9984/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 травня 2018 року № 826/9984/17

Окружний адміністративний суд міста Києва під головуванням судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична фірма Неоклеус та Довбенко до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування наказу, визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Юридична фірма Неоклеус та Довбенко звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві та, з урахуванням уточнених позовних вимог, остаточно просить суд:

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 24 липня 2017 року № 6943 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична фірма Неоклеус та Довбенко ;

визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки на підставі наказу від 24 липня 2017 року № 6943 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична фірма Неоклеус та Довбенко .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 19 червня 2017 року позивачем отримано запит Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 09 червня 2017 року № 15813/10/26-15-14-04-04-14 Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень), на який позивачем 11 липня 2017 року надано відповідь з наданням запитуваних документів.

Проте, відповідачем за результатами розгляду доповідної записки управління спеціального аудиту від 20 липня 2017 року № 3471/26-15-14-04-02 24 липня 2017 року видано наказ № 6943 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична фірма Неоклеус та Довбенко .

Позивач вважає, що спірний наказ про проведення перевірки є протиправним, а тому підлягає скасуванню, а крім того, вважає протиправними і дії відповідача з проведення перевірки на підставі оскаржуваного наказу.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі № 826/9984/17 (далі - справа) , яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив. Разом з тим, через канцелярію суду надійшли письмові заперечення відповідача, які долучено до матеріалів справи.

Виходячи з положень частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вчинення процесуальної дії), у судовому засіданні судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінивши у порядку письмового провадження належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

19 червня 2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична фірма Неоклеус та Довбенко отримано запит від Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 09 червня 2017 року № 15813/10/26-15-14-04-04-14 Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) у якому, посилаючись на підпункти 16.1.5, 16.1.7 пункту 16.1 статті 16, підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, підпункту 3 абзацу 3 пункту 73.3 статті 73, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, містилась вимога про надання засвідчених підписом посадової особи Товариства та скріплених печаткою (у разі наявності) копій документів, що безпосередньо стосуються господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків (їх відображення в обліку і звітності) із Товариствами з обмеженою відповідальністю Факс ЛТД , Арном Груп , Альт-Форм , Стайліка , Гротекс Плюс у період з лютого по травень та за липень 2016 року.

Законодавством визначено, що відповідь на запит контролюючого органу надається протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту. З урахуванням того, що 28 червня в Україні святкується День Конституції України з наданням вихідного дня, відповідь на запит надано лише 11 липня 2017 року.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про своєчасність надання запитуваних документів та про відсутність правових підстав для призначення перевірки.

Проте, 24 липня 2017 року начальником Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві видано наказ № 6943 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична фірма Неоклеус та Довбенко з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентами-постачальниками ТОВ Агромат-Інвест за жовтень 2016 року, ТОВ Рефул Ресурс за жовтень 2016 року, ТОВ Мега-Старт за жовтень 2016 року, ТОВ Гротекс Плюс за період з червня по липень 2016 року, ТОВ Альт-Форм за квітень 2016 року, ТОВ Еліт Фінанс Груп за грудень 2016 року, ТОВ Факс ЛТД за лютий 2016 року, ТОВ Стайліка за період з травня по червень 2016 року, ТОВ Арном Груп за березень 2016 року.

Позивач зауважує, що відповідачем призначено документальну позапланову виїзну перевірку щодо господарських відносин позивача з рядом контрагентів, щодо яких не йшлося у запиті відповідача від 09 червня 2017 року, а крім того у розділі ІІ Акту перевірки відповідач посилається на надіслання позивачу запитів від 20 квітня 2017 року № 9795/10/26-15-14-04-03, від 31 жовтня 2016 року № 37717/10/26-55-12-01 та від 05 квітня 2017 року № 8333/10/26-15-14-04-04-14 щодо господарських відносин з ТОВ Агромат-Інвест , ТОВ Рефул Ресурс , ТОВ Мега-Старт , ТОВ Еліт Фінанс груп . Проте, вказані запити стосувалися господарських відносин позивача з ТОВ Мега-Старт , ТОВ Еліт Фінанс груп , на які у визначені законодавством строки позивачем надавалися відповіді з доданням витребуваних документів. При цьому, запит від 31 жовтня 2016 року № 37717/10/26-55-12-01 надсилався іншим органом - Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, а не відповідачем.

Окрім того, 27 липня 2017 року посадовою особою відповідача вручено представнику позивача направлення на перевірку від 26 липня 2017 року № 787/26-15-14-04-02 та запит від 27 липня 2017 року про надання документів, яким запропоновано у строк до 15.00 години 01 серпня 2017 року надати до перевірки оригінали документів щодо господарських відносин позивача з контрагентами з приводу яких призначено перевірку.

Тобто, як зазначає позивач, копію оскаржуваного наказу отримано ним на наступний день після початку проведення перевірки, що суперечить вимогам чинного законодавства.

01 серпня 2017 року посадовій особі відповідача відмовлено у допуску до проведення перевірки та запропоновано скласти Акт про відмову у допуску до перевірки. Однак, відповідачем у складені такого Акту було відмовлено з посиланням на те, що перевірку буде проведено з використанням документів, які надавались на запит.

08 серпня 2017 року посадовій особі відповідача під час повторного прибуття до офісу позивача відмовлено у допуску до проведення перевірки та знову запропоновано скласти Акт про відмову у допуску до перевірки, проте представником відповідача повторно відмовлено у складенні відповідного Акту.

З урахуванням таких обставин, позивач 08 серпня 2017 року письмово повідомив відповідача про незгоду із проведенням перевірки та допуском до проведення перевірки посадових осіб відповідача з вимогою скласти Акт про відмову у допуску до проведення перевірки.

Проте, відповідачем проведено перевірку, за результатами якої 15 серпня 2017 року складено Акт № 577/26-15-14-04-02/40049303.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Платник податків зобов'язаний, зокрема, подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання (підпункт 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 ПК України) та подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством (підпункт 16.1.7 пункту 16.1 статті 16 ПК України).

Відповідно до підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.

Згідно з підпунктом 3 абзацу 3 пункту 73.3 статті 73 ПК України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи(пункт 75.1. статті 75 ПК України).

Відповідно до підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу "витягнутої руки", крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог підпунктів 140.5.4, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

78.1.4. виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту;

Пунктом 78.4 статті 78 ПК України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу (пункт 78.5 статті 78 ПК України).

Пункт 79.1 статті 79 ПК України встановлює, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

З письмових заперечень відповідача, що також підтверджується і позивачем, вбачається, що запит Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 09 червня 2017 року № 15813/10/26-15-14-04-04-14 Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) отримано позивачем 19 червня 2017 року.

Вказані обставини також підтверджуються даними сервісу відстеження поштових пересилань офіційного сайту УДППЗ Укрпошта , які долучено до матеріалів справи.

Зі спірного наказу вбачається, що документальна позапланова виїзна перевірка позивача призначена на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

Виходячи зі змісту підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, позивачем протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту необхідно було надати пояснення та документальні підтвердження, про які зазначено у запиті контролюючого органу.

На думку відповідача, граничний строк надання відповіді на запит припадав на 10 липня 2017 року.

Разом з тим, судом встановлено, що позивачем відповідь на запит надано 11 липня 2017 року з урахуванням того, що 28 червня - День Конституції України є святковим і вихідним днем.

Відповідно до частини другої статті 43 Конституції України, максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Статтею 73 Кодексу законів про працю України встановлено такі святкові і неробочі дні, зокрема: 28 червня - День Конституції України.

За таких обставин, суд вважає доведеними доводи позивача щодо своєчасного направлення відповіді на запит з долученням витребуваних документів, саме на 15 робочий день з дня, наступного за днем отримання запиту.

Оскільки з аналізу чинного законодавства вбачається, що документальна позапланова перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення, враховуючи те, що відповідачем призначено перевірку саме з підстав пропущення позивачем строку для надання відповіді та документів на запит контролюючого органу, суд дійшов висновку про відсутність передбачених підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України підстав для проведення документальної позапланової перевірки.

На підтвердження обставин правомірності прийняття спірного наказу відповідачем також не надано суду доповідної записки управління спеціального аудиту від 20 липня 2017 року № 3471/26-15-14-04-02, яка слугувала підставою для його прийняття.

Окрім того, суд зазначає, що право на проведення перевірки виникає за умови завчасного надіслання до початку перевірки платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Сторонами не заперечується, що спірний наказ та направлення на перевірку вручено уповноваженому представнику позивача 27 липня 2017 року, тоді як спірним наказом визначено, що перевірка проводиться тривалістю 10 робочих днів з 26 липня 2017 року.

З письмових заперечень відповідача вбачається, що з метою вручення наказу посадовими особами здійснено вихід за податковою адресою платника податків, який попередньо в телефонному режимі був повідомлений про проведення перевірки, проте у зв'язку з його відсутністю за податковою адресою складено відповідний Акт про відсутність посадових осіб, а копію наказу направлено позивачу засобами поштового зв'язку.

З долучених до матеріалів справи документів вбачається, що спірний наказ направлено позивачу засобами поштового зв'язку дійсно 26 липня 2017 року.

За таких обставин, суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог чинного законодавства щодо належного повідомлення позивача про проведення перевірки, оскільки направлення спірного наказу засобами поштового зв'язку відбулося 26 липня 2017 року, тоді як днем початку проведення перевірки визначено 26 липня 2017 року, що не може вважатись належним повідомленням позивача про її проведення.

Суд звертає увагу, що платник податків, який вважає, що був порушений порядок та підстави проведення перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки, як це передбачено статтею 81 Податкового кодексу України.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 24 грудня 2010 року №21-25а10, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

До аналогічних висновків дійшов також Вищий адміністративний суд України в ході розгляду адміністративних справи про скасування наказу та визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень (ухвали від 26 квітня 2017 року № К/800/23565/15, 12 квітня 2016 року № К/800/34845/14, 04 жовтня 2016 року № К/800/8821/16).

Окрім того, з постанови Верховного Суду України від 27 січня 2015 року у справі № 21-425а-14 вбачається, що аналізованими нормами ПК, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до початку її виконання. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

З долучених до матеріалів копій документів, а саме з Акту перевірки від 15 серпня 2017 року № 577/26-15-14-04-02/40049303 вбачається, що перевірка проводилась на підставі наданих позивачем документів копій документів на запити відповідача.

З письмових заперечень відповідача вбачається, що фактично лише на 9 день проведення перевірки, після того як було здійснено допуск посадових осіб до її проведення і надано частину документів на запит про надання документів для перевірки, позивачем було вчинено дії по не допуску посадових осіб до проведення перевірки.

Таким чином, наявні матеріали справи свідчать про не допуск працівників контролюючого органу до проведення позапланової виїзної перевірки товариства та вказані обставини підтверджуються письмовими доказами самого відповідача.

Вказане дає підстави дійти висновку, що позивач скористався правом на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю, не допустивши представників контролюючого органу до проведення перевірки.

Отже, враховуючи вищенаведене, а також встановлення судом обставин відсутності підстав для видання наказу про проведення перевірки та проведення перевірки, а також не допуску позивачем посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, не надання відповідних документів для проведення перевірки, надання документів лише на запит відповідача, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним наказу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 24 липня 2017 року № 6943, що є підставою для його скасування та, одночасно, визнання дій відповідача щодо проведення перевірки протиправними.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З долученого до матеріалів справи платіжного доручення від 03 серпня 2017 року № 21 вбачається сплата позивачем судових витрат у виді судового збору на загальну суму 1600,00 гривень.

Керуючись статтями 72-73, 76-77, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 24 липня 2017 року № 6943 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Юридична фірма Неоклеус та Довбенко .

Визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки на підставі наказу від 24 липня 2017 року № 6943 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична фірма Неоклеус та Довбенко .

Стягнути судові витрати в сумі 1600,00 гривень на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична фірма Неоклеус та Довбенко (код ЄДРПОУ 40049303, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, 52, 01030) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 394339980, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, 04116).

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда