Ухвала

від 12.11.2018 по справі 826/9984/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/9984/17                                                                               УХВАЛА про залишення апеляційної скарги без руху   12 листопада 2018 року                                                                                   м. Київ           Суддя Шостого апеляційного адміністративного суду Кучма А.Ю., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.05.2018 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Неоклеус та Довбенко" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу, визнання дій протиправними, -                                                       ВСТАНОВИЛА: Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.05.2018 адмністративний позов задоволено. Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідачем  подано апеляційну скаргу. Перевіривши апеляційну скаргу, суд вважає, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст.ст. 295 та 296 КАС України. Так, згідно пункту 1 частини п'ятої статті 296 КАС України апелянтом сплачено судовий збір не в повному обсязі. Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011 №3674-VІ, який набрав чинності з 01.11.2011 (далі по тексту Закону №3674-VІ). Відповідно до п.2 частини третьої ст. 4 Закону №3674-VІ (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) за подання апеляційної скарги на рішення суду, розмір судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Згідно з частиною першою статті 4 Закону №3674-VІ (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2017 рік” розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2017 року становить 1600 гривень. Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява подана у серпні 2017 року. Водночас, при подачі даної позовної заяви підлягала сплаті ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру юридичною особою 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви). Відповідно до частини третьої статті 6 Закону №3674-VІ, у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. З урахуванням поданої у вересні 2017 року заяви про зміну предмету позову позивач заявив 2 (дві) вимоги немайнового характеру. Таким чином, розмір ставки судового збору, за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, в даному випадку, становить (1600*1)*2)*150% = 4800,00 грн. Як вбачається з матеріалів справи, апелянтом додано до апеляційної скарги документ про сплату судового збору на суму 2400,00 грн замість необхідного 4800,00 грн. Таким чином у порушення наведених норм, апелянтом не в повному обсязі сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі, який визначено в Законі №3674-VІ. Згідно частини першої ст. 9 Закону №3674-VІ судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Відтак, Шостий апеляційний адміністративний суд для сплати судового збору має наступні реквізити: отримувач коштів: УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача - 34312206081055, код  класифікації доходів бюджету  - 22030101. Також суд звертає увагу на те, що Законом №3674-VІ (VІ (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) не встановлено пільг щодо сплати судового збору для апелянта, який є відповідачем у даній справі. Враховуючи, що апелянтом не додано до апеляційної скарги документ про сплату судового збору в повному обсязі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без руху. З матеріалів справи вбачаться, що Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві вже двічі зверталось до суду з апеляційною скаргою на оскаржуване рішення. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2018 апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.05.2018 повернуто відповідачу у зв'язку з тим, що апелянтом не додано до апеляційної скарги належного документу про свої повноваження (а.с. 146). 23.08.2018 - Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві подало до суду апеляційну скаргу. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2018 апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з тим, що апелянтом до апеляційної скарги не додано документу по сплату судового збору (а.с. 162-163). Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2018 апеляційну скаргу повернуто відповідачу у зв'язку з тим, що апелянтом не було усунуто недоліки, зазначені в ухвалі судді Київського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2018 про залишення апеляційної скарги без руху (а.с. 171). Як вбачається з матеріалів справи, 26.10.2018, тобто з пропуском встановленого ст. 295 КАС України строку, апелянтом до канцелярії суду втретє подано апеляційну скаргу. Разом з апеляційною скаргою подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження. Перевіривши апеляційну скаргу, суд вважає, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст.ст. 295 КАС України. За правилами частини першої ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Статтею 44 КАС України в чинній редакції, передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом. Таким чином, позивач або відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору, для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. При цьому, слід звернути увагу, що підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 26.04.2018 (справа №820/4420/18). Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа “Стаббігс на інші проти Великобританії”, справа “Девеер проти Бельгії”, справа “Креуз проти Польщі”). Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. При цьому, державні органи, які є рівними перед законом і судом поряд з іншими учасниками справи, зобов'язанні діяти вчасно та в належний спосіб, в тому числі, при оскарженні судових рішень в апеляційному порядку, у зв'язку з чим, будь-які зволікання останніх зі сплатою судового збору у строк, встановлений процесуальним законом для оскарження судового рішення або судом для усунення недоліків апеляційної скарги, як і звернення з клопотаннями про поновлення і продовження через це вказаних строків, відстрочення або звільнення від сплати судового збору, не свідчать про неухильне виконання покладених на нього обов'язків як учасника справи і намір добросовісної реалізації права на апеляційний перегляд справи, який, при цьому, мав можливість планування і здійснення видатків бюджету, а в разі потреби їх перерозподілу протягом усього бюджетного року таким чином, щоб забезпечити своєчасне і у повному обсязі проведення необхідних платежів. Отже, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не може випливати на дотримання строку апеляційного оскарження, і як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 26.04.2018 (справа №814/1646/16). Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що обставини, вказані у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження не свідчать про поважність підстав пропуску строку апеляційного оскарження. Доказів наявності непереборних обставин, які б перешкоджали апеляційному оскарженню судового рішення матеріали справи не містять. Відтак, апелянту слід надати інші докази поважності причин пропуску строку подання апеляційної скарги. У відповідності до частини другої ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, згідно з якими апеляційна скарга залишається без руху з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії даної ухвали. Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 132, 169, 295, 296, 298 КАС України, - УХВАЛИЛА : Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.05.2018 - залишити без руху. Встановити скаржнику десятиденний строк з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, для усунення недоліків апеляційної скарги. Після усунення недоліків апеляційної скарги у строк, встановлений судом, вона вважатиметься поданою у день первинного її подання до суду. Роз'яснити апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали у зазначений вище строк в частині ненадання належних підстав пропуску строку буде вирішуватись питання про відмову у відкритті апеляційного провадження, що позбавляє апелянта права повторного звернення до апеляційного суду з цього питання, або питання про повернення апеляційної скарги у разі невиконання інших вимог ухвали. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає касаційному оскарженню.                                           Суддя                                                                                      А.Ю. Кучма