Постанова

від 15.05.2018 по справі 903/111/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 903/111/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

учасники справи:

заступник керівника Луцької місцевої прокуратури

позивач (стягувач) - Луцька міська рада

відповідач (боржник) - приватне підприємство "Октопус-2015"

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду у складі Василишина А.Р. - головуючого, Філіпової Т.Л., Бучинської Г.Б. від 16 серпня 2017 року та ухвалу Господарського суду Волинської області у складі Дем'яка В.М. від 04 липня 2017 року

за скаргою першого заступника керівника Луцької місцевої прокуратури на дії державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області

Історія справи

Короткий зміст вимог скарги

1. У червні 2017 року перший заступник керівника Луцької місцевої прокуратури (далі - прокурор) звернувся зі скаргою на дії державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі - ВДВС) при виконанні прийнятого у межах даної справи рішення Господарського суду Волинської області від 04 квітня 2017 року про стягнення з приватного підприємства "Октопус-2015" (далі - відповідач, боржник) на користь Луцької міської ради (далі - позивач) 830 631,68 грн. збитків

1.1. Вимоги скарги полягали у визнанні неправомірним та скасуванні рішення ВДВС, викладене в повідомленні від 01.06.2017 № 18306, про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 8 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження"; зобов'язання ВДВС невідкладно відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню наказу від 04.05.2017 у справі № 903/111/17.

2. Скарга мотивована незаконністю вимоги ВДВС про сплату авансового внеску, оскільки у даному випадку із заявою до ВДВС звертався орган прокуратури, який є учасником виконавчого провадження та звільнений від сплати авансового внеску на підставі частини 2 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження".

Короткий зміст судових рішень, прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій

3. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 04 липня 2017 року, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16 серпня 2017 року, скаргу прокурора задоволено частково.

3.1. Визнано неправомірним та скасовано рішення ВДВС, викладене в повідомленні від 01.06.2017 № 18306, про повернення виконавчого документа стягувачу. В задоволенні іншої частини скарги відмовлено.

4. Судові рішення в частині задоволення скарги мотивовані тим, що у виданому у даній справі наказі від 04.05.2017 № 903/111/17-1 стягувачем є Луцька міська рада, а боржником ПП "Октопус-2015". Проте для примусового виконання вказаний наказ до ВДВС був надісланий прокурором, який подавав позов в інтересах Луцької міської ради, є учасником даної справи та звільнений від сплати авансового внеску на підставі абз. 8 ч. 2 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження".

4.1. В обґрунтування своєї позиції судами зазначено, що стаття 26 Закону України "Про виконавче провадження" містить вимогу про сплату авансового внеску стягувачем, проте у той же час за вказаною нормою державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа у тому числі за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді. При цьому відповідно до частини 2 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Отже, прокурор у разі представництва інтересів держави в суді має право брати участь у виконавчому провадженні та звільнений від сплати авансового внеску.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У грудні 2017 року Другий відділ державної виконавчої служби міста Луцьк подав касаційну скаргу, у якій просить вказані судові рішення скасувати.

Аргументи учасників справи

Доводи ВДВС, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

6. Законом чітко розмежовано статус сторін виконавчого провадження (стягувач, боржник) та інших учасників виконавчого провадження. У даній справі прокурор є лише учасником виконавчого провадження, а його стороною - стягувачем за виконавчим документом є орган місцевого самоврядування, який не має пільг по сплаті авансового внеску.

Позиція прокуратури у відзиві на касаційну скаргу

7 . Прокурор, як учасник виконавчого провадження та представник інтересів держави, звільнений від сплати авансового внеску при зверненні до ВДВС з метою примусового виконання судового рішення.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

8 . Відповідно до частин 1-3 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.

9 . Як встановлено судами, у даній справі примусове стягнення коштів за судовим рішенням відбувається на користь органу місцевого самоврядування - Луцької міської ради, яка і вказана стягувачем у наказі від 04.05.2017 № 903/111/17-1. В той же час, заява про примусове виконання рішення була подана саме прокурором, який звернувся в інтересах стягувача з позовною заявою щодо стягнення відповідної суми.

10 . Спір у даній справі виник через вимогу ВДВС про сплату авансового внеску, яку прокурор вважає незаконною, посилаючись на частину 2 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки за приписами вказаної статті він звільнений від сплати авансового внеску.

11. У відповідності до частини 2 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Від сплати авансового внеску звільняються стягувачі за рішеннями про: (1) стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин; (2) обчислення, призначення, перерахунок, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; (3) відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи; (4) стягнення аліментів; (5) відшкодування майнової та/або моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

12 . За приписами згаданої статті, від сплати авансового внеску також звільняються державні органи, інваліди війни, інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп, громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби.

13 . Таким чином, прокурор, як учасник виконавчого провадження, звільняється від сплати авансового внеску в порядку абз. 8 ч. 2 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" у разі звернення до державної виконавчої служби з метою примусового виконання судового рішення про стягнення коштів на користь держави в особі відповідного державного органу.

14. Відповідно до статті 5 Конституції України народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. З цього конституційного положення у системному взаємозв'язку з положеннями статті 6 Конституції України про те, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, випливає, що органи місцевого самоврядування не є органами державної влади, а місцеве самоврядування слід розглядати як форму здійснення народом влади, яка визнається і гарантується в Україні (стаття 7 Конституції України) (рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2002 року у справі N 6-рп/2002).

15 . Отже, оскільки стягувачем у справі № 903/111/17 є Луцька міська рада, яка не має визначених абзацом 2 частини 2 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" пільг по сплаті авансового внеску, то його сплата у разі звернення до органів державної виконавчої служби з метою примусового виконання судового рішення у даній справі відбувається на загальних підставах.

16 . При цьому Верховний Суд звертає увагу, що за приписами статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" платниками авансового внеску є саме стягувачі, а сама по собі обставина подання наказу для виконання до державної виконавчої служби не наділяє прокурора статусом стягувача в розумінні статті 15 вказаного Закону та, відповідно, не дає підстав для звільнення від сплати авансового внеску у даному випадку.

17. Отже, висновки судів попередніх інстанцій в пункті 4.1 цієї Постанови є наслідком неправильного застосування положень статті 15 та частини 2 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження".

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

18. Враховуючи вищенаведене та керуючись частиною 1 статті 311 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувані судові рішення в частині задоволення скарги прокурора підлягають скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального права з прийняттям у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні скарги.

Щодо судових витрат

19 . У зв'язку із задоволенням касаційної скарги та скасуванням судових рішень витрати скаржника по сплаті судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 304, 306, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Волинської області від 04 липня 2017 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16 серпня 2017 року у справі № 903/111/17 в частині задоволення скарги першого заступника керівника Луцької місцевої прокуратури скасувати.

3. Прийняти у цій частині нове рішення, яким у задоволенні скарги першого заступника керівника Луцької місцевої прокуратури відмовити.

4. В іншій частині ухвалу Господарського суду Волинської області від 04 липня 2017 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16 серпня 2017 року у справі № 903/111/17 залишити без змін.

5 . Стягнути з Луцької міської ради (43000, м. Луцьк, вул. Б. Хмельницького, 19; ідентифікаційний код 34745204) на користь Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк (43021, м. Луцьк, вул. Винниченка, 27/а; ідентифікаційний код 35041370) 3 200 грн. витрат по сплаті судового збору.

6. Доручити Господарському суду Волинської області видати наказ.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.