Рішення

від 24.05.2018 по справі 808/1704/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року Справа № 808/1704/17 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» (69068, м. Запоріжжя, пр-т. Моторобудівників, буд.15, код ЄДРПОУ 14307794)

до: Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд.11-г, код ЄДРПОУ 39440996)

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.05.2017 №0002714707

ВСТАНОВИВ:

09.06.2017 Публічне акціонерне товариство «Мотор Січ» (далі – позивач, ПАТ «Мотор-Січ») звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі – відповідач), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002714707 від 23.05.2017 в частині зменшення бюджетного відшкодування в сумі 5991248 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 2995624 грн.

Ухвалою суду від 12.06.2017 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 13.07.2017 №2136-VII (далі – КАС України), позивачу було надано строк до 10.07.2017 для усунення недоліків позовної заяви.           

          Ухвалою суду від 10.07.2017 відкрито провадження в адміністративній справі №808/1704/17, закінчено підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи на 25.07.2017.

Провадження у справі неодноразово зупинялось за клопотаннями представників сторін для надання додаткових доказів по справі.

Ухвалою суду від 20.12.2017 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 20.12.2017 в процесі підготовчого провадження за правилами загального позовного провадження призначено підготовче засідання по справі на 17.01.2018.

Ухвалою суду від 17.01.2018 у підготовчому судовому засіданні по справі оголошувалась перерва до 20.02.2018.

Ухвалою суду від 20.02.2018 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче судове засідання по справі до 12.03.2018.

Ухвалою суду від 12.03.2018 провадження у справі зупинене за клопотанням сторін для примирення до 24.04.2018.

24.04.2018 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 24.04.2018 закрито підготовче провадження та за клопотанням сторін призначено справу до судового розгляду по суті на 24.04.2018 в порядку письмового провадження.

У зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Обґрунтування позовних вимог викладено у позовній заяві, заяві про уточнення позовних вимог від 23.11.2017, а також у відповіді на відзив відповідача від 12.02.2018. Зокрема зазначено, що встановлені перевіркою порушення норм податкового законодавства при вчиненні господарських операцій з постачальниками, перелік яких наведено в акті перевірки, не мають відношення до ПАТ «Мотор Січ» та його посадових осіб, а тому не визначають встановлення ознак жодного злочину в їх діях. В свою чергу, надані до справи документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами, в тому числі по ланцюгу, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на приховування податків та отримання податкової вигоди. При цьому, факт отримання придбаних матеріальних ресурсів підтверджено не тільки належним чином оформленими первинними документами, а й фактом їх використання при виготовленні продукції та наданні послуг, який не спростований податковим органом. Відтак, з позиції позивача, наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення досліджених контролюючим органом господарських операцій в бухгалтерському обліку, а висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є необґрунтованим, що зумовлює відсутність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій. Вказані ж в акті перевірки порушення є суто суб'єктивною думкою податкового органу, яка ґрунтується на припущеннях. З огляду на викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та визнати протиправним, скасувати податкове повідомлення-рішення №0002714707 від 23.05.2017 в частині зменшення бюджетного відшкодування в сумі 5991248 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 2995624 грн.

Заперечення проти позовних вимог викладено у відзиві на позов від 15.01.2018, а також у запереченнях на відповідь на відзив від 05.03.2018. Відповідачем зазначено, що ПАТ «Мотор Січ» неправомірно враховано при формуванні податкового кредиту за період вказаний у акті перевірки суми податку на додану вартість у розмірі 8021748 грн. по податковим накладним контрагентів, які не є виробниками продукції реалізованої ПАТ «Мотор Січ», та згідно аналізу податкової звітності контрагентів, останні не придбавали реалізовану позивачу продукцію по всьому ланцюгу постачання, а відповідно до змісту зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, контрагенти відображали придбання у своїх постачальників товарів з іншою номенклатурою, в той час як по ланцюгу постачання до ПАТ «Мотор Січ» відображено реалізацію інших товарів, що свідчить про документальне оформлення контрагентами операцій з придбання та поставки товарів, і про формування податкового кредиту за рахунок «підміни» товару, і про реалізацію товарів позивачу при фактичному «розриві» ланцюга постачання. Відтак, відповідачем вказано на нереальне виконання спірних поставок продукції в адресу позивача, та не врахування при здійсненні позивачем вибору контрагентів і укладення з ним договорів розумної обережності, обставин укладення та виконання з ним договору після належної та достатньої перевірки ділової репутації цього контрагента, і його спроможності виконати свої зобов'язання. Відтак, надані до перевірки первинні документи лише формально описують зовнішню форму операцій позивача з його контрагентами, але не розкривають внутрішню суть таких операцій і їх справжність та економічну вигоду і ділову мету сторін правочину. В свою чергу, факт відсутності здійснення господарських операцій по транспортуванню контрагентами продукції позивачу, підтверджується неможливістю реального здійснення зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна та обсягу матеріальних ресурсів. Зважаючи на встановлення факту штучного створення документообігу та транзитних фінансових потоків задля імітації господарських операцій, що дають право на формування сум податкового кредиту та підстав отримання податкової вигоди, відповідач стверджує про безтоварний (нереальний) характер господарських операцій позивача з контрагентами, які не були спрямовані на фактичні зміни в структурі активів та зобов'язань і власному капіталі сторін правочинів у відповідності до їх змісту. На підставі викладеного, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, обставини якими обґрунтовуються позовні вимоги, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

З 09.03.2017 по 12.04.2017 службовими особами Запорізького управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ «Мотор Січ» з питань правильності відображення в податковому обліку з ПДВ господарських операцій по взаємовідносинам з контрагентами та за періоди наведеними у додатку №1 до акту перевірки.

За результатами вказаної перевірки було складено акт перевірки №24/28-10-47-07/14307794 від 27.04.2017 (а.с.30-237, т.1).

Перевіркою встановлено порушення позивачем абз. «а» п.198.1, п.198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, абз. «б» п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, п.5 розділу ІІІ, пп.1 п.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, в результаті чого підприємством завищено суму бюджетного відшкодування у сумі 8021748 грн., у тому числі: березень 206 р. – 780427 грн., квітень 2016 р. – 344424 грн.; травень 2016 р. – 1432228 грн., червень 2016 р. – 1782114 грн., липень 2016 р. – 1578389 грн., серпень 2016 р. – 650700 грн., вересень 2016 р. – 1023271 грн., жовтень 2016 р. – 377100 грн., листопад 2016 р. – 50095 грн.

Позивачем оскаржено акт перевірки від 27.04.2017 (заперечення від 10.05.2017 №бух/14565) до Офісу великих платників Державної фіскальної служби України, проте рішенням «Щодо розгляду заперечень» від 18.05.2017 №26976/10/28-10-47-07 висновки акту перевірки визнані правомірними та документально обґрунтованими (а.с.18-29, т.1).

За результатами перевірки та на підставі відомостей вищезазначеного акту перевірки контролюючим органом було винесено податкове повідомлення-рішення №0002714707 від 23.05.2017, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість по звітності за 2016 рік в сумі 8021748 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 4010874 грн. (а.с.16, т.1).

Не погодившись із висновками контролюючого органу, ПАТ «Мотор Січ» звернулось з даним позовом до суду.

Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Як свідчать матеріали акту перевірки, порушення виявлені при перевірці відображення в податковому обліку господарських відносин ПАТ «Мотор Січ» з ТОВ «Авіатехпром» (код ЄДРПОУ 34050111), ТОВ «Снабавіапром» (код ЄДРПОУ 38664831), ТОВ «Мультіфлекс» (код ЄДРПОУ 31914753), ТОВ «Юкун» (код ЄДРПОУ 32585126), ТОВ «Бізнес простір груп» (код 39868872), ПП «Гарант-плюс» (код ЄДРПОУ 32175168), ТОВ «НВП Спецсервіс» (код ЄДРПОУ 38674939), ТОВ «Промінтрейд ЛТД» (код ЄДРПОУ 39859370), ПП «Віза-сервіс» (код ЄДРПОУ 31176553).

Висновки акту перевірки побудовані на твердженнях контролюючого органу про:

- «розриви» у ланцюгах постачання контрагентів позивача, а саме: відсутність документального підтвердження придбання, виготовлення товарів контрагентами, що в подальшому реалізовані ПАТ «Мотор Січ»;

- відсутність у контрагентів позивача достатньої наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання постачання товарів;

- недоліки в сертифікатах відповідності товару, технічних паспортів, інших документів, що підтверджують відповідність (походження) придбаного товару;

- недоліки в оформленні первинних документів, а також документів, які підтверджують транспортування товару.

У зв'язку з наведеним, контролюючий орган розцінив наданні позивачем до перевірки первинні документи складеними всупереч вимогам чинного законодавства та такими, що не можуть підтвердити реальність вчинення господарських операцій позивача з контрагентами.

1. Щодо взаємовідносин ПАТ «Мотор Січ» та ТОВ «Авіатехпром».

За твердженням контролюючого органу, взаємовідносини вказаних підприємств у травні-липні 2016 р. не підтверджені відповідними первинними документами та не відповідають задекларованим даним учасників господарських операцій на суму ПДВ 1 089 060 грн., в тому числі: травень 2016 р. - 124 500 грн., червень 2016 р. - 740 560 грн., липень 2016 р. - 224 000 грн.

Висновки відповідача ґрунтуються на інформації про відсутність складських приміщень за адресою розташування та реєстрації ТОВ «Авіатехпром», а також у зв'язку з не встановленням джерел походження товару (виробника чи імпортера за ланцюгом постачання), який поставлено ТОВ «Авіатехпром» на адресу ПАТ «Мотор Січ», про що податковий орган зазначає на сторінках 16-28 акту перевірки.

Податковою надані результати збірної податкової інформації щодо контрагента постачальника позивача ТОВ «Воркхорс» (а.с.6-13, т.7) з питань проведення фінансово-господарських з ТОВ «Авіатехпром».

Слід зазначити, що перевірка господарської діяльності контрагента постачальника позивача по ланцюгу постачання не проводилась, а зауваження до такого контрагента базуються лише на збірній податковій інформації, а підставою для складення акту перевірки щодо позивача та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення – зауваження до одного контрагента постачальника позивача (а.с.37-40, т.7).

Судом встановлено, що 26.02.2015 між ПАТ «Мотор Січ» (покупцем) та ТОВ «Авіатехпром» (продавцем) укладено контракт №4987/15-Д (УЗ) (а.с.196-203, т.4).

Згідно договору, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та сплатити авіаційно-технічне майно, що призначене для встановлення на авіаційну техніку, а також обладнання та засоби наземного обслуговування для авіаційної техніки (товар) (п.1.1. договору).

Вартість одиниці товару встановлювалась у специфікаціях до товару (п.2.1 контракту)

Крім того, 10.05.2016 між ПАТ «Мотор Січ» (покупцем) та ТОВ «Авіатехпром» (продавцем) укладено контракт №1323/658-116-105-UA804 (ВТД) (а.с.46-53, т.4).

На умовах даного договору, мовою оригіналу «продавец покупает, а покупатель принимает и оплачивает бывшие в употреблении, нуждающиеся в ремонте и имеющие наработку вертолетные редуктора ВР-8А, указанные в Приложениях №1,2,3.. к настоящему контракту…» (п.1.1 контракту).

Вартість одиниці товару встановлювалась на умовах постачання DAP м. Запоріжжя, Україна (за правилами Інкотермс) і встановлюється в гривнях з врахуванням ПДВ (п.4.1 контракту).

Оплата здійснювалась в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 30 (тридцяти) робочих днів з дати підписання сторонами акту прийому-передачі товару на підприємство покупця.

Відповідно до зазначених договорів на адресу ПАТ «Мотор Січ» було поставлено товарно-матеріальні цінності (далі – ТМЦ), що підтверджено прибутковими ордерами, видатковими накладними ( а.с.165-166, 171-172, 181-182, 200-201, 207-209, т.3).

Оплата ТМЦ підтверджується наданими суду копіями платіжних доручень (а.с.175, 176, 218, 220-226, т.3).

Перевезення товару та доставка товару підтверджується товарно-транспортними накладними з відомостями про вантаж (а.с.169-170, 173-174, 183-184, 203-204, 216-217, т.3 ).

Крім того, суду надано паспорти на вироби, формуляри (а.с.167,177-180, 185-199, 205-206, 210-214, т.3).

2. Щодо взаємовідносин ПАТ «Мотор Січ» та ТОВ «Снабавіапром».

Згідно даних перевірки, взаємовідносини між ПАТ "Мотор Січ" та ТОВ "Снабавіапром" у травні, липні, серпні, вересні 2016 р. не підтверджені відповідними первинними документами та не відповідають задекларованим даним учасників цієї господарської операції на суму ПДВ 3 038 934 грн.

Висновки базуються на інформації з власних джерел податкового органу та баз даних про те, що ТОВ "Снабавіапром" або не здійснював придбання реалізованих ПАТ "Мотор Січ" авіакомплектуючих, або оформлював первинні документи на придбання товарів у контрагентів з ознаками сумнівності та фіктивності, без фактичного проведення господарських операцій.

Податковою надані результати опрацювання збірної податкової інформації щодо контрагента постачальника позивача - ТОВ «ТБСіК» з питань документального підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями товарів (робіт, послуг) за період з серпня 2015 по березень 2016 року.

Суд критично розцінює надану податковою інформацію оскільки вона не стосується періоду, що перевірявся контролюючим органом у відповідності до акту перевірки від 27.04.2017 (а.с.12-29, т.8).

Щодо наданого контролюючим органом акту №018/08-01-14-07/38664831 від 07.02.2017 про результати позапланової документальної перевірки ТОВ «Снабавіапром». Дані акту ґрунтуються лише на податковій інформації з баз даних податкового органу шляхом співставлення з інформацією про контрагентів постачальника по ланцюгу постачання (а.с.48-73, т.8).

Також контролюючим органом враховано помилки постачальника, що припущено ним при заповнені кодів УКТ ЗЕД на відвантажений на адресу ПАТ «Мотор Січ» товар, про що зазначається на сторінках 28-48 акту перевірки.

У відповідності до заяви про уточнення позовних вимог від 23.11.2017, позивач частково погодився з аргументами органу Державної фіскальної служби в частині висновків про безпідставність виписки на адресу ПАТ «Мотор Січ» контрагентом ТОВ «Снабавіапром» частини податкових накладних, що не відповідають жодній події та обставині: ані перерахування авансових платежів, ані постачання товару. Таким чином, позивач погодився з рішенням контролюючого органу про зменшення суми бюджетного відшкодування, що заявлено по наступних податкових накладних: № 8 від 16.05.2016 р. на суму ПДВ 44216,6 грн., № 7 від 16.05.2016 р. на суму ПДВ 11219,78 грн., № 3 від 12.05.2016 р. на суму ПДВ 53 298,0 грн., № 6 від 12.05.2016 р. на суму ПДВ 184 680 грн., № 5 від 12.05.2016 р. на суму ПДВ 171 405 грн., № 1 від 11.05.2016 р. на суму ПДВ 3 170 грн., № 2 від 11.05.2016 р. на суму ПДВ 23 400 грн., № 5 від 15.08.2016 р. на суму ПДВ 365 749,2 грн., № 3 від 22.07.2016 р. на суму ПДВ 434 874,6 грн., № 2 від 22.07.2016 р. на суму ПДВ 70 695,06 грн., № 4 від 12.05.2016 р. на суму ПДВ 667 792,12 грн., що виписані ТОВ "Снабавіапром" в адресу АТ "Мотор Січ" помилково.

Відтак, позивач погодився зі зменшенням бюджетного відшкодування та застосуванням штрафних санкцій по періодах в наступних обсягах:

Травень 2016 р . - зменшення бюджетного відшкодування в сумі 1103745,12 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 551872,56 грн.

Червень 2016 р. - зменшення бюджетного відшкодування в сумі 55436,38 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 27718,19 грн.

Липень 2016 р. - зменшення бюджетного відшкодування в сумі 505569,66 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 252784,83 грн.

Серпень 2016 р. - зменшення бюджетного відшкодування в сумі 365749,2 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 182874,60 грн.

Враховуючи викладене, суд не розглядає первинні документи по операціям з ТОВ «Снабавіапром» за вказані періоди та на вищезазначені суми.

При цьому, судом встановлено, що 29.01.2015 між ПАТ «Мотор Січ» (покупцем) та ТОВ «Снабавіапром» (постачальником) укладено договір №4200/15-Д (УЗ) на поставку продукції (а.с.54-79, т.4).

За умовами договору постачальник зобов'язувався виготовити і поставити, а покупець прийняти та сплатити продукцію, номенклатура якої вказується в специфікаціях до договору (п.1.1. договору).

Ціна поставленого товару встановлюється за домовленістю сторін (п.4.1), форма розрахунків складає: 70% як попередня сплата, 30% - протягом 10 банківських днів після поставки продукції на склад покупця (п.5.1).

Відповідно до зазначеного договору на адресу ПАТ «Мотор Січ» було поставлено ТМЦ, що підтверджено прибутковими ордерами, видатковими накладними, рахунками-фактурами (а.с.62-64, 82-84, 91-92, 98-101, 106-108, 113-115, 167, 172, 174-176, 182-184, 190-192 т.5).

Перевезення товару та доставка товару підтверджується наданими товарно-транспортними накладними з відомостями про вантаж (а.с.65-66, 86-87, 93-94, 102-103, 110-111, 117-118, 168-169, 177-178, 187-188, 193-194 т.5 ).

Оплата ТМЦ підтверджується платіжними дорученнями (а.с.68-69, 88-90, 96-97, 105, 112, 119-120, 170-171, 180-181, 189, 196-197, т.5).

Крім того, суду надано паспорти якості, сертифікати якості поставлених ТМЦ (а.с.67, 85, 95, 104, 109, 116, 173, 179, 185-186, 195 т.5).

3. Щодо взаємовідносин між ПАТ «Мотор Січ» та ТОВ «Бізнес простір груп».

За висновками перевірки господарські операції між підприємствами не підтверджені відповідними первинними документами та не відповідають задекларованим даним учасників господарських операцій на суму ПДВ 542 455 грн.

Такі висновки базуються на інформації з власних джерел податкового органу та баз даних про те, що ТОВ "Бізнес простір груп" або не здійснював придбання реалізованих ПАТ "Мотор Січ" товарів, або оформлював первинні документи на придбання товарів у контрагентів з ознаками сумнівності та фіктивності, без фактичного проведення господарських операцій з огляду на те, що у ТОВ "Бізнес простір груп" відсутні ресурси та транспортні засоби для здійснення перевезень продукції, а також у ТОВ "Бізнес простір груп" відсутні складські приміщення для зберігання продукції та достатня кількість кваліфікованого персоналу для здійснення господарської діяльності, про що зазначається на сторінках 91-117 акту перевірки.

Судом встановлено, що 28.10.2015 між ПАТ «Мотор Січ» (покупцем) та ТОВ «Бізнес простір груп» (постачальником) укладено договір на постачання продукції №1-15 (УЗ) (а.с.80-113, т.4).

За умовами договору, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і здійснити сплату продукції, номенклатура яких вказана у специфікаціях до договору (р.1 договору).

Ціна поставленого товару встановлюється за домовленістю сторін (п.4.1), форма розрахунків складає: 50% як попередня сплата, 50% - протягом 10 банківських днів після поставки продукції на склад покупця (п.5.1).

Відповідно до зазначеного договору на адресу ПАТ «Мотор Січ» було поставлено ТМЦ, що підтверджено прибутковими ордерами, видатковими накладними (а.с.25-27, 33-34, 37-38, 41-42, 51-52, 57-58, 63-64, 70-72, 78-80, 88-89, 92, 97-98, 101-102, 108, 113-114, 142-143, 152-153, 158-159, 162-164, 171-172, 177-178, 181-182, 185-186, 194-195, 202-204, 210-211, 217-218, 225-228, 231-233, 240-241, 244-245, 250-259, т.2; 1-2, 9-10, 15-16, 26-27, 34-35, 38-40, 46-47, 53-54, 58-59, 70-72, 82-83, 89-90, 95-96, 99-100, 106-108, 114-115, 120-121, 127-131, 139-140, 146-147, 155-156, 161-162, 166-167, 174-175, 180-184, 194-195, 200, 208-209, 214-215, 219-220, 227-229 т.6).

Перевезення товару та доставка товару підтверджується товарно-транспортними накладними з відомостями про вантаж (а.с.28-29, 35-36, 39-40, 43-44, 55-56, 59, 65-66, 75-76, 81-83, 93-94, 99-100, 103-104, 109-110, 115-116, 119-120, 130-131, 134-135, 138-139, 147-148, 154-155, 160-161, 167-168, 173-174, 179-180, 183-184, 187-188, 196-197, 205-206, 215-216, 219-220, 223-224, 234-239, 242-243, 246-247, 260-269, т.2; 3-4, 11-12, 17-18, 30-31, 36-37, 43-44, 50-51, 55-56, 65-66, 73-76, 84-85, 91-92, 97-98, 101-102, 109-110, 116-117, 122-123, 132-135, 143-144, 148-149, 159-160, 163-164, 168-169, 178-179, 185-188, 198-199, 206-207, 210-211, 216-217, 223-224, 230-231 т.6).

Оплата ТМЦ підтверджується платіжними дорученнями, рахунками про оплату (а.с.31-32, 48-49, 61-62, 68-69, 73-74, 84-85, 90-91, 105-106, 111-112, 117-118, 132-133, 136-137, 144-146, 150-151, 156-157, 169-170, 175-176, 189, 199-201, 207-208, 212-213, 229-230, 248-249, 273-277, т.2; 5-6, 13-14, 24-25, 32-33, 41-42, 48-49, 67-69, 80-81, 86-88, 93-94, 104-105, 111-112, 124-125, 136-138, 141-142, 153-154, 170-172, 176-177, 192-193, 196-197, 201-203, 212, 225-226, 237-238 т.6).

Крім того, суду надано паспорти якості, сертифікати якості, гарантійні талони поставлених ТМЦ (а.с. 30, 45-47, 53-54, 60, 67, 77, 86-87, 95-96, 121-129, 141-142, 149, 165-166, 190-193, 198, 209, 214, 221-222, 270-272, т.2; 7-8, 19-23, 28-29, 45, 52, 57, 60-64, 77-79, 103, 113, 118-119, 126, 145, 150-151, 157-158, 165, 173, 189-191, 204-205, 218, 221-222, 232-236 т.6).

4. Щодо взаємовідносин ПАТ «Мотор Січ» та ТОВ «Промінтрейд ЛТД».

За висновками контролюючого органу, взаємовідносини між ПАТ "Мотор Січ" та ТОВ "Промінтрейд ЛТД" по ланцюгу постачання від "Торговий дім "Форас" у травні 2016 р. не підтверджені відповідними первинними документами та не відповідають задекларованим даним учасників цієї господарської операції на суму ПДВ 546 851,72грн., про що зазначається на сторінках 136 -141 акту перевірки.

Судом встановлено, що 14.07.2015 між ПАТ «Мотор Січ» (покупцем) та ТОВ «Промінтрейд ЛТД» (постачальником) укладено договір №11080/15-Д (УЗ) на поставку продукції (а.с.114-123, т.4).

За умовами договору, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і здійснити сплату продукції, номенклатура яких вказана у специфікаціях до договору (р.1 договору).

Ціна поставленого товару встановлюється за домовленістю сторін (п.4.1), форма розрахунків складає: 50% як попередня сплата, 50% - протягом 10 банківських днів після поставки продукції на склад покупця (п.5.1).

Відповідно до зазначеного договору на адресу ПАТ «Мотор Січ» було поставлено ТМЦ, що підтверджено прибутковими ордерами, видатковими накладними, рахунками (а.с.1-3, 9-11, 16-18, 24-26, 31-33, 39-41, 45, 47-49, 54 т.3).

Перевезення товару та доставка товару підтверджується товарно-транспортними накладними з відомостями про вантаж (а.с.6-7, 13-14, 21-22, 28-29, 36-37, 43-44, 50-51 т.3).

Оплата ТМЦ підтверджується платіжними дорученнями, рахунками про оплату (а.с.8, 15, 23, 30, 38, 46, 53, 55 т.3)

Крім того, суду надано паспорти поставлених ТМЦ (а.с.4-5, 12, 19-20, 27, 34-35, 42, 52 т.3).

5. Щодо взаємовідносин ПАТ «Мотор Січ» та ТОВ «НВП «Спецсервіс».

За висновками перевіряючих, взаємовідносини між ПАТ «Мотор Січ» та ТОВ "НВП «Спецсервіс» у березні 2016 р. не підтверджені відповідними первинними документами та не відповідають задекларованим даним учасників цієї господарської операції на суму ПДВ 780 426,87 грн., про що зазначається на сторінках 131 - 136 акту перевірки.

До таких висновків контролюючий орган дійшов з підстав відсутності операцій з придбання ТОВ "Арт террія", ТОВ "РОДАГ" у своїх постачальників продукції за номенклатурою, відвантаженою по ланцюгу постачання ТОВ "НВП «Спецсервіс" та її реалізація в подальшому в адресу ПАТ "Мотор Січ".

Судом встановлено, що 07.10.2015 між ПАТ «Мотор Січ» (покупцем) та ТОВ «НВП «Спецсервіс» (постачальником) укладено договір поставки №26/10 (УЗ) (а.с.124-129, т.4).

За умовами договору, постачальник на підставі заявки покупця та узгодженої специфікації зобов'язується передати у власність покупця вироби, а покупець прийняти товар та своєчасно сплатити за нього певну грошову суму (р.1 договору).

Ціна поставленого товару визначається специфікацією (п.6.1), порядок розрахунків складає: 50% як попередня сплата, 50% - протягом 10 банківських днів після поставки продукції на склад покупця (п.7.1).

Відповідно до зазначеного договору на адресу ПАТ «Мотор Січ» було поставлено ТМЦ, що підтверджено прибутковими ордерами, накладними (а.с.204-205, 210, 217, 230- 231, 245-246 т.4).

Перевезення товару та доставка товару підтверджується товарно-транспортними накладними з відомостями про вантаж, експрес-накладними (а.с.206-207, 215-216, 233, 247 т.4).

Оплата ТМЦ підтверджується платіжними дорученнями, рахунками про оплату (а.с. 211-214, 225-229, 232, 234-235, 248-249 т.4)

Крім того, суду надано паспорти поставлених ТМЦ (а.с.208-20, 218-224, 236244 т.4).

6. Щодо взаємовідносин ПАТ «Мотор Січ» та ПП «Гарант-Плюс».

За висновками перевіряючих, взаємовідносини між ПАТ «Мотор Січ» та ПП «Гарант-Плюс» у травні 2016 р. не підтверджені відповідними первинними документами та не відповідають задекларованим даним учасників цієї господарської операції на суму ПДВ 302 978 грн., про що зазначається на сторінках 117-131 акту перевірки.

До таких висновків контролюючий орган дійшов з підстав відсутності операцій з придбання ПП «Гарант-плюс» товару та відсутністю операцій з придбання ТОВ "Укрексімтрейд", ТОВ "Сонкей", ТОВ «Мілга - Трейд», ТОВ «Будпром- інвест», ПП «Промтехіндустрія» у своїх постачальників продукції за номенклатурою, відвантаженою по ланцюгу постачання ПП "Гарант-плюс", її реалізація в подальшому в адресу АТ "Мотор Січ".

Відповідачем надана довідка від 27.09.2016 №11/08-29-14-01/1176553 про результати зустрічної звірки ПП «Гарант-Плюс», в якій вказується про дослідження всього пакету первинної документації між підприємством та позивачем без зазначення зауважень щдо їх оформлення. Висновок про нереальність господарських відносин між позивачем та ПП «Гарант-Плюс» зроблений на підставі вибіркового аналізу контрагентів ПП «Гарант-Плюс» (а.с.41-45, т.7).

Судом встановлено, що 07.07.2011 між ПАТ «Мотор Січ» (покупцем) та ПП «Гарант-Плюс». (постачальником) укладено договір на поставку продукції №7929/11-Д (УЗ) (а.с.130-137, т.4).

За умовами договору, постачальник зобов'язується виготувати та поставити, а покупець прийняти та сплатити продукцію згідно специфікацій до договору (р.1 договору).

Ціна поставленого товару визначається за домовленістю сторін (п.4.1), порядок розрахунків складає: 50% як попередня сплата, 50% - протягом 10 банківських днів після поставки продукції на склад покупця (п.5.1).

Крім того, між вказаними контрагентами укладено договір №4183/15-Д (УЗ) щодо поставки авіаційно-технічного майна №4183/15-Д (УЗ) від 12.02.2015 (а.с.138-153, т.4).

Відповідно до умов укладеного договору продавець зобов'язується продати покупцю, а покупець прийняти та сплатити авіаційно-технічне майно, призначене для повітряних суден (п.1.1.).

Ціна товару встановлена специфікацією (п.2.1).

Відповідно до зазначених договорів на адресу ПАТ «Мотор Січ» було поставлено ТМЦ, що підтверджено прибутковими ордерами, актами, видатковими накладними, рахунками-фактури (а.с.227- 229, 234-236, 238, 245-247, 249, 253-254, 256-259, 262, 267-268, 273-274, 279-280, 282-284, 286-288, 291, 293-294, 298, 300-301, 306-308, 314-316 т.3).

Перевезення товару та доставка товару підтверджується товарно-транспортними накладними з відомостями про вантаж (а.с.230-231, 251, 260, 270-271, 276-277, 289-290, 295-295, 302-303, 310-311, 318-319 т.3).

Оплата ТМЦ підтверджується платіжними дорученнями (а.с.232, 237, 248, 255, 261, 266, 272, 278, 281, 285, 292, 299, 305, 312-313 т.3).

Крім того, суду надано формуляри, паспорти, етикетки, свідоцтва якості поставлених ТМЦ (а.с.240-244, 263-265, 275, 297, 304, 309, 317 т.3).

7. Щодо взаємовідносин ПАТ «Мотор Січ» та ПП «Віза-Сервіс».

За висновками перевіряючих, взаємовідносини між ПАТ «Мотор Січ» та ПП «Віза-Сервіс» у травні, червні, липні 2016 р. не підтверджені відповідними первинними документами та не відповідають задекларованим даним учасників цієї господарської операції на суму ПДВ 514 624,4 грн., в тому числі травень 2016 р. - 86 170,4 грн. червень 2016 р. - 224820 грн., липень 2016 р. - 203 634 грн., про що зазначається на сторінках 141-171 акту перевірки.

До таких висновків контролюючий орган дійшов з підстав відсутності операцій з придбання ПП «Віза - сервіс» у своїх постачальників, продукції за номенклатурою, відвантаженою по ланцюгу постачання на адресу ТОВ «Віза - Сервіс», її реалізація в подальшому на адресу ПАТ "Мотор Січ".

Судом встановлено, що 07.08.2008 між ПАТ «Мотор Січ» (покупцем) та ПП «Віза-Сервіс». (постачальником) укладено договір на поставку продукції №4913/08-Д (УЗ) (а.с.154-179, т.4).

За умовами договору, постачальник зобов'язується виготувати та поставити, а покупець прийняти та сплатити продукції згідно специфікації (р.1 договору).

Ціна поставленого товару визначається за домовленістю сторін (п.4.1), порядок розрахунків складає: 20% як попередня сплата, 80% - протягом 20 банківських днів після поставки продукції на склад покупця, після письмового сповіщення постачальника про готовність продукції до відвантаження, отримання продукції на складі постачальника (п.5.1).

Відповідно до зазначеного договору на адресу ПАТ «Мотор Січ» було поставлено ТМЦ, що підтверджено прибутковими ордерами, актами, видатковими накладними, рахунками-фактури (а.с.56-57, 64-67, 72-73, 78-80, 86-88, 93-96, 100-102, 108-110, 119-121, 126-129, 134-136, 143-145, 148, 151-152, 157-160 т.3).

Перевезення товару та доставка товару підтверджується товарно-транспортними накладними з відомостями про вантаж (а.с.58-59, 68-69, 75-76, 81-82, 89-90, 105-106, 116-117, 124-125, 132-133, 137-138, 149-150, 153-154, 163-164 т.3).

Оплата ТМЦ підтверджується платіжними дорученнями (а.с.77, 85, 92, 99, 107, 118, 142, 147, 156 т.3)

Крім того, суду надано сертифікати якості поставлених ТМЦ (а.с.60-63, 70-71, 74, 83-84, 91, 97-98, 103-104, 111-115, 122-123, 130-131, 139-141, 146, 155, 161-162 т.3).

8. Щодо взаємовідносин ПАТ «Мотор Січ» та ТОВ «Юкун».

За висновками перевіряючих, взаємовідносини між ПАТ «Мотор Січ» та ТОВ «Юкун» в частині придбання сплаву алюмінію АК-12П у жовтні 2016 р. не підтверджені відповідними первинними документами та не відповідають задекларованим даним учасників цієї господарської операції на суму ПДВ 365 931,52 грн.

Такі висновки основані на інформації з власних джерел податкового органу та баз даних про те, що ТОВ "Юкун" або не здійснював придбання реалізованих ПАТ "Мотор Січ" товарів, або оформлював первинні документи на придбання товарів у контрагентів з ознаками сумнівності та фіктивності, без фактичного проведення господарських операцій та сертифікати якості на сплав алюмінію оформлено підприємством, що не здійснювало реалізації товару у відповідних періодах, про що зазначається на сторінках 71-91 акту перевірки.

Судом встановлено, що 07.09.2016 між ПАТ «Мотор Січ» (покупцем) та ТОВ «Юкун». (постачальником) укладено договір на поставку продукції №11252/16-Д (УЗ) (а.с.180-187, т.4).

За умовами договору, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та сплатити продукції згідно специфікації (р.1 договору).

Орієнтовна ціна договору склала 951570 грн. (п.4.6), порядок розрахунків склав: 50% як попередня сплата, 50% - протягом 10 банківських днів після поставки продукції на склад покупця (п.5.1).

Відповідно до зазначеного договору на адресу ПАТ «Мотор Січ» було поставлено ТМЦ, що підтверджено прибутковими ордерами, актами, видатковими накладними, рахунками-фактури (а.с.1-2, 11-12, 17-18, 26-27, 31-32, 42-43 т.4).

Перевезення товару та доставка товару підтверджується товарно-транспортними накладними з відомостями про вантаж (а.с.3-4, 13-14, 19-20, 28-29, 33-34, 45-46 т.4).

Оплата ТМЦ підтверджується платіжними дорученнями, рахунками оплати (а.с.6-9, 16, 22-25, 39-41 т.4)

Крім того, суду надано сертифікати якості поставлених ТМЦ (а.с.5, 15, 21, 30, 35-38, 44 т.4).

9. Щодо взаємовідносин ПАТ «Мотор Січ» та ТОВ «Мультифлекс».

За висновками перевіряючих, взаємовідносини між ПАТ «Мотор Січ» та ТОВ «Мультифлекс» в частині придбання сплаву алюмінію АК-12П та алюмінію первинного А8 вітчизняного походження у червні-серпні 2016 р. не підтверджені відповідними первинними документами та не відповідають задекларованим даним учасників цієї господарської операції на суму ПДВ 840 485 грн., в т.ч. червень 2016 р. - 203 023 грн., липень 2016 р. - 368 019 грн., серпень 2016 р. - 268 543 грн.

Такі висновки основані на інформації з власних джерел податкового органу та баз даних про те, що ТОВ "Мультіфлекс" або не здійснював придбання реалізованих ПАТ "Мотор Січ" товарів, або оформлював первинні документи на придбання товарів у контрагентів з ознаками сумнівності та фіктивності, без фактичного проведення господарських операцій, про що зазначається на сторінках 48-71 акту перевірки.

Податковою надані результати збірної податкової інформації щодо контрагента постачальника позивача ТОВ «Промспецпоставка» (а.с.6-13, т.7) з питань проведення фінансово-господарських з ТОВ «Мультіфлекс».

Слід зазначити, що перевірка господарської діяльності контрагента постачальника позивача по ланцюгу постачання не проводилась, а зауваження до такого контрагента базуються лише на збірній податковій інформації.

При цьому, на ст.13 (а.с.12) результатів збірної податкової інформації зазначено, що остаточний висновок щодо реальності/нереальності господарських відносин та відповідно правомірності формування податкового кредиту з ПДВ по податковим накладним ТОВ «Промспецпоставка» можливо зробити за результатами вивчення первинних документів підприємства під час документальної перевірки ТОВ «Промспецпоставка».

Також судом досліджено довідку від 11.10.2016 №37/08-29-14-03/39403928 про результати документальної зустрічної звірки ТОВ «Бішон» щодо підтвердження відомостей, отриманих від ТОВ «Мультіфлекс», за висновками якої не встановлено розбіжностей з відомостями, отриманими від ТОВ "Мультіфлекс" (а.с.40-41, т.8).

Судом встановлено, що 15.10.2013 між ПАТ «Мотор Січ» (покупцем) та ТОВ "Мультіфлекс" (постачальником) укладено договір на поставку продукції №11458/13-Д (УЗ) (а.с.188-195, т.4).

За умовами договору, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та сплатити продукції згідно специфікації (р.1 договору).

Відповідно до зазначеного договору на адресу ПАТ «Мотор Січ» було поставлено ТМЦ, що підтверджено прибутковими ордерами, актами, видатковими накладними, рахунками-фактури (а.с.198-199, 210-211, 215-216, 223-224, 230-231, 235-236, 242-243, 251-252, 258-259, 266-267, 274-275, 281-282, 286-287, 295-296, 303-304, 309-310 т.5).

Перевезення товару та доставка товару підтверджується товарно-транспортними накладними з відомостями про вантаж (а.с.201-202, 212-213, 217-218, 225-226, 232-233, 237-238, 245-246, 253-254, 260-261, 268-269, 276-277, 283-284, 289-290, 297-298, 305-306, 311-312 т.5).

Оплата ТМЦ підтверджується платіжними дорученнями, рахунками оплати, листами про сплату (а.с.203-209, 220-222, 228-229, 247-250, 256-257, 264-265, 271-273, 279-280, 291-294, 300-302, 315-318 т.5).

Крім того, суду надано сертифікати якості поставлених ТМЦ (а.с.200, 214, 219, 227, 234, 239, 244, 255, 262-263, 270, 278, 285, 288, 299, 307-308, 313-314 т.5).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті); придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Позивачем було включено податкові накладні до складу податкового кредиту за березень-листопад 2016 року відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України. Будь-яких заперечень щодо складання , оформлення та реєстрації податкових накладних у податкового органу не виникло.

Статтею 3 Закону України №996-ІV від 16.07.1999 “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (далі - Закон №996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.2 ст.9 вказаного Закону № 996-ХІV, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону №996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В акті перевірки не наведено, у чому саме надані позивачем первинні документи не відповідають наведеним вимогам Закону. Контрагенти позивача на момент здійснення господарських операцій з ним були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість. Крім того, у акті перевірки не спростовано факту наявності контрагентів позивача на час здійснення господарських операцій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

При цьому, відповідачем надано витяги з Єдиного державного реєстру з інформацією щодо деяких контрагентів позивача: ТОВ «Промінтрейд ЛТД», ТОВ «Мультіфлекс», ПП «Віза-Сервіс», що також підтверджують, що наведені постачальники позивача є діючими підприємствами і щодо них відсутні судові рішення про їх припинення з підстав неподання податкової звітності в строки, передбачені законом (а.с.74-82, т.8).

Складений за результатами перевірки акт перевірки не містить документальних підтверджень порушень при відображенні в обліку взаємовідносин з контрагентами за період, що підлягав перевірці. Вказане свідчить про те, що всі висновки у акті стосовно порушень позивача при роботі з контрагентами зроблені виключно з припущень перевіряючих, які не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, що є порушенням Податкового кодексу України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015.

В акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за укладеними договорами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету укладеного договору з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих послуг, що зумовило необґрунтованість і невідповідність закону висновків суб'єкта владних повноважень про фіктивність правочинів та їх вчинення без мети реального настання правових наслідків.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а судом не виявлено.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладені позивачем правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про взаємовідносини, які відбулись між учасниками такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Суд зазначає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність правочинів позивача нормам цивільного законодавства.

Під час розгляду справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами договори не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Як зазначалося вище, первинні бухгалтерські документи в повному обсязі були надані позивачем та долучені судом до матеріалів справи, а тому правомірність формування витрат та податкового кредиту позивача підтверджена належними та допустимими доказами.

При цьому, в акті перевірки відповідач посилається на недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних.

Слід зазначити, що вимогами податкового обліку взагалі не передбачено обов'язковості складання товарно-транспортних накладних у підтвердження витрат.

Наведене має місце і в практиці Вищого адміністративного суду (ухвала від 21.06.2017 у справі №К/800/31835/16): «Судами обґрунтовано не взято до уваги доводи податкового органу щодо відсутності у позивача товарно-транспортних накладних, подорожніх листів чи транспортних накладних, оскільки наявність чи відсутність останніх у товариства є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов'язано з дотриманням вимог податкового законодавства».

З огляду на наведене, при відсутності обов'язку складання товарно-транспортних накладних у підтвердження витрат, наявність товарно-транспортних накладних з помилками допущеними при їх заповненні, не можуть свідчити про відсутність самої господарської операції з постачання товару.

Такої думки дійшов і Верховний Суд у своїй постанові від 06.02.2018 по справі №821/589/17.

Стосовно недоліків сертифікатів якості та походження на товар, що були отримані позивачем від контрагентів необхідно зауважити, що сертифікати не є обов'язковими первинним документами бухгалтерського обліку, що повинні складатись під час проведення господарських операції.

Сертифікати походження складаються для потреб митних процедур і як правило не застосовуються при постачанні товарів між резидентами країни на її внутрішній території.

Відповідно до п.п.75.1.2, п.75.1, ст.75 Податкового кодексу України документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів.

Сертифікати якості та відповідності на товари не є первинним документами бухгалтерського обліку у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», не містять в собі відомості про господарську операцію, не пов'язані з нарахуванням та сплатою податків та не можуть підтверджувати чи навпаки, в разі їх відсутності, спростовувати факт проведення господарських операцій. Зазначені документи, у відповідності до ст.83 Податкового кодексу України не входять до кола матеріалів які є підставим для висновків під час перевірки та у відповідності до ст.85 Податкового кодексу України не обов'язкові для надання платником податків під час перевірки.

Аналогічний висновок викладений в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18.05.2017 року по справі № К/800/36463/16.

При цьому, сертифікати якості, паспорти продукції, тощо долучені до матеріалів справи на підтвердження якості поставлених в адресу позивача ТМЦ.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарську діяльність визначено як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

В акті перевірки також зазначається про те, що операції позивача із його контрагентом не підтверджуються стосовно наявності трудових ресурсів, які необхідні для виконання умов за договорами постачання.

Слід зазначити, що в акті перевірки не наводиться жодних доказів щодо відсутності трудових ресурсів у контрагента, лише посилання на надану податкову звітність. Такий підхід податкового органу є формальним та упередженим. Оскільки, діюче законодавство України, не позбавляє та не виключає можливість залучення робочої сили (трудових ресурсів) за трудовими договорами або за цивільно-правовими договорами без приймання їх в штат підприємства.

Податковим органом не доведено відсутність укладення контрагентом позивача трудових або цивільно-правових угод.

Крім того, з позиції Вищого адміністративного суду України по справі №2а-16514/10/2070, викладеної у постанові від 13.07.2015, не можуть бути підставою для висновків податкової інспекції щодо нереальності господарських операцій з огляду на відсутність у них достатніх трудових ресурсів, адже укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій у процесі виконання зобов'язань за договором.

Обставини на які посилається податковий орган не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Зазначене узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України по справі № К/800/41046/15, по справі № К/800/47664/13.

Проте, слід зазначити, що чинним законодавством не пред'являються вимоги до суб'єктів підприємництва стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявності тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів, тощо, для здійснення господарської діяльності, отже на його правосуб'єктність та статус платника податків це жодним чином не впливає. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальне виконання правочину.

Також, контролюючим органом всупереч вимог ст. 77 КАС України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів позивача трудові ресурси та матеріально – технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів поставки, укладених позивачем з контрагентами, як не було надано і доказів про наявність встановлених фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.

Посилання відповідача, на результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо контрагентів позивача суд розцінює безпідставними, а результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо контрагентів позивача не можуть бути допустимими доказами по справі, оскільки чинним законодавством України не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням постачальниками по ланцюгу вимог законодавства з оподаткування в їх господарській діяльності і можливі неправомірні дії і у разі припущення ними будь-яких порушень нести за них негативні наслідки у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникає в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг), так як згідно Конституції і податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність, згідно якої припущені порушення одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Обґрунтування податковим органом своїх висновків про нереальність господарської операції на підставі інформаційних баз даних є невмотивованими, оскільки у своїй діяльності відповідач повинен керуватися Конституцією України, Податковим кодексом України, законами України, іншими нормативними актами, відповідно до яких об'єктом документальної перевірки є первинні документи, які використовуються в бухгалтерському і податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, тоді коли інформаційні бази даних податкового органу не є об'єктом документальної перевірки.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно – аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Також, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Звітування контрагентів до контролюючих органів не є критерієм правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

Такої позиції дотримується Верховний суд при розгляді справи №808/1543/17, що висвітлена у постанові від 17.04.2018.

Крім того, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов'язань, адже платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі “Булвес” АД проти Болгарії” Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: “...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності”.

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі “Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії”, пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі “Інтерсплав проти України”).

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” мають в Україні значення джерела права.

При цьому, надані відповідачем вироки та ухвали судів не стосуються посадових осіб ПАТ «Мотор Січ» та не визначають в діях таких осіб складу злочину при вчиненні господарських операцій в перевіряємому податковим органом періоді з постачальниками, переліченими в акті перевірки (а.с.83-145, т.8).

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням відповідача, суд виходить з приписів ч. 2 ст.2 КАС України, відповідно до яких встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Частиною 1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. (ч.2 ст.77 КАС України).

Статтею 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2). Сторони мають право обгрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч.3). Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. (ч.4).

Відповідно до ч.2 ст.74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

З огляду на зазначені приписи законодавства, суд дійшов висновку, що матеріали надані відповідачем в обгрунтування підстав складання акту перевірки та правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не є належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами порушень позивачем норм податкового законодавства в перевіряємому періоді при вчиненні ним господарських операцій з постачальниками, переліченими в акті перевірки.

Статтею 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1). Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2). Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності(ч.3).

З урахуванням викладеного, суд вважає, що висновки, зроблені відповідачем в акті перевірки від 27.04.2017, спростовані доказами, отриманими в ході судового розгляду справи, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині зменшення бюджетного відшкодування в сумі 5991248 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 2995624 грн. прийняте відповідачем не на підставі та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто не з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення в частині зменшення бюджетного відшкодування в сумі 5991248 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 2995624 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 180489,33 грн., що підтверджується платіжним дорученням №390870 від 30.05.2017 (а.с.3, т.1).

З урахуванням уточнених позовних вимог від 23.11.2017 та ухвали суду від 24.05.2018 про повернення судового збору у розмірі 45686,25 грн., судовий збір у розмірі 134803,08 грн. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» (69068, м. Запоріжжя, пр-т. Моторобудівників, буд.15, код ЄДРПОУ 14307794) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд.11-г, код ЄДРПОУ 39440996) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.05.2017 №0002714707 - задовольнити.

          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №0002714707 від 23.05.2017 частково в частині зменшення бюджетного відшкодування в сумі 5991248 (п'ять мільйонів дев'ятсот дев'яносто одна тисяча двісті сорок вісім) грн. 00 коп. та застосування штрафних санкцій в сумі 2995624 (два мільйони дев'ятсот дев'яносто п'ять тисяч шістсот двадцять чотири) грн. 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд.11-г, код ЄДРПОУ 39440996) на користь Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» (69068, м. Запоріжжя, пр-т. Моторобудівників, буд.15, код ЄДРПОУ 14307794) судовий збір у розмірі 134 803 (сто тридцять чотири тисячі вісімсот три) грн. 25 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду – протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 24.05.2018.

Суддя                                                   І.В.Садовий