Рішення

від 07.05.2018 по справі 810/112/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2018 року № 810/112/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Сіренко Ю.П., за участю: представника позивача - Литвиненка С.С. та представника відповідача - Кацалапа А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Каламбія Плюс , Товариства з обмеженою відповідальністю Хаскі Аутсорсинг про стягнення коштів, отриманих за недійсним правочином,

встановив:

04.01.2018 Головне управління ДФС у Київській області звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Калабрія Плюс , Товариства з обмеженою відповідальністю Хаскі Аутсорсинг , в якому просить суд застосувати наслідки, визначені ч. 3 ст. 228 ЦК України, шляхом стягнення з ТОВ Калабрія Плюс на користь ТОВ Хаскі Аутсорсинг коштів у сумі 663417,13 грн. та стягнути з ТОВ Хаскі Аутсорсинг в дохід держави кошти в сумі 663417,13 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.01.2018 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.01.2018 продовжено позивачу процесуальний строк на усунення недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі від 04.01.2018, на десять днів з дня отримання копії даної ухвали.

На виконання вимог ухвали суду від 04.01.2018 позивач усунув недоліки у строк та у спосіб, що в ній зазначені.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.02.2018 відкрито провадження та призначено адміністративну справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 визнано недійсним правочин укладений між ТОВ Калабрія Плюс і ТОВ Хаскі Аутсорсинг за наслідками якого складено податкові накладні від 31.07.2016 № 16, від 19.09.2016 № 13, від 17.10.2016 № 118.

Відповідно до п. 5 постанови пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 №9 про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними, вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Копію ухвали про відкриття та повістку суду надіслано відповідачу ТОВ Калабрія Плюс на адресу, яка зазначена у даному позові, а саме: вулиця Миру, будинок 11-А, місто Обухів, 08700.

Проте, до суду повернулись поштові відправлення № 0113327545379 та № 0113327561196 з довідками поштового відділення з відмітками про невручення адресату поштових відправлень.

Відповідно до ч. 11 ст. 126 КАС України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про повідомлення відповідача ТОВ Калабрія Плюс своєчасно та належним чином про судовий розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, 31 липня 2016 року ТОВ Калабрія Плюс (постачальник, продавець) було виписано на користь ТОВ Хаскі Аутсорсинг (отримувач, покупець) податкову накладну № 16 на загальну суму 243 846, 00 грн., з яких 40 641, 00 грн. ПДВ.

19 вересня 2016 року ТОВ Калабрія Плюс (постачальник, продавець) було виписано на користь ТОВ Хаскі Аутсорсинг (отримувач, покупець) податкову накладну № 13 на загальну суму 168 948, 00 грн., з яких 28 158, 00 грн. ПДВ.

17 жовтня 2016 року ТОВ Калабрія Плюс (постачальник, продавець) було виписано на користь ТОВ Хаскі Аутсорсинг (отримувач, покупець) податкову накладну № 118 на загальну суму 250 623, 13 грн., з яких 41 770, 52 грн. ПДВ.

Вказані накладні, згідно наявних у них даних, були складені директором ТОВ Калабрія Плюс Завадською Г.Ю.

На думку податкового органу, оскільки Завадська Г.Ю., рахувалась директором ТОВ "Калабрія Плюс" та яка, згідно вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 12.04.2017 року визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 205 ч. 1 Кримінального кодексу України, жодних документів фінансово-господарської діяльності підприємства не підписувала, то всі документи, виписані від імені ТОВ "Калабрія Плюс", з моменту створення підприємства є недійсними, а отже вказане свідчить про недійсність правочину укладений між ТОВ "Калабрія Плюс" і ТОВ "Хаскі Аутсорсинг", за наслідками якого складено податкові накладні від 31.07.2016 №16, від 19.09.2016 № 13, від 17.10.2016 №118.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (ПК України).

Згідно з пп. 20.1.30 п. 20.1. ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами;

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України (ЦК України) встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України встановлено:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

5. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно ст. 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Відповідно до ст. 91 ЦК України, юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Недійсність правочину визначено статтею 215 ЦК України. Так, відповідно до частини першої цієї статті підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За правилами частин першої та другої статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до частини третьої статті 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Суд звертає увагу на те, що наявність податкових накладних виписаних на користь ТОВ "Хаскі Аутсорсинг" є підтвердженням факту існування договірних відносин між сторонами (є його ідентифікатором) вказане випливає з сутності податкової накладної та підстав її складання.

Так, відповідно до системного аналізу п.201.1 ст. 201, п. 187.1 ст. 187 ПК України, згідно яких, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 201.7 ст. 201 ПК, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.10. згідно якого, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно дефініції наведеної в п.п. 14.1.185, та 14.1.191 ПК України, постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

В свою чергу, під постачанням товарів розуміється, будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

З огляду на зазначене, системний аналіз вказаних норм свідчить, що передумовою для складання податкової накладної є існування договірних відносин між сторонами, тобто факт укладення правочину.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, вина особи, яка виражається в намірі порушити публічний порядок (щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним) сторонами правочину або однією зі сторін, жодним чином не може бути встановлена на підставі актів перевірок позивача або його контрагентів, інформацій про відсутності постачальників в ланцюгу постачання за адресою реєстрації та/або наявності у податкового органу податкової інформації про відсутність у постачальника виробничих можливостей для провадження власної господарської діяльності.

При цьому, згідно статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, статус фіктивного підприємства встановленого в рамках кримінальної справи за ст. 205 КК України не є єдиною підставою для визнання правочину недійсним на підставі ст. 228 ЦК України.

Так, ст. 228 ЦК України встановлено два окремих види недійсності правочинів: ті що порушують публічний порядок і є нікчемними, і ті, що вчинені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства і є оспорюваними, недійсність їх прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність в судовому порядку на підставах установлених законом (ч.3 ст. 215 ЦК України). Вказана позиція також відображена в постанові Верховного суду України від 18.11.2014 по справі №21-422а 14.

Матеріали справи свідчать про те, що вироком Дніпровського районного суду м Києва від 12.04.2017 по кримінальній справі 755/4734/17 встановлено, що Завадська Г.Ю. та невстановлена слідством особа, домовились, про те, що директором та учасником товариства буде призначено Завадську Г.Ю. за грошову винагороду і вона в подальшому до діяльності ТОВ КАЛАБРІЯ ПЛЮС (код за ЄДРПОУ 39929641) не буде мати ніякого відношення, а фінансово-господарською діяльністю з використанням ТОВ КАЛАБРІЯ ПЛЮС (код за ЄДРПОУ 39929641) будуть займатись інші особи.

Тобто, оспорюваний правочин вчинено поза волею номінального директора ТОВ Калабрія Плюс Завадської Г. Ю., оскільки остання вказала що фінансово-господарською діяльністю підприємства не займалась.

Вказаним вироком затверджено угоду про визнання винуватості Завадської Г. Ю. на підставі ст. 469 КПК України.

Так, відповідно до вимог ст. 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачем суду не надано.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Застосувати наслідки визначені ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Каламбіа Плюс" (код ЄДРПОУ 39929641) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хаскі Аутсорсинг" (код ЄДРПОУ 39080392) кошти у сумі 663417 (шістсот шістдесят три тисячі чотириста сімнадцять) грн. 13 коп., та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хаскі Аутсорсинг" (код ЄДРПОУ 39080392) в дохід держави кошти у сумі 663417 (шістсот шістдесят три тисячі чотириста сімнадцять) грн. 13 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 11 травня 2018 р.