Рішення

від 22.05.2018 по справі 918/165/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 травня 2018 р. Справа № 918/165/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Бережнюк В.В. розглянувши матеріали позовної заяви від 15.12.2017 р. №15/2010

за позовом Заступник керівника Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області

до відповідача 1: Комунальний заклад "Великомежиріцька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів" Рівненської обласної ради

до відповідача 2: Фізична особа-підприємець Шпорталюк Ігор Терентійович

про визнання недійсним договору № 5 від 22.01.2018 року на загальну суму 760 000,00 грн.

Секретар судового засідання Сідлецька Ю.Р.

представники:

від органу прокуратури: Бистрицька І.В.

від позивача: Здибель І.О.

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: Шпорталюк І.Т.

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області звернувся до господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідачів: 1) Комунального закладу "Великомежиріцька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів" Рівненської обласної ради; 2) Фізичної особи-підприємця Шпорталюк Ігор Терентійович про визнання недійсним договору № 5 від 22.01.2018 року на загальну суму 760 000,00 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що між Комунальним закладом "Великомежиріцька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів" та ФОП Шпорталюк Ігор Терентійович укладено Договір поставки продуктів харчування №5 від 22.01.2018 р. За результатами вивчення останнього прокуратурою встановлено, що договір укладений з порушенням вимог ст.ст. 656, 669 ЦК України, ст.ст. 179, 180 ГК України, оскільки у ньому не визначено конкретне найменування товару, не зазначено вимоги щодо якості товару та кількості продукції, що є предметом договору. Тому позивач вважає, що на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України, Договір поставки № 5 від 22.01.2018 року підлягає визнанню недійсним.

Від Фізичної особи-підприємця Шпорталюка І.Т. надійшов письмовий відзив №1 від 05.04.2018 р., у якому в загальному вказує, що спірний договір відповідає вимогам законодавства, та при його укладенні, на думку відповідача 2) було обумовлено всі істотні умови. Вважає, що у даному випадку відсутні підстави для визнання недійсним спірного договору. Тому просить суд в позові відмовити.

Комунальний заклад "Великомежиріцька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів" Рівненської обласної ради надала письмовий відзив №130 від 04.04.2018 р., у якому вимоги позивача не визнає. Пояснює, що на думку відповідача 1) закупівля продуктів харчування проведена в межах ст.2 Закону №922-VIII, звіти оприлюднені в межах технічних можливостей електронної системи закупівель, та у даному випадку відсутнє приховування договору. Також пояснює, що зміст Договору поставки продуктів харчування №5 від 22.01.2018р. відповідає вимогам ст.ст. 656, 669 ЦК України, ст.ст. 179, 180 ГК України. Вважає, що відсутні підстави для задоволення позову.

Також відповідачі вважають, що сторони у передбаченому законом порядку та формі досягнули згоди щодо усіх істотних умов договору, у тому числі визначили предмет закупівлі - продукти харчування та їх кількість у грошовому вираженні, а тому твердження прокурора про відсутність в договорі істотної умови щодо його предмета є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на положеннях закону.

Здолбунівська місцева прокуратура подала відповіді на відзиви, за якими просить відхилити мотиви заперечення позовних вимог, виходячи з наступного: в порушення вимог Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України "Про публічні закупівлі" сторонами в оспорюваному договорі не визначено конкретне найменування та кількість послуг, що є предметом договору, з урахуванням того, що такий предмет має визначатися на підставі Національного класифікатора України "Єдиний закупівельний словник " ДК 021:2015; інформація про закупівлі, яка міститься у сформованому відповідачем 1) на веб-порталі Уповноваженого органу звіті про укладені договори зазначена з порушенням п.1 розділу ІІ Порядку визначення предмета закупівлі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 17.03.2016 № 454; наданий відповідачем 1) до суду додаток до оспорюваного договору (специфікація) не може бути визнаний доказом та взятий до уваги судом, так як змістом договору не передбачено жодних додатків та на веб-порталі Уповноваженого органу оприлюднено лише договір без будь-яких додатків; укладення договору за відсутності визначеного конкретного предмета закупівлі, без планування даної закупівлі свідчить про грубе недодержання вимог ст. ст. 2, 3 4 Закону України "Про публічні закупівлі", п.1 розділу ІІ Порядку визначення предмета закупівлі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 17.03.2016 № 454, тобто з порушенням профільного законодавства, що відповідно до ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України, ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України є підставою для визнання договору недійсним.

У свою чергу відповідачі подали письмові заперечення на відповіді на відзиви. Доводи, що викладені у запереченнях співпадають із позицією, яка викладена відповідачами у відзивах на позов.

Ухвалою від 02.05.2018 р. закрито підготовче провадження, яке тривало з 22.03.2018 р. по 02.05.2018 р., та призначено спір до розгляду по суті на 22.05.2018 р.

У судовому засіданні представник органу прокуратури та позивач підтримали позовні вимоги повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача 1) 22.05.2018 р. до суду не прибув. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Підприємець Шпорталюк Ігор Терентійович 22.05.2018 р. у засіданні надав пояснення, які співпадають з позицією, що викладена у відзиві.

Розглянувши наявні у справі матеріали, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу позовних вимог і заперечень, дослідивши в судовому засіданні подані докази, господарський суд встановив наступне.

22.01.2018 між Комунальним закладом "Великомежиріцька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів" Рівненської обласної ради (Замовник) та ФОП Шпорталюк Ігор Терентійович (Постачальник) укладено Договір №5 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язується забезпечити поставку продуктів харчування Замовнику, а останній прийняти цей товар та своєчасно здійснити оплату на умовах цього договору (арк.с. 22).

Асортимент та кількість товару попередньо погоджується між сторонами та вказується в накладних (п.1.2. Договору).

Вартість Договору становить 760 000,00 грн. (п.ІІ.3.).

Даний Договір складений у двох примірниках і знаходиться в сторін, вступає в дію після його підписання і діє до 31.12.2018 р. (п.ІV.2. Договору).

03.03.2017 ФОП Шпорталюком І.Т. здійснено поставку товару за Договором, про що оформлено відповідні накладні (арк.с. 23-25, 82-88, 130). У свою чергу відповідачем 1) здійснювалися розрахунки за товар.

Досліджуючи вказаний Договір на предмет його відповідності вимогам законодавства в межах підстав позовних вимог, наведених у позові прокурора, господарський суд враховує наступне.

Матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу (ч. 1 ст. 264 Господарського кодексу України). Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами (ч. 3 ст. 264 Господарського кодексу України).

Як визначено ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 4, 5 ст. 656 Цивільного кодексу України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Матеріалами справи встановлено, що закупівля товару за оспорюваним Договором здійснювалась за рахунок коштів бюджету.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади установлено Законом України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон).

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Згідно визначень, наведених в ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі", замовники - це органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак, зокрема, юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів. Договір про закупівлю - це договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що цей Закон застосовується: до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень; до замовників, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень, а робіт - 5 мільйонів гривень.

Під час здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники повинні дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, установлених цим Законом, та можуть використовувати електронну систему закупівель з метою відбору постачальника товару (товарів), надавача послуги (послуг) та виконавця робіт для укладення договору.

У разі здійснення закупівель товарів, робіт і послуг без використання електронної системи закупівель, за умови, що вартість предмета закупівлі дорівнює або перевищує 50 тисяч гривень та є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники обов'язково оприлюднюють звіт про укладені договори в системі електронних закупівель відповідно до статті 10 цього Закону.

Таким чином, замовник здійснює процедури закупівлі, передбачені частиною першою ст. 12 Закону, шляхом використання електронної системи закупівель, керуючись вартісними межами, визначеними в статті 2 Закону.

Водночас під час здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому частини першої ст. 2 Закону, замовники повинні дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, установлених цим Законом, та можуть використовувати електронну систему закупівель (система) з метою відбору постачальника товару (товарів), надавача послуги (послуг) та виконавця робіт для укладення договору (абзац четвертий частини першої статті 2 Закону).

При цьому у разі проведення замовником відбору постачальника товару (товарів), надавача послуги (послуг) та виконавця робіт з використанням системи під час здійснення закупівель товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому частини першої статті 2 Закону (далі - допорогові закупівлі), застосовується Порядок здійснення допорогових закупівель (далі - Порядок здійснення допорогових закупівель), який затверджено наказом ДП "Зовнішторгвидав України" (наказом Мінекономрозвитку від 26.07.2016 N 1220 перейменоване в ДП "ПРОЗОРРО") від 13.04.2016 N 35.

Відповідно до укладеного між Комунальним закладом "Великомежиріцька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів" та ФОП Шпорталюк Ігор Терентійович Договору №5 від 22.01.2018 р.7, вартість предмета закупівлі становить 760 000,00 грн, тобто перевищує 50 тисяч гривень та є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі". Замовником здійснено закупівлю з використанням електронної системи закупівель.

Господарський суд зазначає, що згідно з пунктом 5 Порядку здійснення допорогових закупівель одним з етапів проведення допорогової закупівлі є оголошення закупівлі. Відповідно до пункту 6.2. розділу 6 Порядку здійснення допорогових закупівель під час оголошення закупівлі замовник розміщує в системі інформацію про предмет, очікувану вартість закупівлі, умови договору, порядок і умови проведення закупівлі, строк подання пропозицій, а також вимоги до учасника та іншу інформацію, яка, на його думку, є необхідною для проведення закупівлі.

Порядок визначення предмета закупівлі затверджений наказом Мінекономрозвитку від 17.03.2016 N 454 (далі - Порядок визначення предмета закупівлі).

При цьому, з 17.01.2017 набрав чинності наказ Мінекономрозвитку від 19.12.2016 N 2092 "Про внесення змін до Порядку визначення предмета закупівлі", згідно з яким предмет закупівлі товарів і послуг визначається замовником згідно з пунктами 17 і 32 частини першої статті 1 Закону та на основі національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник", затвердженого наказом Мінекономрозвитку від 23.12.2015 N 1749 (далі - Єдиний закупівельний словник), за показником четвертої цифри основного словника із зазначенням у дужках конкретної назви товару чи послуги.

Таким чином, предмет закупівлі товарів і послуг з дня набрання чинності вищезазначеного наказу про внесення змін до Порядку визначається замовником за показником четвертої цифри із зазначенням у дужках конкретної назви товару чи послуги.

Як підтверджено матеріалами справи, Комунальним закладом "Великомежиріцька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів" не оприлюднено на веб-порталі Уповноваженого органу електронні документи (додаток до річного плану та зміни до нього), які б підтверджували планування відповідачем 1) закупівель товарної продукції, яка є предметом спірного Договору №5 від 22.01.2018 р. (арк.с. 26-38).

Також при здійсненні закупівлі замовником Комунальним закладом "Великомежиріцька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів" Рівненської обласної ради не визначено конкретний предмет закупівлі відповідно до вимог вищевказаного законодавства на підставі Національного класифікатора України "Єдиний закупівельний словник" ДК 021-2015, а саме не зазначено ДК 021-2015: 15000000-8 - продукти харчування.

Судом також враховується, що основний словник Єдиного закупівельного словника базується на системі кодів, що мають ієрархічну структуру і складаються з дев'яти цифр. Групи цифр, у свою чергу, відповідають найменуванню, що описує товари, роботи і послуги, які становлять предмет контракту. Перші три цифри визначають групу (в даному випадку - "Продукти харчування різні"). Перші чотири цифри визначають клас, тобто дають більшу ступінь деталізації в межах кожної певної групи.

Також відсутнє відповідне визначення предмета закупівлі в укладеному між відповідачами Договорі. Посилання відповідачів на дотримання зазначених вище вимог шляхом укладення додатку до Договору (специфікація), в якому сторони договору визначили предмет закупівлі у відповідності до п. 1 Порядку визначення предмета закупівлі, відхиляється господарським судом, оскільки згідно оприлюдненого звіту про укладений договір зазначений предмет закупівлі відповідає предмету згідно первісної редакції Договору. В системі електронних закупівлі відсутнє розміщення додатку до Договору.

Таким чином, предмет закупівлі визначено з порушенням п. 1 Порядку визначення предмета закупівлі.

Статтею 4 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що закупівля здійснюється відповідно до річного плану. Річний план, додаток до річного плану та зміни до них безоплатно оприлюднюються на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель протягом п'яти днів з дня їх затвердження.

Форму річного плану та додатку до річного плану затверджено наказом Мінекономрозвитку України від 22.03.2016 № 490, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.03.2016 за N 449/28579.

Згідно з пунктом 2 вказаного наказу передбачено, що додаток до річного плану закупівель, до якого вноситься інформація про закупівлі, очікувана вартість яких не перевищує сум, зазначених в абзацах другому і третьому частини першої статті 2 Закону, складається за формою річного плану закупівель шляхом заповнення відповідних полів в електронній системі закупівель.

Таким чином, у разі якщо замовником планується здійснення закупівель, очікувана вартість яких не перевищує сум, зазначених в абзацах другому і третьому частини першої ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі" , інформація про таку закупівлю має зазначатися в додатку до річного плану закупівель. При цьому, додаток до річного плану закупівель складається за формою річного плану закупівель шляхом заповнення відповідних полів в електронній системі закупівель. Виходячи зі змісту пункту 2 наказу, формами документів у сфері публічних закупівель затверджено обов'язкові поля, що заповнюються замовником в електронній системі закупівель, шляхом унесення в них наявної інформації. В затвердженій формі річного плану відображається предмет закупівлі, визначений згідно наказу Мінекономрозвитку від 17.03.2016 N 454 "Про затвердження Порядку визначення предмета закупівлі", та орієнтовний початок проведення процедур закупівель.

З матеріалів справи слідує, що Комунальним закладом "Великомежиріцька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів" Рівненської обласної ради здійснювалось планування закупівель на 2018 рік, проте, закупівля за оскаржуваним Договором не запланована та не відображена в додатку до річного плану закупівель.

Господарський суд зазначає, що планування є процедурою, яка передує проведенню закупівлі, тобто є передумовою здійснення закупівлі. З підстав викладеного, слід дійти висновку, що закупівля за оспорюваним Договором проведена без її планування.

Згідно норм ст. ст. 2, 3 Закону України "Про закупівлю" під час здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники повинні дотримуватися наступних принципів здійснення публічних закупівель: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об'єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Дотримання принципів закупівель забезпечується, зокрема, через вільний доступ необмеженого кола потенційних постачальників товарів до інформації про закупівлю та можливістю взяти участь у відповідній закупівлі.

Разом з цим, встановлені вище порушення, а саме: проведення закупівлі без її попереднього планування, з оприлюдненням відповідного плану на веб-порталі повноважного органу, та не зазначення конкретного предмета закупівлі у відповідності з пунктом 1 розділу ІІ Порядку визначення предмета закупівлі в оголошенні про проведення закупівлі та в оспорюваному Договорі, свідчить про недотримання принципів закупівлі, визначених ст. 3 Закону „Про публічні закупівлі", зокрема відкритості і прозорості закупівель.

Таким чином, оспорюваний Договір суперечить принципам закупівель, встановлених ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі", що є порушенням абз. 3 ч. 1 ст. 2 Закону "Про публічні закупівлі", та, відповідно до ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, є підставою для визнання Договору недійсним.

За правилами частини 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Звернення з позовом прокурора в інтересах держави в особі Західного офісу Державної аудиторської служби України, обґрунтовується тим, що укладення оспорюваного Договору всупереч норм законодавства є порушенням законності в бюджетній системі, порушує принцип відкритості та прозорості проведення публічних закупівель, зокрема у сфері охорони дитинства, тоді як Держаудитслубою, як органом, уповноваженим на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах, не вжито належних заходів до усунення зазначених порушень. Прокурор вказує про загрозу порушень економічних інтересів держави внаслідок укладення незаконного правочину, завдання шкоди державному бюджету у вигляді незаконних витрат.

Господарський суд враховує, що у відповідності до ч.3 ст.53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

У пункті 4 мотивувальної частини рішення від 08.04.1999 Конституційний суд України зазначив, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до абзацу першого частини третьої ст. 7 Закону України "Про публічні закупівлі" контроль у сфері публічних закупівель здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Статтею 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" передбачено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є, зокрема, здійснення державного фінансового контролю за дотриманням законодавства про закупівлі.

Контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України "Про публічні закупівлі", проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування (ст. 5 Закону).

Відповідно до Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43, Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю. Держаудитслужба здійснює контроль за дотриманням законодавства про державні закупівлі. Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Таким чином, Західний офіс Державної аудиторської служби є органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах на території Рівненської області.

Водночас, як зазначає прокурор, Західним офісом Державної аудиторської служби не вжито належних заходів до усунення зазначених порушень.

Господарський суд зазначає, що частинами 1 та 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Господарським судом також враховано, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту.

З підстав викладеного та враховуючи, що закупівля за оспорюваним Договором відбулась за бюджетні кошти, господарський суд дійшов висновку про порушення в даному випадку інтересів держави внаслідок укладення договору з недотриманням вимог законодавства, що є підставою представництва Прокурора інтересів держави в суді в особі визначеного ним органу - Західного офісу Державної аудиторської служби України.

За загальними положеннями про недійсність правочину, визначеними ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 236 Цивільного кодексу України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Інші доводи відповідачів щодо підстав заперечення позовних вимог спростовуються встановленими вище обставинами.

З підстав вищенаведеного господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог прокурора та наявність підстав для його задоволення повністю.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обох відповідачів та розподіляється між ними порівну.

Керуючись ст. ст. 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Визнати недійсним Договір № 5 від 22.01.2018 року, укладений між Комунальним закладом "Великомежиріцька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів" Рівненської обласної ради та фізичною особою-підприємцем Шпорталюк Ігор Терентійович. Припинити зобов'язання за вказаним договором на майбутнє.

3. Стягнути з Комунального закладу "Великомежиріцька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів" Рівненської обласної ради (34725, Рівненська область, Корецький район, с.Великі Межирічі, вул.Грушевського, 27, код ЄДРПОУ 22564370) на користь Прокуратури Рівненської області (33028, м. Рівне, вул. 16 Липня, 52, код ЄДРПОУ 02910077) на рахунок 35214079015371 (МФО 820172, Банк-Державна казначейська служба України, м.Київ, КЕКВ - 2800) - 881 грн. витрат по сплаті судового збору.

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця Шпорталюк Ігор Терентійович (35330, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Прокуратури Рівненської області (33028, м. Рівне, вул. 16 Липня, 52, код ЄДРПОУ 02910077) на рахунок 35214079015371 (МФО 820172, Банк-Державна казначейська служба України, м.Київ, КЕКВ - 2800) - 881 грн. витрат по сплаті судового збору.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано "25" травня 2018 року.

Суддя Бережнюк В.В.