Рішення

від 24.05.2018 по справі 922/809/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2018 р.Справа № 922/809/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Мороз Ю.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода", с. Довгеньке до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технодвор", м. Харків про стягнення 102822,50 грн. за участю представників сторін:

позивача - Білоголовської Л.А. ордер №1583 серія ХВ №000010 від 16.04.2018р.;

відповідача - Циганенко О.П. ордер № 1611 серія ХВ №000029 від 20.04.2018р.;

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю "Злагода" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Технодвор в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 102 822,50 (сто дві тисячі вісімсот двадцять дві гривні 50 коп.) грн.

В обґрунтування позову вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань з повернення авансу. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати. В якості правових підстав вказує на норми ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.04.2018р. судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/809/18. Призначено розгляд справи в судовому засіданні на "25" квітня 2018 р. о (об) 14:20.

Представник відповідача надав до суду 24.04.2018р. відзив на позовну заяву за вх.№10634, в якому відповідач проти позову заперечує та просить у його задоволенні відмовити, оскільки посилається на виконання робіт з ремонту двигунів в повному обсязі на підставі укладених договору №4 від 28.12.2016 року в письмовій формі та іншого договору між сторонами у спрощеній формі, тому вимоги позивача щодо повернення отриманих коштів є безпідставними. Також було заявлено про стягнення з позивача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн.

Позивачем було надано суду відповідь на відзив відповідача вх. №10765 від 25.04.2018р.

Також, 25.04.2018р. позивачем було подано до суду заяву про розподіл судових витрат, якою він просив стягнути з відповідача судові витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 25 000,00 гривень та сплачений судовий збір в сумі 1 762,00 гривні. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач 24.05.2018 р. надав копію платіжного доручення про оплату гонорару адвоката.

02.05.2018р. позивачем було подано клопотання (вх. №11455) про витребування у відповідача на підтвердження виконання договору № 4 від 28.12.2016 року наступних документів:

- Підписаний позивачем та відповідачем акт комплектності дизеля;

- Підписаний позивачем та відповідачем акт технічного стану дизеля;

- Підписаний позивачем та відповідачем акт приймання передачі двигуна в ремонт від 01.02.2017 року за договором № 4 від 28.12.2016 року;

- Підписаний позивачем та відповідачем акт приймання передачі двигуна з ремонту від 27.04.2017 року за договором № 4 від 28.12.2016 року;

- Підписаний позивачем та відповідачем акт приймання-здачі робіт за договором № 4 від 28.12.2016 року

- Перелік та копії оформленої з боку Відповідача технічної та супровідної документації на відремонтований двигун.

- Підписаний позивачем та відповідачем акт приймання передачі технічної та супровідної документації на відремонтований двигун.

Відповідач в судовому засідання повідомив про те, що зазначені документи між сторонами не підписувались, в зв'язку з чим позивачем було знято зазначене клопотання.

Відповідачем 08.05.2018р. були подані заперечення (вх. №12414) щодо відповіді на відзив позивача, а також заявлено про стягнення з позивача судових витрат на правничу допомогу в сумі 8 000 грн.

21.05.2018р. від позивача надійшла заява (вх. № 14618) з поясненнями позивача щодо поданих відповідачем заперечень.

Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити.

Присутній представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити, з підстав викладених ним у відзиві на позов.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників позивача та відповідача господарським судом встановлено наступне.

Позивач СТОВ Злагода на підставі рахунків на оплату ТОВ Технодвор № 23 від 23.06.2017 року та № 14 від 13.03.2017 року здійснило передплату в сумі 102 822,50 грн. в якості наміру укладання договорів на виконання капітального ремонту двигунів, в тому числі:

- 53 155,00 грн. - 10.04.2017 р. та 24.04.2017 року;

- 49 667,50 грн. - 08.08.2017 року.

Між сторонами було попередньо досягнуто домовленість про вартість робіт. Строки виконання робіт та інші умови договорів сторони домовились досягти при укладанні письмових договорів. Фактично між сторонами був укладений усний договір про наміри укладання в майбутньому договорів та на підтвердження свого наміру СТОВ Злагода здійснено передплату.

Але, в зв'язку з тим, що між сторонами виникли суперечки щодо якості виконаних робіт за договором № 4 на виконання капітального ремонту двигуна від 29.12.2016 року, СТОВ Злагода та ТОВ Технодвор не було досягнуто всіх істотних умов договорів на виконання капітального ремонту двигунів і договори так і не були укладені.

Оскільки між сторонами не встановлено строк повернення перерахованих грошових коштів, СТОВ Злагода відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України направило на адресу ТОВ Технодвор вимогу про сплату грошових коштів, яка ним отримана 02.02.2018 року.

Строк для повернення грошових коштів сплив 09.02.2018 року. Відповідач передплату в сумі 102 822,50 (сто дві тисячі вісімсот вісімдесят дві гривні 50 коп.) гривень позивачу не повернув, відповідь на вимогу не направив.

Відповідач же під час розгляду справи вказував на те, що між позивачем та відповідачем укладено договір №4 від 28.12.2016 року на проведення капітального ремонту двигуна Камаз в кількості 1 шт. На виконання цього договору відповідач виставив рахунок № 14 від 13.03.2017 року на вартість ремонту двигуна Камаз в розмірі 53155,00 грн., який було сплачено позивачем; позивач передав, а відповідач прийняв для ремонту зазначений двигун, який після ремонту був повернутий позивачу.

Щодо отриманої передплати в сумі 49 667,50 гривень відповідач пояснив, що за результатами усної домовленості позивач передав відповідачу ще один двигун. Відповідачем було виставлено рахунок № 23 від 23.06.2017 року, за яким позивачем сплачені грошові кошти. Відповідач вважає, що договір було укладено у спрощений спосіб відповідно до статті 181 ГК України.

На підтвердження отримання та повернення двигунів для ремонту відповідачем надано лист перевізника ФОП Кротченко О.В., а на підтвердження виконання ремонтних робіт - укладений між ним та НВФ ОЗОН ЛТД договір № 170302 від 03.03.2017 р. на виконання капітального ремонту двигуна Камаз та акт здачі приймання робіт (надання послуг) № 42 від 27.04.2017 р., договір від 27.04.2017 р. на виконання капітального ремонту двигуна Камаз та лист НВФ ОЗОН ЛТД № 04 від 03.05.2018 р.

Також відповідач надав копії підписаних з боку відповідача актів здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 5 від 24 квітня 2017 року за договором № 5 від 01.02.2017 року на суму 55 155,00 гривень та № 1 від 07.02.2018 року за договором № 7 на суму 99 335,00 гривень. З приводу наданих суду актів відповідач пояснив, що акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 5 від 24 квітня 2017 року за договором № 5 від 01.02.2017 року підтверджує виконання робіт за договором № 4 від 28.12.2017 року, а акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 1 від 07.02.2018 року - ремонт другого двигуна за договором, укладеним у спрощений спосіб. Відповідач вважає подані акти підписаними з боку позивача, оскільки 14.02.2018 року відповідачем направлені позивачу вимоги про підписання актів і в строк встановлений ст. 530 ЦК України, а позивачем в зазначений строк не було направлено ні підписаних актів ні мотивованої відмови від їх підписання.

Натомість судом встановлено, що позивачем листом від 15.03.2018 року надано відповідачу відповідь з відмовою у підписанні акту № 1 від 07.02.2018 року здачі - приймання робіт (наданих послуг) виконаних робіт за договором № 7 без дати та акт № 5 від 24.04.2017 року здачі - приймання робіт (наданих послуг) виконаних робіт за договором № 5 від 01.02.2017, оскільки зазначені в актах роботи ТОВ Технодвор не виконувались, а вказані в актах договори не укладались.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 6 статті 182 ГК України, угода сторін про наміри (протокол про наміри тощо) не визнається попереднім договором і не породжує юридичних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Ч. 2 цієї статті визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно ч. 1 статті 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Ч. 8 статті 181 ГК України встановлено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся)

Згідно з приписами ч. 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Аналогічні норми містяться і в Цивільному кодексі. Так, відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Ч. 1 статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

П. 3 розділу 3 Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2014 № 615 передбачено, що послуги з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів чи його складових частин (систем) надаються замовникові на підставі договору про технічне обслуговування і ремонт колісних транспортних засобів, що укладається відповідно до вимог цивільного законодавства між замовником і виконавцем (договір, наряд-замовлення, накладна, квитанція тощо).

Згідно п. 4. розділу 3 Правил договір про технічне обслуговування і ремонт колісних транспортних засобів повинен містити істотні умови відповідно до статті 25 Закону України Про автомобільний транспорт .

Стаття 25 Закону України Про автомобільний транспорт визначає особливості укладання договору про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу, зокрема визначає істотні умови про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу, якими є:

- найменування та місце розташування сторін за цим договором;

перелік робіт з технічного обслуговування чи ремонту та термін їх виконання;

- вартість робіт та порядок розрахунків;

- перелік складових частин (матеріалів), використаних виконавцем, а також наданих замовником виконавцю для виконання робіт із технічного обслуговування або ремонту транспортного засобу;

- перелік документів, який надається замовнику для підтвердження виконання технічного обслуговування чи ремонту, та гарантійні зобов'язання виконавця щодо проведених робіт.

Виконавець за договором про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу під час його укладання чи виконання не може нав'язувати замовнику за цим договором додаткові оплачувані послуги.

З наведених норм випливає, що договір на ремонт про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу чи його складової частини має укладатись в письмовій формі.

Пунктами 1, 2 розділу 4 Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2014 № 615 передбачено, що приймання КТЗ та його складових частин (систем) здійснюється у присутності власника чи його уповноваженого представника в такому порядку:

перегляд експлуатаційної, ремонтної, технологічної документації і заявки замовника;

перевірка технічного стану КТЗ, його складових частин (систем);

огляд щодо зовнішніх пошкоджень і дефектів;

оформлення акта передавання-приймання КТЗ, його складових частин (систем) для надання послуг з технічного обслуговування і ремонту.

Акт передавання-приймання колісного транспортного засобу, його складових частин (систем) для надання послуг з технічного обслуговування і ремонту (додаток 2) складається у двох примірниках. Обидва примірники мають однакову юридичну силу.

Акт передавання-приймання КТЗ, його складових частин (систем) для надання послуг з технічного обслуговування і ремонту підписується власником КТЗ, його складових частин (систем), а також особою, відповідальною за прийняття КТЗ, його складових частин (систем) до ремонту, скріплюється печаткою виконавця (за наявності).

Судом встановлено, що зазначені документи між сторонами не укладались.

Верховний Суд в постанові від 07 лютого 2018 року у справі № 910/10931/17 зазначив, що у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила .

Аналогічна правова позиція Верховного суду міститься в Постанові від 12 лютого 2018 року у справі № 610/2832/16-ц. В Постанові зазначено: Оскільки договір, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами у справі укладений не був, а сторони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, передана відповідачу сума коштів за своєю правовою природою є авансом, який підлягає поверненню позивачу .

За змістом положень ст. 1212 ЦК України вбачається, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 ЦК України.

Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав, якщо такі відпали.

Верховний Суд в постанові від 25.01.2018 року у справі № 910/11210/16 зробив правовий висновок з питання застосування статті 1212 ЦК України. Зокрема він зазначив Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчать про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Згідно вимог ч. 4 ст. 74 ГПК України, суд позбавлений права самостійно збирати докази, а відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З приводу наданих відповідачем доказів суд зазначає, що в силу ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 73, 74, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Наданий відповідачем договір №4 від 28.12.2016 року не містить вартості робіт, а докази, які б підтверджували зв'язок договору №4 від 28.12.2016 року, рахунку №14 від 13.03.2017 року та односторонньо підписаного акту виконаних робіт від 24.04.2017 у матеріалах справи відсутні.

Стаття 181 ГК України, визначає спрощений спосіб укладання договору як обмін листами, факсограмами, телеграмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Відповідачем не надано жодного доказу, який свідчив би про укладання договору на ремонт двигуна на суму 99 335,00 у спрощений спосіб та підтвердження укладання договору сторонами.

Керуючись ст. 77 ГПК України, суд не приймає в якості доказу лист ФОП Кротченко О.В., оскільки подані відповідачем рахунки ФОП Кротченко О.В. на оплату послуг з перевезення вантажу та банківські виписки свідчать лише про фінансові взаємовідносини між ФОП Кротченко О.В. та позивачем та не підтверджують факт перевезення двигунів до відповідача.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 N 363(надалі Правила) перевезення вантажів здійснюється на підставі договору, який укладається між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі та вантажовідправниками або вантажоодержувачами.

Пунктом 3.4. Правил встановлено укладання договору в письмовій формі, а п. 3.5 визначає суттєві умови договору на перевезення, до яких відносіться: термін його дії, обсяги перевезень, умови перевезень (режим роботи по видачі та прийманню вантажу, забезпечення схоронності вантажу, виконання вантажно-розвантажувальних робіт і таке інше), вартість перевезень і порядок розрахунків, порядок визначення раціональних маршрутів, обов'язки сторін, відповідальність тощо.

Відповідно до п. 11.1.Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.

Рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених товарно-транспортних накладних.

Правила не передбачають укладання договору на перевезення у спрощений спосіб.

Факт перевезення вантажу можуть підтвердити лише договір на перевезення вантажу та товарно-транспортна накладна. Відсутність договору та товарно-транспортної накладних свідчить про відсутність факту перевезення вантажу.

Подані до суду договори між ТОВ Технодвор та НВФ ОЗОН ЛТД не є доказом виконання ТОВ Технодвор послуг з ремонту двигуна, який належить саме СТОВ Злагода .

Надані договори №170302 від 03.03.2017 року та №170602 від 27.04.2017 р. лише підтверджують наявність господарських відносин між сторонами договору - ТОВ Технодвор та НВФ ОЗОН ЛТД .

В договорах відсутні будь-які посилання на те, що двигун належить СТОВ Злагода , і що саме СТОВ Злагода є замовником послуг, а ТОВ Технодвор - основним підрядником.

Те ж стосується і рахунків на оплату і акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) №42 від 27.04.2017 року (за договором № 170302 від 03.03.2017).

В поданому відповідачем листі НВФ ОЗОН ЛТД зазначено, що за договорами від ТОВ Технодвор були прийняті в ремонт двигуни без ідентифікації, з чого можна зробити висновок про відсутність у НВФ ОЗОН ЛТД документального підтвердження про власника прийнятих в ремонт двигунів.

Інформація про проведення технічних консультацій між фізичними особами та участі ОСОБА_4 в технічній нараді не підтверджена жодним доказом. Також відсутні будь-які докази з якого приводу проводились консультації та наради.

Лист не містить інформації щодо джерела обізнаності НВФ ОЗОН ЛТД про власника двигуна, відсутні і будь-які посилання на документи, які б підтверджували, що ремонт здійснювався саме двигунів, що належать позивачу.

Таким чином, суд не приймає в якості доказів передачі двигунів від позивача відповідачу та проведення їх ремонту відповідачем договори №170302 від 03.03.2017 року та №170602 від 27.04.2017 р., рахунки на оплату НВФ ОЗОН ЛТД і акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 42 від 27.04.2017 року (за договором № 170302 від 03.03.2017) , лист НВФ ОЗОН ЛТД .

Відповідно до ч. 1 статті 87 ГПК України, показання свідка це повідомлення про відомі йому обставини.

Відповідно до ч. 2. статті 87 ГПК України, на підставі показань свідків не можуть встановлюватись обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.

Згідно до ч. 1 ст. 88 ГПК України показання свідка викладаються ним письмово в заяві свідка. Ч. 2, 3 ст. 88 ГПК України встановлюють вимоги до заяви свідка. Надані до матеріалів справи листи НВФ ОЗОН ЛТД №04 від 03.05.2018 р. та ФОП Кротченко О.В. б/н від 19.04.2018 р. не відповідають за формою, встановленою 2, 3 ст. 88 ГПК України, що є підставою для не прийняття їх судом в якості доказів.

Подані відповідачем податкові накладні та підтвердження їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних не підтверджує факт передачі двигунів та факт виконання робіт з ремонту двигунів, в зв'язку з чим суд не приймає їх в якості доказів.

Відповідно до п. 201.1. статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) №5 від 24 квітня 2017 року за договором №5 від 01.02.2017 року на суму 55 155,00 гривень та №1 від 07.02.2018 року за договором № 7 на суму 99 335,00 гривень підписані односторонньо з боку відповідача.

З приводу наданих суду актів відповідач пояснив, що акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) №5 від 24 квітня 2017 року за договором №5 від 01.02.2017 року підтверджує виконання робіт за договором №4 від 28.12.2016 року, а акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 1 від 07.02.2018 року - ремонт другого двигуна за договором, укладеним у спрощений спосіб. Відповідач вважає подані акти підписаними з боку позивача, оскільки 14.02.2018 року відповідачем направлені позивачу вимоги про підписання актів і в строк встановлений ст. 530 ЦК України, а позивачем в зазначений строк не було направлено ні підписаних актів ні мотивованої відмови від їх підписання.

Відповідач зазначив про технічну помилку, яка допущена в наданих актах №1 від 07.02.2018 та №5 від 01.02.2017. Жодних доказів на підтвердження допущення помилки та її наступне виправлення відповідачем не надано.

Виправлення помилок у первинних документах здійснюється відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88. Приписами зазначеного положення передбачено, що помилки в первинних документах, облікових регістрах і звітності, що створені ручним способом, виправляються способом червоного сторно , додаткових бухгалтерських проведень або коректурним способом, відповідно до якого неправильний текст або цифри закреслюються і над закресленим надписується правильний текст або цифри. Закреслення здійснюється однією рискою так, щоб можна було прочитати виправлене. За наслідками виправлення складається бухгалтерська довідка про причини помилки та допущені виправлення.

Суд вважає, що вимоги ст. 530 ЦК України не можуть бути застосовані до вимоги з підписання актів прийому-здачі робіт з огляду на наступне.

Позивач не є боржником перед відповідачем, в зв'язку з відсутністю факту виконання робіт з ремонту двигунів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

ТОВ Технодвор не доведено факт виконання робот з ремонту двигунів та оскільки позивачем двигуни в ремонт не передавались, а роботи не виконувались, у позивача відсутні будь-які зобов'язання перед відповідачем і він не є стосовно нього боржником.

Оскільки відповідач зазначає про здійснення операцій щодо приймання та передачу двигуна в ремонт, його повернення з ремонту, виконання ремонту двигуна, тощо, то вказані операції є вчиненими за наявності складених сторонами належним чином договорів, актів приймання-передачі двигунів, актів приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг).

Відповідач не навів належних та допустимих письмових доказів наявності обставин, які мають бути ним доведені у цій справі, зокрема укладання договорів підряду на виконання капітального ремонту двигунів, актів приймання-передачі двигунів, актів приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факту укладання договорів на проведення капітального ремонту двигунів Камаз, факту передачі двигуні автомобіля Камаз позивачем відповідачу для проведення ремонту, факт виконання робіт з проведення капітального ремонту двигунів на замовлення позивача та факт повернення відповідачем позивачу двигунів з ремонту.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача є законними, правомірними та обґрунтованими, вони не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, судові витрати, згідно ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивачем укладено договір про надання правничої допомоги з адвокатом Білоголовською Ларисою Анатоліївною № 20/03-01 від 20.03.2018 р., відповідно до якого вартість правничої допомоги у цій справі визначено сторонами у розмірі 25 000 грн.

Позивачем подано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом за договором № 20/03-01 від 20.03.2018 року про надання правничої допомоги станом на 24.05.2018 р. та копію платіжного доручення № 171 від 21.05.2018 р. на суму 25 000 гривень

Згідно з ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем у справі не надано доказів на підтвердження неспівмірності витрат, що заявлені позивачем до стягнення, а тому заперечення відповідача щодо розміру витрат позивача судом не приймаються.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем надано договір про надання правничої допомоги, підтверджено правовий статус адвоката, якому здійснено оплату та який брав участь у судових засіданнях по даній справі, суд дійшов висновку про доведеність вказаних судових витрат та покладення їх на відповідача, а саме стягнувши судові витрати: у сумі 25000,00 грн. та судовий збір у розмірі 1762,00 грн. з відповідача на користь позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 29, 42, 86, 91, 232, 233, 236, 237,238, 240 Господарського процесуального кодексу України

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технодвор" (61068, м. Харків, вул. Тарасівська, 17, кв. 333, р/р 26005541614 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ, МФО 380805, ідентифікаційний код 40945258) на користь Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода" (64371, Харківська область, Ізюмський район, с. Довгеньке, вул. Борисова, 51, р/р 26007455046454 в АТ "ОТП Банк" м. Київ, МФО 300528, ідентифікаційний код 31003834) грошові кошти в розмірі 102822,50 грн. та судові витрати, які складаються з: судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25000,00 грн. та судового збору у розмірі 1762,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Згідно зі ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області.

Повне рішення складено 29.05.2018 р.

Суддя Ю.В. Светлічний