Постанова

від 25.07.2018 по справі 922/809/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2018 р. Справа № 922/809/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Бєлкіній О.М.

за участю представників сторін:

позивача - Білоголовська Л.А. (ордер №000014 від 22.06.2018р., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №2142 від 27.09.2017р.),

відповідача - Циганенко О.П. (ордер №000037 від 02.07.2018р., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №669 від 20.06.2001р.),

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх1165Х/3-38) на рішення господарського суду Харківської області, ухвалене 24.05.2018р. об 14:25 год. у приміщенні вказаного суду, суддею Светлічним Ю.В. у справі №922/809/18

за позовом Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода", с. Довгеньке

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технодвор", м. Харків

про стягнення 102822,50 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю "Злагода" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технодвор", в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 102 822,50 грн.

В обгрунтування позову позивач зазначає про те, що на підставі рахунків №23 від 23.06.2017 та №14 від 13.03.2017 він перерахував відповідачу в якості передоплати грошові кошти в загальному розмірі 102822,50 грн., маючи намір в майбутньому укласти з відповідачем письмовий договір на виконання капітального ремонту двигунів. Однак, як зазначає позивач, такий договір з відповідачем укладено не було, у зв'язку з тим, що між сторонами виникли суперечки щодо якості виконаних робіт за раніше укладеним договором №4 від 29.12.2016. Позивач просить стягнути з відповідача безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 102822,50 грн. на підставі статтей 1212-1214 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.05.2018р. у справі №922/809/18 позов задоволено.

Вказане рішення мотивовано тим, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факту укладання договорів на проведення капітального ремонту двигунів Камаз, факту передачі двигунів автомобіля Камаз позивачем відповідачу для проведення ремонту, факту виконання робіт з проведення капітального ремонту двигунів на замовлення позивача та факту повернення відповідачем позивачу двигунів з ремонту.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити, а також стягнути з позивача витрати на правничу допомогу ТОВ Технодвор та витрати зі сплати судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що рахунок №14 від 13.03.2017 був сплачений позивачем на виконання укладеного між сторонами договору №4 від 28.12.2016, що підтверджується фактичними діями позивача щодо передачі двигуна відповідачу, його подальший ремонт та повернення позивачу. Відповідач також посилається на те, що рахунок №23 від 23.06.2017 був частково оплачений позивачем на виконання договору на ремонт двигуна, який був укладений сторонами у спрощений спосіб, в усній формі, відповідно до ст.11, ст.206 ЦК України, ст.181 ГК України. Відповідач також вказує на те, що судом першої інстанції безпідставно не прийнято до уваги подані ним письмові докази в підтвердження факту перевезення двигунів та здійснення їх ремонту. Також відповідач зазначає про те, позивач, після сплати відповідачу грошових коштів, облікував податковий кредит з ПДВ в своєму податковому обліку, що підтверджує наявність договірних відносин сторін з ремонту двигунів. Відповідач вважає безпідставним застосування у цій справі судом першої інстанції положень ст.1212 ЦК України, з огляду на наявність між сторонами укладених договорів на ремонт двигунів.

Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому, спростовуючи доводи відповідача, зазначає про те, що він не передавав відповідачу в ремонт двигун на підставі договору №4 від 28.12.2016. Вказаний договір сторонами ніколи не виконувався. Як зазначає позивач, часткова оплата грошових коштів за рахунком №23 від 23.06.2017 не свідчить про укладення договору у спрощений спосіб, будь-які докази передачі відповідачу двигуна для ремонту матеріали справи не містять. Позивач вважає висновок суду першої інстанції про те, що податкові накладні не підтверджують факт виконання робіт з ремонту двигунів правильним, а рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Відповідач звернувся до суду із заявою про долучення до матеріалів справи додаткових документів, а саме: листа НВФ Озон ЛТД від 04.07.2018, гарантійного талону НВФ Озон ЛТД від 27.04.2017, акту проведення гарантійного обслуговування від 08.07.2017, подорожного листа від 08.07.2017, гарантійного талону ТОГВ Технодвор від 27.04.2017, рахунку на оплату №32 від 30.06.2018. Відповідач зазначає про об'єктивну неможливість подання вказаних доказів суду першої інстанції, оскільки зазначені документи отримані ним лише 04.07.2018 від НВФ Озон ЛТД .

Позивач надав суду заперечення на заяву відповідача про долучення до матеріалів справи додаткових документів, в яких зазначає про те, що відповідач мав об'єктивну можливість надати такі докази суду першої інстанції, однак не скористався таким правом; в порядку ч.4 ст.80 ГПК України відповідач не повідомляв суд про наявність додаткових доказів, які він не може подати. Крім того, позивач зазначає, що надані відповідачем документи не підтверджують обставин, які є предметом дослідження суду та не стосуються суті спору.

Позивач надав суду заяву від 26.06.2018 про відшкодування судових витрат, в якій просить суд стягнути з відповідача судові витрати СТОВ Злагода на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 грн. та судовий збір в розмірі 7200 грн.

Також позивач надав суду заяву від 25.07.2018, в якій зазначає про те, що відповідно до договору про надання правничої допомоги, укладеного 22.06.2018 між СТОВ Злагода та адвокатом Білоголовською Л.А., гонорар підлягає сплаті адвокату після підписання акту приймання-передачі робіт, тобто після закінчення апеляційного провадження у цій справі. На підставі наведеного, позивач повідомляє суд, що документи в підтвердження понесених СТОВ Злагода витрат на правничу допомогу будуть подані суду протягом п'яти днів з дня ухвалення судового рішення, відповідно до ст.129 ГПК України.

Відповідач також звернувся до суду із заявою від 16.07.2018 про стягнення судових витрат, в якій просить суд стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 2643 грн., а також витрат на професійну правничу допомогу ТОВ Технодвор в розмірі 24000 грн., з яких: 8000 грн. в господарському суді Харківської області та 16000 грн. в Харківському апеляційному господарському суді.

Відповідач надав суду заяву від 25.07.2018, в якій просить суд стягнути з СТОВ Злагода витрати на правничу допомогу в розмірі 16000 грн, які понесені ТОВ Технодвор під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. До заяви відповідач надав виписку з рахунку Адвокатського бюро Олексія Циганенко .

Позивач надав суду заперечення на заяву позивача про стягнення судових витрат, в яких зазначає про те, що надана відповідачем виписка з рахунку адвокатського бюро, акт про надання правничої допомоги від 16.07.2018 не є належними доказами в підтвердження понесених витрат на правничу допомогу. Крім того, позивач зазначає про те, що відповідачем до ухвалення судового рішення не подавались суду першої інстанції документи, які підтверджують витрати відповідача на отримання правничої допомоги, у зв'язку з чим наявні підстави для залишення заяви відповідача без розгляду на підставі абз.3 ч.8 ст.129 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Позивач, 10.04.2017 перерахував відповідачу грошові кошти в розмірі 26577,50 грн. та 20.04.2017 грошові кошти в розмірі 26577,50 грн., що підтверджується банківською випискою ПАТ Райффайзен Банк Аваль з рахунку позивача (а.с.18, 19-20 т.1).

Як зазначено в банківській виписці, призначення платежів передоплата за капітальний ремонт двигуна Камаз згідно рахунку №14 від 13.03.2017 .

08.08.2017, позивач перерахував відповідачу грошові кошти в розмірі 49667,50 грн., про що свідчить банківська виписка ПАТ Райффайзен Банк Аваль з рахунку позивача (а.с.17,21 т.1).

В призначенні платежу у вказаній банківській виписці зазначено передоплата за капітальний ремонт двигуна Камаз згідно рахунку №23 від 23.06.2017 .

01.02.2018 позивач направив відповідачу вимогу №11 про повернення грошових коштів в розмірі 102822,50 грн., які були перераховані як передоплата. За поясненнями позивача, грошові кошти були ним перераховані з наміром в майбутньому укласти з відповідачем договір на виконання капітального ремонту двигунів. Вимога позивача обгрунтована тим, що сторонами не укладено договір, за яким було здійснено передоплату, у зв'язку з тим, що між підприємствами виникли суперечки щодо якості виконаних робіт за іншим договором №4 від 29.12.2016 на виконання капітального ремонту двигунів (а.с.14,15 т.1).

Відповідач, заперечуючи проти позову, вказує на те, що між позивачем та відповідачем укладено договір №4 від 28.12.2016 року на проведення капітального ремонту двигуна Камаз в кількості 1 шт. (а.с.52 т.1).

Відповідач пояснив, що на виконання вказаного договору, він виставив позивачу рахунок № 14 від 13.03.2017 року оплату ремонту двигуна Камаз на суму 53155 грн., який було сплачено позивачем.

Відповідач зазначає, що позивач передав, а відповідач прийняв для ремонту двигун, який після ремонту був повернутий позивачу.

Стосовно отриманої передплати в сумі 49 667,50 гривень відповідач пояснив, що за результатами усної домовленості позивач передав йому ще один двигун. Відповідачем було виставлено рахунок № 23 від 23.06.2017 року, за яким позивачем сплачені грошові кошти частково. Відповідач вважає, що договір було укладено у спрощений спосіб відповідно до статті 181 ГК України.

В підтвердження своїх доводів про отримання та повернення після ремонту двигунів, відповідач надав суду лист перевізника ФОП Кротченко О.В. від 19.04.2018, в якому останній повідомив відповідача про те, що 01.02.2017, на підставі замовлення від СТОВ Злагода , було здійснено перевезення двигуна Камаз за маршрутом з СТОВ Злагода до ТОВ Технодвор ; грошові кошти в розмірі 2000 грн. за перевезення двигуна 30.01.2017 сплачено СТОВ Злагода на підставі рахунку №23/01 від 23.01.2017. Також в листі перевізник повідомив, що в подальшому, 27.04.2017, двигун Камаз з ТОВ Технодвор було перевезено до СТОВ Злагода за замовленням останнього; в цей же день було отримано інший двигун та перевезено до ТОВ Технодвор ; 07.04.2017 СТОВ Злагода сплатило грошові кошти в розмірі 2000 грн. на підставі рахунку №13/03 від 21.03.2017 (а.с.65 т.1).

До матеріалів справи надано рахунки ФОП Кротченко О.В. №23/01 від 23.01.2017, №13/03 від 13.03.2017 на оплату послуг перевізника та банківська виписка ПАТ Райффайзен Банк Аваль в підтвердження оплати позивачем вказаних послуг (а.с.66-68 т.1).

В листі від 29.01.2018 ФОП Кротченко О.В. повідомив відповідача про те, що 29.12.2016 він здійснив перевезення двигуна Камаз (заводський номер 067985) за маршрутом з СТОВ Злагода до ТОВ Технодвор ; 04.01.2017 СТОВ Злагода сплачено 2000 грн. за перевезення (а.с.98 т.1).

Також відповідач, в підтвердження виконання ним ремонтних робіт, надав суду договір № 170302 від 03.03.2017 р. на виконання капітального ремонту двигуна Камаз, укладений між ТОВ Технодвор (як замовником) та НВФ "ОЗОН ЛТД" (як виконавцем) та акт здачі-приймання робіт №42 до вказаного договору (а.с.53, 55 т.1).

Крім того, в підтвердження виконання відповідачем капітального ремонту іншого двигуна (за усною домовленістю з позивачем) відповідач надав суду договір №170602 від 27.04.2017 на виконання капітального ремонту двигуна Камаз, укладений між ТОВ Технодвор (як замовником) та НВФ Озон ЛТД (як виконавцем); рахунок НВФ Озон ЛТД на оплату №57 від 06.07.2017, банківську виписку про сплату на користь НВФ Озон ЛТД грошових коштів за виконані роботи (а.с.62-64 т.1).

В якості доказів виникнення господарських правовідносин між позивачем та відповідачем, останній надав суду податкові накладні №4 від 08.08.2017 та №2 від 07.02.2018 та докази їх реєстрації позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.48-51, 58-61 т.1).

15.02.2018 відповідач направив позивачу вимогу №14/02-3 про підписання акту виконаних робіт №5 від 24.04.2017 за договором №5 від 01.02.2017, на суму 53155 грн. (а.с.46-47 т.1).

Як зазначає відповідач, вказаний акт підтверджує виконання ним робіт за договором № 4 від 28.12.2016.

Також 15.02.2018 позивач направив відповідачу вимогу №14/02-2 про підписання акту виконаних робіт №1 від 07.02.2018 за договором №7, на суму 99335 грн. (а.с.56-57 т.1).

Вказаний акт, як зазначає відповідач, підтверджує ремонт іншогр двигуна за договором, укладеним з позивачем у спрощений спосіб.

Відповідач вважає вищевказані акти виконаних робіт підписаними з боку позивача, оскільки в строк встановлений ст. 530 ЦК України позивачем не було повернуто відповідачу ні підписаних актів, ні мотивованої відмови від їх підписання.

Позивач, заперечуючи проти доводів відповідача, надав суду лист від 15.03.2018 року, в якому він повідомив відповідача про відмову в підписанні акту №1 від 07.02.2018 року здачі - приймання робіт (наданих послуг) виконаних робіт за договором № 7 без дати та акту № 5 від 24.04.2017 року здачі - приймання робіт (наданих послуг) виконаних робіт за договором № 5 від 01.02.2017, оскільки зазначені в актах роботи ТОВ "Технодвор" не виконувались, а вказані в актах договори не укладались (а.с.80-82 т.1).

До матеріалів справи позивач надав також договір №4 від 29.12.2016 на виконання капітального ремонту двигуна, укладений між СТОВ Злагода та ТОВ Технодвор (а.с.83-87 т.1).

Позивач зазначає, що відповідачем здійснювався ремонт лише одного двигуна із заводським номером 067985, на підставі вказаного договору; передача будь-яких інших двигунів не здійснювалась.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.03.2018 у справі №922/4284/17 відмовлено в задоволенні позову СТОВ Злагода до ТОВ Технодвор про розірвання договору №4 від 29.12.2016 на виконання капітального ремонту двигуна (№067985), зобов'язання повернути двигун та стягнення з відповідача сплачених коштів за ремонт в сумі 41010 грн. (а.с.88-97 т.1).

Колегія суддів враховує наступне.

Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого);

3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

До матеріалів справи надано договір №4 від 28.12.2016 на виконання капітального ремонту двигуна, укладений між позивачем, як замовником, та відповідачем, як виконавцем (а.с.52 т.1).

За умовами вказаного договору (п.1.1), замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати капітальний ремонт двигуна Камаз в кількості 1 шт.

Вказаний договір не містить вартості робіт, а також не зазначено конкретного заводського номеру двигуна, який підлягає ремонту, тобто об'єкт ремонту не ідентифікований.

Відповідач наполягає, шо грошові кошти в розмірі 53155 грн., перераховані позивачем на підставі рахунку №14 від 13.03.2017, є оплатою за виконані відповідачем роботи за вказаним договором №4 від 28.12.2016.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Таким чином, саме на відповідача покладено обов'язок довести обставини, на які він посилається, а саме, виконання ним договору №4 від 28.12.2016.

Взаємовідносини між замовником і виконавцем послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів (КТЗ), їх складових частин (систем), регулюються Правилами надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, затвердженими Наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2014 № 615 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 17.12.2014 за № 1609/26386 (далі-Правила від 28.11.2014 № 615).

Відповідно до п.п.1-4 розділу ІІІ Правил від 28.11.2014 № 615, надання послуг здійснюється за зверненням замовника чи за його попередньою заявкою, яка реєструється в журналі реєстрації.

Послуги з технічного обслуговування і ремонту КТЗ чи його складових частин (систем) надаються замовникові на підставі договору про технічне обслуговування і ремонт КТЗ, що укладається відповідно до вимог цивільного законодавства між замовником і виконавцем (договір, наряд-замовлення, накладна, квитанція тощо).

Договір про технічне обслуговування і ремонт КТЗ повинен містити істотні умови відповідно до статті 25 Закону України Про автомобільний транспорт .

Згідно п.п.1-2 розділу IV Правил від 28.11.2014 № 615, приймання КТЗ та його складових частин (систем) здійснюється у присутності власника чи його уповноваженого представника в такому порядку:

перегляд експлуатаційної, ремонтної, технологічної документації і заявки замовника;

перевірка технічного стану КТЗ, його складових частин (систем);

огляд щодо зовнішніх пошкоджень і дефектів;

оформлення акта передавання-приймання КТЗ, його складових частин (систем) для надання послуг з технічного обслуговування і ремонту.

Акт передавання-приймання КТЗ, його складових частин (систем) для надання послуг з технічного обслуговування і ремонту підписується власником КТЗ, його складових частин (систем), а також особою, відповідальною за прийняття КТЗ, його складових частин (систем) до ремонту, скріплюється печаткою виконавця (за наявності).

Відповідно до п.3.2 договору №4 від 28.12.2016, виконавець зобов'язаний прийняти від замовника ремонтний фонд, оформити акт комплектності і технічного стану дизеля.

З урахуванням наведених умов договору та Правил, у разі отримання відповідачем від позивача замовлення на ремонт двигуна та фактичної передачі двигуна відповідачу, сторони повинні скласти акт передавання-приймання двигуна в присутності власника - СТОВ "Злагода" чи уповноваженої ним особи на передачу двигуна в ремонт, а також особи, відповідальної за прийняття двигуна до ремонту, які повинні підписати зазначений акт.

В матеріалах справи відсутні докази звернення позивача із заявкою на проведення ремонту двигуна.

Відповідачем не надано суду акт приймання-передавання двигуна для надання послуг з його технічного ремонту, підписаний власником (позивачем), а також особою, відповідальною за прийняття двигуна до ремонту, відсутня інформація про комплектність, технічний стан дизеля.

Згідно з п. 1 розділу VII Правил від 28.11.2014 № 615, замовник приймає КТЗ, його складових частин (систем) після ремонту у присутності контролера якості, про що оформлюється акт передавання-приймання КТЗ, його складових частин (систем) після ремонту у двох примірниках за формою, наведеною в додатку 3 до цих Правил.

Розділом V Правил від 28.11.2014 №615 визначено перелік документів, які підтверджують надання послуг, серед яких: акт передавання-приймання КТЗ (його складових частин (систем)) після надання послуг з технічного обслуговування і ремонту.

Відповідно до п.3.2.3 договору №4 від 28.12.2016, після виконання ремонтних робіт, виконавець зобов'язаний оформити технічну та супровідну документацію та відвантажити двигун замовнику.

Отже, з урахуванням наведеного, при отриманні з ремонту двигунів позивач та відповідач повинні були скласти відповідний акт передавання-приймання, із зазначенням у ньому номера двигуна чи інших ідентифікуючих даних.

Втім, матеріали справи не містять акту приймання-передачі двигуна, який би підтверджував повернення позивачу двигуна з ремонту, відсутня технічна та супровідна документація.

В матеріалах справи відсутні оформлені належним чином акти приймання-передачі виконаних робіт.

Надані відповідачем суду акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) №5 від 24 квітня 2017 року за договором №5 від 01.02.2017 року на суму 55 155,00 гривень та №1 від 07.02.2018 року за договором № 7 на суму 99 335,00 грн. підписані відповідачем в односторонньому порядку.

При цьому, акт №5 про начебто виконані відповідачем роботи у квітні 2017 роботи направлено позивачу лише у лютому 2018.

Акт №5 містить посилання на договір №5 від 01.02.2017, який сторонами не укладався.

В акті №1 від 07.02.2018 зазначено, що роботи були виконані за договором №7.

Судова колегія звертає увагу також на ту обставину, що вказані акти виконаних робіт направлені позивачу вже після отримання відповідачем вимоги позивача №11 від 01.02.2018 про повернення безпідставно набутих коштів.

Посилання відповідача на листи ФОП Кротченко О.В., його рахунки на оплату послуг з перевезення, банківські виписки не є належними доказами надання відповідачем послуг з ремонту двигунів.

Відповідно до п.3.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 N363, договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі, та вантажовідправниками або вантажоодержувачами.

Пунктом 11.1 вказаних Правил встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.

Таким чином, рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених товарно-транспортних накладних.

Відповідачем не надано суду товарно-транспортних накладних, оформлених у відповідності до вказаних Правил, в підтвердження факту перевезення двигуна від позивача до відповідача. Відсутній договір на перевезення вантажу.

ФОП Кротченко О.В. не є учасником цієї справи, а тому повідомлені ним в листах на адресу відповідача обставини про здійснення перевезення двигунів, не є належними та допустимими доказами, в розумінні статтей 76-77 ГПК України.

Крім того, в наведених листах перевізника, рахунках на оплату, зазначається про перевезення з СТОВ Злагода до ТОВ Технодвор двигунів Камаз, однак, не конкретизуються заводські номера двигунів.

В договорі №4 від 28.12.2016 також не вказано заводський номер двигуна, який підлягає ремонту.

Таким чином, взагалі неможливо ідентифікувати, про які двигуни йдеться в поданих відповідачем доказах та чи належать вони позивачу.

Надані відповідачем договори №170302 від 03.03.2017, №170602 від 27.04.2017 на виконання капітального ремонту, укладені між ТОВ НВФ Озон ЛТД (як виконавцем) та ТОВ Технодвор (як замовником) також не містять даних про заводські номера двигунів, які ремонтувались виконавцем.

В наведених договорах не зазначено про те, що НВФ Озон ЛТД надавались послуги з ремонту двигунів, які належать СТОВ Злагода .

НВФ Озон ЛТД в своєму листі №04 від 03.05.2018 підтвердив, що він отримав на ремонт двигуни без ідентифікації (а.с.135 т.1).

Із вказаних договорів не вбачається, що СТОВ "Злагода" є замовником послуг, а ТОВ "Технодвор" - основним підрядником (як вважає відповідач).

За таких обставин, договори, укладені відповідачем з НВФ Озон ЛТД , акт приймання-передачі робіт №42 від 27.04.2017 року до вказаного договору, рахунки НВФ "ОЗОН ЛТД" на оплату, не є належними доказами в підтвердження надання відповідачем послуг з ремонту двигунів позивача.

Враховуючи наведене, відповідачем не доведено виконання ним робіт за договором №4 від 28.12.2016.

Наявні в матеріалах справи договір №4 від 28.12.2016 року, рахунок №14 від 13.03.2017 року та односторонньо підписаний акт виконаних робіт №5 від 24.04.2017 ніяким чином не пов'язані та не можуть свідчити про наявність підстав для перерахування позивачем грошових коштів відповідачу в розмірі 53155 грн.

Подані відповідачем податкові накладні та підтвердження їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, за відсутності первинних документів про здійснення господарських операцій, не підтверджують факт передачі двигунів та їх ремонту.

Відповідно до статті 25 Закону України Про автомобільний транспорт , договір про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу укладають відповідно до вимог цивільного законодавства між замовником і виконавцем (договір, наряд-замовлення, накладна, квитанція тощо).

Вказаною статтею визначено істотні умови такого договору: найменування та місце розташування сторін за цим договором; перелік робіт з технічного обслуговування чи ремонту та термін їх виконання;

- вартість робіт та порядок розрахунків;

- перелік складових частин (матеріалів), використаних виконавцем, а також наданих замовником виконавцю для виконання робіт із технічного обслуговування або ремонту транспортного засобу;

- перелік документів, який надається замовнику для підтвердження виконання технічного обслуговування чи ремонту, та гарантійні зобов'язання виконавця щодо проведених робіт.

З наведеної норми вбачається, що договір про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу або його частини укладається в письмовій формі.

Доводи відповідача про укладання з позивачем договору в усній формі на ремонт іншого двигуна, а також виконання робіт за таким договором не підтверджені жодними доказами.

За таких обставин, правові підстави для набуття відповідачем грошових коштів в розмірі 49667,50 грн., перераховані позивачем на підставі рахунку №23 від 23.06.2017 - відсутні.

Представник позивача в судовому засіданні 25.07.2018 зазначила про те, що договір №4 від 28.12.2016 не існує, зазначена дата його укладення є помилковою, оскільки між сторонами укладено лише договір №4 від 29.12.2016, який не стосується суті цього спору.

До матеріалів справи надано укладений між позивачем та відповідачем договір №4 від 29.12.2016 на виконання капітального ремонту двигуна (а.с.83 т.1).

Відповідно до п.1.1 вказаного договору, виконавець приймає на себе зобов'язання за завданням замовника надати послуги з капітального ремонту двигуна Камаз заводський номер №067985, а замовник зобов'язаний сплатити виконавцю надані послуги та виконані роботи.

Обставини виконання вказаного договору були предметом дослідження господарського суду Харківської області під час розгляду справи №922/4284/17 за позовом СТОВ Злагода до ТОВ Технодвор про розірвання договору №4 від 29.12.2016 на виконання капітального ремонту двигуна, зобов'язання повернути двигун та стягнення з відповідача сплачених коштів за ремонт в сумі 41010 грн.

За результатами розгляду вказаної справи, господарським судом Харківської області прийнято рішення від 20.03.2018 про відмову в позові.

В наведеному рішенні судом встановлено, що на виконання договору №4 від 29.12.2016 СТОВ Злагода сплатило ТОВ Технодвор 100% передоплати в сумі 41010 грн. за капітальний ремонт двигуна Камаз із заводським номером №067985; двигун Камаз з заводським номером №067985 передавався від СТОВ Злагода до ТОВ Технодвор для проведення ремонту та був повернутий позивачу 01.02.2017.

Враховуючи відсутність доказів передачі позивачем двигуна з заводським номером №067985 після 01.02.2017 для проведення гарантійного ремонту, господарський суд Харківської області в рішенні від 20.03.201, дійшов висновку про те, що обставина проведення ТОВ Технодвор неякісного ремонту є недоведеною.

Таким чином, вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено обставини виконання відповідачем умов договору №4 від 29.12.2016 на капітальний ремонт двигуна із заводським номером №067985, а також оплати позивачем виконаних робіт в повному обсязі.

За таких обставин, грошові кошти, стягнення яких є предметом спору у цій справі, не стосуються договору №4 від 29.12.2016.

Відповідач надав суду заяву свідка ОСОБА_1 б/н від 19.04.2018 р. (а.с.134 т.1).

Однак, повідомлені в заяві свідка ОСОБА_1 обставини стосуються виконання сторонами договору №4 від 29.12.2016, який як вже зазначено судом не стосується суті цієї справи.

Під час апеляційного провадження у цій справі відповідач надав суду додаткові докази: лист НВФ Озон ЛТД від 04.07.2018, гарантійний талон НВФ Озон ЛТД від 27.04.2017, акт проведення гарантійного обслуговування від 08.07.2017, подорожній лист від 08.07.2017, гарантійний талон ТОГВ Технодвор від 27.04.2017, рахунок на оплату №32 від 30.06.2018. П

Відповідач зазначає про об'єктивну неможливість подання вказаних доказів суду першої інстанції, оскільки зазначені документи отримані ним лише 04.07.2018 від НВФ Озон ЛТД .

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Відповідачем не доведено об'єктивної неможливості отримання вказаних доказів у НВФ Озон ЛТД в підтвердження своєї правової позиції під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Крім того, подані відповідачем гарантійні талони НВФ Озон ЛТД та ТОВ Технодвор від 27.04.2017 на дизелі Камаз не містять відомостей, які б свідчили про їх належність позивачу.

В подорожньому листі НВФ Озон ЛТД від 08.07.2017 вказано про слідування вантажного автомобіля з м.Харкова до с.Довгеньке Зміївського району Харківської області.

Разом із тим, місцезнаходженням позивача є с.Довгеньке Ізюмського району Харківської області.

Акт про проведення гарантійного ремонту від 08.07.2017 складено НВФ Озон ЛТД та ТОВ Технодвор без участі представника СТОВ Злагода , а тому не є належним доказом в підтвердження проведення обслуговування двигуна позивача.

Рахунок на оплату №32 від 30.06.2018, виставлений НВФ Озон ЛТД , за зберігання двигуна Камаз з 20.02.2017 по 30.06.2018 підтверджує лише наявність господарських правовідносин між відповідачем та НВФ Озон ЛТД , однак, не підтверджують факт виконання відповідачем ремонту двигуна позивача.

З огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факту укладання договорів на проведення капітального ремонту двигунів Камаз, факту передачі двигунів автомобіля Камаз позивачем відповідачу для проведення ремонту, факту виконання робіт з проведення капітального ремонту двигунів на замовлення позивача та факту повернення відповідачем позивачу двигунів з ремонту.

Колегія суддів також приймає до уваги, що в призначеннях платежу, за якими позивач перерахував грошові кошти відповідачу, зазначено, що ці кошти є передоплатою, у зв'язку з чим, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, наявні підстави вважати обгрунтованими доводи позивача про те, що грошові кошти були перераховані ним з наміром в майбутньому укласти з відповідачем договір на виконання ремонтних робіт. Докази укладення такого договору відсутні.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності правових підстав перерахування позивачем грошових коштів відповідачу, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 102822,50 грн., на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Слід зазначити, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У цій справі апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 24.05.2018 у справі №922/809/18- без змін.

З урахуванням приписів статті 129 ГПК України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.270, п.1 ч.1 ст. 275, ст.ст.276, 282, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення

Рішення господарського суду Харківської області від 24.05.2018 року у справі №922/809/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови складено 30.07.2018.

Головуючий суддя Медуниця О.Є.

Суддя Істоміна О.А.

Суддя Гребенюк Н.В.